Постанова

від 21.08.2023 по справі 904/255/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2023 року м. Дніпро Справа № 904/255/23

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Дармін М.О., Кощеєв І.М.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

Учасники процесу не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Колос"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 року у справі №904/255/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Колос"

до Приватного підприємства "Пром-Агро-Хім"

про повернення коштів у сумі 2 992 813, 98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Колос" звернувся до Приватного підприємства "Пром-Агро-Хім" із позовом про стягнення грошових коштів в сумі 2 325 000,00 грн., які безпідставно зберігаються відповідачем, який не здійснив на вказану суму поставку товару за договором № 14 від 28.10.2020, а також 69 750,00 грн., що складають суму відсотків за користування грошовими коштами та 598 063,98 грн. - інфляції грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 року у справі №904/255/23 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Колос" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 у справі № 904/255/23 скасувати та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом надано невірну оцінку обставинам справи, неправильно застосовано норми законодавства, проігноровано додаткові пояснення позивача, а окрім того - обмежено права позивача на участь представника під час розгляду справи, що в сукупності призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого судового рішення, яке підлягає скасуванню в повному обсязі із постановлення нового рішення про цілковите задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт вважає, що висновок суду про те, що немає підстав повертати позивачу аванс, бо відповідачем не порушено строків поставки товару, визначених в Специфікації № 3 від 07.12.2021 до договору № 14 від 28.10.2020, не ґрунтується на законі, оскільки укладений між сторонами договір поставки належить до реальних правочинів, які вважаються дійсними не відразу після досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах, а тільки після вчинення на основі досягнутої згоди певної фактичної дії - передачі майна, грошової суми тощо.

Суд першої інстанції, не врахувавши реального характеру правочину - укладеного між сторонами договору, дійшов помилкового висновку про наявність триваючих між сторонами зобов`язань. Як наслідок, суд першої інстанції безпідставно відмовив у поверненні позивачу коштів: зі спливом строку дії договору, у відповідача відпала підстава утримувати кошти авансу, а відтак вони мали бути негайно повернуті.

Крім того, апелянт посилається на те, що оскаржуване судове рішення було винесено без участі та навіть без повідомлення про час да дату слухання представника позивача - адвоката Матвійчука В. В.

Так, оскільки суд І інстанції територіально знаходиться у місті Дніпро, а представник позивача проживає та працює у місті Києві, безпосередньо в тексті позовної заяви позивач просив: «Судові засідання проводити у режимі відеоконференції за допомогою он-лайн сервісу відеозв`язку Еазусоп». Надалі, як відображено в матеріалах справи та зафіксовано в тексті оскаржуваного судового рішення, адвокат Матвійчук В. В. звертався 15.02.2023 з повідомленням про вступ у справу, у якому повідомив, що саме він є представником позивача та просив залучати його до запланованих конференцій, що не було зроблено судом першої інстанції.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 у справі № 904/255/23 та задоволення позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Антонік С.Г., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Колос" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 року у справі №904/255/23. Розгляд справи № 904/255/23 призначено у судовому засіданні на 21.08.2023 року об 09:30 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207.

У зв`язку з відпусткою судді Іванова О.Г. відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18р. зі змінами, та відставкою судді Антоніка С.Г. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 904/255/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.

В апеляційній скарзі, підписаної директором позивача Горбатюком П.П., позивач просив судові засідання проводити в режимі відеоконференції за допомогою он-лайн сервісу відеозв`язку Easycon.

В ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2023 року учасникам провадження у справі, які бажають прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, запропоновано не пізніше 18.08.2023 року надати суду електронну адресу, яка буде використана для реєстрації в системі відеоконференцзв`язку, а також документи, що посвідчують особу, що прийматиме участь в судовому засіданні, та підтверджують її повноваження; номер телефону для зв`язку з судом; відмітку про наявність або відсутність електронного підпису.

Згідно п. 49 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції учасник справи повинен попередньо зареєструватися в Електронному кабінеті.

Проте, вимоги ухвали суду 26.06.2023 року позивачем не виконані.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

21.08.2023 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Колос" (далі - Покупець, Позивач) та Приватним підприємством "Пром-Агро-Хім" (Продавець, Відповідач) укладений договір № 14 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець прийняти товар та оплатити Продавцю його вартість відповідно до умов цього Договору.

