Рішення

від 06.11.2007 по справі 20-7/321-11/194-5/339-11/368

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/321-11/194-5/339-11/368

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"06" листопада 2007 р. справа № 20-7/321-11/194-5/339-11/368

За позовом Закритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство “Ахтиар” (99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 3)

до відповідачів: Відкритого акціонерного товариства “Севастопольське автотранспортне підприємство –14330” (99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 3);

                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялтинська транспортна компанія – 14328 (98600, м. Ялта, пров. Київський, 12-11)

про визнання недійсним, як такий, що не відповідає закону, договору № 51 про виконання робіт по технічному утриманню автотранспорту від 11.10.2006, укладеного між ВАТ «Севастопольське АТП - 14330»та ТОВ «Ялтинська транспортна компанія-14328»з моменту його укладення

                                                                                                      Суддя   Дмитрієв В.Є.

Представники:

від позивача –Кузьміна М.Ю., довіреність б/н від 24.11.2006 р. (ЗАТ “АТП “Ахтиар”)

від відповідача – Кузьміна М.Ю., довіреність б/н від 14.06.2007 р. (ВАТ “Севастопольське АТП-14330)

від відповідача –не з'явився (ТОВ “Ялтинська транспортна компанія”).

СУТЬ СПОРУ:          

23.11.2006 Закрите акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство «Ахтиар»звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське автотранспортне підприємство –14330» про визнання недійсним, як такого, що не відповідає закону, договору № 51 про виконання робіт по технічному утриманню автотранспорту від 11.10.2006, укладеному між ВАТ «Севастопольське АТП - 14330»та ТОВ «Ялтинська транспортна компанія - 14328»з моменту його укладення.

          Разом з позовною заявою Закрите акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство «Ахтиар»надало клопотання в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом зобов'язання Республіканського конкурсного комітету по визначенню пасажирського перевізника та Раду Міністрів АР Крим (м. Сімферополь, вул. Кирова, 13) зупинити затвердження рішень та легалізацію результатів конкурсу Республіканського конкурсного комітету по визначенню пасажирського перевізника, проведеного в жовтні –листопаді 2006 року в м. Сімферополі до закінчення розгляду справи в частині встановлення переможців конкурсу по перевезенням пасажирів по маршрутам в м. Севастополь та в зворотний бік.

Ухвалою суду від 24.11.2006 клопотання позивача задоволено, вжито заходи забезпечення позову, заборонено Республіканському конкурсному комітету по визначенню пасажирського перевізника та Раді Міністрів АР Крим (м. Сімферополь, вул. Кірова, 13) затверджувати рішення та легалізацію результатів конкурсу Республіканського конкурсного комітету по визначенню пасажирського перевізника, проведеного в жовтні-листопаді 2006 року в м. Сімферополі в частині встановлення переможців конкурсу по перевезенням пасажирів по маршрутам в м. Севастополь та в зворотний бік щодо ТОВ «Ялтинська транспортна компанія - 14328»до закінчення розгляду справі. Виконання ухвали доручено Республіканському конкурсному комітету по визначенню пасажирського перевізника та Ради Міністрів АР Крим.

          Ухвалою суду від 05.12.2006 р. провадження у справі було зупинено до розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду м. Севастополя від 24.11.2006 р. про вжиття заходів забезпечення позову.

          Постановою від 25.01.2007 р. Севастопольський апеляційний господарський суд залишив ухвалу господарського суду м. Севастополя без змін.

          Постановою від 03.04.2007 р. Вищого господарського суду України ухвалу господарського суду м. Севастополя та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий розгляд.

          Ухвалою від 03.05.2007 р. справу прийнято до провадження суддею Дмитрієвим В.Є.

          Ухвалою від 05.06.2007 р. суд виключив із складу третіх осіб Товариство  з обмеженою відповідальністю «Ялтинська транспортна компанія - 14328»та залучив до участі у справі в якості іншого відповідача.

          Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя № 62 від 03.08.    2007 р. справа 20-7/321-11/194, яка знаходилась у провадженні судді Дмитрієва В.Є., у зв'язку з його вибуттям у щорічну відпустку, передана до провадження судді Євдокимова І.В.

Ухвалою від 27.08.2007 р. справа прийнята до провадження суддею Євдокимовим І.В.

          Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Севастополя № 84 від 24.09.2007 р. справа 20-7/321-11/194-5/339, із провадження судді Євдокимова І.В., передана до провадження судді Дмитрієва В.Є.

          Ухвалою від 26.09.2007 р. справа прийнята до провадження суддею Дмитрієвим В.Є.

Представник позивача надав суду уточнення підстав позову, у яких просить суд  визнати недійсним договір № 51 про виконання робіт по технічному утриманню автотранспорту від 11.11.2006 р., укладений між ВАТ «Севастопольське АТП - 14330»та ТОВ «Ялтинська транспортна компанія - 14328»з моменту його укладення, як такий, що укладений  неуповноваженою особою з перевищенням повноважень.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає, позовні вимоги обґрунтовує перевищенням повноважень головою Правління Закритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство «Ахтиар»при укладенні договору № 51 про виконання робіт по технічному утриманню автотранспорту від 11.10.2006 р., який було підписано між ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»та ТОВ «Ялтинська транспортна компанія - 14328», невідповідності договору № 51 від 11.10.2006 р. вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а також відсутності суттєвих умов договору про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, передбачених законом України «Про автомобільний транспорт».

Представник першого відповідача –Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»позовні вимоги визнав у повному обсязі. Свою позицію перший відповідач виклав в відзиві на позовну заяву (а.с. 52, т.2), в якому посилається на те, що договір № 51 від 11.10.2006 р., укладений між сторонами, було підписано з боку Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»неуповоноваженою особою, суперечить вимогам чинного законодавства України.  

Представник другого відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялтинська транспортна компанія - 14328»позовні вимоги не визнає. Свою позицію другий відповідач виклав у запереченні на позов (а.с. 46, т.2), в якому посилається на те, що договір, укладений між сторонами, відповідає вимогам чинного цивільного законодавства.

Судовий розгляд по справі неодноразово відкладався у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів, необхідних для повного і всебічного розгляду справі за суттю.

Строк розгляду по справі неодноразово продовжувався за клопотанням сторін.

Згідно зі ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України  в судовому засіданні представникам сторін були роз'яснені їх права та обов'язки.

Розглянувши  у відкритому судовому засіданні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд встановив:

11.10.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ялтинська транспортна компанія - 14328»було укладено договір про  виконання робіт по технічному утриманню автотранспорту № 51.

Договір № 51 від 11.10.2006 р. про виконання робіт по технічному утриманню автотранспорту з боку Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське автотранспортне підприємство –14330 »було підписано головою Правління.

Право на звернення за судовим захистом позивачем обґрунтовується тим, що  договір № 51 від 11.10.2006 р. про виконання робіт по технічному утриманню автотранспорту порушує його права, як орендаря, передбачені договором оренди № 4/ 06 від 20.07.2006 р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»і Закритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство «Ахтиар».

Відповідно п. 1.1. цього договору, Відкритим акціонерним товариством «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»було передано Закритому акціонерному товариству «Автотранспортне підприємство «Ахтиар»  у строкове платне користування приміщення, споруди та устаткування, у тому числі ті, право використання на які  було надано згідно  договору № 51 від 11.10.2006 р. –Товариству з обмеженою відповідальністю «Ялтинська транспортна компанія - 14328».

Відповідно до п. 1.3. договору № 4/06 від 20.07.2006 року орендований об'єкт складався із:

А) адміністративно-побутового корпусу (6 службових приміщень) загальною площею 120,4 кв. м;

Б) головного інженерного корпусу (ніжний бокс), площею 1442, 1 кв.м;

В) допоміжного корпусу (мийки), площею 284,5 кв.м;

Г) складського приміщення у головному інженерному корпусі, площею 32 кв.м;

Д) майданчику  для стоянці автомобілів, площею 100 кв.м;

Ж) майданчику для зберігання виробничих відходів, площею 40 кв.м;

Е) підйомнику (2 од.);

Є) споруди миїчної (1 од.).

Також саме, відповідно до пункту 1 договору № 51 від 11.10.2006 р., Відкрите акціонерне товариство «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»прийняло на себе зобов'язання щодо автомашин Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялтинська транспортна компанія-14328»проводити передрейсовий та післярейсовий технічний огляд з реєстрацією у журналі виходу автомобілів; проводити передрейсовий медичний огляд водіїв; виконувати технічний огляд 1, технічний огляд 2, поточний ремонт згідно додаткової заявці та подальшої калькуляції; надати охоронювану стоянку згідно додаткової заявці та наступної калькуляції; проводити інструктаж по безпеці руху кваліфікованими фахівцями згідно додаткової заявці та наступної калькуляції.

