Ухвала

від 26.04.2023 по справі 700/354/23

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/354/23

Номер провадження 2/700/133/23

У Х В А Л А

про забезпечення позову

26 квітня 2023 року Суддя Лисянського районного суду Черкаської області Бесараб Н.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Клименко Іван Анатолійович до ОСОБА_2 , третя особа: Державний нотаріус Лисянської державної нотаріальної контори Любчич Федір Іванович про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Клименко Іван Анатолійович звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Державний нотаріус Лисянської державної нотаріальної контори Любчич Федір Іванович про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить в порядку забезпечення позову та з метою недопущення порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача накласти арештна земельнуділянку,площею 0,1464га,реєстраційний номер2383523971228,кадастровий номер7122855100:01:001:0094,розташовану всмт.ЛисянкаЗвенигородського районуЧеркаської області,яка направі приватноївласності належить ОСОБА_2 .

Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п.1 ч.1ст.150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2,18,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає у тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні вживатися судом лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Так, розглядаючи дану заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За обставинами справи суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, зокрема, те, що обраний вид забезпечення позову є тимчасовим заходом і не є формою позбавлення майна або повного утруднення його використання.

Адекватність заходузабезпечення позову,що застосовуєтьсясудом,визначається йоговідповідністю вимогам,на забезпеченняяких вінвживається.Оцінка такоївідповідності здійснюєтьсясудом,зокрема,з урахуваннямспіввідношення права(інтересу),про захистяких проситьзаявник,та інтересівсторін таінших учасниківсудового процесу.Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2021р. у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021р. у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021р. у справі № 908/1487/21 (908/1624/21)).

При вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачу. Вирішуючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, суд має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачеві і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями ч.1ст.151ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлого за законом першої черги, який пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини та бажає її прийняти, шляхом визначення додаткового строку для її прийняття.

Враховуючи, що між сторонами існує реальний спір, пов`язаний з успадкування нерухомого майна, а саме земельної ділянки, площею 0,1464 га, реєстраційний номер 2383523971228, кадастровий номер 7122855100:01:001:0094, розташованої в смт.Лисянка Звенигородського району Черкаської області, яка на праві приватної власності належить відповідачу, суд вважає, що заява про забезпечення позову в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану земельну ділянку підлягає до задоволення, оскільки наявний зв`язок між вказаним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позову, спосіб забезпечення є співмірним позовним вимогам, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Підстав для зустрічного забезпечення судом не встановлено.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання позивачапро забезпеченняпозову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Клименко Іван Анатолійович до ОСОБА_2 , третя особа: Державний нотаріус Лисянської державної нотаріальної контори Любчич Федір Іванович про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,1464 га, реєстраційний номер 2383523971228, кадастровий номер 7122855100:01:001:0094, розташовану в смт.Лисянка Звенигородського району Черкаської області, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

Направити примірник ухвали про забезпечення позову позивачу та всім особам для негайного виконання, яких стосуються заходи забезпечення позову і відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до ч.4ст.157 ЦПК Україниособи, винні у невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Суддя Н. В. Бесараб