Постанова

від 20.04.2023 по справі 155/187/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 155/187/23 Головуючий у 1 інстанції: Яремчук С. М. Провадження № 22-ц/802/372/23 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Карпук А. К.,

з участю:

секретаря судового засідання Савчук О. В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Мудрака Ю. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу запозовом Селянського (Фермерського) господарства «Гал-Агро» до Горохівської міської ради Луцького району Волинської області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішень, скасування державної реєстрації, за апеляційною скаргою позивача Селянського (Фермерського) господарства «Гал-Агро», поданою представником Ульчаком Богданом Івановичем, на ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 13 лютого 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2023 року Селянське (Фермерське)господарство «Гал-Агро»звернулося досуду ізпозовом до Горохівськоїміської ради, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень міської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позивач також звернувся із заявою про забезпечення позову в даній цивільній справі. Заява мотивована тим, що між сторонами існує спір про визнання протиправним та скасування рішень, скасування державної реєстрації щодо вказаної земельної ділянки.

Зазначено, що предметом позову у даній справі стало визнання протиправними та скасування рішення Горохівської міської ради Луцького району Волинської області №13-161/2021 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 » від 11жовтня 2021 року, рішення міської ради №16-398/2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_2 » від 01 грудня 2021 року, скасування державної реєстрації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,6000 га в селі Підбереззя, кадастровий номер 0720886200:01:001:1032, за відповідачем.

В заяві також вказано, що за наслідками прийняття оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та попри те, що право власності набуте всупереч вимогам закону, з очевидним ігноруванням прав позивача як землекористувача, відповідач має можливість реалізовувати усі правомочності власника, в тому числі й відчужувати у будь-який спосіб спірну земельну ділянку.

Враховуючи вищенаведене, позивач просив ужити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказану земельну ділянку.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 13 лютого 2023 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду, позивачем через його представника адвоката Ульчака Б.І. подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що внаслідок уже вчиненої сукупності юридично значимих дій органом місцевого самоврядування та фізичною особою суттєво ускладнено захист СФГ «Гал-Агро» своїх законних прав та інтересів. Вказано, що у разі відчуження чи обтяження іпотекою ОСОБА_2 набутої ним у протиправний спосіб земельної ділянки даний спір не відновить порушених прав СФГ «Гал-Агро», а обраний позивачем спосіб захисту права виявиться неефективним.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Горохівської міської ради просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, посилаючись на те, що як заява позивача, так і його апеляційна скарга, не є вмотивованими, оскільки суду в даній справі не надано жодних доказів щодо накладення земельних ділянок, а отже і не доведено на даному етапі судового розгляду порушення прав позивача як орендаря, доводи є лише припущенням позивача, а також із наданих матеріалів не вбачається загрозливих дій щодо відчуження ділянки із боку відповідача, що свідчать про намір їх вчинення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала апеляційну скаргу, яку просила задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача Горохівської міської ради проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, зміст апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні докази існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів сторони та неможливості чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі невжиття заходів забезпечення позову.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів з наступних підстав.

Судом встановлено, що доводи заявника зводяться до того, що відповідач ОСОБА_2 має можливість вільно розпоряджатись земельною ділянкою, набутою у власність, та існує можливість того, що відповідач може в будь-який момент здійснити її відчуження на користь інших осіб, що може стати перешкодою у відновленні порушених прав позивача.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як зазначено в п.4 постанови ПленумуВерховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Верховний Суд у постанові від 08 червня 2022 року (справа № 658/485/21) вказує, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на земельну ділянку, яка належить відповідачу, не відповідає заявленим позовним вимогам, оскільки не встановлено обставин, які можуть унеможливити чи перешкодити виконанню рішення суду в даній справі.

Зазначені у заяві припущення позивача не є достатньо обґрунтованими для забезпечення позову та наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певних видів забезпечення позову, не підтверджена відповідними переконливими доказами. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утрудненого виконання судового рішення без наведення певного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до частини другої даної статті відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1 Закону, яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст.93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 27 Закону України «Про оренду землі» визначено порядок захисту прав орендаря та орендодавця на орендовану земельну ділянку.

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Разом з тим, відповідно до ч.4ст.32Закону України«Про орендуземлі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Предметом спору в даній справі є захист права користування орендованою земельною ділянкою шляхом оскарження рішень міської ради та скасування державної реєстрації прав власності на земельну ділянку площею 1,6 га за відповідачем ОСОБА_2 , яка, на думку, позивача, є частиною орендованої ним ділянки площею 3,13 га в с.Підбереззя.

Однак, обраний позивачем вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що перебуває у власності відповідача ОСОБА_2 , жодним чином не вплине на ефективність відновлення порушених, на думку апелянта, прав, з огляду на подані суду докази та зміст позовних вимог у даній справі.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Проте позивачем не надано жодних доказів, які би свідчили, що відповідач має намір відчужити належну йому земельну ділянку.

Таким чином, заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, не є співмірними із заявленими вимогами в цій справі. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом.

Враховуючи викладене, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням спірних правовідносин, що виникли між сторонами, зважаючи на те, що позивачем не доведено доцільності такого забезпечення, не доведено, що невжиття саме таких заходів забезпечення позову може реально ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не встановлено відповідність вказаних у заяві видів забезпечення позову позовним вимогам, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим колегія суддів залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153,260,353, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В :

Апеляційну скаргу позивача Селянського (Фермерського) господарства «Гал-Агро», подану представником Ульчаком Богданом Івановичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 13 лютого 2023 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий

Судді