Постанова

від 27.04.2023 по справі 1.380.2019.000734

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.000734

адміністративні провадження № К/9901/236/20, № К/9901/2956/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна» та Головного управління ДПС в Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року (суддя Лунь З.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року (головуючий суддя Старунський Д.М., судді: Багрій В.М., Большакова О.О..) у справі №1.380.2019.000734 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна» до Головного управління ДПС в Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Бі-Ес Косметікс Україна" звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0014881401 від 10.09.2018 в частині нарахування штрафної санкції в сумі 128601,34 грн та №0019631401 від 22.11.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму грошового зобов`язання 272838,75грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 218271,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 54567,75 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки в акті перевірки ТОВ "Бі-Ес Косметікс Україна" містять відомості про виявлені порушення, факт існування яких не підтверджений належними доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 10.09.2018 №0014881401 в частині штрафних санкцій на суму 144770,64 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 22.11.2018 №0019631401 в частині суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на суму 94553,00 грн та за штрафними санкціями на суму 23638,37 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач та відповідач подали касаційні скарги.

Підставою касаційного оскарження судових рішень позивачем зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права в зв`язку з неповним та неправильним встановленням всіх фактичних обставин у справі, що є підставою для скасування судових рішень у частині, в якій відмовлено у задоволенні позовних вимог та в цій частині просить позов задовольнити повністю.

Підставою касаційного оскарження судових рішень відповідачем також зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права в зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень у частині, в якій задоволено позовні вимоги та відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційних скарг, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг.

Частиною другою статті 341 КАС України встановлено, що Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ БІ-ЕС КОСМЕТІКС УКРАЇНА податкового законодавства за період роботи з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт №2041/13-01-14-01/36248873 від 20.08.2018.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 10.09.2018:

- №0014861401 на суму 475473,60грн податку на додану вартість і 118868,40грн штрафних санкцій;

-№0014871401 щодо завищення від`ємного значення по податку на додану вартість на суму 3891,00грн;

- №0014881401 про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 255498,00грн;

-№0014891401 на суму 192431,51грн штрафних санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України скаргу ТОВ «БІ-ЕС КОСМЕТІКС Україна» задоволено частково, податкові повідомлення-рішення від 10.09.2018 №0014861401, №0014871401 в частині взаємовідносин скаржника з ТОВ «ГундТрейд» та ТОВ «Грейнсід» скасовано, а в іншій частині зазначені повідомлення-рішення №0014891401 та №0014881401, яким згідно з ст.120-1 ПК України, застосовано до позивача штраф у сумі 192431,51грн, тобто 50% від суми 384863,02грн залишено без змін.

Також на підставі акта перевірки та рішення ДФС України від 16.11.2018 №37303/6/99-99-11-01-01-25 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0019631401 від 22.11.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму грошового зобов`язання 272838,75грн, а саме: за податковими зобов`язаннями збільшено на 218271,00грнта за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 54567,75грн.

Визнаючи протиправним та скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 10.09.2018 №0014881401 в частині штрафної санкції в сумі 128601,34грн суд зазначив, що відповідач всупереч рішенню ДФС від 16.11.2018 за №37303/6/99-99-11-01-01-25 (за наслідками адміністративного оскарження) протиправно розрахував суму штрафної санкції у розмірі 128601,34грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.11.2018 №0019631401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 272838.75 грн. (в тому числі: податкове зобов`язання 218271 грн., штрафні санкції 54567,75 грн.)

В акті перевірки суть порушення зазначено в тому, що позивачем з метою реклами власної продукції на території України за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 списано витрати на рекламу безоплатно розданих взірців новинок та тестерів парфумерної продукції на суму 481063,64 грн., які були ввезені на митну територію України. Податковий орган (в акті перевірки, а також апеляційній та касаційній скаргах) зазначає, що безоплатна передача товару підпадає під визначення операції з постачання товару у відповідності до п.п.14.1.191 ст. 14 ПК України, а тому у відповідності з вимогами ст. 185 цього Кодексу є об`єктом оподаткування ПДВ. Крім того, внаслідок не нарахування податкових зобов`язань по операціях, що не є господарською діяльністю позивача (за рахунок списання нестач товарів за результатами проведеної інвентаризації товаро-матеріальних цінностей) занижено податкові зобов`язання на суму 83741.95 грн.

Задовольняючи частково адміністративний позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 22.11.2018 №0019631401 в частині суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на суму 94553,00грн та за штрафними санкціями на 23638,37грн; про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2018 №0014881401 в частині суми штрафних санкцій в сумі 144770,64 грн (128601,34+16169,30) суди попередніх інстанції встановили, що позивачем з метою реклами власної продукції на території України у періоді з 01.01.2015 по 31.03.2018 списано на витрати на рекламу безоплатно використані взірці новинок та тестери парфумерної продукції, які були ввезені на митну територію України на виконання умов Контракту купівлі- продажу від 15.01.2009 №1-ЗЕН, укладеного з фірмою URODA POLSKA Sp. z о. о. Польща) на суму 481063,64грн.

Стаття 1 Закону України від 03.07.1996 №270/96-ВР Про рекламу визначає, що рекламою є інформація про особу чи товар, поширена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати чи підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару; заходами рекламного характеру - є заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший; споживачі реклами - це невизначене коло осіб, на яких спрямовується така реклама, а товар - будь- який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об`єкти права та інтелектуальної власності, щодо яких така реклама надається.

Згідно абз. 1 та п. 188.2 ст. 188 ПК України до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Таким чином, термін вартість продажу готової продукції (товарів/послуг), які використовуються в оподатковуваних операціях, пов`язаних з отриманням доходів, необхідно розуміти як (договірну/контрактну) вартість товарів, до якої включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг (ст. 188 ПК України), а тому вказані два терміни за свої змістом є тотожними.

Відтак суди правильно зазначили, що правильним є врахування вартості продажу готової продукції (товарів/послуг), яка використовується в оподатковуваних операціях, пов`язаних з отриманням доходів, а не собівартості, оскільки п. 188.1 ст. 188 ПК України зазначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Крім того, важливим у даних правовідносинах є встановлений судами факт, що тестери парфумерної продукції та пробники використовувались позивачем при проведенні маркетингових/рекламних заходів через працівників позивача без передачі даного товару покупцю. В протилежному випадку, а саме у разі безоплатної передачі товару, така операція підпадала б під ознаки «постачання товару», і повинна була б враховуватись як об`єкт оподаткуванням ПДВ.

Колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що у разі відсутності факту передачі товару відсутні ознаки «постачання товару», оскільки, за визначенням пп. 14.1.191 п. 14.1. ст. 14 ПК України постачання товару - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.09.2018 №0014881401 в частині штрафної санкції на суму 16169,30грн. за порушення правил реєстрації податкових накладних в господарських операціях щодо безкоштовної роздачі взірців новинок та тестерів парфумерної продукції, а також податкове повідомлення-рішення від 22.11.2018 №0019631401 за порушення щодо безкоштовної роздачі взірців новинок та тестерів парфумерної продукції на суму за основним платежем 94553,0грн та штрафними санкціями 23638,37грн є протиправним.

Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про нарахування в частині встановлених порушень при списанні нестач товарів за результатами проведеної інвентаризації ТМЦ та списання протермінованої та бракованої продукції, суд визнав правомірними, зазначивши, що якщо нестача на складі позивача мала місце лише через неточності в бухгалтерському обліку, то така нестача не повинна бути списана на витрати підприємства, а підприємство повинно зменшити об`єкт оподаткування податком на прибуток.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в періоді, за який проводилася перевірка, проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей.

В акті перевірки зазначено, що за результатами інвентаризації встановлено надлишки та нестачі та складені відповідні акти, а саме: оприбуткування товарів №47 від 31.12.2015 всього найменувань 201, кількість - 5079 шт., сума 106 203,26 грн; акт про списання товарів № 151 від 31.12.2015 всього найменувань 268, кількість - 8492 шт., сума 128 068,23 грн. Виявлені при інвентаризації ТМЦ надлишки а нестача відображені у бухгалтерському обліку.

