Постанова

від 18.04.2023 по справі 363/3153/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2023 року місто Київ

справа № 363/3153/21

апеляційне провадження № 22-ц/824/7099/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 січня 2023 року у складі судді Баличевої М.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу "Озерний край", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бережний Вадим Олександрович, про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності та стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до обслуговуючого кооперативу "Озерний край" про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності та стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що 6 серпня 2019 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов`язався передати у власність земельну ділянку, а обслуговуючий кооператив "Озерний край" - прийняти у власність земельну ділянку, площею 0,1691 га, що розташована на території Жукинської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер: 3221882800:28:176:0059, та сплати за неї 22 000 грн. у безготівковій формі.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, грошові кошти не сплатив, завдавши при цьому позивачу шкоду у вигляді реальних збитків - доходів, які він, як продавець, повинен був отримати від продажу майна.

Посилаючись на викладене, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, ОСОБА_1 просив розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 6 серпня 2019 року; визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 0,1691 га, що розташована на території Жукинської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер: 3221882800:28:176:0059; стягнути з відповідача 4 872 грн. 39 коп. за порушення грошового зобов`язання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 31 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що за змістом умов укладеного і нотаріально посвідченого спірного договору чітко передбачено, що обов`язок покупця по сплаті грошових коштів за придбане майно виконано до моменту підписання договору. Ця істотна умова договору є дійсною, в передбачений законодавством спосіб не спростована і стороною позивача піддана сумніву бездоказово. При цьому суд зазначив, що у випадку отримання покупцем товару і не оплати його вартості, застосуванню підлягають положення статті 692 ЦК України щодо вимоги оплати та стягнення процентів за користування коштів, а не розірвання відповідного договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Скаржник зазначає, що умовами спірного договору було передбачено обов`язок обслуговуючого кооперативу "Озерний край" сплатити вартість земельної ділянки в розмірі 22 000 грн. до його підписання, однак відповідач цього не виконав, чим допустив істотне порушення умов договору, а тому такий правочин має бути розірваний на підставі статті 651 ЦК України.

Судом першої інтонації безпідставно не взято до уваги покази позивача, який був допитаний в судовому засіданні в якості свідка. Також суд мав надати оцінку позиції відповідача в частині сплати коштів за спірним договором шляхом видачі готівки через касу кооперативу, а не обмежитися вказівкою про відсутність підстав для дослідження цих доказів.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник обслуговуючого кооперативу "Озерний край" - Ярошинська І.А. у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування немає.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити.

Представник обслуговуючого кооперативу "Озерний край" - Ярошинська І.А. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бережний В.О. в судове засідання не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 6 серпня 2019 року між ОСОБА_1 (продавець) та обслуговуючим кооперативом "Озерний край" в особі голови кооперативу Ткача А.Ю. (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережним В.О. та зареєстрований у реєстрі за № 1426, що також підтверджується копією інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17 грудня 2021 року.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що продавець передає у власність земельну ділянку, а покупець приймає у власність та сплачує грошову суму за земельну ділянку площею 0,1691 га, що розташована на території Жукинської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер: 3221882800:28:176:0059.

У пунктах 2.1.-2.2. Договору сторони погодили, що продаж земельної ділянки між сторонами вчиняється за 22 000 грн. Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковій формі. Покупець сплатив продавцю суму, вказану в цьому договорі в безготівковій формі відповідно до закону до підписання цього договору. Продавець стверджує, що зазначена в цьому договорі ціна продажу є вигідною, її розмір не пов`язаний зі збігом тяжких обставин і повністю її задовольняє.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5)

недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до частини 4 статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець своєю чергою також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19) Верховний Суд дійшов висновку, що "…покупці отримали товар, але, як стверджує позивачка, не здійснили оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина 3 статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, як у цій справі).

Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі

наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права".

Як убачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача з даним позовом, стало на його думку, невиконання відповідачем обов`язку з оплати вартості придбаної земельної ділянки.

Суд першої інстанції правильно встановив, що сторонами погоджено факт оплати грошових коштів до моменту укладення договору купівлі-продажу, обов`язок покупця сплатити грошові кошти після укладення договору не встановлено, а тому не отримання продавцем грошових коштів не може бутипідставою для розірвання договору купівлі-продажу згідно статті 651 ЦК України.Інші вимоги позову також не підлягають задоволенню, оскільки мають похідний характер від вимоги про розірвання спірного договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду і відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для розірвання договору у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку з оплати вартості придбаного майна.

У випадку наявності спору щодо виконання покупцем обов`язку з оплати вартості товару за договором купівлі-продажу, належним способом захисту є позов про стягнення заборгованості.

Подібний правовий висновок викладений упостанові Верховного Суду від 2 червня 2021 року у справі № 636/5261/18 (касаційне провадження № 61-5308св20).

Посилання у апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, зокрема щодо не надання оцінки певним доказам, є необґрунтованими та безперспективними з наведених вище підстав.

У відповідності до частин 2, 4 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини як джерела права.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 27 квітня 2023 року.

Головуючий

Судді: