Рішення

від 18.04.2023 по справі 904/255/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2023м. ДніпроСправа № 904/255/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшуквої Н.М., розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Колос", смт Царичанка, Дніпропетровської обл.

до Приватного підприємства "Пром-Агро-Хім", м. Павлоград, Дніпропетровської обл.

про повернення коштів у сумі 2 992 813,98 грн.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Колос" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення грошових коштів в сумі 2 325 000,00 грн., які безпідставно зберігаються відповідачем, який не здійснив на вказану суму поставку товару за договором № 14 від 28.10.2020, 69 750,00 грн, що складають суму відсотків за користування грошовими коштами та 598 063,98 грн. - інфляції грошових коштів.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані закінченням строку дії договору та безпідставним утриманням відповідачем, після вказаної події, грошових коштів, перерахованих йому позивачем в рахунок оплати 200 т товару, передбаченого умовами договору поставки № 14 від 28.10.2020.

У межах визначеного законом строку, сторонам була надана можливість скористатись своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2023 відкрито провадження у справі № 904/255/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.02.2023, з подальшим його відкладенням до 14.03.2023.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв`язку з чим господарським судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05.04.2023, про що постановлено ухвалу від 14.03.2023.

22.03.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 05.04.2023, в режимі відеоконференції через електронний сервіс EASY CON, яке господарським судом задоволено, про що постановлено ухвалу від 23.03.2023.

05.04.2023 у зв`язку з технічною неможливістю проведення розгляду спору по суті, яке за заявою учасника процесу було призначено в режимі відеоконференції через електронний сервіс EASY CON, господарським судом відкладено розгляд справи по суті до 18.04.2023 та визнано явку повноважного представника позивача - обов`язковою.

13.04.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, у задоволенні якого господарським судом відмовлено, про що постановлено ухвалу від 18.04.2023.

У судове засідання, що відбулося 18.04.2023, представники сторін не з`явився, про причини неявки суду не повідомили.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом слід зазначити таке.

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та дати, на які призначено судові засідання, на адресу останнього надсилалися ухвали суду від 16.01.2023, 15.02.2023 та від 14.03.2023.

Станом на 07.02.2023, 07.03.2023 та 04.04.2023 конверти з ухвалами були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листа з ухвалами суду та повернення їх до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами про відкриття провадження у справі, про відкладення підготовчого засідання та про призначення розгляду справи по суті у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо наявності, чи відсутності підстав для повернення грошових коштів, як безпідставно набутих та збережених відповідачем, які останньому перераховані на виконання умов договору, в якості попередньої оплати.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Колос" (далі - Покупець, Позивач) та Приватним підприємством "Пром-Агро-Хім" (Продавець, Відповідач) укладений договір № 14 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець прийняти товар та оплатити Продавцю його вартість відповідно до умов цього Договору.

Найменування товару та його кількість, ціна одиниці товару та його загальна вартість, інші необхідні істотні умови зазначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Поставка товару Покупцеві здійснюється узгодженими партіями протягом 10-15 днів після отримання відповідної його заявки, якщо інше не обумовлено додатковою угодою сторін (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору оплата товару здійснюється, як правило, на умовах 100% переплати.

У випадку поставки товару без передплати або на умовах часткової передплати Покупець зобов`язаний оплати Продавцю вартість цього товару протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання відповідної партії товару (п. 3.2 Договору).

Договір набуває чинності від дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року. Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від обов`язку належного виконання зобов`язань, що виникли в період його дії, та від відповідальності за їх невиконання, визначеної цим Договором (п. 6.1 Договору).

07.12.2021 сторонами складено та підписано специфікацію № 3 до договору № 14 від 28.10.2020, якою визначено найменування товару, одиницю виміру, кількість та ціну, що складає разом з ПДВ 4 650 000,00 грн., а також порядок оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виставлено позивачу для оплати товару рахунок-фактуру № СФ-0000023 від 07.12.2021 на загальну суму 4 650 000,00 грн.

В свою чергу позивачем на виконання умов спірного договору було частково сплачено суму авансового платежу у розмірі 2 325 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1913 від 07.12.2021, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 12).

Звертаючись з даним позовом позивач вказує про те, що до закінчення строку дії договору він не доплатив повну вартість товару згідно зі специфікацією, а відповідач не поставив жодної тони товару, навіть на вже оплачену суму.

Отже, позивач вважає, що оскільки строк дії договору закінчився 31.12.2021 і не був продовжений, то починаючи з 01.01.2022 у відповідача відпали підстави утримувати попередню оплату у сумі 2 325 000,00 грн. та виник обов`язок з повернення вказаних коштів на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Також позивач вказує про те, що він 30.12.2022 надіслав на адресу відповідача вимогу вих. № 091 про повернення безпідставно утримуваних коштів.

Відповідач вказані кошти не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведені позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена (у тому числі шляхом розірвання договору) або була відсутня взагалі.

В даному випадку, спірні кошти отримані відповідачем на підставі договору, що встановлено вище.

При цьому, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки, згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною 1 статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору є можливим виконання позивачем зобов`язання щодо здійснення повної попередньої оплати за товар, та після отримання такої оплати, постачання товару в строки, встановлені в специфікації (30-40 днів).

Відповідно, обставини закінчення строку дії спірного договору не є підставою для застосування статті 1212 ЦК України при наявності договірних зобов`язань між сторонами, які не припинено між ними на дату звернення з позовом до суду.

До того ж, сторонами при укладенні спірного договору встановлено, що закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від обов`язку належного виконання зобов`язань, що виникли в період його дії, та від відповідальності за їх невиконання, визначеної цим Договором.

При викладених обставинах, суд вважає помилковим посилання позивача у позовній заяві на норми статті 1212 ЦК України.

Крім того, слід зазначити про те, що судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Пунктом 1 Специфікації № 3 від 07.12.2021 сторони погодили умови оплати шляхом 100 % попередньої оплати.

В пункті 2 вказаної Специфікації сторони узгодили, що відвантаження товару здійснюється відповідачем після отримання передньої оплати терміном 30-40 днів.

Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено лише часткову попередню оплату (50%), в сумі 2 325 000,00 грн.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання позивачем умов договору щодо здійснення 100 % попередньої оплати (в сумі 4 650 000,00 грн.), суд приходить до висновку, що строк поставки товару є таким, що не настав.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення попередньої оплати.

При цьому, слід зазначити про те, що попередня оплата підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким здійснювалось таке перерахування.

У даному випадку, матеріали справи свідчать про те, що вимоги позивача про повернення перерахованих за умовами спірного договору грошових коштів, які є частковою попередньою оплатою за товар, є передчасними, з огляду на те, що відповідачем не порушено строків поставки товару, визначених в Специфікації № 3 від 07.12.2021 до договору № 14 від 28.10.2020.

До того ж, позивач сам у позовній заяві вказує про те, що у відповідача не виникло зобов`язання поставки товару через несплату позивачем повної 100% попередньої оплати.

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 3 статті 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як вже було зазначено вище, документального підтвердження, яке б свідчило про те, що в даному випадку має місце прострочення боржника - не передача товару у встановлений строк, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, як щодо стягнення суми основного боргу, так і відносно нарахувань, здійснених позивачем (відсотки за користування грошовими коштами та інфляційні витрати), які є похідними від суми основного боргу.

Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Колос" до Приватного підприємства "Пром-Агро-Хім" про стягнення коштів у сумі 2 992 813,98 грн. відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 28.04.2023.

Суддя І.Ф. Мельниченко