Таким чином, на думку позивача, укладення  спірного договору № 51 від 11.10.2006 р. призвело до обмеження прав Закритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство «Ахтиар»як орендаря, у тому числі права користування орендованим майном та майнових прав, що стосуються цього майна.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не протиричить загальним основам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1. визнання права;

2. визнання правочину недійсним;

3. припинення дії, яка порушує право;

4. відновлення становища, яке існувало до порушення;

5. примусове виконання обов'язку в натурі;

6. зміна правовідношення;

7. припинення правовідношення;

8. відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9. відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10.визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої –п'ятої статті 13 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюванних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним Кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Таким чином, Закрите акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство «Ахтиар»звернулося до господарського суду за захистом своїх прав орендаря, наданих згідно договору № 4/06 від 20.07.2006, зокрема права вільно  використовувати орендоване майно і майнові права на це майно,  які були обмежені шляхом укладення договору № 51 від 11.10.2006 р. відносно тотожних об'єктів –майна та майнових прав.

Суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо права звернення за судовим захистом порушеного права.

Як на підставу позову, позивач посилається на те, що голова Правління Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське автотранспортне підприємство –14330»не має права підписувати спірний договір, оскільки, цей договір може бути укладеним тільки після попереднього узгодження з Спостережною радою Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»відповідно до Статуту ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330».

Повноваження голови Правління Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»встановлюються розділом 14 Статуту Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330», якій було затверджено загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»(протокол № 7 від 22.03.2006 р.) та зареєстрованим державним реєстратором 21.04.2006 р. за реєстровим № 10761050001001049 (а.с.58, т.1).

Відповідно  до підпункту 10 пункту 14.2 Статуту ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330», голова Правління укладає договори передачі в оренду нерухомого майна та автотранспорту, незалежно від вартості, тільки після попереднього погодження умов зі Спостережною Радою.

Відповідно до підпункту 17 пункту 13.4 Статуту ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330», до компетенції Правління відноситься попереднє погодження зі Спостережною Радою  умов договору про передачу в оренду нерухомого майна та автотранспорту, незалежно від вартості.

    Відповідно до підпункту 23 пункту 12.6 Статуту  ВАТ «Севастопольське АТП - 14330»Спостережна Рада попередньо погоджує умови договору про передачу в оренду нерухомого майна та автотранспорту, незалежно від вартості.

Таким чином, при укладенні спірного договору було перевищено компетенцію головою Правління ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство-14330», оскільки умови цього договору не були погоджені зі Спостережною Радою ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330», а також порушено процедуру укладення договорів, передбачену Статутом ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство-14330».

Таким чином, на думку позивача, договір № 51 про виконання робот по технічному утриманню автотранспорту від 11.10.2006 року було укладено неуповноваженою особою.

Перший відповідач, у відповідності з правом щодо тлумачення змісту правочину, гарантованим ст. 213 ЦК України, у відзиві на позовну заяву вказує, що, договір № 51 від 11.10.2006 року за своєю природою є договором  про передачу нерухомого майна.

Свою позицію, перший відповідач обґрунтовує посиланням на оцінку цього договору Спостережною Радою ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330», надану у межах компетенції, встановленої Статутом ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»у листі від 29.11.2006 р. і підтверджену у відзиві на позовну заяву, яку було підписано головою Спостережної Ради «Севастопольське автотранспортне підприємство 14330».

Цей факт підтверджується також правовстановлюючими документами, які було залучено до матеріалів справи.

Другим відповідачем не надано належних доказів щодо обґрунтування незгоди з позицією першого відповідача.

29.11.2006 р. першим відповідачем на адресу позивача було спрямовано листа, який був підписаний головою Спостережної Ради ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330», у якому Спостережною Радою надано оцінку як спірному договору, так ї діям голови Правління ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330».

Відповідно до цього листа від 29.11.2006 р., Спостережною Радою ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство –14330»не надано згоду щодо укладення договору № 51 від 11.10.2006 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ялтинська транспортна компанія - 14328».

