Постанова

від 26.04.2023 по справі 640/6965/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/6965/22 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,

при секретарі судового засідання Кузьмич М.Б.,

за участі

представника позивача - адвоката Токара А.В.,

представника відповідача Полякової С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Кріейт» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Кріейт» до Головного управління ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Кріейт» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.01.2022 №0028890701, №0028830701, №0028840701, посилаючись на те, що контролюючим органом порушено передбачений законом порядок призначення і проведення документальної планової виїзної перевірки, оскільки протягом дії карантину не призначаються документальні та фактичні перевірки, а відтак проведена перевірка є незаконною і відповідно така перевірка має розцінюватися як відсутній юридичний факт, що виключає наявність у відповідача компетенції на прийняття податкових повідомлень рішень. Також позивач стверджує, що господарські операції ТОВ «Партнер Кріейт» із контрагентами підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представником позивача - адвокатом Токарем А.В. подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, окрім того не дослідив обставини здійснення господарської діяльності позивача, рух активів, наявність можливостей контрагентів щодо здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з позивачем, реальність яких ставиться під сумнів відповідачем.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Кріейт», призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, зазначивши, що судом першої інстанції досліджено усі обставини та матеріали справи, ухвалено законне та обгрунтоване рішення. Наполягає, що проведення податкових перевірок, перелік яких затверджений постановою КМУ №89 від 03.02.2021 допускається з урахуванням пункту 522 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, оскільки дія обмежень, встановлених мораторієм, є скороченою нормативним актом КМУ з урахуванням норм ст. 117 Конституції України, є обов`язковим для виконання як органами публічної влади, так і платниками податків.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції у справі, надали додаткові пояснення, відповідали на питання один одного та суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити скасувати з наступних підстав.

Відповідно до фактичних обставин справи ГУ ДПС у м. Києві відповідно до статтей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за листопад 2021 року, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 29.10.2021 №8613-п проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Партнер Кріейт», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.02.2018 по 30.09.2021, валютного - за період з 02.02.2018 по 30.09.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 02.02.2018 по 30.09.2021 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 10.12.2021 №92196/Ж5/26-15-07-0106/41912071.

Проведеною перевіркою встановлення порушення:

пункту 44.1 статті 46, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 126 804,00 грн.;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 665 155,00 грн.;

пункту 57.1 статті 57 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в частині порушення граничних термінів сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 26005,20 грн.;

пункту 49.2, підпункту 49.18.2 статті 49 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасного подання до податкового органу податкової декларації з податку на прибуток підприємства за I квартал 2021 року.

На підставі висновків акту перевірки від 10.12.2021 №92196/Ж5/26-15-07-0106/41912071 ГУ ДПС у м. Києві 19.01.2022 складено податкові повідомлення-рішення:

- №0028890701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов`язанням 4 665 155 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 332 577 грн, на загальну суму 6 997 732 грн;

- №0028830701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємства за податковим зобов`язанням 2 126 804 грн;

- №0028840701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по періодах: звітний період, за який подано декларацію - три квартали 2021 року, сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток - 11 510 200 грн.

ТОВ «Партнер Кріейт» в адміністративному порядку податкові-повідомлення рішення не оскаржувало, проте не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що планова перевірка позивача призначена відповідно до статтей 20, 77, 82 Податкового кодексу України.

Отже, постановою КМУ № 89 контролюючому органу надано право на проведення документальних перевірок під час дії мораторію за умови дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 ПК України. Постанова КМ України № 89 є чинною, доказів скасування або визнання її нечинною до суду не надано.

Таким чином, суд першої інстанції не встановив порушень вимог Податкового кодексу України при призначенні відповідачем документальної планової перевірки ТОВ «Партнер Кріейт», тому, проаналізувавши наявні у справі матеріали на предмет реальності здійснених позивачем господарських операцій з контрагентами, не знайшов підтверджень аргументам та доводам Товариства та відмовив у позові.

Колегія суддів апеляційного суду, переглядаючи рішення суду першої інстанції зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України зокрема передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1 статті 1 ПК України визначено, що платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пунктів 77.6-77.9 статті 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції на момент винесення наказу) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття спірного наказу не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Відповідно до вимог пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Отже, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що податковий орган, фактично після прийняття постанови «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 3 лютого 2021 року № 89, був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України.

Беручи до уваги той факт, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року, тому колегія суддів вважає, що за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, судова колегія констатує, що дії відповідача у цій справі щодо проведення планової документальної перевірки позивача, не відповідаютьвимогам Закону та здійснені поза межами повноважень контролюючого органу, відповідно проведена перевірка є незаконною та розцінюється колегією суддів як відсутній юридичний факт, що виключає наявність у відповідача компетенції на прийняття податкових повідомлень- рішень за наслідками проведеної перевірки.

Відтак, акт перевірки не може слугувати підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки є доказом, одержаним з порушенням порядку, встановленого законом у розумінні статті 74 КАС України.

Виходячи з такого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності підстав для призначення та проіедення податкової перевірки, відсутності правових наслідків такої.

Під час розгляду цієї справи колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.02.2022 у справі №420/12859/21.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

У сукупності наведеного, колегія суддів зазначає, що позивачем в суді першої інстанції та в апеляційному суді підтверджено доводи та аргументи, які стали підставою для подачі позовної заяви та апеляційної скарги, надано належні, достатні та переконливі докази у підтримку своєї позиції.

Суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого прийняв помилкове рішення у цій справі.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції, існують підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Кріейт» задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2022 року у справі №640/6965/22 скасувати та ухвалити нову постанову, якою:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Кріейт» до Головного управління ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомення рішення:

- №0028890701 від 19.01.2022 (форма Р) про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4 665 155 грн за основним платежем та 2 332 577 грн за штрафними санкціями;

- №0028830701 від 19.01.2022 (форма Р) про збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 2 126 804 грн за основним платежем;

- №0028840701 від 19.01.2022 (форма П) про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 11 510 200 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ) (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Кріейт» (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7, код ЄДРПОУ 41912071) суму сплаченого судового збору за подачу позовної заяви до суду першої інстанції 24 810,00 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот десять грн 00 коп) та за подачу апеляційної скарги 37 215,00 грн (тридцять сім тисяч двісті п`ятнадцять грн 00 коп), а всього: 62 025,00 грн (шістдесят дві тисячі двадцять пять грн 00 коп).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді М.І. Кобаль

Л.О. Костюк