Рішення

від 27.04.2023 по справі 540/807/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/807/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Клінкер» (вул. Стрітенська, 6, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 38594115) до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі (вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 43946385) про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації,-

В С Т А Н О В И В:

До Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "Клінкер" до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA508040/2021/000352 від 09.11.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.11.2021 він імпортував на територію України сідельний тягач марки Scania, модель - R410, як преференційний товар за ставкою ввізного мита - 0%, на підтвердження такого статусу товару було подано сертифікат ЕUR.1 від 22 жовтня 2021 року № Y20641362.

Однак Відповідачем було відмовлено у застосуванні преференційного тарифу та прийнятті поданої ВМД за ставкою ввізного мита - 0% та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначень № UА 508040/2021/000352 від 09.11.2021 з причин невиконання вимог статті 16 Доповнення І та Додатку III (а) до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Сертифікат заповнено з порушенням вимог статті 16 Доповнення І та Додатку III (а), а саме в частині заповнення графи 9 сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Разом з тим, на переконання позивача, на підтвердження преференційного походження товару (сідельного тягача Scania) ним надано достатньо документів, при цьому усі вони містять VIN-код транспортного засобу (номер рами): НОМЕР_1 та підтверджують країну походження товару, натомість сумніви Відповідача щодо невиконання певних вимог можуть бути лише обставиною для додаткової перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита.

10.11.2021 Позивач здійснив митне оформлення на загальних підставах без застосування преференційного режиму, надмірно сплативши ввізного мита на суму 296226,82 грн. (92570,88 грн. + 203655,94 грн.).

Позивач картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 508040/2021/000352 від 09.11.2021 вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, в зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 року у справі №540/807/22 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням голови Верховного Суду від 18 березня 2022 року № 11/0/9-22, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду на Одеський окружний адміністративний суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року, справа №540/807/22 передана судді Радчуку А.А.

Одеському окружному адміністративному суду надано доступ до електронної судової справи №540/807/22.

Ухвалою судді від 21.02.2023 року справу прийнято до провадження, розгляд справи розпочато спочатку зі стадії відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 21.02.2023 року строк для подання відзиву на позовну заяву, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа сформованою 22.02.2023 року, наявною в матеріалах справи.

Відзив на адміністративний позов у встановлений судом строк до суду не надходив.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

07.03.2023 року до суду від представника Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, в задоволенні якого судом було відмовлено ухвалою від 23.03.2023 року.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

У ході здійснення господарської діяльності Позивача між Приватним Підприємством «Клінкер» (Покупець) та «BAS TRUKS B.V» (Продавець) 21.10.2021 року було укладено контракт № 70154395, відповідно до предмету якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця автомобілі бувшого використання, відповідно до виставлених рахунків: марка Scania, модель - R410, тип тягач, перша реєстрація 2015, WIN YS2R4X20009195837, країна походження Швеція.

Загальна сума Контракту складає 30 445,00 ЄВРО (п.2.2).

Відповідно п. 3.1. Контракту № 70154395 постачання Товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «ІНКОТЕРМС 2020», а саме: Умови постачання EXW місто Вегель (Нідерланди) Інкотермс 2020.

Як вбачається з позовної заяви, на виконання умов вказаного контракту та згідно платіжного документу позивач отримав транспортний засіб із ідентифікаційним номером WIN НОМЕР_1 . З метою митного оформлення імпортованого товару 09.11.2021 року декларантом позивача до Херсонської митниці подано митну декларацію № UA508040/2021/008754 на:

- товар «сідельний тягач, призначений для перевезення напівпричепів бувший у використані, марка Scania, модель - R410, ідентифікаційний номер рами НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12742 куб.см., потужність 302 кВт., номер двигуна Н/В, колісна формула 6х4, календарний рік виготовлення 2015, модельний рік виготовлення 2015, колір-білий.

З оскаржуваного рішення слідує, що у поданій митній декларації №UA508040/2021/008754 декларантом застосовано преференційну ставку ввізного миту - 0 %.

Для підтвердження походження товару та для застосування тарифної пільги в оподаткуванні ввізним митом декларантом надано сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 від 22 жовтня 2021 року № Y20641362.

Крім того, декларант також надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

-Рахунок-фактура (інвойс) № VHI134472 від 25.10.2021 року (0380);

-Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22.10.2021 року (2800);

-Платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 22.10.2021 року (3002);

-Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 0411/21-1 від 04.11.2021 року (3007);

-Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 34 від 09.11.2021 року (3016);

-Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104) № 70154395 від 21.10.2021 року (4100);

-Договір про надання послуг митного брокера № 05/19 від 21.05.2019 року (m4207);

-Висновок ХНДЕКЦ № 22/6541/11497 02.11.2021 року (9000);

-Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.014.049698-21 від 02.11.2021 року (9703).

Митницею в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА508040/2021/000352, якою відмовлено у прийнятті митної декларації з причин не виконання вимог статті 16 Доповнення І та Додатку III (а) до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Сертифікат заповнено з порушенням вимог статті 16 Доповнення І та Додатку III (а), а саме в частині заповнення графи 9 сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Вважаючи, що в даній частині картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА508040/2021/000352 від 09.11.2021 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК України, усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

В силу п.24 ч.1 ст.4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 11 ст. 264 Митного кодексу України митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 4.4 наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» митний орган відмовляє у прийнятті МД виключно з таких підстав: МД не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, ДМВ; ЕМД не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; МД подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом.

У разі відмови у прийнятті МД посадовою особою митного органу відповідно до розділу VII цього Порядку оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 318 МК України, митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

В силу ч.ч.1-3 ст.36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Відповідно до ч.6 ст. 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Положеннями ст. 43 МК України передбачено, що документами, які підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про походження товару це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару

Засвідчена декларація про походження товару це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями, а декларація про походження товару це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Наведеними вище нормами права визначено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, до яких належить сертифікат про походження товару.

Отже, сертифікат про походження товару є лише одним з документів, на підставі якого митний орган встановлює країну походження товару, що впливає на нарахування відповідних митних платежів під час митного оформлення товарів та після їх випуску відповідно до заявленого митного режиму.

За змістом ч.8 ст. 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Водночас додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (ч.9 ст. 43 МК).

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України (ст. 278 МК України).

Положеннями статті 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 280 МК України, ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно ч.1 ст. 281 МК України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Таким чином, основною умовою для застосування пільгової ставки ввізного мита є підтвердження країни походження товару.

Як встановлено судом, у поданій митній декларації №UA508040/2021/008754 декларантом позивача застосовано преференційну ставку ввізного мита - 0 %.

На підтвердження країни походження товару «сідельний тягач, призначений для перевезення напівпричепів бувший у використані, марка Scania, модель - R410, ідентифікаційний номер рами НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12742 куб.см., потужність 302 кВт, позивачем надано до відповідача сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 від 22.10.2021 року № Y20641362, контракт № 70154395 від 21.10.2021 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22.10.2021 року, рахунок-фактуру (інвойс) № VHI134472 від 25.10.2021 року.

Так, Законом України Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 16 вересня 2014 року №1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).

Відповідно до вказаної Угоди, до товарів, що ввозяться в Україну та походять з ЄС, застосовується режим вільної торгівлі (код тарифної пільги (тарифної преференції) 410).

В силу статті 25 глави 1 розділу ІV вищезазначеної Угоди, сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою-1, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Відповідно статті 26 глави 1 розділу ІV Угоди, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами-2, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди (Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва»).

Згідно частини 1 статті 16 Протоколу І, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

В силу ч.ч.1-5 статті 17 Протоколу І, сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Відповідно до статті 18 Протоколу І, незважаючи на сказане в статті 17(7) цього Протоколу сертифікат з перевезення товару EUR.1 може у виняткових випадках бути виданий після експортування товарів, яких він стосується, якщо: (a) він не був виданий під час експортування через помилки чи ненавмисний недогляд або через особливі обставини; або (b) було доведено перед митними органами, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 був виданий, але не прийнятий під час імпортування з технічних причин.

Сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 від 22.10.2021 року № Y20641362 був виданий митним органом Нідерландів. Докази скасування або визнання недійсним даного сертифікату відсутні, а отже, він є чинним та єдиним документом, що підтверджує походження товару з країн Європейського Союзу.

Відповідно до графи 4 сертифікату з перевезення (походження) товару EUR.1 від 22.10.2021 року № Y20641362 визначено країну походження товару - European Union.

Відповідно до п. 1.1 контракту № 70154395 від 21.10.2021 року країною походження товару визначено Швецію.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22.10.2021 року (технічного паспорту на автомобіль) за вказаним VIN НОМЕР_1 можна ідентифікувати країну-виробника.

Згідно пункту 2.2. Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методи такої перевірки, затверджених однойменним Наказом МІУ №710, - ідентифікацію виробника, категорії, моделі, дати виготовлення завершеного ТЗ, його призначення, типу двигуна, окремих технічних характеристик здійснюють за даними міжнародного ідентифікаційного номера (VІN - Vehicle Identification Number).

Відповідно до ДСТУ ISO 3779, VІN складається із таких трьох структурних частин: Перша частина - міжнародний ідентифікаційний код виробника (WMI), складається із трьох символів (арабських цифр та/або великих латинських літер), попередньо присвоєних виробникам КТЗ національною організацією згідно з ДСТУ ISO 3780 для їх ідентифікації. Дві перші літери VIN-коду, в конкретному випадку «YS», визначають країну-виробника - Швецію.

Крім того, суд зазначає, що вказівка митного органу щодо можливості здійснення декларування товарів без застосування тарифних преференцій з причини невиконання вимог статті 16 Доповнення І та Додатку ІІІ (а) до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження є протиправною, з урахуванням наступного.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.45 МК України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням.

Отже, у випадку встановлення відповідачем невідповідності відомостей у наданому позивачем сертифікаті з перевезення (походження) товару EUR.1 від 22.10.2021 року № Y20641362, у митного органу наявна можливість, звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Таким чином, наявність сумнівів у митного органу стосовно наданих декларантом документів не може бути визнано беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита, натомість є тільки обставиною, що включає можливість перевірки таких документів.

Разом з цим, доказів вчинення відповідачем вказаних дій, до суду надано не було.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2019 року у справі №817/4660/13-а.

Суд зазначає, що посилання відповідача в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення обставини на статтю 16 Доповнення І та Додатку III (а), а саме в частині заповнення графи 9 сертифіката з перевезення товару EUR. 1 є загальним та не конкретизує порушення та підстави неприйняття наданого сертифікату

Разом з цим, документи, надані позивачем на підтвердження преференційного походження товару, зокрема, сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 від 22.10.2021 року № Y20641362, контракт № 70154395 від 21.10.2021 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22.10.2021 року, рахунок-фактура (інвойс) № VHI134472 від 25.10.2021 року кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію стосовно країни походження товару, а також містять VIN-код транспортного засобу (номер рами): НОМЕР_1 і тому у сукупності містять відомості, які дозволяють ідентифікувати товар, країну його походження, що, у свою чергу, є основною умовою для застосування пільгової ставки ввізного мита.

Отже, незначні розбіжності, що містяться в графі 9 сертифіката з перевезення товару EUR.1, не дають підстав для сумніву щодо застосування преференційних ставок ввізного мита у спірних правовідносинах.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Аналізуючи вищевказане, суд доходить висновку, що викладені відповідачем в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення обставини не можуть бути підставою для відмови у застосуванні преференційного тарифу та прийнятті поданої ВМД за ставкою ввізного мита - 0%, а отже є необґрунтованими, а сама картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 508040/2021/000352 від 09.11.2021 є протиправною та належить до скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що Позивачем за звернення до суду з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Клінкер» витрати на правничу допомогу у сумі 6000,00 (шість тисячі) грн., також зазначає, що між ПП «КЛІНКЕР» та АО «Сначов, Беженар та партнери» було укладено договір про надання правової допомоги від 17.01.2022. Після звернення до суду із позовною заявою, між Адвокатом та Позивачем буде підписано акт виконаних робіт, надано рахунок на оплату послуг, які будуть залучені до матеріалів справи.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 30 липня 2021 року у справі №560/5990/20.

Суд зазначає, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду: 1) договір б/н від 18.01.2022 року про надання правової допомоги у адміністративній справі, укладений між ПП «КЛІНКЕР» та АО «Сначов, Беженар та партнери»; 2) ордер про надання правничої (правової) допомоги б/н від 17.01.2022 року.

Відповідно до пункту 4 договору б/н від 18.01.2022 року про надання правової допомоги у адміністративній справі, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату, визначається за домовленістю сторін, виходячи з досвіду адвоката, його кваліфікації, складності справи та її тривалості. Гонорар Адвоката визначається у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гри. за 1 (одну) робочу годину адвоката. Оплату вартості послуг Клієнт зобов`язаний здійснити протягом 5 робочих днів з моменту підписання Акту виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 АО «Сначов, Беженар та партнери», код ЄДРПОУ 42259322, МФО 331489 АТ «Полтавабанк» або в готівковій формі.

Отже, з умов договору про надання правової допомоги вбачається, що гонорар не є фіксованим, та його розмір визначається в залежності від наданих клієнту правничих послуг.

Проте до суду не надано ні детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом в межах цієї конкретної справи, ні акту наданих послуг, ані акту прийому-передачі наданих послуг, ні іншого документу, в якому було б визначено перелік наданих позивачу правничих послуг та конкретний розмір понесених витрат на правничу допомогу.

Між тим, послуги, які могли бути надані представником позивача в межах даної адміністративної справи та відповідно договору б/н від 18.01.2022 року про надання правової допомоги у адміністративній справі, передбачають тільки складання позовної заяви.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у період з 24.04.2023 року по 26.04.2023 року включно у відпустці, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 27 квітня 2023 року (перший робочий день).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Клінкер» (вул. Стрітенська, 6, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 38594115) до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі (вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 43946385) про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 508040/2021/000352 від 09.11.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі (вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 43946385) на користь Приватного підприємства «Клінкер» (вул. Стрітенська, 6, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 38594115) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук