Постанова

від 17.04.2023 по справі 909/1147/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2023 р. Справа №909/1147/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:Галушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Грещука Юрія Ярославовича б/н від 09.02.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/448/23 від 13.02.2023)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.01.2023 (повний текст складено 23.01.2023)

у справі №909/1147/21

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця, м. Київ,

в особі філії "Вокзальна компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ;

до відповідачів: Фізичної особи-підприємця Грещука Юрія Ярославовича, м. Івано-Франківськ,

Фізичної особи-підприємця Гануляк Ірини Павлівни, м. Коломия, Івано-Франківська область,

про стягнення 148 283,41 грн, з яких: 57 797,22 грн - плата неустойки за оренду приміщення, 90 486,19 грн - експлуатаційні витрати та відшкодування податку на землю, звільнення нежитлового приміщення,

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Вокзальна компанія" АТ "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Грещука Юрія Ярославовича про стягнення 148 283,41 грн, з яких: 57 797,22 грн - плата за оренду приміщення, 90 486,19 грн - експлуатаційні витрати та відшкодування податку на землю та звільнення займаного відповідачем ФО-П Грещуком Ю.Я. нежитлового приміщення загальною площею 350,6кв.м., яке знаходиться в приміщенні ресторанного комплексу на першому поверсі будівлі вокзалу станції Івано-Франківськ, що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, Привокзальна площа, 1.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем зявлено, що предмет спору в частині позовної вимоги про звільнення ФОП Грещуком Ю.Я., ФОП Гануляк І.П. нежитлового приміщення загальною площею 350,6 кв. м, яке знаходиться в приміщенні ресторанного комплексу на першому поверсі будівлі вокзалу станції Івано-Франківськ - відсутній. В підтвердження подав суду підписаний між сторонами акт приймання-передачі майна від 31.10.2022, у відповідності до якого, відповідачами повернено позивачу спірне нежитлове приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із закінченням 01.07.2018 дії договору оренди державного майна №28/12 від 31.08.2012, укладеного між сторонами та неповерненням об"єкта з оренди у строк встановлений 11.9, на підставі пункту 11.11 договору та ст. 785 ЦК України відповідачу - ФОП Грещуку Ю.Я. нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за весь час користування орендованим майном в сумі 57 797,22 грн. Крім того, позивач посилається на невиконання відповідачем пункту 5.13 договору №28/12 від 31.08.2012 та пункту 2.2.3. договору №28/12А від 01.09.2021 та несплату експлуатаційних витрат та податку на землю в сумі 90 486,19 грн. Просить суд захистити порушене відповідачем право позивача шляхом стягнення в судовому порядку 148 283,41 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.01.2023 у справі №909/1147/21 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Вокзальна компанія" АТ "Українська залізниця" до відповідача Фізичної особи-підприємця Грещука Юрія Ярославовича про стягнення 148 283,41 грн задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Грещука Юрія Ярославовича на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Вокзальна компанія" 48 164,35 грн - неустойки, 90 486,19 грн - експлуатаційних витрат та податку на землю, 2 122,45 грн - судового збору. В частині стягнення 9 632,87грн - відмовлено. Провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Вокзальна компанія" АТ "Українська залізниця" до відповідачів Фізичної особи-підприємця Грещука Юрія Ярославовича, Фізичної особи-підприємця Гануляк Ірини Павлівни про звільнення нежитлового приміщення загальною площею 350,6 кв. м., яке знаходиться в приміщенні ресторанного комплексу на першому поверсі будівлі вокзалу станції Івано-Франківськ - закрито.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що орендоване майно повернено позивачу за актом приймання передачі - 31.10.2022 з порушенням строку визначеного пунктом 11.9. договору (триденний термін з дня припинення договору 01.07.2018), отже правомірним визнається судом застосування до відповідача майнової відповідальності, обумовленої ч.2 ст.785 ЦК України у вигляді неустойки у розмірі подвійної плати за час неправомірного користування об"єктом оренди за період з 01.07.2018 до 01.06.2021. Оскільки позивачем доведено користування відповідачем ФО-П Грещуком Ю.Я. об"єктом оренди після закінчення строку дії договору, підставною є вимога про відшкодування вартості експлуатаційних витрат та податку за землю за період з 31.08.2020 до 31.05.2021 на суму 90 486,19грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Фізичною особою-підприємцем Грещуком Юрієм Ярославовичем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.01.2023 у справі №909/1147/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необгрунтованим.

Зокрема, скаржник зазначив, що АТ "Українська залізниця" в особі філії "Вокзальна компанія" АТ "Українська залізниця" не є стороною договору оренди №28/12 від 31.08.2012, не має законних підстав для зміни або припинення правовідносин оренди за цим договором, які виникли між останнім та Відокремленим підрозділом "Вокзал станції Івано-Франківськ" ДТГО "Львівська залізниця", тому додатковий договір від 29.01.2016 та всі додаткові угоди до основного договору є недійсними. Відповідно до наказу правління АТ "Укрзалізниця" №071 від 10.02.2016 "Про деякі питання щодо майна АТ "Укрзалізниця" філії заборонено будь-які дії щодо передач в оренду майна, набутого товариством під час господарської діяльності, до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

Скаржник вважає, що з огляду на початок дії додаткового договору від 29.01.2016, зазначений у пункті 1, номер договору, зазначений у пункті 3 додаткового договору, а також відсутність у додатковому договорі від 29.01.2016 зазначення об`єкту оренди та дійсність дії абзацу 1 пункту 11.1 основного договору, відсутні підстави стверджувати, що додатковий договір від 29.01.2016 відноситься до предмету спору у справі та до договору оренди №28/12.

На думку скаржника, додані до позовної заяви вимоги №265 від 07.12.2018, №273 від 13.12.2018, №280 від 17.12.2018, №9 від 08.01.2019, №52 від 11.02.2019 не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки в силу норм ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України строк договору вже був автоматично продовжений.

Окрім того, скаржник вважає, що лист №265 від 07.12.2018 не містить жодних відомостей про припинення дії договору оренди та не містить вимоги про повернення об`єкту оренди, повторні листи також не є належним доказом, оскільки додані до них описи вкладення мають печатку відправлення, а доданий корінець рекомендованого поштового відправлення не містить дати його відправки.

Скаржник вважає, що в частині стягнення заявленої позивачем суми неустойки позов заявлено безпідставно і задоволенню не підлягає, оскільки в такому випадку мало б місце потрійне нарахування плати за користування майном за спірний період (орендна плата фактично сплачена відповідачем за спірний період та неустойка в розмірі подвійної орендної плати за цей же період). Неустойка у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю, нарахована на підставі ч.2 ст.785 ЦК України, не є грошовим зобов`язанням в розумінні ст.509 ЦК України, а тому нарахування інфляційних витрат та річних процентів згідно ст.625 ЦК України на неустойку є безпідставним.

Також, на думку скаржника позивачем не доведено законодавчої обґрунтованості наявності боргу по договору оренди за невиконання обов"язку щодо повернення майна, сплати неустойки, експлуатаційних витрат та податку на землю та причин їх стягнення. Повідомлень про те, що договір №28/12 від 31.08.2012 закінчив свою дію і пролонговуватись не буде, як і вимог звільнити орендоване приміщення відповідач від позивача не отримував, а тому вважає договір оренди діючим. Нарахування орендної плати за період з 10.08.2020 по 31.08.2020 в розмірі 56 560,91 грн є безпідставним, оскільки подвійний розмір орендної плати сторони не погоджували. Доказів вручення відповідачу рахунків на оплату експлуатаційних витрат та відшкодування податку на землю позивачем суду не подано. Одночасно скаржник підтвердив звільнення спірного нежитлового приміщення та повернення його позивачу за актом приймання-передачі майна від 31.10.2022.

Узагальнені доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

АТ «Українська залізниця» у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що скарга не підлягає задоволенню.

На думкау позивача, скаржник, звертаючись до суду з апеляційною скаргою про скасування рішення суду першої інстанції, не зазначив про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а послався на недоведеність позивачем обставин, на які позивач посилався під час розгляду справи судом першої інстанції., судом першої інстанції досліджено всі обставини та надана оцінка всім доказам, що були надані сторонами.

ПАТ "Українська залізниця" набула право власності на майно, в тому числі, майно, що є предметом оренди за договором від 31.08.2012 №28/12. Частиною 1 ст. 770 ЦК України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. У зв`язку з переходом права власності на майно, яке є об`єктом оренди, в силу вимог закону, відбулася заміна сторони у зобов`язанні, внаслідок чого до ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» перейшли права та обов`язки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано- Франківської області- орендодавця за договором оренди від 31.08.2012 № 28/12, про що сторонами договору оренди 29.01.2016 укладено додатковий договір. Будь-яких заперечень щодо зміни орендодавця та зміни порядку сплати орендної плати, листів, заяв, тощо від відповідача (орендаря) не надходило.

Позивач вважає, що посилання скаржника на абзац 1 п. 11.1 договору оренди, до якого не було внесено змін, є помилковим, оскільки п. 11.1 договору оренди складається з одного абзацу. До пункту 11.1 договору оренди вносилися зміни щодо строку дії договору шляхом укладання додаткових угод та додаткових договорів, копії яких є в матеріалах справи. Останнім додатковим договором, укладеним сторонами, є додатковий договір від 23.05.2018 № ПК-ВОК-Ів-Франківськ, яким визначений строк дії договору з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року включно.

Позивач зазначає, що відповідач-1 орендував приміщення ресторанного комплексу, розташованого у будівлі вокзалу станції Івано-Франківськ філії «Вокзальна компанія» АТ «Укрзалізниця». Інших договорів оренди майна у будівлі вокзалу станції Івано-Франківськ відповідачем-1 з позивачем укладено не було. Договір оренди від 31.08.2012 № 28/12 припинив свою дію 30.06.2018 відповідно до додаткового договору від 23.05.2018 № ПК-ВОК-Ів-Франківськ.

Позивач, не бажаючи продовжувати строк дії договору оренди, завчасно, а саме 08.06.2018 листом-повідомленням № 128В, попередив відповідача про закінчення договору оренди та вимагав звільнити орендоване приміщення за актом передавання- приймання майна. Також, відповідно до вимог ст. 284 ГК України та ст.764 ЦК України протягом одного місяця після закінчення строку дії договору позивач попередив відповідача повторно про не продовження строку дії договору оренди листом - повідомленням від 19 липня 2018 року № 156. Підписання сторонами додаткового договору від 23.05.2018 № ПК-ВОК- Ів-Франківськ до договору оренди про продовження строку дії договору до 30.06.2018 із застереженням про спосіб продовження дії договору оренди - шляхом оформлення додаткового договору, наявність заперечень позивача щодо продовження строку дії договору та не укладання сторонами додаткового договору про продовження строку дії договору оренди з 01.07.2018 свідчить про закінчення строку договору оренди.

Після закінчення строку дії договору відповідач займане нежитлове приміщення не звільнив, продовжував ним користуватися, що не спростовувалось ним у суді, та звільнив його тільки під час розгляду справи 31.10.2022.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023 справу №909/1147/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Грещука Юрія Ярославовича на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.01.2023 у справі №909/1147/21. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Грещука Юрія Ярославовича ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції про стягнення 125 318,27 грн, тобто з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обставини справи.

між Регіональним відділенням ФДМУ по Івано-Франківській області (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Грещуком Юрієм Ярославовичем (орендар) та Відокремленим підрозділом "Вокзал станції Івано-Франківськ" ДТГО "Львівська залізниця" (балансоутримувач) укладено договір оренди державного майна №28/12 від 31.08.2012, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування, з метою розміщення їдальні, державне майно - приміщення ресторанного комплексу загальною площею 350,6 кв. м., яке знаходиться на першому поверсі будівлі вокзалу станції Івано-Франківськ, що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, Привокзальна площа, 1 (пункт 1.1 договору).

Додатковим договором від 29.01.2016 встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором №28/12 від 31.08.2012, є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Згідно з пунктом 2.1 договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі (пункт 2.1 договору).

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою КМУ №786 від 04.10.1995 і за базовий місяць оренди листопад 2015 становить 21 478,42 грн без ПДВ. Орендна плата у розмірі 100% не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця (пункти 3.1, 3.4 договору в редакції додаткового договору від 29.01.2016).

Орендна плата за домовленістю сторін з 01.07.2017 становить 24 128,93 грн без ПДВ (пункт 3.1 договору в редакції додаткового договору від 11.07.2016), з 01.11.2017 становить 30 161,00 грн без ПДВ (пункт 3.1. договору в редакції додаткового договору від 27.12.2017), з 01.01.2018 становить 40 000,00 грн з ПДВ та з лютого 2018 до завершення дії договору визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць (пункт 3.1 договору в редакції додаткового договору від 30.01.2018).

Договір №28/12 діяв з 31.08.2012 до 31.08.2013 (пункт 11.1 договору).

Згідно з пунктом 11.6 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах та при наявності дозволу уповноваженого органу управління. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід"ємною частиною договору оренди.

Договорами про внесення змін та доповнень №1 від 27.09.2013, №2 від 27.08.2014, додатковими договорами від 29.01.2016, від 01.04.2016, від 30.06.2016, від 01.08.2016, від 17.11.2016, від 07.04.2017, від 11.07.2017, від 27.12.2017, від 30.01.2018, від 23.05.2018 строк дії договору неодноразово продовжувався остаточно до 30.06.2018.

Пунктами 11.9, 11.10 договору сторони погодили, що у разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем. Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов"язок щодо складання акта про повернення майна покладається на орендаря.

Якщо орендар не виконує обов"язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення (пункт 11.11 договору).

Згідно з пунктом 5.13 договору обов"язком орендаря є здійснення витрат, пов"язаних утриманням орендованого майна, шляхом укладення у 15-ти денний термін з дня підписання договору оренди, договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, компенсації плати податку за землю на наданих комунальних послуг.

Як вбачається із матеріалами справи, між Відокремленим підрозділом "Вокзал станції Івано-Франківськ" (балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Грещуком Юрієм Ярославовичем (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та відшкодування компенсації плати податку на землю №28/12 А від 01.09.2012, згідно з умовами якого орендар користується приміщення ресторанного комплексу загальною площею 350,6 кв. м на першому поверсі будівлі вокзалу станції Івано-Франківськ під розміщення їдальні та бере участь у витратах балансоутримувача на обслуговування, експлуатацію та ремонт приміщення, відповідно до займаної площі (пункт 1.1 договору).

Балансоутримувач щомісячно виставляє рахунки за послуги по відшкодуванню витрат на утримання орендованого нерухомого майна та відшкодування компенсації плати податку за землю. Не пізніше 5-ти днів після отримання рахунку орендар вносить плату за санітарне обслуговування прибудинкової території та приміщень загального користування та відшкодування компенсації плати податку за землю (пункти 2.2.3., 2.2.4 договору).

Розрахунок щомісячних платежів, пов"язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі вокзалу та прибудинкової території, наведений у додатку №1 до договору №28/12 А від 01.09.2012. Нарахування щомісячних платежів по відшкодуванню витрат здійснюється на підставі калькуляції на відшкодування експлуатаційних витрат на утримання та обслуговування будівлі вокзалу. Калькуляція перераховується в залежності від зміни розрахункових показників та оплати праці працівників.

Договір №28/12 А діяв з 01.09.2012 до 01.09.2013 (пункт 5.1 договору).

Згідно з п.5.4 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах.

Реорганізація балансоутримувача чи орендаря або перехід права власності на приміщення чи будівлю до інших осіб, не визнається підставою для зміни або припинення чинності договору, договір зберігає свою чинність для нового власника приміщення та будівлі (п.5.5.договору).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання договору оренди державного майна №28/12 від 31.08.2012, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення ресторанного комплексу загальною площею 350,6 кв. м, яке знаходиться на першому поверсі будівлі вокзалу станції Івано-Франківськ, що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, Привокзальна площа, 1, що засвідчено у підписаному сторонами акті приймання - передачі в оренду нерухомого майна від 29.01.2016 (том І а.с.43).

Повідомленням №128 В від 08.06.2018 орендодавець інформував орендаря про те, що строк дії договору оренди №28/12 спливає 30.06.2018 та в подальшому продовжуватись не буде (том І а.с.48).

У письмових вимогах №265 від 07.12.2018, №273 від 13.12.2018, №280 від 17.12.2018, №9 від 08.01.2019, №52 від 11.02.2019, отриманих відповідачем (том І а.с.49-53) позивач неодноразово, повторно звертав увагу орендарю на закінчення строку дії договору, необхідності повернення орендованого майна та сплати неустойки.

Як вбачається з розрахунку позивача (том І а.с.173-176) сума несплаченої ФОП Грещуком Ю.Я. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за неповернення орендованого майна за період з 01.07.2018 до 01.06.2021 складає 57 797,22 грн (з врахуванням часткової сплати орендарем неустойки). Доказів сплати відповідачем суду не подано.

Крім того, у відповідності до розрахунку позивача (том І а.с.14) ФОП Грещуком Ю.Я. не відшкодовано вартість експлуатаційних витрат та податку за землю, згідно з розрахунком щомісячних платежів (додатку №1 до договору №28/12А від 01.09.2012), калькуляцій, затверджених позивачем 01.11.2019, 01.07.2020, 01.04.2021, рахунків на оплату від 31.08.2020, 30.09.2020, 31.10.2020, 30.11.2020, 31.12.2020, 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021, 30.04.2021, 31.05.2021, за період з 31.08.2020 до 31.05.2021 в розмірі 90 486,19 грн.

У вересні 2019 між ФОП Грещук Юрієм Ярославовичем та Фізичною особою-підприємцем Гануляк Іриною Павлівною укладено договір про спільну діяльність.

Предметом договору є спільна діяльність сторін у створенні спільного комерційного проекту без створення юридичної особи, а саме співробітництво у сфері надання послуг харчування, сумісного ведення виробничої, торгівельної діяльності та отримання прибутку. Місцем проведення спільної діяльності є окреме індивідуально визначене майно - приміщення ресторанного комплексу загальною площею 350,6 кв. м, яке знаходиться на першому поверсі будівлі вокзалу станції Івано-Франківськ, що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, Привокзальна площа, 1 (пункти 2.1, 3.1 договору).

Матеріали справи містять підписаний між сторонами акт приймання-передачі майна від 31.10.2022, з якого вбачається повернення відповідачами та прийняття позивачем нежитлового приміщення загальною площею 350,6 кв.м, розташованого на першому поверсі будівлі вокзалу станції Івано-Франківськ.

Отже предмет спору в частині позовної вимоги про звільнення ФОП Грещуком Ю.Я., ФОП Гануляк І.П. нежитлового приміщення загальною площею 350,6 кв. м, яке знаходиться в приміщенні ресторанного комплексу на першому поверсі будівлі вокзалу станції Івано-Франківськ - відсутній.

З огляду на вищенаведені обставини позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної орендної плати за неповернення орендованого майна за період з 01.07.2018 до 01.06.2021, яка складає 57 797,22 грн та відшкодувати експлуатаційні витрати та податок на землю в розмірі 90 486,19 грн.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування об"єктом оренди після закінчення дії договору та відшкодування експлуатаційних витрат та податку на землю.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонамич.1 ст.628, ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об"єктом оренди можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Як зазначалось вище, між Регіональним відділенням ФДМУ по Івано-Франківській області (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Грещуком Юрієм Ярославовичем (орендар) та Відокремленим підрозділом "Вокзал станції Івано-Франківськ" ДТГО "Львівська залізниця" (балансоутримувач) укладено договір оренди державного майна №28/12 від 31.08.2012.

Додатковим договором від 29.01.2016 встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором №28/12 від 31.08.2012, є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Отже, помилковим є твердження скаржника, що АТ "Українська залізниця" в особі філії "Вокзальна компанія" АГ "Українська залізниця" не є стороною договору оренди №28/12 від 31.08.2012, додатковий договір від 29.01.2016 та всі додаткові угоди до основного договору є недійсними, з огляду на те, що у зв`язку з переходом права власності на майно, яке є об`єктом оренди, в силу вимог ч.1 ст. 770 ЦК України , відбулася заміна сторони у зобов`язанні, внаслідок чого до ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» перейшли права та обов`язки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано- Франківської області - орендодавця за договором оренди від 31.08.2012 № 28/12. Будь-яких заперечень щодо зміни орендодавця від скаржника (орендаря) не надходило.

Договір №28/12 діяв з 31.08.2012 до 31.08.2013 (пункт 11.1 договору).

Згідно з пунктом 11.6 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах та при наявності дозволу уповноваженого органу управління. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід"ємною частиною договору оренди.

Договорами про внесення змін та доповнень №1 від 27.09.2013, №2 від 27.08.2014, додатковими договорами від 29.01.2016, від 01.04.2016, від 30.06.2016, від 01.08.2016, від 17.11.2016, від 07.04.2017, від 11.07.2017, від 27.12.2017, від 30.01.2018, від 23.05.2018 строк дії договору неодноразово продовжувався остаточно до 30.06.2018.

Пунктами 11.9, 11.10 договору сторони погодили, що у разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем. Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов"язок щодо складання акта про повернення майна покладається на орендаря.

У разі невиконання такого обов`язку, ч.2 ст. 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Право орендодавця вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення, у разі невиконання обов"язку щодо повернення майна, обумовлено і умовами договору (п.11.11 договору).

За таких обставин, беручи до уваги те, що орендоване майно повернено позивачу за актом приймання передачі - 31.10.2022 з порушенням строку визначеного пунктом 11.9 договору (триденний термін з дня припинення договору 01.07.2018), правомірним є висновок суду першої інстанції щодо застосування до відповідача майнової відповідальності, обумовленої ч.2 ст.785 ЦК України у вигляді неустойки у розмірі подвійної плати за час неправомірного користування об"єктом оренди за період з 01.07.2018 до 01.06.2021.

Здійснивши перерахунок неустойки, заявленої позивачем (том І а.с.173-176) судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем помилково включено ПДВ 20% в сумі 9 632,87грн, що не узгоджується з положеннями пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України та правовою позицією, викладеною у постанові Об"єднаної Палати Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №916/1319/19.

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище правомірним є стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час неправомірного користування орендованим майном за період з 01.07.2018 до 01.06.2021 в сумі 48 164,35 грн. В частині стягнення 20% ПДВ в розмірі 9 632,87грн у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ст.ст.901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на встановлення судом першої інстанції доведеності позивачем користування відповідачем ФОП Грещуком Ю.Я. об"єктом оренди після закінчення строку дії договору, підставною є вимога про відшкодування вартості експлуатаційних витрат та податку за землю за період з 31.08.2020 до 31.05.2021, згідно з розрахунками щомісячних платежів (додаток №1 до договору №28/12 А від 01.09.2012), калькуляцій, затверджених позивачем 01.11.2019, 01.07.2020, 01.04.2021, в яких відображена вартість експлуатаційних витрат та податку за землю, рахунки на оплату від 31.08.2020, 30.09.2020, 31.10.2020, 30.11.2020, 31.12.2020, 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021, 30.04.2021, 31.05.2021, за період з 31.08.2020 до 31.05.2021, на суму 90 486,19 грн, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Посилання скаржника на те, що вимоги №265 від 07.12.2018, №273 від 13.12.2018, №280 від 17.12.2018, №9 від 08.01.2019, №52 від 11.02.2019, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки в силу норм ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України, строк договору вже був автоматично продовжений, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки зазначені листи з інформацією про закінчення строку дії договору та необхідність повернення орендованого майна, отримано відповідачем (том І а.с.49-53), для продовження строку дії договору оренду, сторони узгодили обов`язковою умовою укладення додаткової угоди, відповідно до вимог закону та п.11.6. договору, нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати є відповідальністю, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору оренди та фактичне неповернення об"єкта оренди у визначений договором строк.

Щодо посилання скаржника на те, що позивачем не подано суду доказів вручення відповідачу рахунків на оплату експлуатаційних витрати та відшкодування податку на землю, судова колегія зазначає, що рахунки на оплату зазначених витрат наявні в матеріалах справи і за своєю правовою природою зазначені рахунки не є первинними документами, а є документами, які містять платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носять інформаційний характер. Ненадання позивачем рахунків не звільняє відповідача від обов`язку оплатити надані послуги.

Окрім того в матеріали справи наявний підписаний між позивачем та ФОП Грещуком Ю.Я. акт звірки розрахунків станом на 31.07.2020, в якому відповідач визнає наявність несплачених коштів за користування приміщенням в сумі 1 236,31грн та невідшкодованих комунальних послуг 929,35грн (том І а.с.60). Крім того, у розрахунку (том І а.с.14) позивачем відображено часткову сплату відповідачем експлуатаційних витрат та податку за землю в сумі 270,09грн.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини прийшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись, ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України,-

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Грещука Юрія Ярославовича б/н від 09.02.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/448/23 від 13.02.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.01.2023 у справі №909/1147/21 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

СуддяОрищин Г.В.