Постанова

від 28.04.2023 по справі 509/198/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1139/23

Справа № 509/198/14-ц

Головуючий у першій інстанції Куркан М.М.

Доповідач Склярська І. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.04.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Склярської І.В. ,

суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М.,

секретар Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 січня 2015 року (підголовуванням судді Куркана М.М.),усправі за позовом АТ «Ощадбанк» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Овідіопольський районний сектор ГУ ДМС в Одеській області про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2014 року Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 ,Овідіопольський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило:

-у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед

ПАТ «Ощадбанк» за договором відновлюваної кредитної лінії від 28 грудня 2007 року у розмірі 1 630 983,37 грн, з яких:

500 000,00 грн. прострочений основний борг за кредитом,

475 170,48 грн прострочені проценти за користування кредитом за період з 29 грудня 2007 року по 26 листопада 2014 року,

164 582,53 грн пеня за прострочений основний борг за кредитом за період з 01 лютого 2010 року по 26 листопада 2014 року,

256 658,61 грн пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 січня 2008 року по 26 листопада 2014 року,

104 172,70 грн сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за кредитом,

74 030,62 грн сума інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом,

28 867,29 грн 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту,

27 501,14 грн 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом;

-звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29 грудня 2007 року № 949623, а саме: на вищевказаний садовий будинок та земельну ділянку загальною площею 0,0692 га, для ведення садівництва, кадастровий № 5123783500:01:001:1188, що розташовані за вказаною адресою, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

-визнати вищий пріоритет ПАТ «Ощадбанк» на предмет іпотеки завказаним іпотечним договором як єдиного іпотекодержателя;

-виселити відповідача з вищевказаного будинку та зобов`язати Овідіопольський РС ГУДМС в Одеській області зняти останнього з реєстраційного обліку за вказаним будинком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 грудня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір у вигляді відновлюваної кредитної лінії № 2268-н, відповіднодоумов якогобанк надав ОСОБА_3 кредит усумі 500 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % річних. Остаточним терміном повернення кредиту є 28 грудня 2017.

29 грудня 2007 року для забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язання за вказаним кредитним договором міжВідкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України, правонаступником якого є ПАТ «Ощадбанк»,та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки № 949623.

Предметом договору іпотеки є садовий будинок АДРЕСА_1 кооператив «Авангард-2».

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов`язань за вказаним кредитним договором, 27 вересня 2013 рокуПАТ «Ощадбанк»надіслало ОСОБА_2 вимогу про звільнення житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку.

Відповідач, в порушення статті 109 Житлового кодексу Української РСР, вимоги банку не виконав, а тому перешкоджає останньому скористатися своїми правами щодо реалізації предмета іпотеки і задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок отриманих коштів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішеннямОвідіопольського районного суду Одеської області

від 30 січня 2015 року позов ПАТ «Ощадбанк» задоволено. Суд ухвалив, з урахуванням ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 лютого 2020 року про виправлення описки:

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Державний ощадний банк України» за договором відновлюваної кредитної лінії № 2268-н від 28.12.2007 року у розмірі 1 630 983,37 грн., з яких: 500 000,00 грн. - прострочений основний борг по кредиту; 475 170,48 грн. - прострочені проценти за користування кредитом за період з 29.12.2007р. по 26.11.2014р.; 164 582,53 грн. - пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 01.02.2010р. по 26.11.2014р.; 256 658,61 грн. - пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.01.2008р. по 26.11.2014р.; 104 172,70 грн. - сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за кредитом; 74 030,62 грн. - сума інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 28 867,29 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 27 501,14 грн. - 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 29.12.2007р. зареєстрованого за Р№ 3753 - садовий будинок, з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 214,8 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0,0692 га для ведення садівництва, кадастровий №5123783500:01:001:1188, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Визнано вищий пріоритет ПАТ «Ощадбанк» на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29 грудня 2007 року, як єдиного іпотекодержателя на садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 214,8 кв. м та земельну ділянку загальною площею 0,0692 га для ведення садівництва, кадастровий №5123783500:01:001:1188, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Виселено ОСОБА_2 з садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 214,8 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язано Овідіопольський РС ГУ ДМС України в Одеській області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за садовим будинком, з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 214,8 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ощадбанк» судові витрати по справі у сумі 3 897,60 грн та витрати, пов`язані з публікацією оголошень в газетах «Урядовий Кур`єр» та «Одеські Вісті» у сумі 560,00 грн.

Рішення районного суду мотивовано тим, що внаслідок невиконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором, виникла заборгованість, а тому позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Відповідач добровільно не звільнив житлове приміщення, що перешкоджає банку скористатися своїм правом щодо реалізації предмету іпотеки, тому вимоги про виселення та зняття з реєстраційного обліку підлягають задоволенню.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Суд постановив:

Заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 січня 2015 року скасувати в частині задоволення позову щодо зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку.

Постановити в цій частині нове рішення яким в задоволенні позовних вимогПублічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»щодо зобов`язання Овідіопольського РС ГУ ДМС України в Одеській області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за садовим будинком, з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 214,8 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 відмовити в повному обсязі.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постановою Верховного суду від 11 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Суд постановив:

Заочне рішенняОвідіопольського районногосуду Одеської області від 30 січня 2015 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2016 рокув частинівиселення ОСОБА_2 скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 ,треті особи: ОСОБА_3 , Овідіопольський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про виселення ОСОБА_2 відмовити.

В іншій частині заочне рішенняОвідіопольського районногосуду Одеської області від 30 січня 2015 року у незміненій частині при апеляційному перегляді тарішення Апеляційного судуОдеської області від 25 травня 2016 рокузалишити без змін.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 , як особа, яка не приймала участі у розгляді справи, але вважає, що оскаржуваним рішенням порушуються її права - співвласника нерухомого майна, на яке звернуто стягнення, подала 05.05.2021 апеляційну скаргу, а 07.05.2021 заяву про доповнення апеляційної скарги, в якій просила заочне рішення суду першої інстанції скасувати, винести нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (т. 3 а.с. 32-37, 178-180).

Аргументи учасників справи

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що є співвласником садового будинку, на який суд звернув стягнення шляхом продажу на публічних торгах, проте жодних зобов`язань перед позивачем у неї не має, договір іпотеки укладений між позивачем та ОСОБА_2 укладений без її нотаріальної згоди, як співвласника предмета іпотека, відповідно до ст. 60 СК України, що свідчить про недійсність нотаріально посвідченого договору іпотеки.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає про незгоду з періодом нарахування банком відсотків з 11.01.2013 по 26.11.2014 з огляду на здійснення позивачем права на дострокове повернення кредитних коштів 11.01.2013, з посиланням на рішення суду у справі №501/120/13-ц про стягнення кредитної заборгованості з позичальника ОСОБА_3 .

Також, наявні підстави для застосування строку позовної давності щодо щомісячних платежів по кредитному договору та стягнення пені, а отже, особа, яка подала апеляційну скаргу, просить застосувати строк позовної давності.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не з`явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про перенесення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю укласти угоду про правову допомогу з іншим адвокатом, що не може бути визнано поважною причиною, враховуючи крім того, тривалість перебування її апеляційної скарги в провадженні суду та можливості отримання правової допомоги.

(2) Позиція інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Ощадбанк»» - Бабенко Н.С. вважаючи апеляційну скаргу необґрунтованою просила її залишити без задоволення, а рішенням суду першої інстанції без змін (т. 3 а.с. 111-116).

На спростування доводу апеляційної скарги банком надано копію заяви ОСОБА_1 про згоду на передачу в іпотеку садовий будинок.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник банку інших доводів апеляційної скарги не визнала, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не є учасником спірних правовідносин, а тому не може порушувати питання розміру кредитної заборгованості.

У письмових запереченнях ОСОБА_3 зазначив, що нарахування процентів за межами строку на який наданий кредит є безпідставним та позивач фактично визначив розмір кредитної заборгованості при розгляді справи №500/120/13-ц про стягнення з нього кредитної заборгованості в сумі 979 132 грн. 41 коп.

2.Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, представника банку, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З матеріалів справи вбачається наступне.

28 грудня2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_3 був укладенийкредитний договір у вигляді відновлюваної кредитної лінії 2268-н, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 500 000,00 грн, з терміном повернення - 28 грудня 2017 року, на умовах визначенихдоговором (т. 1 а.с. 46).

З метою забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним договором від 28 грудня 2007 року, 29 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого останній передав у іпотеку банку садовий будинок АДРЕСА_1 кооператив «Авангард-2» та вказану земельну ділянку (т. 1 а.с. 79).

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Суд постановив:

Заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 січня 2015 року скасувати в частині задоволення позову щодо зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку. Постановити в цій частині нове рішення яким в задоволенні позовних вимогПублічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»щодо зобов`язання Овідіопольського РС ГУ ДМС України в Одеській області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за садовим будинком, з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 214,8 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 відмовити в повному обсязі. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постановою Верховного суду від 11 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Суд постановив:

Заочне рішенняОвідіопольського районногосуду Одеської області від 30 січня 2015 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2016 рокув частинівиселення ОСОБА_2 скасувати. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 ,треті особи: ОСОБА_3 , Овідіопольський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про виселення ОСОБА_2 відмовити. В іншій частині заочне рішенняОвідіопольського районногосуду Одеської області від 30 січня 2015 року у незміненій частині при апеляційному перегляді тарішення Апеляційного судуОдеської області від 25 травня 2016 рокузалишити без змін.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

У частині першій статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Стаття 578 ЦК України та частина друга статті 6 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників. Умовою передачі співвласником нерухомого майна в іпотеку своєї частки в спільному майні без згоди інших співвласників є виділення її в натурі та реєстрація права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Надана банком копія заяви ОСОБА_1 від 29 грудня 2007 року про надання нею згоди її чоловіку ОСОБА_2 на передачу в іпотеку за ціною та на умовах за його власним розсудом садового будинку АДРЕСА_1 кооператив «Авангард-2» та вказану земельну ділянку та на укладення та підписання відповідного договору іпотеки, засвідчена приватним нотаріусом Поведьонковою І.І., свідчить, що особа, яка подала апеляційну скаргу, надала згоду на передачу в іпотеку майна придбаного за спільні кошти (т. 3 а.с. 116). Наведене ОСОБА_1 , в установленому законом порядку, не спростовано. Судовою колегією відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про витребування оригіналу наведеної заяви та призначення почеркознавчої експертизи, оскільки такі питання вирішуються та мають значення при вирішенні спору про визнання недійсним договору іпотеки з підстав підробки, непідписання заяви про згоду на передачу майна в іпотеку. Апелянтом не надано відомостей щодо наявності спору про визнання недійсним договору іпотеки.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності згоди ОСОБА_1 як підстави для визнання недійсним договору іпотеки, а отже, незаконності оскаржуваного рішення щодо звернення стягнення на нерухоме майно без судового рішення про визнання недійсним договору іпотеки, не є прийнятними.

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області 03 липня 2013 року у справі №500/120/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ Ощадбанк до ОСОБА_3 , третьої особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору та внесення змін у договір відновлюваної кредитної лінії, ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив та ухвалив: Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ Ощадбанк заборгованість в сумі 979132,41 грн. та судові витрати в розмірі 3219 грн.

Внести зміни до договору відновлюваної кредитної лінії 2268-н від 28.12.2007 року:

- в п.1.2. слова та цифри з «терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 28 грудня 2017 року» замінити на «терміном остаточного погашення кредиту встановити дату подання позовної заяви, а саме 11.01.2013 року»;

- в п.1.5.1.3 «сплату останнього ануїтетного платежу здійснити до 28 грудня 2017 року» замінити на «остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше подання позовної заяви, а саме 11.01.2013 року».

Ухвалою цього ж суду від 18 січня 2017 року заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення. В апеляційному порядку заочне рішення ОСОБА_3 не оскаржувалося.

Наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (провадження 14-546цс19) та від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18).

Щодо доводів апеляційної скарги про розмір заборгованості, з урахуванням початку перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за кредитним договором, процентів за користування кредитними коштами; застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності пов`язується зі строком дії (припинення дії) договору, так і з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

У справах про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивачем є іпотекодержатель, а відповідачем іпотекодавець.

ОСОБА_1 , не є стороною кредитного договору у вигляді відновлюваної кредитної лінії2268-н , укладеного 28 грудня2007року міжВідкритим акціонернимтовариством «ДержавнийОщадний банкУкраїни» та ОСОБА_3 .

Також, ОСОБА_1 ,не є стороною іпотечного договору від 29 грудня 2007 року, укладеного в забезпечення виконання наведеного вище кредитного договору, між Відкритим акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України», як іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як іпотекодавцем.

Отже, ОСОБА_1 не є учасником кредитно-іпотечних правовідносин, відповідно не є відповідачем у справі про звернення стягнення на іпотечне майно.

Право заявляти про застосування строку позовної давності наділена сторона у спорі, а саме відповідач, якою особа, яка подала апеляційну скаргу не є. Слід зазначити, що таким правом не наділена і третя особа у справі.

Отже, доводи апеляційної скарги про застосування строку позовної давності не є такими, що ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

В незмінній судом апеляційної та касаційної інстанції частині заочного рішенняОвідіопольського районного суду Одеської області від 30 січня 2015 року позов ПАТ «Ощадбанк», з урахуванням ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 лютого 2020 року про виправлення описки встановлено розмір заборгованості за кредитним договором в рахунок погашення якого звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме:

в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Державний ощадний банк України» за договором відновлюваної кредитної лінії № 2268-н від 28.12.2007 року у розмірі 1 630 983,37 грн., з яких: 500 000,00 грн. - прострочений основний борг по кредиту; 475 170,48 грн. - прострочені проценти за користування кредитом за період з 29.12.2007р. по 26.11.2014р.; 164 582,53 грн. - пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 01.02.2010р. по 26.11.2014р.; 256 658,61 грн. - пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.01.2008р. по 26.11.2014р.; 104 172,70 грн. - сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за кредитом; 74 030,62 грн. - сума інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 28 867,29 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 27 501,14 грн. - 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 29.12.2007р. зареєстрованого за Р№ 3753.

Так, визначений судом розмір кредитної заборгованості іпотекодавцем ОСОБА_2 та позичальником-третьою особою ОСОБА_3 , в установленому процесуальним законом порядку, не заперечені та не спростовані. ОСОБА_1 не є учасником спірних правовідносин, які витікають з іпотечного та кредитного договорів, а тому її заперечення щодо розміру заборгованості при зверненні стягнення на предмет іпотеки правового значення не мають. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неправильно визначеного розміру заборгованості, з урахуванням у тому числі строку нарахування процентів, пені колегія суддів, відхиляє.

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі, проте судом апеляційної та касаційної інстанції зазначене рішення суду першої інстанції у вищенаведених частинах, які не стосуються прав та обов`язків апелянта, вже було скасовано.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Таким чином,за наведенихобставин,доводи апеляційноїскарги єтакими,що висновківсуду неспростовують,а томуапеляційна скаргапідлягає залишеннюбез задоволення,а рішеннясуду в нескасованихрішенням апеляційноїінстанції тапостанові касаційноїінстанції частинах - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

Судові витрати, понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу, з підстав залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями367,374-375, 382 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 січня 2015 року в нескасованій рішенням Апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2016 року та постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року частинах - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2023 року.

Головуючий І.В. Склярська

Судді О.С. Комлева

С.М. Сегеда