Рішення

від 28.04.2023 по справі 320/10236/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2023 року № 320/10236/22

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Єврохім Одеса» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Єврохім Одеса» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №12223 від 21.01.2022 та №№43284 від 16.02.2022, 205676 від 30.05.2022, 215324 від 27.06.2022, 221206 від 11.07.2022, 228325 від 22.07.2022, та №275719 від 24.10.2022;

- зобов`язати Головне управління ДПС в м. Києві виключити приватне підприємство «Єврохім Одеса» з переліку ризикових платників податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем рішення про відповідність ПП «ЄВРОХІМ ОДЕСА» критеріям ризиковості є безпідставним та прийнятим останнім з порушенням та неправильним застосуванням норм діючого законодавства.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач звернув увагу, що в оскаржуваних рішеннях міститься лише цитування нормативного змісту п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, і не міститься розшифрування того, які саме обставини та податкова інформація стали підставою для віднесення позивача до платників податку, які відповідають п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Отже, рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві не містить належної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Позивач зауважив, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Крім того, позивач зауважив, що останнім було підтверджено податковому органу реальність здійснення господарської діяльності та підтверджено формування податкового кредиту належними та допустимими документами, що безпосередньо підтверджують господарські відносини з покупцями.

З поміж вказаного позивач звернув увагу, що в оскаржуваних рішеннях відповідачем, в рядку «Податкова інформація» не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. Натомість контролюючим органом лише процитовано зміст п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків, в той час, як будь-яка податкова інформація, зокрема, надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні закону.

На переконання позивача, у відповідача були відсутні законні та достатні підстави для включення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку та прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 (суддя Кушнова А.О.) адміністративну справу №320/10236/22 - передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.

27.02.2023 на виконання Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX від 13.12.2022, проведено повторний автоматизований розподіл справи №320/10236/22, за результатами якого справа була передана для розгляду судді Перепелиці А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 прийнято до провадження адміністративну справу №320/10236/22 за позовом приватного підприємства «Єврохім Одеса» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем подано до суду відзиви на позов, в якому зазначено, що спірні рішення прийняті відповідно до п.8 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165. Підставами та передумовами прийняття оскаржуваних рішень слугував аналіз податкової інформації, яка наявна в інформаційних системах контролюючого органу. Вказав, що дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку, передбаченому Податковим кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання вимог цього кодексу.

Крім того, за твердженнями відповідача позивачем, ні до повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку, ні до адміністративного позову не надано жодного документа, що підтверджує реальність господарських операцій з контрагентами-постачальника та контрагентами-покупцями.

Також заперечуючи щодо позовних вимог відповідач зауважили, що чинним законодавством не визначено порядок оскарження процедурних рішень податкового органу з питань реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування, які оформлені квитанціями та в даному випадку юридичні наслідки для позивача матимуть лише рішення про відмову у реєстрації податкових, які, в свою чергу, є рішенням суб`єкта владних повноважень, а не квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Приватне підприємство «Єврохім Одеса» (код ЄДРПОУ 41947764, адреса: 01133, місто Київ, вулиця Коновальця Євгенія, будинок 31) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо приватного підприємства «Єврохім Одеса» у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, прийнято рішення від 21.01.2022 №12223, згідно з яким визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку.

Підставою для винесення вказаного рішення слугувало те, що в ході аналізу баз даних ДПС України отримано податкову інформацію, що підприємство здійснює формування ПК віл ризикових контрагентів-постачальників.

Приватним підприємством «ЄВРОХІМ ОДЕСА» 02.02.2022, 17.02.2022, 18.06.2022, 30.06.2022, 13.07.2022, 15.10.2022 було надано відповідачу документи, згідно з переліком визначеним п.6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165.

Проте, рішеннями №№43284 від 16.02.2022, 205676 від 30.05.2022, 215324 від 27.06.2022, 221206 від 11.07.2022, 228325 від 22.07.2022 та №275719 від 24.10.2022, дані позивачем документи до розгляду не прийняті, рішення про невідповідність критеріям ризиковості не прийнято.

Вважаючи такі рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 на виконання вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема: п.8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Пунктом 6 вказаного Порядку №1165 також визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, внесення платника податків до переліку ризикових платників на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку фактично є підставою для зупинення реєстрації в ЄРПН в подальшому всіх складених платником податку податкових накладних/розрахунків коригування.

Так, п.6 Порядку №1165 визначено, що комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття.

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Як встановлено судом, комісією прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. У графі Податкова інформація зазначено: відповідність п.8 Критеріїв - у контролюючих органів наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій.

З метою виключення платника податків з переліку ризикових, позивач подав до контролюючого органу письмові пояснення та копії відповідних документів. Однак, за результатами їх розгляду контролюючим органом прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким залишено рішення про те, що позивач відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У графі Податкова інформація зазначено: відповідність п.8 Критеріїв - у контролюючих органів наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

При цьому, виходячи з аналізу оскаржуваних рішень та наданих до матеріалів справи документів, суд зауважує, що будь-яких доказів на підтвердження податкової інформації, на підставі якої прийняті оскаржувані рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків, суду надано не було, як і не надано доказів того, що відповідач вчиняв будь-які дії, спрямовані на перевірку отриманої інформації шляхом направлення відповідного запиту платнику, крім того, контролюючим органом у оскаржуваному рішенні жодним чином не обґрунтовано та не наведено цифрових показників та розрахунків нібито відповідності підприємства п.8 Критеріїв ризиковості платника податків, у зв`язку з чим та на підставі.

