Постанова

від 25.04.2023 по справі 903/900/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 903/900/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Андріяш Н. В. (адвокат),

третьої особи-1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Горохівської міської ради

про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі

за позовом Горохівської міської ради Луцького району

до Луцької районної ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Комунальне підприємство "Райтеплобуд", 2) Городищенська сільська рада Луцького району,

про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.07.2022, залишеним без зміни постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2022, позов задоволено.

2. Додатковим рішенням від 18.07.2022 задоволено заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

3. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2023 касаційну скаргу Луцької районної ради залишено без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 06.07.2022, додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 18.07.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 у справі № 903/900/21 залишено без змін.

4. 29.03.2023 Горохівська міська рада направила до Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 903/900/21, в якій (заяві) позивач просить стягнути з Луцької районної ради на користь Горохівської міської ради 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

5. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження у справі Горохівська міська рада долучила до заяви такі докази:

1) копію договору про надання правничої допомоги від 08.02.2023;

2) копію акта прийому передачі послуг з надання правової допомоги від 14.02.2023;

4) копію платіжної інструкції від 22.02.2023 № 116;

5) докази надіслання заяви з додатками відповідачу та третім особам.

6. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2023 призначено розгляд заяви Горохівської міської ради про ухвалення додаткового рішення у справі № 903/900/21 у судовому засіданні на 18.04.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2023 відкладено розгляд заяви Горохівської міської ради про ухвалення додаткового рішення у справі № 903/900/21 на 25.04.2023.

7. Заява Горохівської міської ради про ухвалення додаткового рішення розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

8. Колегія суддів, дослідивши заяву Горохівської міської ради про ухвалення додаткового рішення, дійшла висновку про необхідність задоволення зазначеної заяви частково з огляду на таке.

9. Відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

10. Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

11. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

12. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

13. 15.02.2023, тобто ще до ухвалення Верховним Судом постанови від 28.03.2023 у цій справі, Горохівська міська рада у поданому відзиві на касаційну скаргу заявила про те, що позивачем очікується понесення витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції у сумі 25 000,00 грн, тобто заявником дотримано вимоги пункту 2 частини 8 статті 129 ГПК України щодо подання відповідної заяви.

14. У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності (такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

15. Таким чином, у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

16. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (аналогічний правовий висновок викладено в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

17. Верховний Суд установив, що 08.02.2023 між Горохівською міською радою та адвокатами Бурда Д. П., Красун В. В. укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є представництво інтересів позивача у суді касаційної інстанції у справі № 903/900/21, складання процесуальних документів.

Відповідно до пункту 7.1 договору за надану адвокатами правову допомогу у справі клієнт сплачує гонорар в фіксованому розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн на розрахунковий рахунок адвоката Бурди Дмитра Петровича на підставі актів виконаних робіт протягом 7 банківських днів з дня їх підписання.

18. 14.02.2023 між сторонами складено акт прийому передачі послуг з надання правової допомоги, в якому зазначено опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами, а саме адвокати підготували відзив на касаційну скаргу у справі № 903/900/21 та клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Відповідно до зазначеного акта позивач зобов`язується сплатити гонорар адвокатам у сумі 25 000,00 грн.

19. За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

20. Згідно з платіжною інструкцією від 22.02.2023 № 116 позивач перерахував на рахунок адвоката Бурди Дмитра Петровича 25 000 грн із призначенням платежу: "гонорар за правову допомогу:зг.дог1 від 08.02.23р та акта 1 від 14.02.23р.; без ПДВ".

21. Зі змісту акта від 14.02.2023 вбачається, що адвокати згідно з умовами договору про надання правової допомоги від 08.02.2023 надали клієнту правову допомогу та підготували відзив на касаційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області від 06.072022, додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 18.07.2022 та постанову Північно- західного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 у справі № 903/900/2 та клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що адвокати приймали участь у судових засіданнях 07.03.2023, 28.03.2023 у режимі відеоконференції.

22. У пунктах 3.45- 3.47 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 викладено такий правовий висновок:

"Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок зі вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні".

23. Водночас у пунктах 127- 134, 141- 144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 126, 129 ГПК України, статті 30 Закону № 5076-VI у подібних правовідносинах:

"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

24. 18.04.2023 Луцька районна рада направила до Суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому (клопотанні) відповідач просить зменшити Горохівській міській раді суму судових витрат на професійну правничу допомогу за участь у розгляді справи № 903/900/21 в суді касаційної інстанції до 5000,00 грн.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, відповідач наголосив на тому, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, у зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

25. Отже, враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 ГПК України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження судових витрат у формі передбаченого договором від 08.02.2023 фіксованого розміру гонорару, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів (відзив, клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції) і судових засідань (два засідання), тривалість розгляду справи судом касаційної інстанції, заперечення Луцької районної ради на заяву Горохівської міської ради про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Горохівської міської ради про ухвалення додаткового рішення, а саме шляхом стягнення з Луцької районної ради на користь Горохівської міської ради 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції, в іншій частині заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Горохівської міської ради про ухвалення додаткового рішення у справі № 903/900/21 задовольнити частково.

Стягнути з Луцької районної ради на користь Горохівської міської ради 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Доручити Господарському суду Волинської області видати відповідний наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай