Ухвала від 26.04.2023 по справі 914/2246/22

УХВАЛА

26 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/2246/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Суховий В.Г. (головуючий), Берднік І.С., Зуєв В.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області (далі - відповідач, скаржник)

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2022 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023

у справі № 914/2246/22

за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго"

до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області

про стягнення вартості необлікованої електричної енергії в сумі 64 599,86 грн,

ВСТАНОВИВ:

Мурованська сільська рада територіальної громади Львівського району Львівської області 10.04.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 914/2246/22; постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Також, в тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2023 для розгляду касаційної скарги у справі № 914/2246/22 визначено колегію суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Зуєв В.А.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.11.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023, у справі № 914/2246/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області на користь Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" 64 599,86 грн вартості необлікованої електричної енергії та 2 481,00 грн судового збору.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги у контексті оскаржуваних судових рішень у даній справі, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

На час подання позову, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2481,00 грн, а тому сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 248 100,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 914/2246/22 є стягнення вартості недооблікованої електричної енергії у розмірі 64 599,86 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2022 рік - 248 100,00 грн), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Разом з тим, Господарським судом Львівської області ухвалою від 27.09.2022 про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, справу № 914/2246/22 віднесено до категорії малозначних.

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Аналіз наведених вище норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Отже, тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що дана справа має виняткове значення, оскільки Мурованська сільська рада територіальної громади Львівського району Львівської області є органом місцевого самоврядування, яка фінансується виключно за рахунок коштів місцевого бюджету та дотацій з Державного бюджету України. При цьому, бюджетом на 2023 рік не передбачено грошових коштів на фінансування витрат на освітлення місць загального користування багатоквартирних будинків, що перебувають на території Мурованської територіальної громади. Також, скаржник вказує, що в провадженні Господарського суду Львівської області перебувають 18 справ аналогічних до даної справи, в яких позивачем також виступає ПрАТ "Львівобленерго", а позовні вимоги заявлено щодо стягнення з Відповідача вартості електроенергії спожитої на освітлення інших багатоквартирних будинків, власником яких Відповідач не є. За цих обставин, скаржник зазначає, що для виконання оскаржуваного рішення Відповідач буде змушений використати майже всі грошові кошти, які призначені на фінансування витрат пов`язаних з виконанням судових рішень на цілий 2023 рік та коригувати бюджет територіальної громади, у зв`язку з чим, зменшувати передбачені витрати на інші бюджетні цілі, в тому числі на гуманітарні та соціальні витрати.

Враховуючи положення статті 129 Конституції України, відповідно до яких основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 7 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

Верховний Суд зазначає, що, з огляду на принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом Мурованська сільська рада територіальної громади Львівського району Львівської області, як орган місцевого самоврядування, яка за твердженням скаржника фінансується за рахунок Державного бюджету України, у зв`язку з таким механізмом фінансування не має будь-яких привілеїв перед іншими учасниками судового процесу, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на її форму власності, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Також слід зауважити, що саме лише застереження про те, що справа є винятковою для скаржника, не може бути автоматично визнано судом підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Отже, доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань про те, що дана справа є винятковою для скаржника, не підтверджені жодними доказами, а зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду даної справи.

Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь Відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, що вказані доводи були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Верховний Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 про неприйнятність у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Європейський Суд визнав, що заява є неприйнятною "ratione materiae" у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. При цьому в аспекті аналізу застосування критерію "ratione valoris" щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також взято до уваги наявність або відсутність питання справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак ЄСПЛ не визнав факту висвітлення заявницею належним чином обставин порушення процесуальних гарантій, наданих пунктом 1 статті 6 Конвенції, в контексті обов`язку справедливого провадження в судах першої та другої інстанцій.

Водночас, обставин, з яких би вбачалася необхідність перегляду даної справи, у касаційній скарзі, з огляду на вищенаведені мотиви, ненаведено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області на рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 914/2246/22, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

У зв`язку з наявністю підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, заявлене в тексті касаційної скарги клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, залишається Судом без розгляду.

Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області на рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 914/2246/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Суховий

Судді І. Берднік

В. Зуєв