Постанова

від 25.04.2023 по справі 300/3523/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/3523/22 пров. № А/857/18622/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №300/3523/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій (головуючий суддя першої інстанції Григорук О.Б. місце ухвалення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту 30.11.2022),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи та заробіток в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі з 06.08.1984 по 24.02.1991 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.04.2022 №091630010685 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.06.2022 №172750004567 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди її роботи в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі з 06.08.1984 по 20.08.1984 (15 днів) та з 22.08.1987 по 24.02.1991 (3 роки 6 місяців 3 дні), в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачем не надано відповідних договорів, які б визначали пільги, при цьому в трудовій книжці відсутні відомості про наявність у позивача права на пільгове обчислення стажу. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.04.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатом розгляду заяви позивача, за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення від 11.04.2022 №091630010685, яким відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 28 років. Зазначено, що в наявності 24 роки 8 місяців 23 дні. Право виходу на пенсію за віком позивач набуде після досягнення 63 років.

29.06.2022 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатом розгляду заяви позивача від 29.06.2022, за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняло рішення від 15.06.2022 №172750004567, яким відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 28 років. Згідно вказаного рішення відповідач встановив, що страховий стаж позивача становить 26 років 3 місяці 23 дні.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , позивач працювала у місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі в періоди з 06.08.1984 по 24.02.1991.

У відповідності до довідки Акціонерного товариства «Виробниче геофізичне об`єднання «Тюменьпромгеофізика» від 20.08.2021 №106, за період роботи позивача укладались строкові трудові договори на такі періоди: з 21.08.1984 по 21.08.1987 (наказ №160-к від 27.08.1984 р.).

Відповідно до розрахунку стажу за пенсійною справою 091630010685 позивачу зараховано в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців спірний період роботи в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі з 21.08.1984 по 21.08.1987.

Згідно вказаного розрахунку стажу за пенсійною справою 091630010685 позивачу не зараховано в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців спірні періоди роботи в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі з 06.08.1984 по 20.08.1984 (15 днів) та з 22.08.1987 по 24.02.1991 (3 роки 6 місяців 3 дні).

Згідно архівної виписки Акціонерного товариства «Виробниче геофізичне об`єднання «Тюменьпромгеофізика» від 08.10.2021 №Р-56 строк зберігання трудових договорів до 2000 року. Разом з цим, відповідно до статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» при розрахунку трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2002 нараховувалось у півторачному розмірі незалежно від факту укладення строкового трудового договору (а.с.9).

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що при зарахуванні позивачці до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди її роботи в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі з 06.08.1984 по 20.08.1984 (15 днів) та з 22.08.1987 по 24.02.1991 (3 роки 6 місяців 3 дні) в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, страховий стаж позивача становитиме не менше 28 років та позивач матиме право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Основного Закону).

Згідно з пунктом 5 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими нормативно-правовими актами.

Цим же пунктом передбачено тимчасово, до ухвалення відповідного закону, період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген, зараховувати до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним до 01 січня 1991 року.

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, встановлено указами Президії Верховної Ради СРСР від 01 серпня 1945 року «Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі», від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР №148 від 10 лютого 1960 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об`єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Підпунктом «д» пункту 5 зазначеного Указу передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

З огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

На позивача, яка в період з 06.08.1984 по 24.02.1991 працювала на постійній основі в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтею 14 Указу від 10 лютого 1960 року, та додаткові пільги, передбачені статтею 5, зокрема, зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком.

Вказана правова позиція також висловлена в постанові Верховного Суду від 15 листопада 2019 року у справі №348/2141/16-а.

Відповідно до матеріалів справи, позивач працювала у спірні періоди на постійній основі повний робочий день повні робочі тижні, що підтверджується записами в трудовій книжці з посиланням на дату та номер наказів про прийняття, переведення, звільнення (6), та архівними довідками на її ім`я.

Отже, позивач працювала в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, надала відповідачу документи, які підтверджують її право на пільгове обчислення пенсії, тоді як надання письмового трудового договору для підтвердження пільгового обчислення страхового стажу не є обов`язковою умовою для пільгового обчислення страхового стажу, а альтернативою у виборі між рядом документів, які підтверджують вказаний стаж.

Відповідно до розрахунку стажу позивача за пенсійною справою 091630010685 позивачу не зараховано в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців спірні періоди роботи в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі з 06.08.1984 по 20.08.1984 (15 днів) та з 22.08.1987 по 24.02.1991 (3 роки 6 місяців 3 дні).

З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачі протиправно не зарахували позивачу до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, період її роботи в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі з 06.08.1984 по 20.08.1984 (15 днів) та з 22.08.1987 по 24.02.1991 (3 роки 6 місяців 3 дні) в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №300/3523/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький