Рішення

від 17.04.2023 по справі 320/15197/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2023 року м. Київ№ 320/15197/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Полуботкіної О.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача Савік З.Д., Прокопенко В.І.,

від відповідача Сливка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Державного спеціалізованого підприємства

«Центральне підприємство з поводження радіоактивними відходами»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Державне спеціалізоване підприємство «Центральне підприємство з поводження радіоактивними відходами» (далі також позивач, ДСП «ЦППРВ», Підприємство) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Київській області, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2021 № 0229950707, № 230340717, № 230370717 і № 230390717.

Позовні вимоги мотивовані незаконністю та необґрунтованістю висновків акта ГУ ДПС у Київській області від 16.08.2021 № 13549/10-36-07-16/37197102, оформленого за результатом проведеної документальної планової виїзної перевірки ДСП «ЦППРВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021, що були покладені в основу прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 30.09.2021. Позивача вказує на те, що укладені між Підприємсвтом і ТОВ «АФІНА-КОН» договори поставок паливно-мастильних матеріалів є реальними, такими, що мали наслідком зміну в майновому стані його учасників, а також результати таких були належним чином задокументовані у первинних документах, з відображення у бухгалтерському обліку та податковій звітності. При цьому зазначені договори сторони уклали в результаті проведених відкритих торгів через систему електронних закупівель Prozorro в порядку, визначеному Законом України «Про публічні закупівлі». Таким чином, на переконання позивача, показники витрат і податкового кредиту за наслідками зазначених господарських операцій сформовані ним у відповідності та з дотриманням норм чинного податкового законодавства. Також позивач ствердждує, що щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці надавалася працівникам Підприємства у 2017 2020 роках за відпрацьований час за основним місцем роботи у місті Чорнобиль. А отже суму витрат на оплату таких додаткових відпусток він повинен був включати до облікованого фінансового результату за відповідні періоди. Водночас відображені контролюючим органом у тексті акта перевірки дані про облік ДСП «ЦППРВ» суми витрат на оплату праці за 2020 рік у розмірі 2 588 422,00 грн. невідповідає дійсним даним бухгалтерського обліку. Стосовно правомірності застосованих податковим органом до нього фінансових санкції у розмірі 500 000 грн. позивач зазначає, що Підприємству як такому, що засноване на державній формі власності та діяльність якого повністю фінансується за рахунок коштів державного бюджету, в силу припису ч. 19 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» не потрібно отримувати ліценію для зберігання у себе пального для використання такого в господарській діяльності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 відкрито провадження у справі №320/15197/21 за вказаним позовом, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.

На виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі представник відповідача подав до суду відзив на позов, у тексті якого просив суд відмовити у задоволення позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову представник ГУ ДПС мотивував тим, що в ході проведеної документальної планової виїзної перевірки (результати якої оформлені актом від 16.08.2021 №13549/10-36-07-16/37197102) працівниками контролюючого органу встановлені факти формування ДСП «ЦППРВ» показників податкової звітності (фінансового результату до оподаткування, податкового кредиту з податку на додану вартість) за рахунок завищення витрат на оплату праці у розмірі 5 405 450,00 грн. у зв`язку із безпідставним наданням певним працівникам підприємства щорічних додаткових відпусток за особливий характер праці, та документального оформлення операцій з поставок паливно-мастильних матеріалів від контрагента ТОВ «АФІНА-КОН». Крім того, в ході проведеної перевірки контролюючим органом були встановлені факти вчинення Підприємством інших порушень норм податкового законодавства, а саме ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у зв`язку із зберіганням пального упродовж періоду з 01.04.2020 по 31.03.2021 за адресою: Київська обл., Іванківський р-н, м. Чорнобиль, вул. Радянська, 80 за відсутності на то відповідної ліцензії.

У свою чергу представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де навів додаткові пояснення на спростування висновків акта перевірки, що були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У подальшому представники сторін подали до суду додаткові письмові пояснення, разом із доказами, розрахунок сум оспорюваних грошових зобов`язань (податкових зобов`язань і штрафних санкцій) в розрізі по епізодах порушень.

