Постанова

від 27.04.2023 по справі 320/1926/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1926/21

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гречана Хата» про розподіл судових витрат у справі за адміністративним позовом у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гречана Хата» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гречана Хата» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладеної/розрахунку коригування в Реєстрі №2237664/40761559 від 15.12.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 10.09.2020 та рішення №2237663/40761559 від 15.12.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 30.09.2020;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 10.09.2020 та № 2 від 30.09.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю «Гречана Хата» датою їх подання на реєстрацію.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області №2237664/40761559 від 15.12.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 10.09.2020 та рішення №2237663/40761559 від 15.12.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 30.09.2020.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 10.09.2020 та № 2 від 30.09.2020, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Гречана Хата», датою їх подання на реєстрацію.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у Київській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року залишено без змін.

25 квітня 2023 року від позивача на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява про розподіл судових витрат, з огляду на не вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо відшкодування понесених витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.

Розглянувши вказану заяву щодо розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні вказаної заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Виходячи з положень статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення у справі після його ухвалення стає невід`ємною частиною основного рішення по суті позовних вимог, отже, незалежно від результату вирішення ним передбачених частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України вимог або питань процесуальна форма його викладення та порядок його оскарження є таким, що і для основного рішення у справі.

У силу вимог до частини першої ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Колегією суддів встановлено, що під прийняття судового рішення у даній справі за результатом розгляду апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Шостим апеляційним адміністративним судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу у суді апеляційної інстанції, про що було наголошено заявником у клопотанні від 25.04.2023.

Так, у статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Тобто, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16 березня 2023 року у справі № 420/6028/19.

Як зазначає позивач, між ТОВ «Гречана Хата» та Адвокатським об`єднанням «Грибенников та Фатєєв» укладено договір про надання правової допомоги (без номеру) від 05.12.2022.

У подальшому, 18.04.2023 між Адвокатським об`єднанням «Грибенников та Фатєєв» та ТОВ «Гречана Хата» укладено акт виконаних робіт щодо обсягів правничої допомоги у ході представництва інтересів підприємства у справі № 320/1926/21 у Шостому апеляційному адміністративному суді.

Як наслідок, позивач просив відшкодувати йому витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.

У свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18), від 30 квітня 2020 року (справа №826/4466/18), від 29 січня 2021 року (справа № 808/1436/18), від 16 лютого 2023 року у справі №826/14403/17.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 73 КАС України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що на підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн до суду апеляційної інстанції позивачем не було надано ні договору про надання правової допомоги (без номеру) від 05.12.2022, ні акту виконаних робіт від 18.04.2023 щодо обсягів правничої допомоги у ході представництва інтересів підприємства у справі № 320/1926/21, ні будь-яких інших документів, що підтверджують деталізацію витрат, понесених на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу та у заяві про розподіл судових витрат відсутнє будь-яке обґрунтування щодо розрахунку вказаних витрат. Вимога щодо їх стягнення міститься лише в прохальній частині відзиву та заяви.

Крім того, позивачем не надано до суду належних та достатніх у розумінні статей 73, 74 КАС України доказів здійснення з особою, яка надавала правничу допомогу, розрахунку за надані послуги. Також, квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки до заяви про стягнення судових витрат позивачем не долучено.

Відтак, вартість послуг адвоката саме в суді апеляційної інстанції, як того вимагає частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, наданими документами до суду (ордер, свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю) жодним чином не підтверджується.

Таким чином, враховуючи відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також обґрунтування їх розрахунку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача понесених витрати на професійну правничу допомогу, тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гречана Хата» про розподіл судових витрат не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 120/3521/20-а, від 12 липня 2022 року у справі № 810/840/18, від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19.

Керуючись ст. ст. 139, 243, 252, 322, 328, 329 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гречана Хата» про розподіл судових витрат - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук