Постанова

від 26.04.2023 по справі 917/2031/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/2031/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Багай Н. О., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агростиль»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 (колегія суддів: Попков Д. О. - головуючий, Стойка О. В., Істоміна О. А.)

за позовом заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Гадяцької міської ради

до: 1) Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області (правонаступник Миргородська районна державна адміністрація);

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агростиль»

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки

за участю:

відповідача-2: Бігунець І.М. (адвокат)

прокурора: Підяш О.С. (посвідчення)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури (далі - прокурор), звернувшись з позовом в інтересах держави в особі Гадяцької міської об`єднаної територіальної громади (далі - Гадяцька ОТГ) в особі Гадяцької міської ради (далі - Рада, позивач) до Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Гадяцька РДА, відповідач 1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агростиль» (далі -Товариство, відповідач 2), просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Гадяцької РДА від 29.12.2018 № 794 (далі - Розпорядження № 794) про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж нерозподіленої земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 23,5580 га, розташованої на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області (далі - земельна ділянка); визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 29.12.2018 № 02/29/18, укладений між Гадяцькою РДА та Товариством (далі - Договір); зобов`язати Товариство передати земельну ділянку з кадастровим номером 5320480400:00:006:0242 власнику - Гадяцькій міській ОТГ в особі Ради.

1.2 Позов обґрунтовано тим, що Розпорядження № 794 прийнято з порушенням вимог статей 17, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), з перевищенням повноважень, наданих районним державним адміністраціям, оскільки спірна земельна ділянка не належить до нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв), а відноситься до земель колективної власності, у зв`язку з чим відповідно до статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 210, 211 ЗК України недійсним є Договір, за яким така земельна ділянка передана відповідачу 2 з порушенням чинного законодавства.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Суди розглядали справу неодноразово.

2.2 Останнім рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.10.2022 (суддя Кльопов І. Г.) у задоволенні позову відмовлено.

2.3 Судове рішення мотивоване тим, що Розпорядження № 794 прийнято та Договір укладено 29.12.2018, тоді як право комунальної власності у позивача виникло 19.09.2019, а тому на момент виникнення спірних правовідносин у позивача були відсутні будь-які права та інтереси на земельну ділянку. Звідси права та інтереси позивача не було порушено.

2.4 Оскаржуваною постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 рішення Господарського суду Полтавської області від 20.10.2022 скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю.

2.5 Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Гадяцька РДА при прийнятті Розпорядження № 794 вийшла за межі наданих повноважень у галузі земельних відносин, оскільки здійснила розпорядження землями комунальної власності, відповідні повноваження щодо такого розпорядження належали і належать саме позивачеві як на момент вчинення відповідачами оспорюваних дій, так і на поточний момент. Звідси підлягає визнанню недійсним і Договір, який не відповідає вимогам частин 1 і 2 статті 203 ЦК України, та земельна ділянка підлягає поверненню власнику.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі Товариство просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду і залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 20.10.2022.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідач 2 посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 923/965/19, від 13.09.2022 у справі № 909/1079/21, від 17.12.2019 у справі № 917/258/19.

3.3 Також Товариство вказує на застосування судом Закону України від 10.07.2018 № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (далі - Закон № 2498-VIII) до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності. При цьому відсутній висновок Верховного Суду, де вирішувалось би питання, яка норма застосовується до правовідносин за обставин прийняття після їх настання нового законодавства.

3.4 Прокурор у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені Товариством в касаційній скарзі доводи і просить залишити скаргу без задоволення, а постанову - без змін.

3.5 Подані відповідачем 2 письмові пояснення від 25.04.2023, які за своєю суттю є доповненням до касаційної скарги, не можуть бути прийняті до розгляду разом із касаційною скаргою, виходячи із наступного.

3.6 Відповідно до приписів частини 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

3.7 Згідно з положеннями частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

3.8 Отже, скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку.

3.9 Натомість перебіг вказаного процесуального строку закінчився 07.02.2023, а тому такі доповнення до касаційної скарги судом касаційної інстанції залишаються без розгляду.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що відповідно до інформації відділу у Гадяцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, рішенням VII сесії XXII скликання від 26.04.1996 Гадяцькою районною радою народних депутатів Полтавської області на підставі протоколу загальних зборів Колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» (далі - КСП «Дружба») від 12.07.1995 № 2 та рішення Біленченківської сільської ради народних депутатів 6 сесії затверджено проєкт роздержавлення і приватизації земель КСП «Дружба» Гадяцького району Полтавської області та вирішено: 1) створити на території сільської ради резервний фонд земель площею 145,3 га, що становить 3,9 % від площі с/г угідь господарства; 2) затвердити списки осіб, які мають право на одержання середньої земельної частки; 3) схвалити проект роздержавлення, і приватизації земель КСП «Дружба», яким визначено межі і площі земель: колективної власності - 2466,10 га, з них: підлягає приватизації - 2246,60 га, загального користування - 219,50 га; державної власності - 1713,80 га, з них: лісового фонду - 178,00 га; водного фонду - 9,00 га; природоохоронного призначення - 1381,50 га; землі резервного фонду - 145,30 га.

4.2 Розпорядженням Гадяцької РДА від 23.02.2000 № 611 про перереєстрацію КСП «Дружба» в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба» (далі - СТОВ «Дружба») вирішено: 1) зареєструвати Статут СТОВ «Дружба», утвореного внаслідок реорганізації КСП «Дружба»; 2) видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка.

4.3 З проєкту реформування КСП «Дружба» та списку громадян-членів КСП «Дружба», які мають право на земельну частку (пай) вбачається, що загальна кількість громадян цього КСП становить 971 чоловік, площа земель, що підлягали паюванню, 2288,30 га ріллі. Розмір земельних часток (паїв) та їх вартість затверджено розпорядженням Гадяцької РДА від 28.08.2000 № 349.

4.4 За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.03.2011 до реєстру внесено запис про припинення юридичної особи СТОВ «Дружба» у зв`язку з визнанням банкрутом на підставі судового рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2011.

4.5 Розпорядженням № 794 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж нерозподіленої земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 23,5580 га, розташованої на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області; передано СТОВ «Агростиль» в оренду нерозподілену земельну ділянку площею 23,5580 га, кадастровий номер 5320480400:00:006:0242 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення та розташована на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області; встановлено термін оренди земельних ділянок до 31.12.2066.

4.6 На підставі вказаного Розпорядження укладено Договір, згідно з яким орендарю передано в строкове платне користування земельну, строком до 31.12.2066.

4.7 29.12.2018 сторони підписали акт передачі-приймання земельної ділянки.

4.8 Право оренди за вказаним Договором зареєстровано 05.01.2019, із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 29812735 (спеціальний розділ), строк дії до 31.12.2066.

4.9 За зверненням прокуратури Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт від 24.05.2019 № 323-ДК/460/АП/09/01/-19, у якому зазначено, що земельна ділянка згідно з проєктом роздержавлення і приватизації земель КСП «Дружба» входить до складу Державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ № 15, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 1 від 20.08.1996, належного колишньому КСП «Дружба» (реорганізованого в СТОВ «Дружба»), землі якого не паювалися, і до нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) не належать (несформована земельна ділянка).

4.10 Біленченківська сільська територіальна громада Гадяцького району Полтавської області приєднана до Гадяцької міської територіальної громади Полтавської області (рішення від 19.09.2018).

4.11 Відділом у Гадяцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області підтверджено, що вказана ділянка належить до земель колективної власності (лист від 06.03.2019 № 52/403-19-0.22).

4.12 Також суди встановили, що Рада 20.09.2019 відповідно до вимог Закону України № 2498-VIII, який набрав чинності з 01.01.2019, зареєструвала право комунальної власності на спірну земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.09.2019 № 182123503.

4.13 Прокурор в позові зазначив, що у Гадяцької РДА були відсутні повноваження щодо передачі вказаної ділянки у користування, у зв`язку з чим Розпорядження № 794 прийнято з перевищенням повноважень, наданих в галузі земельних відносин, що є підставою для визнання його незаконним та скасування. Враховуючи, що Гадяцькою РДА з Товариством укладено Договір оренди на підставі розпорядження, яке прийняте РДА з перевищенням наданих повноважень, тому Договір повинен бути визнаний судом недійсним.

4.14 Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент виникнення спірних правовідносин (29.12.2018 - прийняття Розпорядження № 794 та укладення Договору) у позивача були відсутні будь-які права та інтереси на земельну ділянку, оскільки право комунальної власності виникло лише 19.09.2019.

4.15 Приймаючи постанову, якою скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про задоволення позову, суд апеляційної інстанції вказав на те, що з моменту припинення існування попереднього власника (10.03.2011), якому в силу його статусу відповідна земельна ділянка належала на праві колективної власності, відбувся одночасно і перехід права власності до іншого суб`єкта (як умова існування об`єкта), і відповідна зміна форми власності.

4.16 За висновком суду апеляційної інстанції, встановлені обставини вказують на те, що, з однієї сторони спірна земельна ділянка не увійшла до складу земель державної чи приватної власності, а з іншої сторони - що вона розташована на території відповідної територіальної громади. Такі обставини зумовлюють застосовність загального правила частини 2 статті 83 ЗК України (в редакції, що діяла як на момент припинення суб`єкта колективної власності, так і в подальшому), що має наслідком висновок про приналежність такої ділянки до об`єктів саме комунальної власності. Такий підхід повністю узгоджується із принципом розмежування земель державної та комунальної власності, встановленим статтями 6, 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», який діяв на момент припинення суб`єкта права колективної власності (втратив чинність 01.01.2013, що не скасовує само по собі наслідків врегулювання відповідних правовідносин між суб`єктами права власності на землю незалежно від наявності/відсутності відповідної державної реєстрації такого права за певним суб`єктом, яка (реєстрація) є похідним фактом від наявності і існування права, що підлягає реєстрації).

4.17 Також суд апеляційної інстанції зауважив на тому, що згідно з приписами частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» саме органи місцевого самоврядування управнені здійснювати повноваження власника комунальних земельних ділянок, що узгоджується із приписами статті 317 ЦК України. Звідси застосування вказаних норм матеріального права, Закону України № 2498-VIII слід розцінювати не як підставу для набуття (виникнення) права комунальної власності, а як вирішення законодавцем питання щодо спрощення оформлення вже наявного права власності на комунальну землю, яка і так існувала на землі ліквідованих КСП, які не були передані у державну та приватну власність після припинення суб`єкта колективної власності.

4.18 У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Гадяцька РДА при прийнятті Розпорядження № 794 щодо передачі Товариству в оренду земельної ділянки, розташованої на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, вийшла за межі наданих повноважень у галузі земельних відносин, оскільки здійснила розпорядження землями комунальної власності, відповідні повноваження щодо такого розпорядження належали і належать саме позивачеві як на момент вчинення відповідачами оспорюваних дій, так і на цей час.

4.19 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.20 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.21 У справі № 922/2723/17, на яку посилається скаржник, предметом розгляду були вимоги про визнання недійсними розпорядження та договору оренди земельної ділянки обґрунтовані тим, що позивач (ПрАТ «Племінний завод «Червоний Велетень») є правонаступником ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень» в тому числі щодо державного акта на право постійного користування землею. Спірним у наведеній справі було питання правонаступництва ПрАТ «Племінний завод «Червоний Велетень» прав і обов`язків ВАТ «Племінний завод «Червоний Велетень», в тому числі щодо права користування землею згідно з державним актом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 у наведеній справі залишила без змін судові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у своїй постанові, вказавши, що спірні земельні ділянки є сформованими та відносяться до нерозподілених (невитребуваних) часток (паїв), які не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

4.22 Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

4.23 Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

4.24 Складовою реформування земельних відносин, що триває в Україні, є роздержавлення земель, тобто передача останніх із державної та комунальної власності у приватну власність. Землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися з державної у приватну власність різними способами, які залежать від організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств, які виступають землекористувачами.

4.25 Положення щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема Указ Президента України від 08.08.1995 № 20/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

4.26 Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

4.27 Статтею 13 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

4.28 Отже, реалізація процедури паювання відповідної частини земель має своїм наслідком припинення права державної та комунальної власності на розпайовані землі, що зумовлює припинення й інших правомочностей щодо земельних ділянок державної та комунальної власності.

4.29 Аналізуючи вищенаведені приписи законодавства, можна дійти висновку, що нерозподілені частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

4.30 У вказаному висновку колегія суддів Касаційного господарського суду звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які було викладено у постанові від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, на які посилається і скаржник у касаційній скарзі.

4.31 Отже, Розпорядження Гадяцької РДА від 29.12.2018 № 794 прийнято в межах повноважень, наданих РДА відповідно до законодавства, яке діяло на момент прийняття цього Розпорядження, а тому доводи прокурора, наведені на обґрунтування позову не знайшли підтвердження.

4.32 При цьому Суд виходить з того, що оспорюване Розпорядження № 794 реалізоване та вичерпало дію виконанням, а саме укладенням Договору.

4.33 Обґрунтовуючи позовну вимогу в частині визнання недійсним Договору, прокурор зазначив ті ж самі підстави, що і за вимогою про визнання недійсним Розпорядження, а саме перевищення повноважень, наданих РДА в галузі земельних відносин.

4.34 Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.35 Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

4.36 Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

4.37 Виходячи з правового аналізу вищенаведених норм та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зважаючи на те, що позовні вимоги про визнання недійсним Договору обґрунтовано перевищенням повноважень, наданих РДА в галузі земельних відносин, але за результатами розгляду справи доводи прокурора щодо передачі земельної ділянки в оренду за Розпорядженням відповідача 1 з порушенням компетенції останнього не підтвердились, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним зазначеного Договору та, відповідно, повернення земельної ділянки.

4.38 Згідно з положеннями статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

4.39 За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість касаційної скарги та про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

4.40 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати Товариством судового збору за подання апеляційної і касаційних скарг належить покласти на Миргородську місцеву прокуратуру.

4.41 Згідно із положеннями статті 327 ГПК України видача наказу покладається на Господарський суд Полтавської області.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 312, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агростиль» задовольнити.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі № 917/2031/19 скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 20.10.2022 залишити в силі.

Стягнути з Миргородської місцевої прокуратури на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агростиль» 44 039 (сорок чотири тисячі тридцять дев`ять) грн 11 коп. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Н.О. Багай

Є.В. Краснов