Згідно з пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного.

Відповідно до п. 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарі в/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б)в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п.197.1.28 п.197.1 ста.197 цього Кодексу та операцій, передбачених п. 197.11 ст. 197 цього Кодексу);в)в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;г)в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п.189.9 ст.189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Згідно з пп. 189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до п.198.5 ст.198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у разі якщо підприємством здійснюється списання нестач, в зв`язку з чим така продукція не може бути реалізована покупцям та визнається такою, яка не може бути використана в межах господарської діяльності платника ПДВ, то на підставі п.198.5 ст. 198 ПК України не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається її списання, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст.189 ПК України. На суму таких податкових зобов`язань платник повинен скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Податковим кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), які визнані такими, що використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Щодо встановленого відповідачем порушення про не нарахування позивачем податкових зобов`язань на суму перевищення балансової вартості автомобіля над фактичною ціною його постачання, то судами встановлено, що позивач в цій частині щодо заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за вересень 2016 року на суму 892,92 грн не заперечував.

Щодо донарахування грошового зобов`язання з ПДВ по господарським операціям між ТОВ «БІ-ЕС КОСМЕТІК Україна» (замовник) із ТОВ «Райз Логістик», у зв`язку з розбіжностями з даними системи автоматизованого співставлення ІС Податковий блок (завищення податкового кредиту на суму 1146,0грн та заниження податкового зобов`язання на суму 2784,0 грн).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «БІ-ЕС КОСМЕТІК Україна» (замовник) та ТОВ «Райз Логістик» (Експедитор) укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень від 16.03.2015 № 70932, на виконання якого в березні 2017 року здійснено поставку парфумерної продукції для ТОВ «Райз Логістик» на суму 274478,74 грн, в тому числі ПДВ 45747,96 грн. У травні та липні 2017 року ТОВ «Райз Логістик» повернуто позивачу придбаний у березні 2017 року товар на загальну суму 43424,70грн, в тому числі ПДВ 7 237,45 грн. Податкові накладні на поставку товару ТОВ «Райз Логістик» у березні 2017 року та розрахунки коригування до даних податкових накладних у зв`язку із поверненням товару зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних (сума коригування ПЗ за основною ставкою (-) (+)7237,45 грн).

Позивачем у розрахунку коригування сум податку на додану вартість (Д1) до декларації з податку на додану вартість за травень 2017 році відображено коригування податкових зобов`язань по податкових накладних березня 2017року, на загальну суму 44401,25грн, з них ПДВ 8880,25 грн.

Згідно з даними Системи автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів ІС Податковий блок наявні розбіжність по заниженню податкового зобов`язання ТОВ «БІ-ЕС КОСМЕТІК Україна» по взаємовідносинах з ТОВ «Райз Логістик» за березень 2017 року в сумі 2784,06грн.

Отже висновки судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині наявних розбіжностей згідно з даними системи автоматизованого співставлення ІС Податковий блок (завищення податкового кредиту на суму 1146,0грн та заниження податкового зобов`язання на суму 2784,0 грн) є правильними.

Суд звертає увагу, що позивачем в касаційній скарзі зазначено про неповне встановлення фактичних обставин у справі, оскільки судами не встановлено: дату придбання ТМЦ, та які первинні документи це підтверджують, при придбавались вказані ТМЦ з ПДВ, чи включались вказані суми ПДВ до податкового кредиту і як наслідок обов`язок позивача донараховувати податкове зобов`язання з ПДВ при їх списанні. Разом з тим, позивач зобов`язаний був надати суду пояснення та відповідні докази на спростування тих обставин, які встановлені податковим органом під час перевірки. В протилежному випадку, такі доводи є свідченням про непогодження з судовими рішеннями в частині, в якій вони прийняті не на користь позивача.

Колегія суддів дійшла висновку, що скаржники не спростували висновки судів попередніх інстанцій, а судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій ретельно перевірено доводи і докази сторін та надано відповідну юридичну оцінку.

Відповідно до частин першої статті 350 КАС України, Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Ес Косметікс Україна» та Головного управління ДПС в Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва І.В. Дашутін