Постанова

від 26.04.2023 по справі 640/2451/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2451/20 Суддя першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Файдюка В.В. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Будтранс» до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2020 року ТОВ «Корпорація Будтранс» звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальним правонаступником якої є Головне управління ДПС у м. Києві), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову у реєстрації податкових накладних про відмову в реєстрації податкових накладних від 04 вересня 2019 року № 1268074/42658090, № 1268073/42658090, № 1268072/42658090, № 1268075/42658090;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 23 липня 2019 року № 1, № 2, № 3, № 4.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, складені за її підсумками операції не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції обрав неналежний спосіб захисту прав позивача, адже встановивши протиправність рішення щодо відмови в реєстрації податкової накладної, суд повинен був зобов`язати ДПС України повторно розглянути надані позивачем документи, а не зареєструвати податкову накладну.

Відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року - без змін, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що між ТОВ «Корпорація Будтранс» та ТОВ «БК «БУДІВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» був укладений договір підряду № 18/07-19 від 18 липня 2019 року, згідно з яким позивач зобов`язався виконати комплекс будівельних робіт з влаштування кладки стін та перегородок на відмітні -6,00 та -3,00 на об`єкті будівництва «Будівництво соціально-громадського комплексу у складі багатофункціонального торговельного центру, паркінгу та влаштування дороги на пров. Червоноармійському, 3 (бул. Дружби Народів, вул. Горького, вул. Миколи Грінченка та вул. Панаса Любченка) у Голосіївському районі м. Києва».

ТОВ «Корпорація Будтранс» виписало для ТОВ «БК «БУДІВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» податкові накладні від 23 липня 2019 року № 1 на загальну суму 500000 грн 00 коп, у т.ч. ПДВ - 83333 грн 33 коп, № 2 на загальну суму 500000 грн 00 коп, у т.ч. ПДВ - 83333 грн 33 коп, № 3 на загальну суму 500000 грн 00 коп, у т.ч. ПДВ - 83333 грн 33 коп та № 4 на загальну суму 500000 грн 00 коп, у т.ч. ПДВ - 83333 грн 33 коп

Зазначені податкові накладні позивач направив для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з квитанціями про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 13 та 14 серпня 2019 року зазначені податкові накладні були прийняті, однак їх реєстрацію зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України та запропоновано ТОВ «Корпорація Будтранс» подати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Позивач 28 серпня 2019 року направив до ДПС України документи та пояснення, які, на його думку, є достатніми для прийняття відповідно рішення.

Рішеннями комісії, що приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Комісія) від 04 вересня 2019 року № 1268074/42658090, № 1268073/42658090, № 1268072/42658090, № 1268075/42658090 було відмовлено у реєстрації податкових накладних від 23 липня 2019 року № 1, № 2, № 3, № 4.

ТОВ «Корпорація Будтранс» оскаржило зазначені рішення в адміністративному порядку, однак рішеннями ДПС України від 19 вересня 2019 року № 38224/42658090/2, № 38190/42658090/2, № 38223/42658090/2, № 38255/42658090/2 у задоволенні скарг було відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями Комісії від 04 вересня 2019 року № 1268074/42658090, № 1268073/42658090, № 1268072/42658090, № 1268075/42658090, ТОВ «Корпорація Будтранс» звернулося до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ТОВ «Корпорація Будтранс», суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту квитанцій, якими зупинено реєстрацію спірних податкових накладних, убачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність направленої позивачем на реєстрацію податкової накладної критеріям ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Фіскальний орган був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп. 1.6 п. 1, а й на відповідне рішення, відповідно до якого товариство внесено до переліку ризикових платників. Однак контролюючий орган не зміг пояснити обставини, на підставі яких дійшов висновку про відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податку і не довів правомірність зупинення реєстрації зазначених накладних.

Колегія суддів в цілому погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (тут та надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 117) передбачено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями пп. 3 п. 13 Порядку № 117 передбачено зазначення «критерій(ї) ризиковості платника податку» та/або «критерій(ї) ризиковості здійснення операцій».

На час прийняття рішення про зупинення реєстрації податкових накладних від 23 липня 2019 року № 1, № 2, № 3, № 4 критерії ризиковості платника податку були визначені у п. 1 листа ДФС України від 07 серпня 2019 року № 1962/99-99-29-01-01, а критерії ризиковості здійснення операцій - у п. 2 зазначеного листа.

Згідно з п. 2 листа ДФС України від 07 серпня 2019 року № 1962/99-99-29-01-01 податкові накладні / розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій.

У квитанціях від 13 та 14 серпня 2019 року в якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних від 23 липня 2019 року № 1, № 2, № 3, № 4 зазначено: «Обсяг постачання товару / послуги перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару / послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій» (далі - Критерії), а не про відповідність податкової накладної пп. 1.6 п. 1 Критерії ризиковості платника податку, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 Критеріїв операція, відображена у податковій накладній / розрахунку коригування, відповідає критеріям ризиковості здійснення операцій, якщо обсяг постачання товару / послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару / послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного / зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Таким чином, приймаючи рішення про зупинення реєстрації податкових накладних ТОВ «Корпорація Будтранс», Комісія керувалася Критеріями ризиковості здійснення операцій, що були визначені листом ДФС України від 07 серпня 2019 року № 1962/99-99-29-01-01.

Однак листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні ст. 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до ст. 7 КАС України, на чому наголошено в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 520/10372/18 та від 21 травня 2020 року у справі № 560/391/19.

Під час розгляду і вирішення справи колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30 січня 2020 року у справі № 300/148/19, яка полягає у тому, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій нормативно-правовим актом визначені не були. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 13 червня 2017 року № 67 втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України 06 квітня 2018 року № 409 (дата набрання чинності 25 травня 2018 року).

Враховуючи вказану обставину, Верховний Суд прийшов до висновку, що за відсутності нормативно-правового акту, яким визначалися критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, зупинення реєстрації податкової накладної, поданої позивачем, не мало правового підґрунтя.

Верховний Суд також зазначив, що вирішуючи питання щодо правомірності рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що це питання безпосередньо пов`язане з питанням щодо зупинення реєстрації цієї податкової накладної, як передумови прийняття зазначеного рішення.

Відповідно до п. 14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Порядок № 117 діяв на час направлення позивачем повідомлень від 23 серпня 2019 року щодо подачі документів та пояснень, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних від 23 липня 2019 року № 1, № 2, № 3, № 4.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Корпорація Будтранс» надіслало контролюючому органу електронні повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій разом з додатками на 32 арк.

Так, позивач надав копії договору підряду № 18/07-19 від 18 липня 2019 року разом з додатками, платіжних доручень від 23 липня 2019 року № 664, № 665, № 666, № 667, заключної виписки по рахунку за 23 липня 2019 року.

Також ТОВ «Корпорація Будтранс» надало копії документів щодо закупівлі матеріалів, використаних під час виконання будівельних робіт, а саме - договору поставки № 26072019-П від 26 липня 2019 року, укладеного з ТОВ «Меттайм», договору поставки № 1 від 22 серпня 2019 року, укладеного з Приватною фірмою «Анжіо», договору поставки № 26/07/19-1 від 26 липня 2019 року, укладеного з ТОВ «Епіцентр К», договору про надання послуг по виготовленню металевих конструкцій № 0108-19 від 01 серпня 2019 року, укладеного з ПП «Інтергейтс», видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків та рахунків-фактур.

Відповідно до п. 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

У рішеннях Комісії від 04 вересня 2019 року № 1268074/42658090, № 1268073/42658090, № 1268072/42658090, № 1268075/42658090 зазначено, що підставою для відмову в реєстрації податкових накладних ТОВ «Корпорація Будтранс» стало ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (документи, які не надано підкреслити).

При вирішенні справи колегія суддів виходить із того, що ненадання документів, передбачених п. 14 Порядку № 117, може бути підставою для відмови у реєстрації податкової накладної виключно за умови, що кожен з таких документів підлягав складенню згідно умов договору або вимог закону, а також перебував або повинен був перебувати у розпорядженні платника податків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у рішеннях Комісії не зазначено (не підкреслено) яких саме документів не вистачало для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

У свою чергу в апеляційній скарзі контролюючий орган наголошує вже не на відсутності певних документів, а заперечує віднесення наданих позивачем документів до первинних з тих підстав, що вони складені не за наслідками фактичного здійснення господарської операції.

Перевіряючи межі, в яких контролюючий орган досліджує надані платником податку документи та пояснення під час вирішення питання про реєстрацію чи про відмову в реєстрації податкових накладних, колегія суддів враховує, що згідно з пп. 4 п. 13 Порядку № 117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначається пропозиція щодо надання пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

У свою чергу п. 14 Порядку № 117 визначає узагальнений перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Положення п. 21 Порядку № 117 пов`язують можливість прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування з тим, що платник податків не надав пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, не надав копій документів, передбачених пп. 4 п. 13 Порядку № 117 або ж із тим, що надані платником податку копій документів складені з порушенням законодавства.

За правилами п. 18 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п. 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Проте чітких правил, за якими Комісія оцінює надані платником податків документи та пояснення, Порядок № 117 не визначає.

У зв`язку з цим колегія суддів під час розгляду і вирішення апеляційної скарги виходить із того, що в процесі прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування повноваження Комісії обмежуються перевіркою повноти наданих документів та відповідності їх змісту вимогам законодавства.

Натомість перевірка фактичного здійснення господарської операції, за підсумками якої складено податкову накладну і подано її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, виходить за межі повноважень Комісії.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими посилання Головного управління ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі на неможливість підтвердження реальність здійснення господарських операцій.

Подібна за змістом правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 360/1776/19. У вказаному судовому рішенні зазначено, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що рішення Комісії від 04 вересня 2019 року № 1268074/42658090, № 1268073/42658090, № 1268072/42658090, № 1268075/42658090 про відмову в реєстрації податкових накладних від 23 липня 2019 року № 1, № 2, № 3, № 4 є необґрунтованими та незаконними і були правомірно скасовані судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві зазначає виключно посилання на нормативно-правові акти, що регулюють питання зупинення реєстрації податкових накладних, а також прийняття рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того скаржник навів приклади судових рішень щодо вирішення подібних спорів судами першої та апеляційної інстанцій.

Разом з тим в апеляційній скарзі не зазначено, відсутність яких саме документів стала підставою для відмови в реєстрації податкових накладних від 23 липня 2019 року № 1, № 2, № 3, № 4.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, Головне управління ДПС у м. Києві наголошувало також на тому, що суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження ДПС України як органу, уповноваженого приймати рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних.

Водночас колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права позивача та не вважає, що прийняте судове рішення призводить до втручання в дискреційні повноваження ДПС України.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що встановивши відсутність підстав для відмови в реєстрації податкових накладних ТОВ «Корпорація Будтранс» та зобов`язавши ДПС України провести їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд першої інстанції правильно обрав спосіб захисту порушеного права позивача.

Отже, суд першої інстанції ухвалив законне рішення про задоволення адміністративного позову, а доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 31 жовтня 2022 року та не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді В.В. Файдюк

С.Б. Шелест