Як вбачається з листа від 29.11.2006 р., голова Правління ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»не має повноважень на укладення договору про надання у користування охоронюваної стоянки третім особам без попереднього узгодження зї Спостережною Радою ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330», оскільки «…згідно з п. 14.2. Статуту ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330», голова Правління має право укладати договори передачі  нерухомого майна тільки після попереднього погодження умов зі Спостережною Радою, а у відповідності до статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомого майна віднесено земельні ділянки, таким чином, місце стоянки автобусів є конкретна, встановлена часта території підприємства, тобто земельна ділянка…»(а.с.10, т.2).

Як вбачається з листа від 29.11.2006 р., Спостережною Радою ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»не надано згоду на укладення спірного договору, що є підставою вважати його укладеним  посадовою особою ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»з перевищенням повноважень, наданих йому Статутом ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330».

Відповідно до підпункту 2 пункту 12.6 Статуту ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330», Спостережна Рада ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»контролює дії Правління по виконанню рішень загальних зборів акціонерів та Спостережної Ради.

Відповідно до підпункту 13 пункту 12.6 Статуту ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330», Спостережна Рада контролює та аналізує дії Правління щодо управління ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство-14330», реалізації інвестиційної, технічної та цінової політики, додержання номенклатури товарів і послуг, розширення предмету діяльності та регіонів діяльності ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330», його філій, представництв та дочірніх підприємств.

Відповідно до пункту 12.7 Статуту ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330», питання, віднесені до компетенції Спостережної Ради, є виключною компетенцією Спостережної Ради і не можуть передаватися на вирішення Правлінню ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство –14330».

Таким чином, ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»як стороною правочину –договору № 51 від 11.10.2006 р. у листі від 29.11.2006 р. і відзиві на позовну заяву було надано тлумачення змісту та  встановлені межі компетенції посадової особи щодо підписання цього договору від імені ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330», та висловлено думку ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»щодо несхвалення цього правочину.

Оскільки рішення щодо несхвалення правочину та компетенції органів управління юридичної особи регулюються статутними документами такої юридичної особи і рішення відносно вказаних питань було прийнято відповідним органом управління ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»у межах наданої компетенції, встановленої Статутом ВАТ «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330» та вимогами діючого законодавства України, тому суд погоджується з вказаною позицією першого відповідача.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання недійсним договору № 51 від 11.10. 2006 р. про виконання робот по технічному утриманню автотранспорту  є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачено стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд має постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою ст. 213 ЦК України, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до ст. 160 ЦК України, в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом.

Статутом акціонерного  товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.

Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу.

Відповідно до ст. 161 ЦК України, виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У  цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (спірний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо  недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала  на виконання цього правочину, а в разі  неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідачів витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у рівних частинах.

Керуючись статтями 49, 78, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИ Р І Ш И В:

Позов задовольнити у повному обсязі.

1.  Визнати недійсним договір № 51  про виконання робіт по технічному утриманню автотранспорту від 11.10.2006, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Севастопольське автотранспортне підприємство - 14330»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ялтинська автотранспортна компанія - 14328»з моменту його укладення.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Севастопольське автотранспортне підприємство –14330” (99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 3, код ЄДРПОУ 05465784) на користь Закритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство «Ахтиар»(99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна,3; р/р 2600501300064 в СФ ООО «Укрпромбанк»МФО 384834, код ЄДРПОУ 30394025) державне мито в розмірі 42,50 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу в  розмірі 59,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялтинська автотранспортна компанія –14328»(98600, м. Ялта, пров. Київський, 12-11; 98600, м. Ялта, вул. Ізобільна, 11, код ЄДРПОУ 34121596)  на користь Закритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство «Ахтиар»(99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна,3; р/р 2600501300064 в СФ ООО «Укрпромбанк»МФО 384834, код ЄДРПОУ 30394025) державне мито в розмірі 42,50 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Копії  рішення направити сторонам.

Суддя                                                                                                                В.Є. Дмитрієв

РОЗСИЛКА:

1.   Закрите акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство «Ахтиар»  

99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна,3

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялтинська автотранспортна компанія –14328»                                                  98600, м. Ялта, пр. Київський, 12-11;

98600, м. Ялта, вул. Ізобільна, 11

3. Відкрите акціонерне товариство «Севастопольське автотранспортне підприємство –14330»                                              99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна,3