Найменування товару та його кількість, ціна одиниці товару та його загальна вартість, інші необхідні істотні умови зазначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Поставка товару Покупцеві здійснюється узгодженими партіями протягом 10-15 днів після отримання відповідної його заявки, якщо інше не обумовлено додатковою угодою сторін (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору оплата товару здійснюється, як правило, на умовах 100% переплати.

У випадку поставки товару без передплати або на умовах часткової передплати Покупець зобов`язаний оплати Продавцю вартість цього товару протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання відповідної партії товару (п. 3.2 Договору).

Договір набуває чинності від дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року. Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від обов`язку належного виконання зобов`язань, що виникли в період його дії, та від відповідальності за їх невиконання, визначеної цим Договором (п. 6.1 Договору).

07.12.2021 сторонами складено та підписано специфікацію № 3 до договору № 14 від 28.10.2020, якою визначено найменування товару, одиницю виміру, кількість та ціну, що складає разом з ПДВ 4 650 000,00 грн., а також порядок оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виставлено позивачу для оплати товару рахунок-фактуру № СФ-0000023 від 07.12.2021 на загальну суму 4 650 000,00 грн.

В свою чергу позивачем на виконання умов спірного договору було частково сплачено суму авансового платежу у розмірі 2 325 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1913 від 07.12.2021, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 12).

Звертаючись до Приватного підприємства "Пром-Агро-Хім" із позовом про стягнення грошових коштів в сумі 2 325 000,00 грн., які безпідставно зберігаються відповідачем, який не здійснив на вказану суму поставку товару за договором № 14 від 28.10.2020, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Колос" посилався на те, що до закінчення строку дії договору він не доплатив повну вартість товару згідно зі специфікацією, а відповідач не поставив жодної тони товару, навіть на вже оплачену суму. Оскільки строк дії договору закінчився 31.12.2021 і не був продовжений, то починаючи з 01.01.2022 у відповідача відпали підстави утримувати попередню оплату у сумі 2 325 000,00 грн. та виник обов`язок з повернення вказаних коштів на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Також позивач вказує про те, що він 30.12.2022 надіслав на адресу відповідача вимогу вих. № 091 про повернення безпідставно утримуваних коштів, проте відповідач вказані кошти не повернув.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що спірні кошти отримані відповідачем на підставі договору, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, а документального підтвердження, яке б свідчило про те, що в даному випадку має місце прострочення боржника - не передача товару у встановлений строк, матеріали справи не містять, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного виконання позивачем умов договору щодо здійснення 100 % попередньої оплати (в сумі 4 650 000,00 грн.), внаслідок чого строк поставки товару є таким, що не настав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена (у тому числі шляхом розірвання договору) або була відсутня взагалі.

В даному випадку, спірні кошти отримані відповідачем на підставі договору, що встановлено вище.

При цьому, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки, згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною 1 статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору є можливим виконання позивачем зобов`язання щодо здійснення повної попередньої оплати за товар, та після отримання такої оплати, постачання товару в строки, встановлені в специфікації (30-40 днів).

Відповідно, обставини закінчення строку дії спірного договору не є підставою для застосування статті 1212 ЦК України при наявності договірних зобов`язань між сторонами, які не припинено між ними на дату звернення з позовом до суду.

До того ж, сторонами при укладенні спірного договору встановлено, що закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від обов`язку належного виконання зобов`язань, що виникли в період його дії, та від відповідальності за їх невиконання, визначеної цим Договором.

При викладених обставинах, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми ст. 1212 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справ, укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Пунктом 1 Специфікації № 3 від 07.12.2021 сторони погодили умови оплати шляхом 100 % попередньої оплати.

В пункті 2 вказаної Специфікації сторони узгодили, що відвантаження товару здійснюється відповідачем після отримання попередньої оплати терміном 30-40 днів.

Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено лише часткову попередню оплату (50%), в сумі 2 325 000,00 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки умовами договору передбачений обов`язок відповідача поставити товар протягом 30-40 днів після отримання передньої оплати, а позивача не здійснив 100% попередню оплату, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк поставки товару є таким, що не настав.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення попередньої оплати.

При цьому, слід зазначити про те, що попередня оплата підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким здійснювалось таке перерахування.

У даному випадку, матеріали справи свідчать про те, що вимоги позивача про повернення перерахованих за умовами спірного договору грошових коштів, які є частковою попередньою оплатою за товар, є передчасними, з огляду на те, що відповідачем не порушено строків поставки товару, визначених в Специфікації № 3 від 07.12.2021 до договору № 14 від 28.10.2020.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, як щодо стягнення суми основного боргу, так і відносно нарахувань, здійснених позивачем (відсотки за користування грошовими коштами та інфляційні витрати), які є похідними від суми основного боргу.

При цьому, доводи апелянта про те, що з 01.01.2022 договірні та відповідні зобов`язальні відносини, що випливали з договору поставки, між сторонами цього спору припинилися: постачальник втратив право вимоги до покупця про сплату авансу у зв`язку із закінченням строку дії договору, а покупець - відмовився від обов`язку доплачувати аванс, маючи очевидні підстави вважати, що постачальник товар не поставить, не сплативши кошти до завершення строку дії договору, є безпідставними з огляду на наступне.

Частиною 7 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Поняття «строк дії договору» і «строк виконання зобов`язання» не є тотожними.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 вказала на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Доводи апелянта про те, що суд помилково зазначив про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 1212 ЦК України, є неспроможними.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

Оскільки грошові кошти перейшли до відповідача на підставі договору, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у застосуванні до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права, оскільки оскаржуване судове рішення було винесено без участі та навіть без повідомлення про час да дату слухання представника позивача - адвоката Матвійчука В. В., є неспроможними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання на 15.02.2023 року о 12.30 ( л.с. 39)

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції через електронний сервіс EASY CON.

Враховуючи наявність технічної можливості для проведення судових засідань в режимі відеоконференції з використанням системи "EasyCon", господарський суд задовольнив клопотання позивача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції, яке відбудеться 15.02.2023 о 12:30 год. поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

15 лютого 2023 року в засіданні розгляд справи відкладено на 14.03.2023 до 12.30 години.

15 лютого 2023 року від адвоката позивача Матвійчук В.В. надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції ( л.с. 46)

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023 року відкладено підготовче засідання до 14.03.2023 о 12 год. 30 хв.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Колос" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, з використанням системи "EаsyCon" - задоволено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 року закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті на 05.04.2023 о 12:00 год.

10.03.2023 року до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості представника позивача адвоката Огородніка І.М. ( л.с. 60), а 22.03.2023 року від адвоката Огородніка І.М. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції ( л.с. 66)

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Колос" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, з використанням системи "EаsyCon" задоволено, проведення засідання у справі № 904/255/23 призначено на 05.04.2023 о 12 год. 00 хв.

05.04.2023 у зв`язку з технічною неможливістю проведення розгляду спору по суті, яке за заявою учасника процесу було призначено в режимі відеоконференції через електронний сервіс EASY CON, господарський суд відклав розгляд справи по суті до 18.04.2023 о 14:30 год. та визнав явку повноважного представника позивача - обов`язковою ( л.с. 82).

Проте, 13.04.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 18.04.2023 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Колос" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено з тих підстав, що судове засідання з розгляду спору по суті, призначене на 12:00 05.04.2023 в режимі відеоконференції, через електронний сервіс EASY CON не відбулося, у зв`язку з технічною неможливістю його проведення у такому режимі, і ухвалою суду від 05.04.2023, явку повноважного представника позивача у судове засідання на 18.04.2023 року судом визнано обов`язковою.

Таким чином, вбачається, що суд першої інстанції у належний спосіб та у відповідності до норм процесуального законодавства розглядав клопотання позивача про участь справи в режимі відеоконференції, про що позивач був обізнаний. Крім того, суд визнав явку повноважного представника позивача обов`язковою, проте, позивач не з`явився в судове засідання.

В даному випадку колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального законодавства зі сторони суду першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не були враховані додаткові пояснення, надіслані представником позивача адвокатом Матвійчуком В.В. 04.04.2023 року на адресу суду, не спростовує висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 даної статті передбачено, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З матеріалів справи не вбачається, що суд вимагав від позивача надання додаткових пояснень до будь-яких питань, порушених в ході розгляду справи.

Разом з цим, у додаткових поясненнях адвоката Матвійчука В.В. від 04.04.2023 також зверталася увага на необхідність дотримання принципу «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mini factum, dabo tibi jus).

Саме за змістом позовних вимог та доведених сторонами належними і допустимими доказами обставин справи господарський суд здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин та визначає, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони").

Як вбачається з матеріалів справ, суд першої інстанції з урахуванням предмета та підстав позову здійснив правову оцінку правовідносинам сторін та вирішив спір виходячи із встановлених обставин справи.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Колос" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 року у справі №904/255/23 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.08.2023року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя І.М.Кощеєв