Рішення

від 25.04.2023 по справі 904/4795/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2023м. ДніпроСправа № 904/4795/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Радченко А.В.;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергіябуд" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз-Д" (смт. Слобожанське Дніпропетровської області)

про зобов`язання виконання обов`язку в натурі згідно з договором поставки № 07/04/21 від 07.04.2021

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергіябуд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Метиз-Д" (далі - відповідач) виконати в натурі обов`язок з постачання товару згідно з рахунком-фактурою № СФ-09/02/2 від 09.02.2022: а саме: сітка кладки д. 3 100 х 100 2 х 1.0 10/20, кількістю 13 500 штук, за договором поставки № 07/04/21 від 07.04.2021, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергіябуд".

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 07/04/21 від 07.04.2021 в частині повного та своєчасного виконання обов`язку щодо поставки оплаченого позивачем товару, що і стало причиною виникнення спору.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2022 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду №393/23 від 04.01.2023).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 09.01.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2023.

У підготовче засідання 07.02.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому останній повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання шляхом направлення на його електронну адресу ухвали суду від 09.01.2023, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено довідку про доставку електронного листа (а.с. 56), згідно з якою ухвалу суду від 09.01.2023 доставлено до електронної скриньки - 09.01.2023.

Крім того, з метою фактичного та оперативного повідомлення відповідача про день, час та місце підготовчого засідання, судом було здійснено спробу передати телефонограму на номер телефону Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз-Д", який зазначений у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та відзначено, що вказаний телефон підприємства не відповідає (а.с. 57).

Судом було відзначено, що матеріали справи не містять належних доказів повідомлення відповідача про розгляд справи судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 07.02.2023 підготовче засідання було відкладено до 07.03.2023.

У підготовче засідання 07.03.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому судом було відзначено, що матеріали справи не містять належних доказів отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі від 09.01.2023, отже строк на подання відзиву на позовну заяву не закінчився.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 10.03.2023, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень, а також доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 07.03.2023 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 09.04.2023 включно; підготовче засідання було відкладено на 04.04.2023.

У підготовче засідання 04.04.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причини нез`явлення суду не повідомив.

З матеріалів справи вбачається, що за участю позивача, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.01.2023, а також, ухвали суду від 07.02.2023 та від 07.03.2023, були надіслані відповідачу на адресу його офіційного місцезнаходження: вулиця Виробнича, будинок 1, смт. Слобожанське, Дніпропетровська область, 52005, яка вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; однак, вказане поштове відправлення, в якому містилася ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.01.2023, а також, ухвали суду від 07.02.2023 та від 07.03.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 78-81).

В той же час, відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі вважається врученою відповідачу 13.03.2023.

Так, ухвалою суду від 09.01.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З огляду на викладені вище обставини справи, з урахуванням того, що ухвала суду від 09.01.2023 вважається врученою відповідачеві - 13.03.2023, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 28.03.2023 включно.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 04.04.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 04.04.2023 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 04.04.2023 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.04.2023.

У судове засідання 25.04.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причини нез`явлення суду не повідомив; про день, час та місце вказаного судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 04.04.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 19.04.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 89-92).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Виробнича, будинок 1, смт. Слобожанське, Дніпропетровська область, 52005 (а.с. 45-46), на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд приходить до висновку, що в розумінні частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 04.04.2023 вважається врученою відповідачу 19.04.2023.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою). При цьому, з матеріалів справи вбачається, що вказані дії носять систематичний характер.

Враховуючи викладене, відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, а також на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 25.04.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представник позивача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини наявності підстав для зобов`язання виконати в натурі обов`язок з постачання товару.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, 07.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергіябуд" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метиз-Д" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 07/04/21 (далі - договір, а.с. 9-11), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцеві у визначений сторонами строк продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його за ціною, яка передбачена рахунком-фактурою.

У розділі 11 договору сторонами були визначені умови щодо терміну дії договору, зокрема:

- зазначений договір набуває сили з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (пункт 11.1. договору);

- договір діє до 31.12.2021. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від його виконання (пункт 11.2. договору);

- якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір, то дія договору вважається пролонгованою на тих же умовах, кожен раз на термін 1 рік (пункт 11.3. договору);

- закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (пункт 11.4. договору).

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів зміни чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Відповідно до пункту 2.1. договору поставка товару здійснюється постачальником на умовах EXW (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) - згідно з заявками покупця, які погоджені постачальником.

Згідно з пунктом 2.4. договору право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за накладною (товарно-транспортною накладною).

У пункті 3.1. договору сторони визначили, що поставка товару за кількістю та асортиментом повинна відповідати заявкам покупця та супровідним документам постачальника. На кожну заявку покупця поставка здійснюється за окремим супровідним документом постачальника.

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо строку та порядку поставки, зокрема:

- поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця з проставленою печаткою. Оформлення заявки провадиться покупцем у порядку, визначеному договором (пункт 4.1. договору);

- постачальник повинен не пізніше 3-х банківських днів з дати отримання заявки покупця надіслати останньому, у разі можливості, підтвердження заявки у вигляді рахунку-фактури та/або листа за підписом уповноваженої особи постачальника. Заявка підтверджується за допомогою поштового зв`язку на адресу листування. У рахунку-фактурі постачальник вказує назву кожної асортиментної позиції товару, кількість товару, ціну та вартість товару (пункт 4.4. договору);

- у разі, якщо постачальник не має можливості поставити товар, зазначений у заявці, він зобов`язаний протягом 3-х банківських днів з моменту отримання заявки, повідомити про це покупця будь-яким шляхом (пункт 4.5. договору);

- постачальник зобов`язаний поставити та передати покупцеві товар протягом 20-ти банківських днів з дня оплати товару (пункт 4.7. договору);

- товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін накладних. Повноваження фізичної особи покупця, яка отримує товар, підтверджуються довіреністю, оформленою відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 в останній редакції від 05 травня 2008 року № 647.

У розділі 7 договору сторонами були визначені умови щодо ціни товару та суми договору, зокрема:

- ціна договору дорівнює сумі загальної вартості товару, поставка якого відбулась протягом строку дії договору згідно з підписаними сторонами видатковими накладними (пункт 7.1. договору);

- ціна за одиницю товару визначається у рахунках-фактурах, видатковій накладній (пункт 7.2. договору);

- після оплати вартості партії товару, вказаної у рахунку-фактурі, ціна не підлягає зміні (пункт 7.4. договору).

Пунктом 8.1. договору передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 3-х банківських днів, з моменту підтвердження заявки, відповідно до пунктів 4.3. та 4.4. договору, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, який вказаний у реквізитах договору, суми у розмірі 100% передплати вартості відповідної партії поставки товару, яка зазначена у рахунку-фактурі.

Як зазначає позивач, у лютому 2022 року позивачем, у відповідності із пунктами 4.1., 4.2. договору на адресу відповідача направлено заявку на постачання товару - сітка кладки д. 3 100х100 2х1.0 10/20 кількістю 13 500 штук, яка була підтверджена відповідачем.

У відповідності з пунктами 4.4., 4.5. договору, відповідачем виставлено позивачеві рахунок-фактуру № СФ-09/02/2 від 09.02.2022 на товар - сітка кладки д. 3 100х100 2х1.0 10/20 кількістю 13 500 штук, на суму 944 946 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 157 491 грн. 00 коп.

15.02.2022 позивачем здійснено оплату товару згідно з виставленим відповідачем рахунком у повному обсязі.

Проте, в порушення пунктів 4.7., 4.8. договору, відповідач обов`язку щодо постачання та передачі товару у визначений строк не виконав.

Суд відзначає, що за приписами статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (стаття 664 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Враховуючи умови пункту 4.7. договору, а також факт здійсненої позивачем 15.02.2022 оплати рахунку-фактури № СФ-09/02/2 від 09.02.2022 на оплату товару - сітка кладки д. 3 100х100 2х1.0 10/20 кількістю 13 500 штук, на суму 944 946 грн. 00 коп., граничним строком поставки вказаного товару є 15.03.2022.

В силу приписів статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставка оплаченої позивачем продукції на суму 944 946 грн. 00 коп. не відбулась, отже, позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити поставку товару за договором поставки № 07/04/21 від 07.04.2021, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 481 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергіябуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз-Д" про зобов`язання виконання обов`язку в натурі згідно з договором поставки № 07/04/21 від 07.04.2021 - задовольнити у повному обсязі.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Метиз-Д" (вулиця Виробнича, будинок 1, смт. Слобожанське, Дніпропетровська область, 52005; ідентифікаційний код 41665814) виконати в натурі обов`язок з постачання товару згідно з рахунком-фактурою № СФ-09/02/2 від 09.02.2022: а саме: сітка кладки д. 3 100 х 100 2 х 1.0 10/20, кількістю 13 500 штук, за договором поставки № 07/04/21 від 07.04.2021, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергіябуд" (проспект Визволителів, будинок 3, м. Київ, 02660; ідентифікаційний код 43024543).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз-Д" (вулиця Виробнича, будинок 1, смт. Слобожанське, Дніпропетровська область, 52005; ідентифікаційний код 41665814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергіябуд" (проспект Визволителів, будинок 3, м. Київ, 02660; ідентифікаційний код 43024543) 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 28.04.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко