Ухвала

від 14.04.2023 по справі 361/2578/23

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/2578/23

провадження № 1-кс/361/610/23

14.04.2023

УХВАЛА

Іменем України

14 квітня 2023 року м. Бровари

Слідчий суддя Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в межах кримінального провадження №12023111130000996 від 01.04.2023 р., за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 254 КК України,

встановив:

Прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 13 квітня 2023 року звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з клопотанням, згідно якого просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: транспортний засіб марки «Scania» моделі «380» реєстраційний номер НОМЕР_1 , транспортний засіб марки «DAF» моделі «85.410» реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належить ОСОБА_4 .

Як зазначає прокурор у клопотанні, що слідчим відділом Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111130000996 від 01.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 254 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.04.2023 зі спецлінії 102 до Броварського РУП надійшло повідомлення від народного депутата ВРУ про те, що у реальному часі на березі річки Десна, зокрема поблизу населених пунктів, а саме с. Рожни та с. Пухівка Броварського району, невідомі особи, за допомогою спецтехніки здійснюють намив піску та його подальше транспортування вантажними автомобілями. Разом із тим встановлено, що місце зберігання вказаного раніше піску є земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221287200:00:000:0369 та 3221287200:02:011:0019, які перебувають у приватній власності та належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, що суперечить вимогам земельного кодексу України та містить ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 254 ККУ.

Даний факт 01.04.2023 року зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за №8131 та за № 8164.

12.04.2023 року о 16:20 год. на спецлінії 102 до Броварського РУП надійшло повідомлення від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те що за адресою: Броварський район, с. Пухівка, на березі річки Десна, ТОВ «Будіндустрія» на даний час на арештованих земельних ділянках складає пісок та здійснює його продаж.

Даний факт 12.04.2023 року зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за №9286/9292/9295. Матеріали долучено до кримінального провадження №12023111130000996 від 01 квітня 2023 року за ч. З ст. 254 КК України.

На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, в порядку крайньої необхідності, пов`язаною з врятуванням майна (земельної ділянки 3221287200:02:011:0019 сільськогосподарського призначення, яка використовується не за призначенням, а саме з метою зберігання піску; речових доказів, а саме транспортних засобів за допомогою яких здійснювалось безгосподарське використання земельної ділянки та які на собі зберегли сліди вчинення кримінального правопорушення та безпосереднім переслідуванням осіб, якими можливо вчиняться кримінальне правопорушення, 12 квітня 2023 року було проведено невідкладний обшук на відкритій ділянці місцевості, яка має кадастровий номер: 3221287200:02:011:0019; геокоординати: широта - 50,628794, довгота-30,70844.

У ході проведення невідкладного обшуку було виявлено та у подальшому вилучено, наступне майно:

- транспортний засіб марки «Scania» моделі «380», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить, ОСОБА_4 ;

- транспортний засіб марки «DAF» моделі «85.410», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить, ОСОБА_4 ;

- транспортний засіб марки «SDLG» моделі «L956FН», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини, серії НОМЕР_4 належить ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, буд. 7;

- транспортний засіб марки «SDLG» моделі «L956FН», реєстраційний номер НОМЕР_5 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_6 належить ТОВ «Будіндустрія-сервіс ЛТД», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, буд. 7.

Щодо вищеперерахованого майна є достатні підстави вважати, що дане майно, яке вважається тимчасово вилученим майном, використовувалось як засоби та предмет вчинення даного кримінального правопорушення, тобто забезпечували безгосподарське використання земельної ділянки та зберегли на собі його сліди і мають суттєве значення для розслідування даного кримінального провадження та прийняття процесуального рішення в ньому.

Відповідно до ухвали Личаківського районного суду м. Львова № 9 22. провадження № 1 кс/463/1465/23 від 03.03.2023 про накладення арешту, накладено арешт на земельні ділянки, серед іншого, з кадастровим номером 3221287200:02:011:0019 з забороною використання для будь-яких цілей, окрім як за цільовим призначенням, в тому числі забороною розміщення, складування та тимчасового зберігання піску, продукції, тощо.

Однак, всупереч вимогам ухвали, за допомогою техніки, а саме: транспортного засобу марки «Scania» моделі «380», реєстраційний помер НОМЕР_1 , транспортного засобу марки «DAF» моделі «85.410», реєстраційний номер НОМЕР_2 було продовжено здійснення безгосподарського використання земельної ділянки з кадастровим номером 3221287200:02:011:0019.

Вважає, що вилучене під час обшуку майно має значення для встановлення істини в кримінальному провадженні, та відповідає критеріям, зазначеним в ст.98 КПК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 клопотання підтримала з мотивів наведених у ньому та просила його задовольнити.

В судовому засіданні власник майна ОСОБА_4 пояснив, що він є директором ТОВ «ВК ПРОФІ», дійсно два транспортні засоби, які належать його підприємству знаходилися на земельній ділянці де 12.04.2023 р. проводився обшук, на транспортні засоби мала буди здійснена загрузка піску та щебню оскільки між ТОВ «ВК ПРОФІ» та ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД» укладено договір поставки, напередодні представник ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД» надав всі дозвільні документи, тому сумнівів у нього щодо законності господарської діяльності не було, про наявність ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 03 березня 2023 року, у кримінальному провадженні, що внесене до ЄРДР за №42022000000000455 від 14.04.2022 р. та про кримінальне провадження №12023111130000996 від 01.04.2023 р., за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 254 КК України йому відомо не було. Заперечував щодо задоволення клопотання, зазначивши, що підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку земельних ділянок не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не містить на собі слідів або відомостей щодо кримінального правопорушення, не є об`єктом злочину, не набутий кримінально протиправним шляхом, вилучене майно жодного відношення до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023111130000996 від 01.04.2023 р., за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 254 КК України немає.

Також прохав долучити до матеріалів інші документи, які мають значення для розгляду клопотання, в тому числі: договір поставки №16/04-19 від 16.04.2019 р. та №01/03-23 від 01.03.2023 р.; договір оренди транспортного засобу №9 від 01.04.2019 р., №3 від 01.04.2019 р.,

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши надані матеріали, вважаю, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчим відділом Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111130000996 від 01.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 254 КК України.

12.04.2023 року проведено невідкладний обшук, під час якого на відкритій ділянці місцевості, а саме земельній ділянці кадастровий номер: №3221287200:02:011:0019; між населеними пунктами с. Рожни та с. Пухівка Броварського району Київської області, виявлено два транспортні засоби, а саме: автомобіль марки «Scania» моделі «380» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки «DAF» моделі «85.410» реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належить ОСОБА_4 .

Слідчий суддя розглядаючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вважає, що орган досудового розслідування у розумінні ст. 132 КПК не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, зокрема щодо необхідності збереження речового доказу, а також звертає увагу, що у своєму клопотанні орган досудового розслідування не надав оцінку правовим підставам арешту майна, достатності доказів необхідності забезпечення збереження речового доказу (транспортних засобів), можливому розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідкам арешту майна для інших осіб.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 7 частини другої статті 131 КПК України).

Відповідно до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно із частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Як убачається зі змісту клопотання прокурора про арешт майна, накладення арешту на рухоме майно у виді транспортних засобів необхідно для забезпечення збереження речового доказу.

За правилами частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що у клопотанні прокурора не було наведено об`єктивних підстав відповідності вказаного нерухомого майна критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.

Згідно із частиною шостою статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

При цьому у клопотанні прокурора про арешт майна не вказано, що стосовно власника майна ( ОСОБА_4 або ТОВ «ВК ПРОФІ») здійснюється кримінальне провадження, а належне власнику рухоме майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі є предметом, який був об`єктом кримінально-протиправних дій, грошима, цінностями чи іншими речами, набутими кримінально протиправним шляхом, або отримано власником внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Орган досудового розслідування у клопотанні не надав жодної оцінки правової підстави для арешту майна транспортних засобів, достатності доказів необхідності забезпечення збереження цього речового доказу, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб. Об`єктивних підстав вважати, що рухоме майно, яке перебуває у власності ОСОБА_4 , виступало знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуто в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину і відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та віднесено саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення або ж містить на собі ознаки вчиненого кримінального правопорушення, або ж відповідні сліди кримінального правопорушення, - немає.

Відповідно до статті 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно із частиною першою статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, в клопотанні відсутні підстави накладення арешту на транспортні засоби, оскільки прокурором не доведено, що вказане майно має значення для кримінального провадження та відповідає критеріям речових доказів у провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 254 КК України, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту в кримінальному провадженні №12023111130000996 від 01.04.2023 р., а саме: транспортний засіб марки «Scania» моделі «380» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 ; транспортний засіб марки «DAF» моделі «85.410» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 .

Транспортні засоби негайно повернути власнику ОСОБА_4 .

Копію ухвали вручити прокурору та власнику майна ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 20 квітня 2023 р. о 16 год. 15 хв.

Слідчий суддя: ОСОБА_1