Постанова

від 27.04.2023 по справі 814/1696/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 814/1696/17

адміністративне провадження № К/9901/57822/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Дашутіна І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Миколаївський глиноземний завод`` до Офісу великих платників податків ДФС (процесуальний правонаступник - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю ``Укрмонтаженерго``, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ``Миколаївський глиноземний завод`` на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 (головуючий суддя Градовський Ю. М., судді: Крусян А. В., Лук`янчук О. В.),

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ``Миколаївський глиноземний завод`` (далі - ТОВ``МГЗ``, товариство, позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2017 №0000494109, від 11.08.2017 №0000574109, прийнятих на підставі акта документальної позапланової перевірки від 19.07.2017 №2221/28-10-41-09/33133 та акта камеральної перевірки від 20.07.2017 №2348/28-10-41-09/33133003, якими Офіс великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП, відповідач) зменшив товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та застосував штрафні (фінансові санкції).

Позивач оскаржував податкове повідомлення рішення від 01.08.2017 №0000494109 частково - в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2017 року на 2' 301' 236 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1' 150' 618 грн, а податкове повідомлення рішення від 11.08.2017 №0000574109 повністю, і доводив, що він правомірно визначив податковий кредит та бюджетне відшкодування з ПДВ у період, охоплений перевірками, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 06.12.2017 (суддя Біоносенко В. В.) позов ТОВ``МГЗ`` задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Офісу ВПП від 01.08.2017 №0000494109 в частині зменшення товариству суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2017 року на 2' 301' 236 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1' 150' 618 грн, та від 11.08.2017 №0000574109; здійснив розподіл судових витрат на суму сплаченого товариством судового збору за подання позову до суду (60' 700,90 грн).

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.06.2018 постанову суду першої інстанції скасував та в позові відмовив.

ТОВ``МГЗ`` звернулося до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як таку, що відповідає закону.

Підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції позивач зазначив недотримання судом норм процесуального права щодо повної і всебічної перевірки обставин у справі та доказів на їх підтвердження, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити скаргу позивача без задоволення як безпідставну, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Верховний Суд перевірив наведені в касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача у відзиві на касаційну скаргу, судові рішення попередніх інстанцій та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для зменшення ТОВ``МГЗ`` бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2017 року на суму 2' 301' 236 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій - 1' 150' 618 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01.08.2017 №0000494109 став акт від 19.07.2017 №2221/28-10-41-09/33133 про результати документальної позапланової перевірки товариства з питань декларування від`ємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2017 року із висновком про порушення товариством норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу (ПК) України.

Таке порушення полягало у формуванні товариством податкового кредиту з ПДВ та бюджетного відшкодування з цього податку на суму 347' 680 грн за безтоварними операціями із ТОВ``Укрмонтаженерго``, оскільки згідно з податковою інформацією, отриману з АІС``Податковий блок``, Єдиного реєстру податкових накладних, цей контрагент та контрагент у ланцюгу посередників (ТОВ``БУД-ІНЖЕНЕРІЯ``), не мають достатніх трудових та матеріально-технічних ресурсів, основних засобів, необхідних для здійснення задекларованих позивачем операцій. Перевіркою також встановлено, що у декларації з ПДВ за квітень 2017 року товариство заявило до бюджетного відшкодування суму від`ємного значення податку (1' 953' 556 грн), що була розрахована з урахуванням суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, сформованої на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками у квітні 2017 року, але не сплаченої товариством постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Порядок формування податкового кредиту з ПДВ та відшкодування цього податку з бюджету у 2017 році був врегульований нормами статей 44, 198, 200 ПК України (у редакції, чинній станом на вказаний період).

За змістом наведених норм право покупця на податковий кредит обумовлено юридичним складом умов у сукупності, як: фактичне (реальне) постачання певним платником ПДВ товарів/послуг як об`єкт оподаткування податком; має настати одна з подій - списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або отримання платником податку товарів/послуг; суми ПДВ мають бути підтверджені податковою накладною або іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України; підтвердження облікованих операцій з придбання товарів/послуг належними первинними документами, як це передбачено нормою статті 44 ПК України.

Необхідної умовою повернення з бюджету сум ПДВ є надмірна сплата цього податку у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України {підпункт "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України}.

Якщо господарська операція не відбулася, а первинні документи були складені з метою отримання лише податкової вигоди та не відповідають дійсності, такі документи не можуть бути підставою для визначення показників податкової звітності.

При цьому вищенаведені правові норми не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як матеріально-технічних, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутсорсингу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Верховний Суд неодноразово робив такі висновки у своїх рішеннях у подібних правовідносинах.

Верховний Суд також неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що у справах про обґрунтованість податкової вигоди у випадку, якщо контролюючий орган заперечує реальність господарських операцій, визначальним щодо податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є сукупність обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Такі тези були підтверджені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Також Велика Палата Верховного Суду у цій постанові висновувала, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

У цій справі за змістом акта перевірки від 19.07.2017 висновок контролюючого органу про порушення товариством податкового законодавства під час взаємовідносин із ТОВ``Укрмонтаженерго`` ґрунтується виключно на податковій інформації щодо відсутності у ТОВ``Укрмонтаженерго`` та ТОВ``БУД-ІНЖЕНЕРІЯ`` (контрагента вказаного підприємства) трудового та матеріально-технічного ресурсу для виконання будівельних робіт для позивача.

Натомість товариство послідовно наполягало на реальності здійснення спірних господарських операцій та надало до перевірки не лише договір та необхідні первинні документи (акти виконаних робіт форми №КБ-2В, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3, податкові накладні, платіжні доручення), а також тимчасові перепустки, що були видані 11 особам як працівникам ТОВ``Укрмонтаженерго``. Проте контролюючий орган відхилив ці документи на підставі інформації, що містилися в базах даних ДФС.

Судове рішення суду першої інстанції про неправомірне зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за квітень 2017 рік в сумі 347' 680 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на цю суму (173' 840 грн) мотивоване висновком про те, що в судовому процесі підтверджено здійснення позивачем господарських операцій із контрагентом ТОВ``Укрмонтаженерго`` з придбання послуг, фінансові показники яких позивач включив до свого податкового обліку, збільшивши суми податкового кредиту у березні 2017 року. Натомість суд апеляційної інстанції визнав слушними аргументи відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства.

У судовому процесі суд першої інстанції встановив, що ТОВ``МГЗ``, основним видом діяльності якого є виробництво глинозему (оксиду алюмінію) (основний вихідний матеріал для виробництва алюмінію), на підставі договору підряду від 13.02.2017 №НГЗ-Д-17-054 із ТОВ``Укрмонтаженерго`` придбало послуги (будівельні роботи), що підтверджено власне договором підряду, актами виконаних робіт №КБ-2В та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №КБ-3, податковими накладними, платіжними документами. Ці документи позивач надав до перевірки, а їх копії долучені до матеріалів справи. Суд також врахував, що ТОВ``Укрмонтаженерго`` (підрядник) та ТОВ``БУД-ІНЖЕНЕРІЯ`` (субпідрядник) мали податкову та господарську правосуб`єктність, дозвільні документи (зокрема, ТОВ``Укрмонтаженерго`` ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 18.04.2016 на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорії складності та дозвіл Головного управління Державної служби України з питань праці у Київській області на виконання робіт підвищеної безпеки). У судовому засіданні представник ТОВ``Укрмонтаженерго`` Ковширін М. М. засвідчив, що підприємство, представником якого він є, впродовж лютого-травня 2017 року виконувало будівельні роботи на території ТОВ``МГЗ``. Також Ковширін М. М. пояснив відсутність у звітах 1-ДФ даних працівників, яким виписувалися тимчасові перепустки на територію ТОВ``МГЗ``. Як засвідчив Ковширін М. М. та підтверджено матеріали у справі, такі працівники були залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами, тому відображення суми доходу цих платників у формі №1ДФ буде відображено лише після виплати доходу за результатами року.

Суд першої інстанції дав належну оцінку доводу відповідача про відсутність у ТОВ``Укрмонтаженерго`` трудового та матеріально-технічного ресурсу для виконання робіт для позивач, вказавши, що залучення контрагентом працівників на підставі, зокрема цивільно-правових договорів, для виконання договірних зобов`язань не може впливати на право платника (ТОВ``МГЗ``) формувати податковий кредит.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності іншим суб`єктом господарювання.

Зазначені висновки суду першої інстанції свідчать про правильне застосування норм матеріального права до встановлених обставин, які узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду при вирішенні спорів цієї категорії.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на 1' 953' 556 грн та застосування штрафних санкцій на цю суму (976' 778 грн).

Як встановив суд першої інстанції, під час податкової перевірки контролюючий орган не погодився з тим, що товариство включило до розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1' 953' 556 грн, яка була сплачена у березні 2017 року, тоді як податкові накладні на цю суму були виписані контрагентом у квітні 2017 року. До того ж, у додатку 2.2 до акта перевірки зафіксовані податкові накладні на суму 1'953' 556 грн, на підставі яких товариство сформувало податковий кредит у квітні 2017 року, та платіжні доручення про сплату ПДВ у вказаній сумі в ціні послуг на користь ТОВ``СЦ``Металург`` у період з 21.03.2017 по 30.03.2017.

Тобто, податковий орган вважає, що не можна віднести до бюджетного відшкодування суму ПДВ, сформовану на підставі податкових накладних звітного періоду, але сплачену постачальникам раніше (у попередньому періоді).

Ці обставини сторони не заперечують.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в цій частині, висновував, що сплата податку в ціні товарів/послуг постачальникам у попередньому періоді, але включеного до податкового кредиту звітного податкового періоду не позбавляє платника права на бюджетне відшкодування.

Так, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачено нормою статті 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України (у редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Своєю чергою норми пункту 198.6 статті 198 ПК України не дозволяють відносити до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податковими накладними податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету {підпункт "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України}.

Виходячи зі змісту підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Отже, закон пов`язує право платника на бюджетне відшкодування лише за умови, якщо ПДВ в ціні товару/послуги, по яким виник податковий кредит та по якому заявлено відшкодування, було сплачено грошима - постачальникам або до державного бюджету у звітному або попередніх періодах.

У судовому процесі встановлено та підтверджено матеріалами справи, що від`ємне значення податку у сумі 1'953' 556 грн, заявлене до бюджетного відшкодування у квітні 2017 року, ТОВ``МГЗ`` сплатило грошима постачальнику у березні 2017 року.

За таких обставин, Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно заявив у квітні 2017 року до бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1' 953' 556 грн, оскільки визначене у квітні 2017 року від`ємне значення податку у вказаній сумі та заявлене до бюджетного відшкодування, ТОВ``МГЗ`` сплатило грошима постачальнику у березні 2017 року в ціні послуг.

Далі, як встановлено матеріалами справи та судами попередніх інстанцій, підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 396' 580,92 грн та застосування штрафних санкцій - 198' 290,46 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 11.08.2017 №0000574109 стали висновки акта камеральної перевірки від 20.07.2017 №2348/28-10-41-09/33133003 про безпідставне формування товариством даних свого податкового обліку за безтоварними господарськими операціями із ТОВ``Укрмонтаженерго``.

Судове рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 11.08.2017 №0000574109, прийнятого на підставі акта камеральної перевірки, вмотивовані висновком про неправомірне зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за травень 2017 рік на 396' 580,92 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій - 198' 290,46 грн, оскільки в судовому процесі підтверджено здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ``Укрмонтаженерго``. Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Однак, об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами такої перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 28.05.2019 у справі №826/19473/14, від 21.01.2021 у справі №813/2519/17, але не виключно.

Зокрема, у постанові від 21.01.2021 у справі №813/2519/17 (провадження №К/9901/49380/18) Верховний Суд наголосив, що під час камеральної перевірки не можуть перевірятись інші питання, окрім відомостей, зазначених у податковій звітності. Тому контролюючий орган вийшов за межі своїх повноважень, коли під час камеральної перевірки розпочав досліджувати питання реальності здійснення господарської операції через відсутність у ланцюгу постачальників необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності. Контролюючий орган, виявивши подібні порушення податкового законодавства, мав право призначити та провести документальну перевірку у порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України. Зважаючи на це, суд касаційної інстанції погодився з судами попередніх інстанцій, які визнали протиправними дії контролюючого органу та податкове-повідомлення-рішення, оскільки контролюючий орган в процесі камеральної перевірки встановив факти, що можуть бути предметом саме документальної перевірки.

У цій справі за змістом акта камеральної перевірки від 20.07.2017 контролюючий орган на підставі аналізу податкової інформації з баз даних та автоматизованих інформаційних систем ДФС щодо контрагентів позивача у ланцюгу здійснив перевірку порядку визначення платником складу податкових зобов`язань та податкового кредиту, повноти та правильності їх нарахування, що є предметом документальної перевірки, а не камеральної. Тому контролюючий орган вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв`язку з чим прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Велика Палата Верховного Суду висловила та послідовно застосовує позицію, за змістом якої повноваження органів влади, є законодавчо визначеними, а суд діє згідно з презумпцією "Jura novit curia" ("суд знає закони"). Серед іншого Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19)).

Суд першої інстанції у цій справі дійшов правильного висновку щодо результату розгляду спору стосовно податкового повідомлення-рішення від 11.08.2017 №0000574109, проте неправильно кваліфікував правову природу відносин між сторонами та правову норму, що підлягала застосуванню для вирішення спору, виходячи з обставин, установлених під час розгляду справи. Однак, неправильне застосування судом норм матеріального права не вплинуло на правильність висновку щодо результату вирішення спору по суті в цій частині.

З урахуванням зазначеного мотивувальна частина постанови суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні відповідно до підстав, зазначених у цій постанові.

Підсумовуючи наведене та згідно з нормами статей 351, 352 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ''Прикінцеві та перехідні положення'' зазначеного Закону), постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, змінивши його відповідно до висновків, викладених у цій постанові.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з платіжним дорученням від 23.07.2018 №03448, що міститься в матеріалах справи, за подання касаційної скарги позивач сплатив судовий збір у сумі 121' 401,80 грн, яка підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У зв`язку з реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом приєднання, поділу та створення Державної податкової служби України та її територіальних органів Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України.

Керуючись статтями 52, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ``Миколаївський глиноземний завод``.

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 і залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2017, змінивши її мотивувальну частину щодо підстав задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2017 №0000574109 відповідно до підстав, зазначених у цій постанові.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ``Миколаївський глиноземний завод`` (ЄДРПОУ 33133003, адреса: 57286, Україна, Миколаївська область, село Галицинове, вулиця Набережна, будинок 64) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44082145, адреса: 04119, Україна, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11-Г) судові витрати на сплату судового збору у сумі 121' 401,80 грн (сто двадцять одна тисяча чотириста одна гривня 80 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко І.В. Дашутін