21.02.2022 суд відповідно до протокольної ухвали оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Присутні у судових засіданнях представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги повністю, з підстав та мотивів, що наведені у текстах позову, відповіді на відзив та додаткових пояснень. У свою чергу представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення їх представників, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ДСП «ЦППРВ», код за ЄДРПОУ 37197102 з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021. За результатами такої перевірки був складений акт від 16.08.2021 № 13549/10-36-07-16/37197102, в якому місться висновки про вчинення позивачем наступних порушень норм податкового законодавства:

- пп. 14.1.11, 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.п. 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», - в результаті чого платником занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 1 380 159,00 грн. (в тому числі за 2017 ріку сумі 53 069,00 грн., за 2018 рік у сумі 76 788,00 грн., за 2019 рік у сумі 549 038,00 грн., за 1-ий квартал 2020 року у сумі 92 946,00 грн., за 1-е півріччя 2020 року у сумі 142 402,00 грн., за 2020 рік у сумі 465 916,00 грн.);

- п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження платником податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 452 420,00 грн. (з них за листопад 2019 року у сумі 190 922,00 грн., за березень 200 року у сумі 103 274,00 грн., за червень 2020 року у сумі 158 224,00 грн.);

- положень Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» (із змінами і доповненнями), п.п. 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Дохід», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», що зумовило заниження підприємством фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, та як наслідок - заниження таким платником частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, на суму 6 181 867,00 грн. (в тому числі за 2017 рік на суму 221 122,00 грн., 2018 рік на суму 319 949,00 грн., 2019 рік на суму 2 745 188,00 грн., 1-ий квартал 2020 року на суму 413 095,00 грн., 1-е півріччя півріччя 2020 року на суму 632 897,00 грн., 2020 рік на суму 2 070 738,00 грн.). При цьому на стор. 35 акта перевірки зазначено, що до заниження позника названого податку призвели безпосередньо наслідки вчинених Підприємством порушення, які описані в пп. 3.1.1.1 «Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за првиадлами бухгалтерського обліку» п. 3.1.1 «Податок на прибуток» п. 3.1 «Результати перевірки дотримання податкового законодавства» розд. ІІІ «Описова частина» акта перевірки;

- вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, а саме у зв`язку із проведенням розрахункових операцій за готівку при реалізації продукції невласного виробництва та надання послуг з проживання без застосування реєстратора розрахункових операцій на повну суму покупки, та без видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції на суму 4 293,66 грн.;

- ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, а саме перевіряючими виявлено факт зберігання Підприємством пального в період з 01.04.2020 по 25.03.2021 без наявності ліцензії на право зберігання пального.

Не погоджуючись із обгрунтованістю та правомірністю висновків акта перевірки ДСП «ЦППРВ» подало до ГУ ДПС у Київській області заперечення (вих. №1-130/03/1999/21 від 06.09.2021), за результатами розгляду яких відповідач надіслав лист-відповідь вих. №15727/12/10-36-07-17 від 24.09.2021. За змістом цього листа контролюючий орган частково задовольним заперечення платника, виклав висновки акта перевірки (стор. 55 56) у наступній редакції: «2. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 103 274 грн., в т.ч.; березень 2020 р. в сумі 103 274 грн.», а висновки такого акита перевірки в іншій частині залишив без змін.

30.09.2021 на підставі зазначеного акта перевірки та з урахуванням результату розгляду заперечень платника податків ГУ ДПС у Київській області прийняло оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- № 0229950707 (форми «С»), яким позивачу за порушення норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначені до сплати штрафні на суму 500 000,00 грн.;

- за № 230340717 (форми «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності», на суму 1 448 048,5 грн. (з них основним платежем - 1 380 159,00 грн., штрафними санкціями - 67 889,50 грн.);

- № 230370717 (форми «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану варітсть із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», на суму 113 601,40 грн. (з них за основним платежем - 103 274,00 грн., штрафними санкціями - 10 327,4, грн.);

- № 230390717 (форми «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) господарських орагнізацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону», на суму 6 731 614,90 грн. (з них за основним платежем - 6 402 989,00 грн., штрафними санкціями - 328 625,90 грн.).

Підприємство оскаржило такі податкові повідомлення-рішення у досудовому порядку до Державної податкової служби України, шляхом подання відповідної скарги від 13.10.2021 вих. №1-09.9/03/2383/21. Своїм рішенням від 01.11.2021 за №24636/6/99-00-06-01-01-06 ДПС України залишило вказану скаргу без розгляду.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення від 30.09.2021 протиправними, а відтак, такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся із цим позовом до Київського окружного адміністративного суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В частині 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі ПК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України передбачено, що платниками податку на прибуток-резидентами є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

У силу положень п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 16 «Витрати» (далі - П(с)БО 15 і П(с)БО 16), що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та від 31.12.1999 №318.

Зокрема, за змістом п. 5, 7, 8 і 21 П(с)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Згідно з п. 5 9 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Також у п. 10 30 цього П(С)БО наведений склад витрат, що їх має обліковувати підприємством за їх наявності в бухгалтерському обліку. Так, зокрема, до скалду витрат юридичної особи включаються витрати на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка, у свою чергу, складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються, в тому числі прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Поряд з цим, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, «податковий кредит» сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У силу норм п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, «первинний документ» - документ, який містить відомості про господарську операцію; «господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; «витрати» - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); «доходи» - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм Закону № 996-ХIV та положень П(с)БО дає підстави для висновку, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами ПК України.

Дані висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, що була сформована ним у тексті постанов від 19.03.2019 у справі № 826/9534/17, від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, від 11.12.2018 у справі №804/6942/16 за наслідками проведення правового аналізу норм ПК України та Закону № 996-ХIV. Зокрема, Верховний Суд відзначив те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Також, в текстах своїх постанов від 16.11.2018 у справі №816/2142/17, від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, від 06.02.2018 №К/9901/5042/17, від 31.07.2020 у справі №826/17673/15 Верховний Суд також відзначив наступне:

«недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди»;

«…за певних інших обставин первинні документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.».

Оглянувши наявні у справі матеріали та зі змісту позовної заяви суд встановив, що у перевіряємий період ДСП «ЦППРВ» здебільшого здійснювало діяльність з дезактивації предметів, машин, обладнання, одягу та іншого, забрудненого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що відповідає задекларованим Державним підприємством видам економічної діяльності.

У 2019 і 2020 роках між ДСП «ЦППРВ» (як покупцем), в особі директора Артимюка О.О., і ТОВ «АФІНА-КОН» (як продавець), в особі директорки Кубрак О.О., були укладені однотипні за змістом договори на поставку паливно-мастильних матеріалів, а саме:

- договір № 286/11-5-б від 04.11.2019, за умовами якого (з урахуванням підписаної названими сторонами додаткової угоди №1 від 09.12.2019) продавець зобов`язується поставити товар згідно коду ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (а саме дизельне паливо ДП Євро 5-ВО у кількості 49 590 літрів, за ціною 23,10 грн. (без ПДВ) за 1 літр) вартістю 1 455 529,00 грн. (в т.ч. ПДВ 190 921,50 грн.) та за якістю, що має відповідати ДСТУ 7688:2015, а покупець прийняти і оплатити такий товар;

- договір № 30/16-5-б від 25.02.2020, за умовами якого (з урахуванням підписаної названими сторонами додаткової угоди №1 від 22.04.2021) продавець зобов`язується поставити товар згідно коду ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (а саме бензин А-92 у кількості 65 700 літрів, бензин А-95 у кількості 10 000 л, за ціною обидва 20,71 грн. (без ПДВ) за 1 літр) вартістю 1 568 989,60 грн. (в т.ч. ПДВ 261 498,71 грн.) та за якістю, що має відповідати ДСТУ 7687:2015, а покупець прийняти і оплатити такий товар за кошти державного бюджету та за кошти, отримані покупцем від господарської діяльності, у визначених частках.

Також сторони цих договорів додатково узгодили, що поставки товарів від продавця до постачальника здійснюється партіями, що встановлюються в заявках покупця і транспортом продавця. Приймання товару відбувається на підставі товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів за формою №1-ТТН за адресою: вул. Радянська, 80, м. Чорнобиль, Київська обл. Перехід права власності на товар відбувається після його фактичної передачі на підставі належним чином оформлених первинних документів на склад покупця. Розрахунок за поставлений товар здійснюється після поставки товару продавцем та пред`явленні видаткової накладної, у безготівковій формі. Крім того, сторони визначили, що з метою перевірки якості товару покупець може здійснити відбір зразків поставленого товару із залученням установ, підприємств або організацій, які здійснюють випробування паливно-мастильних матеріалів. У разі отримання результатів, що підтверджують факт невідповідності поставленого товару встановленій якості, стандартам і технічним характеристикам, продавець зобов`язаний відшкодувати витрати покупця, пов`язані з перевіркою якості товару. При цьому, у випадку виявлення невідповідності товару стандартам, покупець направляє продавцю повідомлення (рекламацію), тоді заміна товару здійснюється за рахунок продавця.

Вказані договори поставок були укладені між сторонами за результатами проведених в порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», через електронну систему закупівель «Prozorro» відкритих закупівель за номери UA-2019-08-12-002112-a та UA-2020-01-23-002186-с.

У контексті із зазначеним позивач вказав, що у складі своїх тендерних пропозицій, поданих для участі у зазначених відкритих торгах, ТОВ «АФІНА-КОН» надало копії всіх запитувавних документів для засвідчення наявності у нього адміністративно-господарських можливостей для виконання поставок специфічних товарів: ліцензії № 931 від 13.12.2016, виданої товариству Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), на право здійснення внутрішніх перевезень небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями; ліцензії реєстр. № 990614201900871 на право здійснення оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, виданої Державною фіскальною службою України; довідок про наявність обладнання та матеріально-технічної бази (як то бензовозів, іншого спеціалізованого транспорту для перевезення нафтопродуктів), необхідних для виконання договорів поставок; довідок про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; нотаріально посвідченого договору найму (оренди) транспортного засобу марки DAF, модель 95 XF 430, тип - спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - зелений, рік випуску - 2006, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - зареєстровано в реєстрі за №1839 від 25.05.2017; нотаріально посвідченого договору оренди автомобіля тип: СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ - Е, марка DAF, модель FT XF 95.430, рік випуску: 2006, колір ЧЕРВОНИЙ, номер шасі (кузова, рама) НОМЕР_3 , який був зареєстрований ТСЦ 3243, 05 вересня 2018 року за реєстраційним номером НОМЕР_4 , - зареєстрованого в реєстрі за №2145 від 10.09.2018; нотаріально посвідченого договору оренди транспортних засобів, а саме: 1) напівпричіпу н/пр-цистерна небез-е, марки MAGYAR, модель SR34E, рік випуску 1985, колір сірий, номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 ; 2) напівпричіпу н/пр- паливоцистерна-е, марки ELLINGHAUS, модель K-STA 23-40-6 рік випуску 1991, колір білий, номер шасі (кузов, рами) № 7893, реєстраційний номер НОМЕР_7 . Копії таких документів містяться у матеріалах цієї судової справи.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за переліченими вище договорами поставок (передачі товарів та проведення розрахунків) позивач подав до суду копії наступних документів:

- стосовно отримання, повернення як такого, що не відповідав стандартам якості, та повторного отримання від постачальника товару - а саме партії дизельного палива ДП Євро5-ВО в загальному обсязі 49 590 л, а також його оприбуткування на складі ДСП «ЦППРВ» за адресою: Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Радянська 80, надані - заявки на поставку відповідного товару; видаткової накладної № 332 від 06.11.2019 на суму 1 145 529 грн. (в т.ч. ПДВ -190 921,50 грн.) на прийняття від постачальника пального; товарно-транспортних накладних №АК-2019/11-06 від 06.11.2019 (за змістом яких перевезення товарів здійснювалося з використанням автомобілів з державними реєстраційними номерами № АІ5838 НМ, № НОМЕР_2 ); прибуткового ордеру №13 від 06.11.2019; акта №1 від 06.11.2019 щодо відібрання пального з метою перевірки якості такого; протоколу випробувань лабораторії ДП НДІННП «МАСМА» №186/П-19 від 12.11.2019; видаткової накладної №1 від 20.11.2019 на повернення Підприємством постачальнику попередньо отриманого пального, та листа ДСП «ЦППРВ» вих. №222-2480 від 14.11.2019 про необхідність заміни дизельного палива на товар належної якості; видаткової накладної №349 від 20.11.2019 на суму 1 145 529,00 грн. (в т. ч. ПДВ -190 921,50 грн.) на повторне отримання від постачальника партії пального; товарно-транспортних накладних №АК-2019/11-20 від 20.11.2019 (за змістом яких перевезення товарів здійснювалося з використанням автомобілів з державними реєстраційними номерами №АІ5838 НМ, № НОМЕР_2 ); прибуткового касового ордеру №15 від 20.11.2019; акта №2085 від 20.11.2019 щодо відібрання проб пального з метою перевірки якості такого; сертифікату відповідності дизельного палива ДП Євро5-ВО ПАТ «Укртатнафта» код ЄДРПОУ 00152307; витягу із журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС; платіжного доручення №2189 від 22.11.2019; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631; службової записки з питання оформлення перепусток для вїзду в зону відчуження ЧАЕС через контроль-пропускний пункт;

- стосовно отримання від постачальника товару (партії бензину А-92 в загальному обсязі 29 920 л), його оприбуткування на складі ДСП «ЦППРВ» за адресою: Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Радянська 80, - видаткової накладної №44 від 03.03.2020 на суму 619 643,20 грн. (в т.ч. ПДВ -103 273,87 грн.) на прийняття від постачальника пального; товарно-транспортної накладної №АК-2020/03-03 від 03.03.2020 (за змістом якої перевезення товарів здійснювалося з використанням автомобіля з державним реєстраційним номером №АІ5838 НМ); прибуткового ордеру №3 від 03.03.2020; акта №2510 від 05.03.2020 щодо відібрання проб пального з метою перевірки якості такого; паспорту якості №2510 від 11.03.2020, складеного ТОВ ВЦ ПММ; витягу із журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС; платіжного доручення №516 від 16.03.2020; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631; службової записки з питання оформлення перепусток для вїзду в зону відчуження ЧАЕС через контроль-пропускний пункт;

- стосовно отримання від постачальника товарів (партій бензину А-95 в загальному обсязі 10 000 л та бензину А-92 в обсязі 35 840 л), їх оприбуткування на складі ДСП «ЦППРВ» за адресою: Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Радянська 80, - видаткової накладної №112 від 12.05.2020 на загальну суму 949 346,00 грн. (в т.ч. ПДВ -158 224,40 грн.) на прийняття від постачальника пального; товарно-транспортних накладних №АК-2020/05-12-2 від 12.05.2020 (за змістом яких перевезення товарів здійснювалося з використанням автомобіля з державним реєстраційним номером № АА2483 РО та причіпу з державним реєстраційним номером № НОМЕР_8 ); прибуткового ордеру №7 від 12.05.2020; актів №2777 і №2778 від 12.05.2020 щодо відібрання проб пального з метою перевірки якості такого; паспортів якості №2777, 2778 від 15.05.2020, складеного ТОВ ВЦ ПММ; витягу із журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС; платіжного доручення №901 від 02.06.2020; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631; службової записки з питання оформлення перепусток для вїзду в зону відчуження ЧАЕС через контроль-пропускний пункт.

Також позивач в тексті позову пояснив, що отримані від ТОВ «АФІНА-КОН» ПММ були оприбутковані Підприємсвтом на бухгалтерському рахунку 203.

Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем первинні та інші документи суд дійшов висновку, що наданими позивачем до матеріалів справи копіями первинних та інших документів у сукупності підтверджуються факти здійснення поставок паливно-мастильних матеріалів, їх отримання та оприбуткування позивачем у себе за місценаходженням у тих обсягах, що були задекларовані позивачем в бухгалтерській та податковій звітності.

При цьому, як вбачається з тексту акта перевірки, нереальність придбання позивачем даних товарів у названого постачальника та неможливість здійснення цих господарських операцій як таких встановлена перевіряючими з урахуванням наступного: відсутності у ТОВ «АФІНА-КОН» за даними поданої (або у зв`язку із не поданням податкової звітності) власних та орендованих спеціальних транспортних засобів, основних засобів, а також з огляду на відсутність в останнього відповідних ліцензій для перевезення небезпечних вантажів і небезпечних відходів; в одній із наданих до перевірки товарно-транспортній накладній містяться відомості про використаний для перевезення вантажу напівпричіп з номером державної реєстрації НОМЕР_7 , що не відповідає дійсності, оскільки за даними податкового органу за вказаним номером зареєстрований легковий автомобіль; за даними поданих ТОВ «АФІНА-КОН» за місцем обліку податкових розрахунків форми №1ДФ за періоди 4-ий квартал 2019 року, 1 2-ий квартали 2020 року на вказаному товаристві працювало загалом від 6 до 8 працівників; ДСП «ЦППРВ» не надало до перевірки документи, що підтверджують отримання від ТОВ «АФІНА-КОН» товарно-матеріальних цінностей, а саме: довіреностей на матеріально-відповідальних осіб, які мали отримувати товар, накази про призначення таких матеріально-відповідальних осіб, прибуткових накладних і складських документів.

Надаючи правову оцінку іншим аргументам і доводам контролюючого органу, суд виходив з наступного.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Також ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.

У контексті з цим, суд зазначає, що факти не подання контрагентом позивача окремої податкової/фінансової звітності (як то звіту форми №20-ОПП) чи неповного звітування ними щодо наявних у них об`єктів оподаткування можуть свідчити про порушення таким товариством положень податкового законодавства, а не безумовно про відсутність в останнього матеріально-технічних і трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Стосовно посилань контролюючого органу на обставини відсутності у ТОВ «АФІНА-КОН» необхідних для виконання спірних господарських операцій дозвільних документів та використання незареєстрованого у встанволеному пордяку напівпричіпу для перевезення вантажів, що такі обставини спростовуються наявними у матеріалах справи документальними доказами, а тому в даному випадку не доводять безтоварність господарських операцій.

Крім того, за змістом акта перевірки перевіряючими також було встановлено, що ДСП «ЦППРВ», згідно відомостей щодо нарахування заробітної плати, проводило нарахування виплат по додатковим відпустках (за особливий характер праці) не лише працівникам підприємства, робота яких пов`язана із застосуванням відкритих радіоактивних джерел (працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах з відкритими радіоактивними речовинами, таких як працівникам пункти захоронения (зберігання) радіоактивних продуктів і РАВ - переробки РАВ. дезактиваторникам; працівникам станцій дезактивації спецодягу та засобів індивідуального захисту (зберігання, дослідження, застосування та інші види робіт)), а і працівникам апарату управління ДСП «ЦППРВ», які займають посади, відсутні в розділі XXII Загальні професії за всіма галузями господарства - Робота з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань, списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням абс виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 №1290 (далі - Постанова № 1290), зокрема таким працівникам як: працівникам апарату управління, управління персоналом, служби технічного розвитку та ліцензування, служби транспортного забезпечення, служби громадського харчування, енергетично- виробничого комплексу, комплексу жило-комунального господарства, центру інформаційно- обчислювального та комунікацій, планово-виробничого відділу, відділу бухгалтерського обліку, звітності і контролю, відділу організації праці та заробітної плати, канцелярії, юридичного відділу, режимно-секретного відділу, виробничого відділу, енерго-механічного відділу, відділу матеріально-господарського забезпечення, відділу матеріально-технічного постачання, енергетично-виробничого комплексу, цеху теплозабезпечення, цеху ремонту обладнання та іншим.

Спеціальним законом, який встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи є Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР).

Відповідно ст. 2 Закону № 504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Згідно зі ст. 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону).

Статтею 7 Закону № 504/96-ВР визначено, що щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов`язаних із негативним впливом на здоров`я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій цієї статті, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Відповідно до ст. 8 Закону №504/96-ВР щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається: 1) окремим категоріям працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; 2) працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Згідно зі ст. 10 Закону №504/96-ВР щорічна додаткова відпустка, передбачена статтею 7 та пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 цього Закону, надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення є Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 47 Закону №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи`визначено, що працівники, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення, надається щорічна відпустка тривалістю пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу:

- у зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення - 44 календарні дні. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 56 календарних днів;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 37 календарних днів. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 49 календарних днів;

- у зоні посиленого радіологічного контролю - 30 календарних днів. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 42 календарних днів.

Зазначені відпустки надаються без урахування додаткової відпустки, передбаченої законодавством України.

В усіх випадках тривалість щорічної відпустки не повинна бути меншою за передбачену законодавством України для будь-якої категорії працівників. За працівниками, які отримують відпустку більшої тривалості, ніж передбачено цим Законом, її тривалість зберігається.

Відповідно до розділу ХХІІ Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290, до таких відноситься виробництва, роботи, професії і посади - РОБОТА З РАДІОАКТИВНИМИ РЕЧОВИНАМИ ТА ДЖЕРЕЛАМИ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ - Робота із застосуванням відкритих радіоактивних джерел:

працівники, які безпосередньо виконують роботи з ліквідації радіаційних аварій в умовах підвищеного радіаційого ризику;

працівники пунктів захоронення (зберігання) радіоактивних продуктів і РАВ: переробник РАВ, дезактиватор ник, а також інші працівники;

працівники станцій дезактивації спецодягу та засобів індивідуального захисту (спецпралень): дезактиватор ник, а також інші працівники.

Як було встановлено судом, основним видом діяльності ДСП «ЦППРВ» за КВЕД є надання послуг оброблення та видалення небезпечних відходів, а місцезнаходженням Державного підприємства є адреса: 07270, Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Кірова, 52. Також представник позивача пояснив, що Підприємство було створене відповідно до наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.12.2010 №1086 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.08.2011 № 878 передане до сфери управління Державного агентства України з правління зоною відчуження. Підприємство створене з метою виконання робіт у сфері поводження з радіоактивними відходами (далі - РАВ), є експлуатуючою організацією, що здійснює діяльність, пов`язану з вибором майданчика, проектуванням, будівництвом, експлуатацією, закриттям сховищ для захоронення РАВ і забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, фізичного захисту сховища для захоронення РАВ на всіх етапах життєвого циклу сховищ для захоронення РАВ.

Тобто, наведене свідчить про те, що Державне підприємство, яке здійснює як основну, так і неосновну господарську діяльність на території радіоактивного забруднення, відноситься до переліку підприємств, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290, а тому відповідно до ст. 8 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» працівники позивача (в тому числі з апарату) мають право на щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці.

Крім того, абзацами першим, п`ятим та шостим п. 3.11 розд. 3 додатку 1 до Колективного договору ДСП «ЧСК», схваленого на конференції трудового колективу ДСП «ЧСК» (протокол від 12.08.2015 № 1) та зареєстрованого Іванківською районною державною адміністрацією Київської області за №673 від 27.08.2015, передбачено, що усі працівники, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, мають право на додаткову відпустку за особливий характер праці (виконання роботи в умовах підвищеного ризику для здоров`я) відповідно до позиції 20 підрозділу «Робота з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань» розділу XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року №1290 «Про затвердження Списків виробництв, робіт, професій і посад, зайнятість працівників, робота в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер роботи» для працівників, які працюють у зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 12 календарних днів, (копія витягу з Колективного договору ДСП «ЧСК» за №673 від 27.08.2015 додається).

Абзацами шість, вісім п. 3.11 розд. 3 додатку 1 до Колективного договору ДСП «ЧСК», схваленого на конференції трудового колективу ДСП «ЧСК» (протокол від 12.04.2017 № 24) та зареєстрованого Іванківською районною державною адміністрацією Київської області за №8 від 21.04.2017, передбачено, що додаткова відпустка за особливий характер праці встановлюється Колективним договором відповідно додатку 2 Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово- емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних, географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (витяг з Колективного договору ДСП «ЧСК» за №8 від 21.04.2017).

Додатком 8 до Колективного договору між роботодавцем та працівниками ДСП «ЦППРВ» на 2015-2017, схваленого на зборах трудового колективу 20.05.2015 і 03.06.2015 та зареєстрованого Іванківською райдержадміністрацією за № 670 від 06.07.2015 (діючого на даний час), визначений Список посад та робочих місць працівників, які мають право на щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці (п.п. 21 і 22 Розділу XXII Додатку 2 до постанови КМУ від 17.11.1997 №1290), яким передбачено надання додаткової відпустки за особливий характер праці у кількості від 11-ти до 12-ти календарних днів в залежності від посад та робочого місця.

Таким чином, позивач, надаючи працівникам додаткові відпустки діяв у межах приписів ст. 8 Закону №504/96-ВР.

Стосовно висновків контролюючого органу про заниження Державним підприємством за перевірємі періоди відрахувань до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) суд зазначає наступне.

Згідно з абзацами п`ятим та шостим п. 46.2 ПК У розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені ст. 49 цього Кодексу.

Пунктом 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 р№138, передбачено, що частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління за результатами фінансово господарської діяльності починаючи з 01 січня 2020 року у розмірі 80 відсотків.

Враховуючи те, що висновки акта перевірки про заниження позивачем за перевіряємий період суми чистого фінансового результату (прибутку) у були сформовані контролюючим оргамно у взаємозв`язку із висновками про вчинення позивачем порушень податкового законодавства, наведених у пп. 3.1.1.1 п. 3.1.1 п. 3.1 розд. ІІІ акта перевірки, які у свою чергу не знайшли свого документального підтвердження в ході судового розгляду цієї справи, то суд погоджується із доводами позивача про відсутність у відповідача підстав для донарахування йому за результатами проведеної перевірки також грошового зобов`язання по названому платежу.

Щодо правіморності застосовання відповідачем до позивача штрафних санкцій у розмірі 500 000,00 грн. за зберігання пального на території останнього без отримання ліцензії на право здійснення такої діяльності, суд дійшов висновків про наступне.

За змістом акта перевірки (стор. 49) позивач у період з 01.04.2020 по 25.03.2021 отримував та зберігав у резервуарах загальним об`ємом 184,96 м.куб. пальне (скраплений газ (пропан або сумі пропану з бутаном) та інші гази, бензини моторні з вмістом свинцю 0,016 г/л або менше: інші бензини, важкі дистиляти (газойлі)) у кількості 566 297,53 літрів, яке було доставлено транспортними засобами постачальників до місця зберігання пального за адресою: Київська обл., Іванківський р-н, м. Чорнобиль, вул. Радянська, 80, відповідно до виписаних та зареєстрованих акцизних накладних. Таким чином, на підставі виданих до перевірки первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, відомостей по партіях товарів на складах) та даних бухгалтерського обліку співробітниками ГУ ДПС встановлено факт зберігання пального за вказаний вище період та за зазначеною адресою без наявності ліцензії, яка дає право на зберігання таких речовин.

В ході проведеної перевірки контролюючим органом також з`ясовано, що Підприємство є державним підприємством, статутний капітал якого складає 1 287 000,00 грн. та сформований на 100% за рахунок частки засновника Державного агентства України з управління зоною відчуження.

Заперечуючи проти наведеного епізоду порушення представник позивача вказав на те, що з метою виконання вказаних вище робіт Підприємство повністю фінансується з державного бюджету в межах наступних державних програм: КПКВ 2708110 «Підтримка екологічно безпечного стану у зонах відчуження і зонах 'езумовного обов`язкового відселення»; КПКВ 2708090 «Виконання робіт у сфері поводження з радіоактивними відходами неядерного циклу, будівництво комплексу «Вектор» та експлуатація його об`єктів»; КПКВ 2708120 «Підтримка у безпечному стані енергоблоків та об`єктів Укриття та заходи щодо підготовки до зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС». З огляду на наведене позивач вважає, що ДСП «ЦППРВ» не потрібно було отримувати ліцензію на зберігання пального для власних потреб.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР.

В розумінні норм ст. 1 цього Закону «зберіганням пального» є діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; «місце зберігання пального» - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, а під терміном «ліцензія (спеціальний дозвіл)» розуміюють документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Таким чином, під зберіганням пального (що підлягає ліцензуванню) розуміється діяльність зі зберігання як чужого, так і власного пального.

Статтею 15 зазначеного Закону встановлено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

При цьому, у вказаній статті Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначені виключні обставини, за яких отримання суб`єктом господарювання ліцензії на зберігання пального не вимагається, а саме: ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

У контексті з наведеним суд зазначає, що в розумінні норми п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України державні підприємства, установи, організації, створені органами державної влади у встановленому порядку, та які повністю утримуються за рахунок державного бюджету, називаються бюджетними установами. Такі бюджетні установи є неприбутковими.

Поряд з цим, з наданих позивачем до матеріалів справи копій виписок та витягу з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що організаційно-правовою формою ДСП «ЦППРВ» визначено «державне підприємство», а також Підприємством задекларовано багато різних видів економічної діяльності, що їх воно має право здійснювати (в тому числі таких, які не пов`язані із основним видом діяльності оброблення та видалення небезпечних відходів).

При цьому, на стор. 48 - 49 такого акта зазначено, що за даними балансу та згідно письмової довідки головного бухгалтера частка фінансування з державного бюджету в загальній структурі доходів підприємства становила: за 2017 рік - 96%, за 2018 рік - 96%, за 2019 рік-94%, за 2020 рік - 96%, за І квартал 2021 року - 97%. Водночас за перевіряємий період ДСП «ЦППРВ» отримало дохід від реалізації товарів (робі, послуг) не власного виробництва, в тому числі від реалізації бланків трудових книжок, надання послуг з проживання в гуртожитку та здавання в оренду нерухомого майна.

Дослідивши наявні наявні у справі матеріали суд дійшов висновку про відсутність документів, зі змісту яких вбачалося за можливе б встановити порядок та джерело фінансування ДСП «ЦППРВ», як юридичної особи, а саме факт фінансування виключно за рахунок коштів державного бюджету.

У зв`язку з цим суд не вбачає підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2021 № 0229950707.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Київській області від 30.09.2021 № 230340717, № 230370717 і № 230390717.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 10.11.2021 № 2788, від 08.12.2021 № 3012, позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 22 700,00 грн. Відтак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог та обсяг їх задоволення судом за наслідком розгляду справи по суті, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області судових витрат по оплаті судового збору у зазначеній сумі коштів повністю.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.09.2021 № 230340717, № 230370717 і № 230390717.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь Державного спеціалізованогопідприємства «Центральне підприємство з поводження радіоактивними відходами» (код ЄДРПОУ 37197102, адреса місцезнаходження: 07270, Київська обл., Іванківський р-н, м. Чорнобиль, вул. Кірова, 52) судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 21 408,37 грн. (двадцять одну тисячу чотириста вісім гривень 37 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797, адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 27 квітня 2023 р.