Окрім вказаного, з аналізу оскаржуваного рішення вбачається, що контролюючим органом в рядку оскаржуваного рішення «Податкова інформація» не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції, не наведено конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, натомість контролюючим органом лише наведено перелік СГ - контрагентів позивача, які здійснюють ризикову діяльність.

Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 по справі №140/17441/20 зазначив, що при вирішенні спорів такої категорії суди, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Суд зазначає, що комісія, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, має обґрунтувати, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 по справі №340/1098/20.

Так, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Однак відповідач не надав жодного належного доказу, який би досліджувався в ході засідання Комісії, і який би слугував підставою для прийняття оскаржуваних рішень та був покладений в основу їх прийняття.

Суд звертає увагу на те, що податкова інформація, наявна у контролюючого органу, є лише статистичними даними, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення підприємством порушень та не підтверджує ризиковість платника податків.

Будь-яка податкова інформація, зокрема, надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні закону.

Така позиція підтримується Верховним Судом, про що свідчить правовий висновок останнього, викладений у постановах від 02.04.2020 по справі №160/93/19, від 04.06.2020 по справі №340/422/19 та від 16.04.2021 по справі №813/1301/15.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 по справі №520/480/20 вказав, що саме лише посилання контролюючого органу про те, що аналіз діяльності товариства свідчить про наявність ризиків маніпулювання показниками податкової звітності та даними Єдиного реєстру податкових накладних, а також мінімізації платежів до бюджету, без належного обґрунтування і документального підтвердження, не може свідчити про відповідність рішення критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскаржувані в межах даної справи рішення взагалі не містять суті та характеру податкової інформації, що стала підставою для прийняття таких.

Відповідача не надано до суду документального підтвердження обставин, що товариство та/або його контрагенти задіяні у проведенні ризикових операцій, відповідач не надав. Жодних доказів провадження заявником господарської діяльності в умовах та обставинах, котрі характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства України, не подано.

Крім того, слід відмітити, що будь-які посилання податкового органу на аналіз та оцінку здійснення та реальності господарських операцій позивача з контрагентом(-ами) суд вбачає безпідставними, оскільки у даній справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких складено спірну податкову накладну, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог ПК України, а тому не є предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних згідно виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством, до числа яких не відноситься встановлення ані контролюючим органом, ані судом реальності господарських операцій поза межами податкового контролю та прийнятими за такими заходами контролю рішеннями.

Таким чином, відповідачами не доведено існування підстав для застосування до позивача п.8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання, у зв`язку суд приходить до висновку про протиправність рішень Головного управління ДПС у м. Києві №12223 від 21.01.2022 та №№43284 від 16.02.2022, 205676 від 30.05.2022, 215324 від 27.06.2022, 221206 від 11.07.2022, 228325 від 22.07.2022, та №275719 від 24.10.2022 про відповідність позивача критеріям ризиковості платника на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, що свідчить про наявність підстав для їх скасуванню.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що спірні рішення про визначення товариства таким, що відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього юридичних наслідків.

Слід враховувати, що наслідком прийняття відповідачем спірних рішень та внесення платника податку до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є зупинення в автоматичному порядку реєстрації всіх без виключення поданих позивачем податкових накладних/розрахунків коригування. Такі наслідки носять для позивача виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на позивача покладається додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів.

Негативні наслідки від необґрунтованого прийняття такого рішення є також у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

При цьому право на оскарження в судовому порядку Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника визначається з норми пункту 6 Порядку №1165, за яким у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Право на звернення до суду також передбачено в затвердженій формі Рішення (додаток 4 до Порядку №1165), а саме Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Щодо зобов`язання зобов`язання Головного управління ДПС в м. Києві виключити приватне підприємство «Єврохім Одеса» з переліку ризикових платників податків, суд зазначає наступне.

Положеннями п.6 Порядку №1165 визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Враховуючи вказану норму, суд дійшов висновку, що оскільки рішення про визначення приватного підприємства «Єврохім Одеса» таким, що відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, підлягають скасуванню, то зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, є належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача. Крім цього, такий спосіб захисту є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Тому позовні вимоги у зазначеній частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п.89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п.58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п.29).

Згідно з ч.1 ст.9, ст.72, ч.1, 2, 5 ст.77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив судовий збір в сумі 2 481,00 грн, тому ці витрати, враховуючи задоволення позову, слід присудити на користь позивача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Єврохім Одеса» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про відповідність критеріям ризиковості платника податку №12223 від 21.01.2022 та №№43284 від 16.02.2022, 205676 від 30.05.2022, 215324 від 27.06.2022, 221206 від 11.07.2022, 228325 від 22.07.2022, та №275719 від 24.10.2022 щодо приватного підприємства «Єврохім Одеса».

Зобов`язати Головне управління ДПС в м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) виключити приватне підприємство «Єврохім Одеса» (адреса: 01133, місто Київ, вулиця Коновальця Євгена, будинок 31, код ЄДРПОУ 41947764) з переліку ризикових платників податків.

Стягнути на користь приватного підприємства «Єврохім Одеса» (адреса: 01133, місто Київ, вулиця Коновальця Євгена, будинок 31, код ЄДРПОУ 41947764) судовий збір в сумі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.