Рішення

від 27.04.2023 по справі 183/9246/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/9246/22

№ 2/183/1702/23

27 квітня 2023 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Ізюмінка» про стягнення коштів невиплачених при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому згідно уточненої редакції позовної заяви просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати у загальному розмірі 55787,08 грн.; стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у період з 25.11.2021 по 29.09.2022 перебував з відповідачем у трудових правовідносинах, працюючи на посаді продавця-консультанти. 29.09.2022 позивач звільнений за власним бажанням. У день звільнення позивачу не видано копію наказу про звільнення, письмово не повідомив про нараховані суми, належні до виплати при звільненні та не здійснив повний розрахунок. Вказує, що за даними за формою ОК-5 та ОК-7 його середньоденний заробіток складає 796,55 грн., при звільненні невиплаченою залишилася сума 4101,78 грн., а тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 21262,43 грн. Також, позивач перебував на лікарняному у такі періоди: з 21.02.2022 по 25.02.2022, з 26.02.2022 по 28.02.2022, з 01.03.2022 по 04.03.2022, з 19.05.2022 по 23.05.2022, з 29.07.2022 по 01.08.2022, з 02.08.2022 по 05.08.2022, з 06.08.2022 по 09.08.2022, з 11.08.2022 по 15.08.2022, з 16.08.2022 по 19.08.2022, з 22.09.2022 по 26.09.2022. За вказані періоди з позивачем не проведено розрахунок по тимчасовій непрацездатності. Неправомірними діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у 20000 грн.

Ухвалою судді від 02.02.2023 відкрито провадження в указаній цивільній справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

10 квітня 2023 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що заробітна плата була виплачена позивачу відповідно до відпрацьованого робочого часу (124 год.) на посаді продавця-консультанта за вирахування податків і зборів, суму якої перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 . Виплати за період тимчасової непрацездатності за перші п`ять днів роботодавцем здійснювалися своєчасно, а решта днів оплачувалися відразу після отримання коштів роботодавцем від Фонду соціального страхування. Розрахунок з позивачем проведено 30.09.2023, наступного дня після звільнення йому нараховано 12091,08 грн. та здійснено перерахування на його платіжну карту.

За даними відстеження поштового відправлення №040807180243 позивач отримав відзив 14.04.2023, правом на подання відповіді у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження (5 днів) не скористався.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. 10.03.2023 засобами електронного зв`язку подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. 26.04.2023 представник позивача надіслав через систему «Електронний суд» заяву про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Оскільки представник позивача адвокат Ткаченко Д.В. через систему «Електронний суд» отримав ухвалу про відкриття провадження 03.02.2023 та обізнаний про те, що зазначена справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, не скористався правом на подання відповіді на відзив та не відкликав подану раніше заяву про розгляд справи без його участі, суд ухвалою, постановленою у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив розглядати справу за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши доводи представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з наказом відповідача №1130-К від 25.11.2021, позивача прийнято на роботу в ДП «Ізюмінка» на посаду продавця-консультанта з окладом, визначеним у формі погодинної ставки - 39, 25 грн/год. (а.с.75).

19.09.2022 позивач звернувся до директора ДП «Ізюмінка» із заявою, якою просив звільнити його із займаної посади 29.09.2022 за власним бажанням (а.с.76).

Наказом відповідача від 29.09.2022 №1806-К позивача звільнено з посади продавця-консультанта магазину № 66 ДП «Ізюмінка» за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) (а.с.43). Із даним наказом позивач ознайомився 29.09.2022, про що свідчить підпис у відповідній графі наказу.

Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за період з 01.09.2022 по 29.09.2023 працівниками магазину № 66, ОСОБА_1 відпрацював на посаді продавця-консультанта 124 години (а.с.79).

Як вбачається з розрахункового листка, ОСОБА_1 за період з 01.09.2023 по 29.09.2022 було нараховано 18 006,78 грн., з яких: 3596,52 грн. компенсації відпустки; 368, 20 грн. індексації заробітної плати; 4 873, 20 грн. окладу; 1782,85 грн. оплати лікарняних; 2958, 24 грн. премії від товарообігу; 4 427, 77 грн. постійної премії (а.с.80). Із нарахованих сум утримано 270,10 грн. військового збору та 3241, 22 грн. податку з доходів фізичних осіб (а.с.45).

Заробітна плата позивачу вересень 2022 року підлягала виплаті у сумі 14 495,46 грн., з яких 2404,38 грн. відповідач перерахував на картковий рахунок позивача 22.09.2022 в якості авансу та 12091,08 грн. - 30.09.2022, що підтверджується відомістю нарахування коштів №971, платіжною інструкцією №27404, випискою з рахунку (а.с.81,82,83), а також наданою позивачем разом з позовною заявою довідкою про рух коштів на рахунку (а.с.14-17).

Відповідач як на підставу розрахунку при звільненні наступного дня після звільнення посилається на те, що розрахунок відбувся шляхом переказу на платіжну картку у зв`язку з роботою банківських установ та тим, що звільнення відбулося 29.09.2022 у кінці робочого дня. Вказані доводи позивачем не спростовано.

З приводу невиплати допомоги по тимчасовій непрацездатності судом встановлено наступне.

У серпні 2022 року позивачу були складені листки непрацездатності: 4751836-2009158070-1 з 02.08.2022 по 05.08.2022; 4751836-2009215840-1 з 06.09.2022 по 09.08.2022; 4834135-2009294406-1 з 11.08.2022 по 15.08.2022; 4834135-2009336621-1 з 16.08.2022 по 19.08.2022 (а.с.20-29).

Листок непрацездатності 4751836-2009158070-1 був відкритий на продовження листка 4751836-2009146326-1 за період з 29.07.2022 по 01.08.2022, то 4 дні останнього листка та 1 день листка 4751836-2009158070-1 було оплачено за рахунок коштів роботодавця.

Також, 07.09.2022 за рахунок коштів роботодавця було оплачено лікарняні за 5 днів за листком непрацездатності 4834135-2009294406-1. Факт оплати підтверджується в тому числі наданою позивачем разом з позовною заявою довідкою про рух коштів на рахунку, а також наданою відповідачем довідкою про заробітну плату (а.с.78).

За рахунок коштів Фонду соціального страхування України мали бути виплачені лікарняні за 3 дні за листком непрацездатності 4751836-2009158070-1 в сумі 1009,20 грн. та за листками непрацездатності 4751836-2009215840-1 в сумі 1345,60 грн. та 4834135-2009336621-1 в сумі 1392, 32 грн., всього: 3 747, 12 грн., що за вирахуванням військового збору та податку з доходів фізичних осіб склало 3016, 43 грн.

09.09.2022 відповідач подав до Фонду соціального страхування України заяву - розрахунок для здійснення відповідних виплат, однак 14.09.2022 отримав квитанцію № 3 про не прийняття заяви через помилки автоматичної обробки (а.с..84-88).

16.09.2022 відповідач повторно подав заяву-розрахунок до Фонду соціального страхування України для здійснення виплат (а.с.84-92).

Подані відповідачем заяви-розрахунки до Фонду соціального страхування україни від 09.09.2022 (яку не прийняли) та від 16.09.2022 (яку прийняли) за змістом не відрізняються, а тому суд погоджується з доводами відповідача про те, що відмова у прийнятті сталася з технічних причин, а не з вини роботодавця.

Як вбачається з виписки по картковому рахунку, відповідач на підставі поданої 16.09.2022 заяви отримав фінансування у загальному розмірі 239764,56 грн. 03.12.2022 (субота), і в перший робочий день - 05.12.2022 відповідач перерахував отримані кошти на рахунки працівників, зокрема і позивача (а.с.93,94,95).

Факт невиплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за інші періоди спростовується випискою про рух коштів по картковому рахунку позивача, відомостями про застрахованих осіб за формою ОК-5 та ОК-7, довідкою про заробітну плату (а.с.14-19,44).

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно положень статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 266/6853/18 (провадження № 61-9549св19) зроблено висновок, що «згідно положень статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум».

Відповідно до статей 77,78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування та докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач належними та допустимими доказами не довів факт несвоєчасного розрахунку при звільненні, відповідач у свою чергу надав суду докази, які свідчать про відсутність порушень трудових прав позивача.

Оцінюючи доводи позивача про порушення строків виплати допомоги по тимчасовій втраті працездатності, суд виходить з наступного.

Згідно пунктів 1, 2 частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), застраховані особи зобов`язані: надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону та своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 30 цього Закону, матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність. Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Відповідно до положень ч.1ст. 32 цього Закону - документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.

Відповідно до ст. 34 вказаного Закону, фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд приходить до висновку, що віднесення допомоги по тимчасовій непрацездатності до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 Кодексу законів про працю України, як-то стверджує позивач, не є вірним, оскільки дані виплати врегульовані спеціальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким чітко регламентована «незалежність» останніх від дати звільнення.

Як встановлено судом, відповідач перерахував допомогу по тимчасовій непрацездатності на рахунок позивача наступного робочого дня після отримання коштів від Фонду соціального страхування України.

Виходячи з вищевикладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити, так як факт невиплати заробітної плати при звільненні позивачу судом не встановлено, належні до виплати сплачено відповідачем наступного дня після звільнення, а суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, які сплачені на рахунок позивача 05.12.2022, до виплат при звільненні не віднесено, при цьому судом не встановлено і вини відповідача у несвоєчасній виплаті належних при звільненні сум у визначені ст. 116 КЗпП України строки, а тому і підстав вважати порушеними трудові права ОСОБА_1 на час розгляду справи немає, а отже і підстави для застосування положень ст. 117 КЗпП України та покладення на відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні відсутні.

Враховуючи, що вимога про стягнення моральної шкоди була похідною від вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, у задоволенні якої судом було відмовлено, а отже і вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору слід віднести за його рахунок. Відомостей про понесення сторонами інших судових витрат сторонами не надано.

Керуючись ст.ст.12, 81, 89, 133, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Ізюмінка» про стягнення коштів невиплачених при звільненні та відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач дочірнє підприємство «Ізюмінка», код ЄДРПОУ 22879387, адреса: м.Київ, пр-т Науки, буд.1 корп.1

Повне судове рішення складено і підписано 27 квітня 2023 року .

Суддя Оладенко О.С.