Постанова

від 17.08.2023 по справі 540/807/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2023 р.м. ОдесаСправа № 540/807/22

Головуючий в І інстанції: Радчук А.А.

Дата та місце ухвалення рішення: 27.04.2023 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шеметенко Л.П.

судді Бітова А.І.

судді Крусян А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року по справі за позовом Приватного підприємства «Клінкер» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року до суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Клінкер» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в якому позивач просить: визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508040/2021/000352 від 09.11.2021 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 508040/2021/000352 від 09.11.2021 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПП «Клінкер» (покупець) та «BAS TRUKS B.V» (продавець) 21.10.2021 року укладено контракт № 70154395, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця автомобіль бувшого використання: марка Scania, модель - R410, тип тягач, перша реєстрація 2015, WIN YS2R4X20009195837, країна походження Швеція, ціна 30445 євро.

Відповідно п. 3.1 вказаного контракту постачання товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «ІНКОТЕРМС 2020», а саме: умови постачання EXW місто Вегель (Нідерланди) Інкотермс 2020.

Позивачем митному органу була подана митна декларація від 09.11.2021 року № UA508040/2021/008754 щодо імпорту з Нідерландів товару - сідельний тягач, призначений для перевезення напівпричепів, бувший у використані, марка Scania, модель - R410, ідентифікаційний номер рами НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12742 куб.см., потужність 302 кВт., номер двигуна Н/В, колісна формула 6х4, календарний рік виготовлення 2015, модельний рік виготовлення 2015, колір-білий.

У поданій митній декларації № UA508040/2021/008754 декларантом застосовано преференційну ставку ввізного миту - 0 %.

Позивач надав митному органу документи, які посвідчують походження товару, серед яких був сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR 1 (Movement certificate EUR) від 22.10.2021 року № Y20641362, в якому вказано, що цей сертифікат використовується у преференційній торгівлі між European Union та Ukraine, країна видачі Нідерланди.

Крім того, декларант також надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № VHI134472 від 25.10.2021 року (0380); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22.10.2021 року (2800); платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 22.10.2021 року (3002); документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 0411/21-1 від 04.11.2021 року (3007); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 34 від 09.11.2021 року (3016); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104) № 70154395 від 21.10.2021 року (4100); договір про надання послуг митного брокера № 05/19 від 21.05.2019 року (m4207); висновок ХНДЕКЦ № 22/6541/11497 від 02.11.2021 року (9000); сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.014.049698-21 від 02.11.2021 року (9703).

Митницею в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА508040/2021/000352, якою відмовлено у прийнятті митної декларації з причин не виконання вимог статті 16 Доповнення І та Додатку III (а) до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, сертифікат заповнено з порушенням вимог статті 16 Доповнення І та Додатку III (а), а саме в частині заповнення графи 9 сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Вважаючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА508040/2021/000352 від 09.11.2021 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.

Згідно ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України (далі МК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; 6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати); 7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови; 8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України; 9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу; 10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 року ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, згідно ч. 1 ст. 29, ч. 2 ст. 31 якої, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди. Існуючі мита або заходи еквівалентної дії, які застосовуються в Україні, як зазначено у Додатку І-C до цієї Угоди, повинні поступово анулюватися протягом перехідного періоду відповідно до Графіку, включеного до Додатку І-C до цієї Угоди. У разі внесення змін до митного законодавства України зобов`язання, взяті відповідно до Графіку, що міститься у Додатку І-C до цієї Угоди, залишатимуться чинними на основі відповідності опису товарів. Україна може застосовувати спеціальні заходи щодо вивізного (експортного) мита на умовах, визначених у Додатку І-D до цієї Угоди. Дія таких спеціальних заходів закінчиться наприкінці періоду, встановленого для такого товару у Додатку І-D до цієї Угоди.

Ставка увізного мита України, яка застосовувались у 2021 році до імпорту товарів походженням з ЄС в рамках вільної торгівлі між Україною та ЄС, щодо товару за кодом УКТЗЕД 8701 20 90 00 (одновісні трактори, що використовувалися), складає 0.

При цьому, згідно ст.ст. 2, 16 Протоколу І до наведеної Угоди з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Незважаючи на сказане в пункті 1 товари, що походять з певної країни в розумінні цього Протоколу, підпадають під дію цієї Угоди без необхідності подання будь-яких з наведених вище документів у випадках, вказаних у статті 27.

Статтею 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Для цілей визначення країни походження товару не враховується походження енергії, машин та інструментів, що використовуються для його виробництва або переробки.

Приладдя, запасні частини та інструменти, використовувані в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах, вважаються такими, що походять з тієї самої країни, що і ці машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби, за умови їх ввезення та продажу разом із зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транспортними засобами і відповідності їх комплектації та кількості звичайно використовуваним приладдю, запасним частинам та інструментам.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

При існуванні встановлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспортування неможливе в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах.

Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Документи, що підтверджують походження товару, зберігаються в порядку та протягом строків, визначених статтею 355 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 44 МК України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: 1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України; 2) на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», «Про зовнішньоекономічну діяльність»; 3) якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно Закону № 2187-VIII від 08.11.2017 року, який набрав чинності 12.12.2017 року, Україна приєдналась до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

У відповідності до вимог ст. 2 р. 2, ч. 1 ст. 15, ч.ч. 1-3 ст. 16 р. 5 Доповнень до цієї Конвенції з метою імплементації відповідної Угоди наступні продукти вважаться такими, що вироблені в Договірній Стороні при експорті в іншу Договірну Сторону: (а) товари цілком вироблені в певній країні відповідно до Статті 4; (b) товари, отримані в Договірній Стороні, включаючи товари, які не були повністю там вироблені, за умови, що ці матеріали пройшли достатню обробку та переробку в цих Договірних Сторонах відповідно до Статті 5; (c) майно, що виробляється в Європейському Економічному Просторі (ЄЕП) в рамках значення Протоколу 4 до Угоди про Європейський економічний простір. Такі товари повинні розглядатися, як вироблені в Європейському Союзі, Ісландії, Ліхтенштейні чи Норвегії (сторони ЄЕП), при експорті відповідно з Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейну чи Норвегії до договірної країни, крім учасників ЄЕП.

Положення пункту 1 (с) застосовується лише за умови, що угоди про вільну торгівлю застосовуються між Договірною країною-імпортером і учасниками ЄЕП.

Товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, а також бланк заявки, зразок якої наведений у Додатку III а і b. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту. Якщо ці бланки заповнюються від руки, вони повинні заповнюватися ручкою друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього графі, не залишаючи вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється.

Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

Згідно ст.ст. 29, 31, 32 Доповнень до Регіональної конвенції митні органи Договірних Сторін повинні надавати один одному через Європейську Комісію зразки відбитків печаток, які використовують у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, а також адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів, декларацій про походження та декларацій про походження EUR-MED.

З метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, декларацій про походження і декларацій про походження EUR-MED та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї Статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки .

Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Виявлення незначних розбіжностей між відомостями, наведеними в підтвердженні походження та документах, поданих до митної служби для виконання формальностей, пов`язаних з імпортуванням товарів, не спричиняє ipso facto нікчемності такого підтвердження походження, якщо належним чином встановлено, що цей документ відповідає представленим товарам.

Очевидні формальні помилки у підтвердженні походження, такі як друкарська помилка, не є причиною для відхилення такого документа, якщо ці помилки не викликають сумнівів щодо правильності відомостей, наведених у документі.

Аналогічні вимоги містить і Протокол І до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Крім того, згідно ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням.

У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Згідно ч.ч. 1-3 с. 48 МК України митний орган відмовляє у випуску товару, якщо цей товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

У разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита.

Відповідно до вимог ч.ч. 10-12 ст. 264 МК України відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Частинами 1, 2 статті 268 МК України передбачено, що допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Згідно обставин даної справи, позивачем митному органу була подана митна декларація від 09.11.2021 року № UA508040/2021/008754 щодо імпорту з Нідерландів товару - сідельний тягач, призначений для перевезення напівпричепів, бувший у використані, марка Scania, модель - R410, ідентифікаційний номер рами НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12742 куб.см., потужність 302 кВт., номер двигуна Н/В, колісна формула 6х4, календарний рік виготовлення 2015, модельний рік виготовлення 2015, колір-білий.

Позивачем визначений наступний код УКТЗЕД задекларованого товару - 8701209000.

В свою чергу, ставка ввізного мита України, яка застосовувалась у 2021 році до імпорту товарів походженням з ЄС в рамках вільної торгівлі між Україною та ЄС, щодо товару за кодом УКТЗЕД 8701 20 90 00 (одновісні трактори, що використовувалися), складає 0.

У поданій митній декларації № UA508040/2021/008754 декларантом застосовано преференційну ставку ввізного миту - 0 %.

Як встановлено під час розгляду справи та визнається відповідачем, позивач надав митному органу документи, які посвідчують походження товару, серед яких був сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR 1 (Movement certificate EUR) від 22.10.2021 року № Y20641362, в якому вказано, що цей сертифікат використовується у преференційній торгівлі між European Union та Ukraine, країна видачі Нідерланди.

Відповідач у даній справі не заперечує, що до задекларованого позивачем товару може бути застосовано преференційну ставку ввізного миту за умови дотримання правил заповнення сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR 1.

Однак, відповідач вважає, що у спірних правовідносинах правил заповнення сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR 1 недотримано.

Так, відповідачем складено картку відмови у прийнятті митної декларації № UА508040/2021/000352 з таких причин: невиконання вимог статті 16 Доповнення І та Додатку III (а) до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, сертифікат заповнено з порушенням вимог статті 16 Доповнення І та Додатку III (а), а саме в частині заповнення графи 9 сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Водночас, оскаржувана картка відмови у прийнятті митної декларації не містить обґрунтувань причин відмови щодо порушень заповнення графи 9 сертифіката з перевезення товару EUR.1, відповідач не зазначив, в чому полягають встановлені ним порушення.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було та відповідно також не наведено обґрунтування підстав відмови у прийнятті спірної митної декларації.

Разом з цим, в апеляційній скарзі відповідач вказує, що порушення заповнення графи 9 сертифіката з перевезення товару EUR.1 полягає у тому, що вага товару, зазначена в цій графі, не співпадає з вагою товару, зазначеною в інших супровідних документах.

Проте, відповідачем в апеляційній скарзі не наведено, в чому полягає встановлене ним неспівпадіння ваги товару, у яких розмірах, не вказано, у яких саме супровідних документах зазначена невірна вага товару.

Більш того, відповідач не вказує, яким чином наведені ним обставини впливають на визначення країни походження товару, в чому полягають сумніви митного органу у визначеній декларантом країні походження товару.

Колегія суддів наголошує, що у спірному випадку імпортувався сідельний тягач, призначений для перевезення напівпричепів, бувший у використані, марка Scania, модель - R410, ідентифікаційний номер рами НОМЕР_1 .

Наданий митному органу сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR 1 (Movement certificate EUR) містить опис товару, в тому числі, визначено марку сідельного тягача - Scania, модель - R410, ідентифікаційний номер рами НОМЕР_1 .

Інші документи, що подавались до митного оформлення, в тому числі, зовнішньоекономічний контракт, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, інвойс, також містять аналогійний опис товару, а саме марку сідельного тягача - Scania, модель - R410, ідентифікаційний номер рами НОМЕР_1 .

Зазначені обставини жодним чином не заперечуються відповідачем.

Більш того, для спростування, чи підтвердження сумнівів у достовірності поданих документів, статусі походження товару, митним органом не здійснювалось будь-яких перевірочних дій, останнім не скеровувалися запити про надання відповідних доказів чи інформації щодо сертифікату форми EUR1, на підставі якого здійснювалось ввезення товару.

Таким чином, митним органом не здобуто доказів невідповідності вимогам достовірності та правильності інформації про європейське походження товару, а також невідповідності правилам про преференційне походження товару.

Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не зобов`язаний звертатись до компетентного органу країни імпортера щодо перевірки документів про походження товару у разі виникнення сумніву з приводу їх дійсності, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з наведених вище положень Митного кодексу та міжнародних угод чітко вбачається, що наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у митному оформленні товару.

Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.

У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Однак, як вже зазначалось колегією суддів, для спростування, чи підтвердження сумнівів у достовірності поданих документів, статусі походження товару, митним органом не здійснювалось будь-яких перевірочних дій, останнім не скеровувалися запити про надання відповідних доказів чи інформації щодо сертифікату форми EUR1, на підставі якого здійснювалось ввезення товару.

За наведеного правого регулювання та обставин справи, оскільки позивач надав митному органу документи, які посвідчують походження товару - сідельного тягача, призначений для перевезення напівпричепів, бувший у використані, марка Scania, модель - R410, ідентифікаційний номер рами НОМЕР_1 , серед яких був сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR 1 (Movement certificate EUR), в якому вказано, що цей сертифікат використовується у преференційній торгівлі між European Union та Ukraine, країна видачі Нідерланди, та митним органом не здобуто доказів невідповідності вимогам достовірності та правильності інформації про європейське походження товару, невідповідності правилам про преференційне походження товару, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у відповідача підстав для прийняття оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 17.08.2023 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: А.В. Крусян