ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/6785/22 пров. № А/857/3088/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді:Затолочного В.С.,
суддів:Большакової О.О., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Річ Пелетс ЮА» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року у справі № 140/6785/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Річ Пелетс ЮА» до Волинської обласної військової адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Денисюк Р.С. в м. Луцьку Волинської області 27.01.2023 року), -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Річ Пелетс ЮА» (далі позивач, ТзОВ «Річ Пелетс ЮА», Товариство) звернулося з позовом до Волинської обласної військової адміністрації (далі відповідач, Волинська ОВА) про визнання дій протиправними щодо покладення відповідальності на позивача за достовірність інформації відносно військовозобов`язаних водіїв, які підлягають бронюванню, а також зворотнє прибуття на територію України водіїв, які відбувають за межі України для здійснення перевезень, визначених пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 194 «Деякі питання бронювання військовозобов`язаних в умовах правового режиму воєнного стану» (далі Постанова № 194); скасування пунктів 3 наказів від 30.03.2022 № 75, від 05.04.2022 № 96, від 07.04.2022 № 104, від 09.04.2022 № 107, від 19.04.2022 № 128, від 26.04.2022 № 142, від 02.05.2022 № 152 в частині покладення відповідальності на позивача за достовірність інформації щодо військовозобов`язаних водіїв, які підлягають бронюванню, а також зворотнє прибуття на територію України водіїв, які відбувають за межі України для здійснення перевезень, визначених пунктом 7 Постанови № 194, відповідно до списку до наказів, з дати їх прийняття.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У доводах апеляційної скарги посилається на те, що у відповідача були відсутні підстави для покладання на позивача відповідальності за достовірність даних щодо заброньованих працівників Товариства, а також за повернення таких працівників на територію України. Звертає увагу на те, що заброньовані працівники ТзОВ «Річ Пелетс ЮА» насправді в Товаристві не працювали, позивач не звертався до відповідача з листами щодо бронювання таких осіб. Також зазначає, що відповідач не пересвідчився в обґрунтованості листів щодо бронювання осіб, які начебто працювали в Товаристві, не надав суду належних доказів того, що саме позивачем такі листи подавалися до Волинської ОВА. Суд першої інстанції не дослідив належними чином доводів позивача, не дав їм належної оцінки та порушив право позивача на участь у судовому розгляді справи.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволенні такої відмовити.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що Волинською ОВА 30.03.2022 видано наказ № 75 «Про бронювання військовозобов`язаних в умовах воєнного стану».
Пунктом 1 даного наказу визначено: забронювати військовозобов`язаних, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час, відповідно до списку, що додається.
Строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний стан встановити на чотирнадцять днів (пункт 2 наказу).
Згідно з пунктом 3 наказу відповідальність за достовірність інформації щодо військовозобов`язаних водіїв, які підлягають бронюванню, а також зворотне прибуття на територію України водіїв, які відбувають за межі України для здійснення перевезень, визначених пунктом 7 постанови, покласти на фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності й підприємства, установи та організації, які звертаються за вказаним бронюванням.
Додаток до наказу - список військовозобов`язаних, яким надається відстрочка.
Аналогічні за змістом накази із додатками до нього відповідачем приймались:
- 05.04.2022 № 96, додаток до нього;
- 07.04.2022 №104, додаток до нього;
- 09.04.2022 №107, додаток до нього;
- 19.04.2022 №128, додаток до нього;
- 26.04.2022 №142, додаток до нього;
- 02.05.2022 №152, додаток до нього;
Також відповідач надав суду копії листів від імені ТзОВ «Річ Пелетс ЮА» за вих. № 18/22 від 02.04.2022, вих. № 20/22 від 04.04.2022, вих. № 22/22 від 05.04.2022, вих. № 25/22 від 08.04.2022, вих. № 28/22 від 18.04.2022, вих. № 33/22 від 25.04.2022 , вих. № 31/22 від 02.05.2022 зверталось до відповідача про бронювання відповідно до Постанови № 194 водіїв згідно списку.
Позивач, не погоджуючись із пунктом 3 вказаних наказів та діями відповідача по покладенню на нього відповідних обов`язків, звернувся до суду із цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що накази в оскаржуваній частині винесені відповідачем в межах наданих йому повноважень, із дотриманням процедури їх прийняття та у відповідності до норм Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про правовий режим воєнного стану», Постанови № 194 та є правомірними.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо пункту 3 наказу від 30.03.2022 № 75 колегія суддів зазначає, що ТзОВ «Річ Пелетс ЮА» не має відношення до даного наказу, оскільки ні в наказі, ні в додатку до нього не зазначено про бронювання будь-яких осіб, що пов`язані з позивачем, або ж про будь-які зобов`язання Товариства щодо заброньованих осіб.
Позивач не навів жодних доказів щодо існування реального негативного впливу наказу від 30.03.2022 № 75 безпосередньо на його права, свободи чи інтереси та необхідність їх захисту.
В даному випадку, позивач звернувся за захистом прав, які жодним чином відповідачем не порушені, принаймні, виходячи із позовних вимог та доводів апеляційної скарги.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Враховуючи вищевказане, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу від 30.03.2022 № 75 слід відмовити.
Щодо пунктів 3 оскаржуваних наказів від 05.04.2022 № 96, від 07.04.2022 № 104, від 09.04.2022 № 107, від 19.04.2022 № 128, від 26.04.2022 № 142 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частин першої та другої статті 4 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі Закон № 389-VIII) на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» утворено Волинську обласну військову адміністрацію.
Статтею 15 Закону № 389-VIII визначені повноваження військових адміністрацій.
Так, згідно частини першої статті 15 Закону № 389-VIII військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про критичну інфраструктуру», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 389-VIII районна, обласна військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом.
Згідно пунктів 1, 2, 8 частини шостої статті 15 Закону № 389-VIII начальник військової адміністрації забезпечує на відповідній території додержання Конституції і законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організовує роботу відповідної військової адміністрації та здійснює керівництво її діяльністю, несе персональну відповідальність за виконання військовою адміністрацією покладених на неї повноважень; видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад).
Статтею 12 Закону України від 23 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-ХІІ) передбачено, що Кабінет Міністрів України організовує бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
Відповідно до статті 17 Закону № 3543-ХІІ місцеві органи виконавчої влади, поміж іншого, організовують бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, забезпечують надання звітності з питань бронювання військовозобов`язаних у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 13 частини першої статті 21 Закону № 3543-ХІІ визначено, що підприємства, установи і організації зобов`язані: вести військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.
Згідно статті 24 Закону № 3543-ХІІ бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Пункт 1 Постанови № 194 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що в умовах правового режиму воєнного стану бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями, які задовольняють потреби Збройних Сил, інших військових формувань, населення (далі - підприємства, установи і організації), здійснюється у порядку, визначеному цією постановою.
Відповідно до пункту 7 Постанови № 194 рішення стосовно бронювання військовозобов`язаних водіїв, які здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги, військовозобов`язаних працівників підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці, приймає Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації, в якому зазначається строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час, який не може перевищувати шість місяців.
Тобто, даними правовими актами визначено, що керівники військових адміністрацій наділені правом на винесення обов`язкових до виконання наказів, в тому числі і в частині бронювання військовослужбовців на певний проміжок часу.
Аналіз змісту наведених норм свідчить, що чинним законодавством на момент виникнення спірних правовідносин були визначені підстави, за наявності яких відповідач мав право виносити наказ про бронювання військовозобов`язаних для виїзду за межі України для здійснення перевезень.
Разом з тим, Постанова № 194 не визначає конкретного переліку документів, за наслідками розгляду яких обласні військові адміністрації виносять накази про бронювання.
Отже, такі пропозиції могли надходити у будь-якій формі.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами відповідача та висновками суду першої інстанції, що відповідні листи від підприємств, установ та організацій з пропозиціями щодо бронювання військовослужбовців можуть слугувати підставою для винесення таких наказів, якщо в них викладена відповідна інформація, передбачена пунктом 7 Постанови № 194.
З матеріалів справи встановлено, що до відповідача надійшли листи від імені позивача за вих. № 18/22 від 02.04.2022, вих. № 20/22 від 04.04.2022, вих. № 22/22 від 05.04.2022, вих. № 25/22 від 08.04.2022, вих. № 28/22 від 18.04.2022, вих. № 33/22 від 25.04.2022, вих. № 31/22 від 02.05.2022 про бронювання відповідно до Постанови № 194 водіїв (військовозобов`язаних) згідно списку для перевезення гуманітарних вантажів. Дані листи містять печатку підприємства, підпис керівника та список відповідних осіб.
Апеляційний суд зазначає, що інформація, зазначена у листах, містить всі необхідні підстави для здійснення бронювання військовозобов`язаних.
В цих же листах Товариство гарантує повернення військовозобов`язаних водіїв та автомобілів на територію України.
Щодо покликань апелянта на те, що керівник ТзОВ «Річ Пелетс ЮА» не підписував листи, адресовані відповідачу, про бронювання водіїв, оскільки останній перебував за межами держави Україна, колегія суддів зазначає, що такі могли бути надіслані поштою, передані через перевізників, тощо.
Також, слід зазначити, що позивач жодним чином не спростував наявність печатки підприємства на листах про бронювання водіїв (військовозобов`язаних). Доказів звернення до правоохоронних органів щодо втрати або підроблення печатки ТзОВ «Річ Пелетс ЮА» не надано.
Враховуючи дані листи, відповідачем було включено осіб для бронювання, по яких зверталось Товариство, в додатки до оспорюваних наказів. Прізвища водіїв, щодо яких звертався позивач для бронювання і які включені в додаток до наказу, є ідентичними.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що норми чинного законодавства не покладають обов`язку на ОВА при підготовці та виданні оскаржуваних наказів перевіряти, чи є зазначені військовослужбовці працівниками підприємства. До того ж, Постанова № 194 не містить положень щодо обов`язкової наявності трудових відносин між військовозобов`язаними водіями та підприємствами, установами, організаціями, що подають відповідні листи з пропозиціями про бронювання водіїв.
Покликання апелянта щодо необхідної наявності, крім листа, також обґрунтування необхідності здійснення бронювання, безпідставні, тому що такі стосуються випадків бронювання, визначених пунктами 2-6 Постанови № 194, тоді як оскаржувані накази винесені на підставі пункту 7 Постанови № 194.
Щодо покладення відповідальності за достовірність інформації про військовозобов`язаних водіїв, які підлягають бронюванню, а також зворотне прибуття на територію України водіїв, які відбувають за межі України для здійснення перевезень, визначених пунктом 7 постанови, на фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності й підприємства, установи та організації, які звертаються за вказаним бронюванням, суд вказує на наступне.
Як вже зазначалося вище, при здійсненні бронювання на ОВА не покладено обов`язку щодо перевірки достовірності відомостей відносно осіб, які підлягають бронюванню, в тому числі і щодо їх повернення назад.
У поданих листах підприємство саме гарантувало повернення водіїв та автомобілів.
Законом України № 3543-ХІІ певні обов`язки, зокрема при бронюванні, а також відповідальність за їх порушення покладається на підприємства, установи та організації, і в тому числі їх керівників.
З огляду на вищенаведене, пункти 3 оспорюваних наказів не суперечать вимогам чинного законодавства, прийняті відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та є законними.
Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оспорюваними наказами в частині, що стосуються позивача, не було порушено його права або законні інтереси. Вищевказані нормативні акти, і в тому числі Постанова № 194, на підставі якої приймались накази, не встановлює відповідальності за її недотримання. Оцінка діям конкретної особи, що допустила порушення мобілізаційних норм, повинна надаватись в кожному конкретному випадку з врахуванням тих обставин, які до цього призвели, та чи допущено це порушення з її вини у випадку притягнення особи до конкретного виду відповідальності.
Відповідач, заперечуючи проти позову та апеляційної скарги, слушно зазначив, що позивач, обґрунтовує свої вимоги тим, що він не надсилав листи про бронювання, а відтак і не гарантував повернення водіїв та автомобілів в Україну, а тому, за такого обґрунтування позовних та апеляційний вимог, відсутні підстави вважати порушеними права та інтереси позивача.
Щодо покликань апелянта на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Поняття адміністративної справи незначної складності (малозначної справи) міститься у пункті 20 частини першої статті 4 КАС України, відповідно до якого адміністративною справою незначної складності є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Відповідно до частин першої четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Річ Пелетс ЮА» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року у справі № 140/6785/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. О. Большакова В. Я. Качмар
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.04.2023 |
Оприлюднено | 01.05.2023 |
Номер документу | 110501884 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Затолочний Віталій Семенович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Затолочний Віталій Семенович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Затолочний Віталій Семенович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Затолочний Віталій Семенович
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Денисюк Руслан Степанович
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Денисюк Руслан Степанович
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Денисюк Руслан Степанович
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Денисюк Руслан Степанович
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Денисюк Руслан Степанович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні