Постанова

від 26.04.2023 по справі 2-2727/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №2-2727/11 Головуючий у І інстанції Шереметьєва Л.А.

Провадження №22-ц/824/2553/2023 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Шаламая Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року за поданням Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Універсал Банк, ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. звернулась до суду із вказаним поданням, посилаючись на те, що на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2727/2011 від 07 листопада 2011 року, виданого Солом`янським районним судом м. Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості по кредитному договору №009-2008-860 від 25 березня 2008 року у розмірі 95 497, 65 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08 грудня 2010 року становить 759 397, 31 грн., а також судового збору у сумі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 грн.

20 серпня 2021 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2.

20 серпня 2021 року винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 2801740, 26 грн.

Згідно відповідей з банківських установ у боржника відсутні відкриті рахунки в банках, або ж недостатньо коштів на відкритих рахунках для виконання постанови.

В ході вчинення виконавчих дій було встановлено, що боржнику та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. за реєстровим № 2592, на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Дана квартира є предметом іпотеки відповідно до договору від 25 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. та зареєстрованого в реєстрі за №2598, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АТ «Універсал Банк».

Проте згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстроване у встановленому законом порядку.

Таким чином, в ході вчинення виконавчих дій було проаналізовано і виявлено, що квартири АДРЕСА_1 , належать боржнику, проте, право власності на дане майно не зареєстроване належним чином.

Стверджує, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто свідоцтво про право власності не породжує виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Окрім цього, зазначає, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна.

На підставі викладеного Приватний виконавець виконавчого округу Лановенко Л.О., просила суд першої інстанції задовольнити подання.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року подання задоволено.

Надано дозвіл Приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмилі Олегівні звернути стягнення на майно боржника - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яке не було зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: частину квартири АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що заявником не вчинялись та не вживались заходи щодо розшуку належного боржнику рухомого майна.

Окрім того, не надано до суду першої інстанції доказів що боржник обізнаний про наявне виконавче провадження та умисно ухиляється від виконання рішення.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції було встановлено, що в нього наявне інше майно, на яке може бути звернуто стягнення, однак в порушення встановленого законодавством принципу черговості звернення стягнення, судом першої інстанції задоволено подання заявника на примусову реалізацію квартири, яка є об`єктом проживання.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке не було зареєстровано в установленому порядку.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Лановенко Л.О. в якому вона зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.

У відзиві зазначає, що боржник навмисно не надає суду та приватному виконавцю дійсні, правдиві відомості, щодо фактичного місця перебування, за для уникнення отримання ним судових повісток, викликів приватного виконавця чи інших процесуальних документів в свої інтересах для обґрунтування скарг, чим зловживає своїми правами.

Крім того зазначає, що виконавцем не порушено у відповідності до чинного законодавства черговість звернення стягнення на майно.

На підстав викладеного у відзиві заявник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Судова повістка, що надсилалась на адресу ОСОБА_1 повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Статтею 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Миклуш М.І. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просила її задовольнити. Наголошувала на тому, що звернення стягнення на предмет іпотеки не може бути здійснено в силу вимог абзацу 1 пункту 5-2 Розділу VI Закону України «Про іпотеку», яким до закінчення воєнного стану зупинена дія статей, які регулюють звернення стягнення на предмет іпотеки.

Приватний виконавець Лановенко Л.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала. Наголосила на тому, що черговість звернення стягнення на майно боржника нею не порушена. Земельна ділянка, яка належала на праві власності ОСОБА_1 , була передана кредитору за його згодою, однак її вартість лише 300000 грн., отже борг не погашений.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає за можливе розглянути справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання та не повідомили суд про причини неявки.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи таке.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №2-2727/2011 від 07 листопада 2011 року, виданого Солом`янським районним судом міста Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості по кредитному договору №009-2008-860 від 25 березня 2008 року у розмірі 95 497, 65 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08 грудня 2010 року становить 759 397, 31 гр., а також судових витрат у справі.

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 25 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. за реєстровим № 2592, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За змістом п.1.1. договору покупці прийняли квартиру у власність у рівних частках.

Квартира є предметом іпотеки відповідно до договору від 25 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. та зареєстрованого в реєстрі за №2598, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АТ «Універсал Банк».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , у встановленому законом порядку не зареєстроване.

Приватний виконавець вказує на те, що оскільки за боржником право власності на вказане нерухоме майно не зареєстровано в установленому законом порядку, звернення стягнення для погашення заборгованості перед стягувачем неможливе.

Задовольняючи подання суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем доведено обставини, які підтверджують правомірність звернення стягнення на належну боржнику частину квартири, право власності на яку не зареєстроване у встановленому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 2 вказаної норми передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частинами 1, 5 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно із частиною 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Положеннями частин 3, 4 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 25 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. за реєстровим № 2592, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , у встановленому законом порядку не зареєстроване.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване у встановленому законом порядку, вирішується судом в порядку передбаченому ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 10 ст. 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною сьомою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Таким чином, відсутність реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку є перешкодою для звернення стягнення на це майно для погашення заборгованості боржника. Таке стягнення, у разі його здійснення, порушуватиме права як боржника, так і набувача майна, позаяк створюватиме завідомо спірну та невизначену ситуацію щодо прав на відповідне майно, а відтак, порушуватиме й права стягувача у виконавчому провадженні.

Окрім того, на виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за виконавчим листом № 2-2727/2011, виданого Солом`янським районним судом м. Києва від 07 листопада 2010 року, виконавець має вчинити усі необхідні дії для його виконання, та звернути стягнення на усе майно, і порядок звернення стягнення у даному випадку значення немає.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 676/1314/19.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що приватним виконавцем у порядку виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» вживалися визначні законом заходи для виконання рішення суду, а саме: винесена постанова про арешт коштів боржника в банківських установах та постанова про арешт майна боржника.

Крім того, проведена перевірка наявності у боржника на праві власності земельних ділянок в Україні, транспортних засобів, а також квартир та житлових будинків.

В результаті вжитих заходів було встановлено наявність на праві власності відповідача земельної ділянки на території Бузівської сільської ради Києво-Святошинського р-ну Київської області, квартири АДРЕСА_3 . Таким чином приватним виконавцем у відповідності до норм чинного законодавства не порушено черговість звернення стягнення на майно.

Щодо доводів представника заінтересованої особи ОСОБА_2 адвоката Міклуш М.І. про те, що не може бути задоволено подання приватного виконавця з підстав зупинення дії норм Закону України «Про іпотеку» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, то з такими доводами колегія суддів не може погодитись виходячи з такого.

Положеннями абзацу 1 пункту 5-2 Розділу VI Закону України «Про іпотеку» у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону. Тобто наведеною нормою зупиняється дія ст..ст.37,38, що регулює позасудове стягнення на предмет іпотеки, дія стаття 39, яка регулює звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду не зупинена. Разом із тим зупинена дія статті 41 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої «реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону», а також статті 47 Закону, якою регулюється оформлення результатів електронного аукціону з реалізації предмета іпотеки. Тобто зупинена реалізація предмета іпотеки на електронних торгах. Однак відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в низці дій, а саме його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Таким чином, зупинена дія лише останнього кроку звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме примусової реалізації з електронних торгів. Разом із тим, задоволення подання приватного виконавця про звернення стягнення на предмет іпотеки надає право виконавцю вчиняти дії, які не пов`язані з реалізацією, а саме арешт та опис предмета іпотеки. Отже наведена норма не може бути підставою для відмови у задоволенні такого подання.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 квітня 2023 року.

Суддя-доповідач

Судді: