Постанова

від 26.11.2024 по справі 320/15197/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/15197/21 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Карпушової О.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження радіоактивними відходами» та Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження радіоактивними відходами» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Державне спеціалізоване підприємство «Центральне підприємство з поводження радіоактивними відходами» (далі - позивач, ДСП «ЦППРВ», Підприємство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі також відповідач, ГУ ДПС у Київській області), у якій просило про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2021 № 0229950707, № 230340717, № 230370717 і № 230390717.

Позовні вимоги мотивовані незаконністю та необґрунтованістю висновків акта ГУ ДПС у Київській області від 16.08.2021 № 13549/10-36-07-16/37197102, оформленого за результатом проведеної документальної планової виїзної перевірки ДСП «ЦППРВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021, що були покладені в основу прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 30.09.2021. Позивач вказує на те, що укладені між Підприємством і ТОВ «АФІНА-КОН» договори поставок паливно-мастильних матеріалів є реальними, такими, що мали наслідком зміну в майновому стані його учасників, а також результати таких були належним чином задокументовані у первинних документах, з відображення у бухгалтерському обліку та податковій звітності. При цьому зазначені договори сторони уклали в результаті проведених відкритих торгів через систему електронних закупівель Prozorro в порядку, визначеному Законом України «Про публічні закупівлі». Таким чином, на переконання позивача, показники витрат і податкового кредиту за наслідками зазначених господарських операцій сформовані ним у відповідності та з дотриманням норм чинного податкового законодавства. Також позивач стверджує, що щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці надавалася працівникам Підприємства у 2017 - 2020 роках за відпрацьований час за основним місцем роботи у місті Чорнобиль. А отже суму витрат на оплату таких додаткових відпусток він повинен був включати до облікованого фінансового результату за відповідні періоди. Водночас відображені контролюючим органом у тексті акта перевірки дані про облік ДСП «ЦППРВ» суми витрат на оплату праці за 2020 рік у розмірі 2 588 422,00 грн. не відповідає дійсним даним бухгалтерського обліку. Стосовно правомірності застосованих податковим органом до нього фінансових санкції у розмірі 500 000 грн. позивач зазначає, що Підприємству як такому, що засноване на державній формі власності та діяльність якого повністю фінансується за рахунок коштів державного бюджету, в силу припису ч. 19 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» не потрібно отримувати ліценію для зберігання у себе пального для використання такого в господарській діяльності.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.09.2021 № 230340717, № 230370717 і № 230390717.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданими позивачем до матеріалів справи копіями первинних та інших документів у сукупності підтверджуються факти здійснення поставок паливно-мастильних матеріалів, їх отримання та оприбуткування позивачем у себе за місценаходженням у тих обсягах, що були задекларовані позивачем в бухгалтерській та податковій звітності.

Суд дійшов висновку, що Державне підприємство, яке здійснює господарську діяльність на території радіоактивного забруднення, відноситься до переліку підприємств, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290, а тому відповідно до ст. 8 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» працівники позивача (в тому числі з апарату) мають право на щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці.

Крім того, суд вказав про відсутність документів, зі змісту яких вбачалося за можливе б встановити порядок та джерело фінансування ДСП «ЦППРВ», як юридичної особи, а саме факт фінансування виключно за рахунок коштів державного бюджету. Таким чином, дійшов висновку щодо правіморності застосовання відповідачем до позивача штрафних санкцій у розмірі 500 000,00 грн. за зберігання пального на території останнього без отримання ліцензії на право здійснення такої діяльності.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року, в частині незадоволених позовних вимог, щодо податкового- повідомлення рішення ГУ ДПС у Київській області від 30.09.2021 року №0229950707, - скасувати. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення винесене ГУ ДПС у Київській області від 30.09.2021 року №0229950707.

Так, ДСП «ЦППРВ» вважає, що йому як підприємству, яке повністю утримується за рахунок коштів державного бюджету не потрібно отримувати ліцензію на зберігання пального, тому висновки зроблені контролюючим органом та судом першої інстанції в частині застосування штрафних санкцій в частині відсутності ліцензії є такими, що суперечать чинному законодавству України.

Також не погоджуючись з рішенням, Головне управління ДПС у Київській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог на користь позивача та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про відсутність трудових. технологічних, технічних, основних засобів для здійснення господарських операцій у ТОВ «АФІНА-КОН».

Крім того, апелянт вважає, що судом невірно застосовано сукупність норм, а саме: ст. 8 Закону України «Про відпустки», статтю 47 Закону України «Про статус громадян і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розділ XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» - Робота з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань, списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 №1290, підпункт 134.1.1 пункт 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

21 жовтня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить залишити скаргу без задоволення.

31 жовтня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач наполягає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін в частині задоволення позовних вимог позивача, а апеляційна скарга - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ДСП «ЦППРВ», код за ЄДРПОУ 37197102 з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021. За результатами такої перевірки був складений акт від 16.08.2021 № 13549/10-36-07-16/37197102, в якому містяться висновки про вчинення позивачем наступних порушень норм податкового законодавства:

- пп. 14.1.11, 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.п. 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», - в результаті чого платником занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 1 380 159,00 грн. (в тому числі за 2017 ріку сумі 53 069,00 грн., за 2018 рік у сумі 76 788,00 грн., за 2019 рік у сумі 549 038,00 грн., за 1-ий квартал 2020 року у сумі 92 946,00 грн., за 1-е півріччя 2020 року у сумі 142 402,00 грн., за 2020 рік у сумі 465 916,00 грн.);

- п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження платником податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 452 420,00 грн. (з них за листопад 2019 року у сумі 190 922,00 грн., за березень 200 року у сумі 103 274,00 грн., за червень 2020 року у сумі 158 224,00 грн.);

- положень Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» (із змінами і доповненнями), п.п. 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Дохід», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», що зумовило заниження підприємством фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, та як наслідок - заниження таким платником частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, на суму 6 181 867,00 грн. (в тому числі за 2017 рік на суму 221 122,00 грн., 2018 рік на суму 319 949,00 грн., 2019 рік на суму 2 745 188,00 грн., 1-ий квартал 2020 року на суму 413 095,00 грн., 1-е півріччя півріччя 2020 року на суму 632 897,00 грн., 2020 рік на суму 2 070 738,00 грн.). При цьому на стор. 35 акта перевірки зазначено, що до заниження показника названого податку призвели безпосередньо наслідки вчинених Підприємством порушення, які описані в пп. 3.1.1.1 «Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку» п. 3.1.1 «Податок на прибуток» п. 3.1 «Результати перевірки дотримання податкового законодавства» розд. ІІІ «Описова частина» акта перевірки;

- вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, а саме у зв`язку із проведенням розрахункових операцій за готівку при реалізації продукції невласного виробництва та надання послуг з проживання без застосування реєстратора розрахункових операцій на повну суму покупки, та без видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції на суму 4 293,66 грн.;

- ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, а саме перевіряючими виявлено факт зберігання Підприємством пального в період з 01.04.2020 по 25.03.2021 без наявності ліцензії на право зберігання пального.

Не погоджуючись із обґрунтованістю та правомірністю висновків акта перевірки ДСП «ЦППРВ» подало до ГУ ДПС у Київській області заперечення (вих. №1-130/03/1999/21 від 06.09.2021), за результатами розгляду яких відповідач надіслав лист-відповідь вих. №15727/12/10-36-07-17 від 24.09.2021. За змістом цього листа контролюючий орган частково задовольнив заперечення платника, виклав висновки акта перевірки (стор. 55 - 56) у наступній редакції: « 2. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 103 274 грн., в т.ч.; березень 2020 р. в сумі 103 274 грн.», а висновки такого акта перевірки в іншій частині залишив без змін.

30.09.2021 на підставі зазначеного акта перевірки та з урахуванням результату розгляду заперечень платника податків ГУ ДПС у Київській області прийняло оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- № 0229950707 (форми «С»), яким позивачу за порушення норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначені до сплати штрафні на суму 500 000,00 грн.;

- за № 230340717 (форми «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності», на суму 1 448 048,5 грн. (з них основним платежем - 1 380 159,00 грн., штрафними санкціями - 67 889,50 грн.);

- № 230370717 (форми «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану варітсть із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», на суму 113 601,40 грн. (з них за основним платежем - 103 274,00 грн., штрафними санкціями - 10 327,4, грн.);

- № 230390717 (форми «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) господарських орагнізацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону», на суму 6 731 614,90 грн. (з них за основним платежем - 6 402 989,00 грн., штрафними санкціями - 328 625,90 грн.).

Підприємство оскаржило такі податкові повідомлення-рішення у досудовому порядку до Державної податкової служби України, шляхом подання відповідної скарги від 13.10.2021 вих. №1-09.9/03/2383/21. Своїм рішенням від 01.11.2021 за №24636/6/99-00-06-01-01-06 ДПС України залишило вказану скаргу без розгляду.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення від 30.09.2021 протиправними, а відтак, такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся із цим позовом до Київського окружного адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України(далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України передбачено, що платниками податку на прибуток-резидентами є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

У силу положень п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 16 «Витрати» (далі - П(с)БО 15 і П(с)БО 16), що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та від 31.12.1999 №318.

Зокрема, за змістом п. 5, 7, 8 і 21 П(с)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Згідно з п. 5 - 9 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Також у п. 10 - 30 цього П(С)БО наведений склад витрат, що їх має обліковувати підприємством за їх наявності в бухгалтерському обліку. Так, зокрема, до складу витрат юридичної особи включаються витрати на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка, у свою чергу, складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються, в тому числі прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Поряд з цим, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У силу норм п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

За визначенням статті 1 Закону України № 996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та складу податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Водночас, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 02.12.2019 у справі № 826/13060/18.

Колегія суддів наголошує, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Також, в текстах своїх постанов від 16.11.2018 у справі №816/2142/17, від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, від 06.02.2018 №К/9901/5042/17, від 31.07.2020 у справі №826/17673/15 Верховний Суд також відзначив наступне:

«недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди»;

«…за певних інших обставин первинні документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.».

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у перевіряємий період ДСП «ЦППРВ» здебільшого здійснювало діяльність з дезактивації предметів, машин, обладнання, одягу та іншого, забрудненого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що відповідає задекларованим Державним підприємством видам економічної діяльності.

У 2019 і 2020 роках між ДСП «ЦППРВ» (як покупцем), в особі директора ОСОБА_1 , і ТОВ «АФІНА-КОН» (як продавець), в особі директорки ОСОБА_2 , були укладені однотипні за змістом договори на поставку паливно-мастильних матеріалів, а саме:

- договір № 286/11-5-б від 04.11.2019, за умовами якого (з урахуванням підписаної названими сторонами додаткової угоди №1 від 09.12.2019) продавець зобов`язується поставити товар згідно коду ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (а саме дизельне паливо ДП Євро 5-ВО у кількості 49 590 літрів, за ціною 23,10 грн. (без ПДВ) за 1 літр) вартістю 1 455 529,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 190 921,50 грн.) та за якістю, що має відповідати ДСТУ 7688:2015, а покупець прийняти і оплатити такий товар;

- договір № 30/16-5-б від 25.02.2020, за умовами якого (з урахуванням підписаної названими сторонами додаткової угоди №1 від 22.04.2021) продавець зобов`язується поставити товар згідно коду ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (а саме бензин А-92 у кількості 65 700 літрів, бензин А-95 у кількості 10 000 л, за ціною обидва 20,71 грн. (без ПДВ) за 1 літр) вартістю 1 568 989,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 261 498,71 грн.) та за якістю, що має відповідати ДСТУ 7687:2015, а покупець прийняти і оплатити такий товар за кошти державного бюджету та за кошти, отримані покупцем від господарської діяльності, у визначених частках.

Також сторони цих договорів додатково узгодили, що поставки товарів від продавця до постачальника здійснюється партіями, що встановлюються в заявках покупця і транспортом продавця. Приймання товару відбувається на підставі товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів за формою №1-ТТН за адресою: вул. Радянська, 80, м. Чорнобиль, Київська обл. Перехід права власності на товар відбувається після його фактичної передачі на підставі належним чином оформлених первинних документів на склад покупця. Розрахунок за поставлений товар здійснюється після поставки товару продавцем та пред`явленні видаткової накладної, у безготівковій формі. Крім того, сторони визначили, що з метою перевірки якості товару покупець може здійснити відбір зразків поставленого товару із залученням установ, підприємств або організацій, які здійснюють випробування паливно-мастильних матеріалів. У разі отримання результатів, що підтверджують факт невідповідності поставленого товару встановленій якості, стандартам і технічним характеристикам, продавець зобов`язаний відшкодувати витрати покупця, пов`язані з перевіркою якості товару. При цьому, у випадку виявлення невідповідності товару стандартам, покупець направляє продавцю повідомлення (рекламацію), тоді заміна товару здійснюється за рахунок продавця.

Вказані договори поставок були укладені між сторонами за результатами проведених в порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», через електронну систему закупівель «Prozorro» відкритих закупівель за номери UA-2019-08-12-002112-a та UA-2020-01-23-002186-с.

Так, позивач вказує, що у складі своїх тендерних пропозицій, поданих для участі у зазначених відкритих торгах, ТОВ «АФІНА-КОН» надало копії всіх запитувавних документів для засвідчення наявності у нього адміністративно-господарських можливостей для виконання поставок специфічних товарів: ліцензії № 931 від 13.12.2016, виданої товариству Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), на право здійснення внутрішніх перевезень небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями; ліцензії реєстр. № 990614201900871 на право здійснення оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, виданої Державною фіскальною службою України; довідок про наявність обладнання та матеріально-технічної бази (як то бензовозів, іншого спеціалізованого транспорту для перевезення нафтопродуктів), необхідних для виконання договорів поставок; довідок про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; нотаріально посвідченого договору найму (оренди) транспортного засобу марки DAF, модель 95 XF 430, тип - спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - зелений, рік випуску - 2006, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - зареєстровано в реєстрі за №1839 від 25.05.2017; нотаріально посвідченого договору оренди автомобіля тип: СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ - Е, марка DAF, модель FT XF 95.430, рік випуску: 2006, колір ЧЕРВОНИЙ, номер шасі (кузова, рама) НОМЕР_3 , який був зареєстрований ТСЦ 3243, 05 вересня 2018 року за реєстраційним номером НОМЕР_4 , - зареєстрованого в реєстрі за №2145 від 10.09.2018; нотаріально посвідченого договору оренди транспортних засобів, а саме: 1) напівпричіпу н/пр-цистерна небез-е, марки MAGYAR, модель SR34E, рік випуску 1985, колір сірий, номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 ; 2) напівпричіпу н/пр- паливоцистерна-е, марки ELLINGHAUS, модель K-STA 23-40-6 рік випуску 1991, колір білий, номер шасі (кузов, рами) № НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 . Копії таких документів містяться у матеріалах цієї судової справи.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за переліченими вище договорами поставок (передачі товарів та проведення розрахунків) позивач подав до суду копії наступних документів:

- стосовно отримання, повернення як такого, що не відповідав стандартам якості, та повторного отримання від постачальника товару - а саме партії дизельного палива ДП Євро5-ВО в загальному обсязі 49 590 л, а також його оприбуткування на складі ДСП «ЦППРВ» за адресою: Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Радянська 80, надані - заявки на поставку відповідного товару; видаткової накладної № 332 від 06.11.2019 на суму 1 145 529 грн. (в т.ч. ПДВ -190 921,50 грн.) на прийняття від постачальника пального; товарно-транспортних накладних №АК-2019/11-06 від 06.11.2019 (за змістом яких перевезення товарів здійснювалося з використанням автомобілів з державними реєстраційними номерами № НОМЕР_10, № НОМЕР_2 ); прибуткового ордеру №13 від 06.11.2019; акта №1 від 06.11.2019 щодо відібрання пального з метою перевірки якості такого; протоколу випробувань лабораторії ДП НДІННП «МАСМА» №186/П-19 від 12.11.2019; видаткової накладної №1 від 20.11.2019 на повернення Підприємством постачальнику попередньо отриманого пального, та листа ДСП «ЦППРВ» вих. №222-2480 від 14.11.2019 про необхідність заміни дизельного палива на товар належної якості; видаткової накладної №349 від 20.11.2019 на суму 1 145 529,00 грн. (в т. ч. ПДВ -190 921,50 грн.) на повторне отримання від постачальника партії пального; товарно-транспортних накладних №АК-2019/11-20 від 20.11.2019 (за змістом яких перевезення товарів здійснювалося з використанням автомобілів з державними реєстраційними номерами НОМЕР_11, № НОМЕР_2 ); прибуткового касового ордеру №15 від 20.11.2019; акта №2085 від 20.11.2019 щодо відібрання проб пального з метою перевірки якості такого; сертифікату відповідності дизельного палива ДП Євро5-ВО ПАТ «Укртатнафта» код ЄДРПОУ 00152307; витягу із журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС; платіжного доручення №2189 від 22.11.2019; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631; службової записки з питання оформлення перепусток для вїзду в зону відчуження ЧАЕС через контроль-пропускний пункт;

- стосовно отримання від постачальника товару (партії бензину А-92 в загальному обсязі 29 920 л), його оприбуткування на складі ДСП «ЦППРВ» за адресою: Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Радянська 80, - видаткової накладної №44 від 03.03.2020 на суму 619 643,20 грн. (в т.ч. ПДВ -103 273,87 грн.) на прийняття від постачальника пального; товарно-транспортної накладної №АК-2020/03-03 від 03.03.2020 (за змістом якої перевезення товарів здійснювалося з використанням автомобіля з державним реєстраційним номером НОМЕР_11); прибуткового ордеру №3 від 03.03.2020; акта №2510 від 05.03.2020 щодо відібрання проб пального з метою перевірки якості такого; паспорту якості №2510 від 11.03.2020, складеного ТОВ ВЦ ПММ; витягу із журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС; платіжного доручення №516 від 16.03.2020; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631; службової записки з питання оформлення перепусток для вїзду в зону відчуження ЧАЕС через контроль-пропускний пункт;

- стосовно отримання від постачальника товарів (партій бензину А-95 в загальному обсязі 10 000 л та бензину А-92 в обсязі 35 840 л), їх оприбуткування на складі ДСП «ЦППРВ» за адресою: Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Радянська 80, - видаткової накладної №112 від 12.05.2020 на загальну суму 949 346,00 грн. (в т.ч. ПДВ -158 224,40 грн.) на прийняття від постачальника пального; товарно-транспортних накладних №АК-2020/05-12-2 від 12.05.2020 (за змістом яких перевезення товарів здійснювалося з використанням автомобіля з державним реєстраційним номером № НОМЕР_12 та причіпу з державним реєстраційним номером № НОМЕР_9 ); прибуткового ордеру №7 від 12.05.2020; актів №2777 і №2778 від 12.05.2020 щодо відібрання проб пального з метою перевірки якості такого; паспортів якості №2777, 2778 від 15.05.2020, складеного ТОВ ВЦ ПММ; витягу із журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС; платіжного доручення №901 від 02.06.2020; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631; службової записки з питання оформлення перепусток для вїзду в зону відчуження ЧАЕС через контроль-пропускний пункт.

Також позивач в тексті позову пояснив, що отримані від ТОВ «АФІНА-КОН» ПММ були оприбутковані Підприємсвтом на бухгалтерському рахунку 203.

Дослідивши матеріали справи в цій частині, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що наданими позивачем до матеріалів справи копіями первинних та інших документів у сукупності підтверджуються факти здійснення поставок паливно-мастильних матеріалів, їх отримання та оприбуткування позивачем у себе за місцезнаходженням у тих обсягах, що були задекларовані позивачем в бухгалтерській та податковій звітності.

Водночас з тексту акта перевірки вбачається, що нереальність придбання позивачем даних товарів у названого постачальника та неможливість здійснення цих господарських операцій як таких встановлена перевіряючими з урахуванням наступного:

- відсутності у ТОВ «АФІНА-КОН» за даними поданої (або у зв`язку із не поданням податкової звітності) власних та орендованих спеціальних транспортних засобів, основних засобів, а також з огляду на відсутність в останнього відповідних ліцензій для перевезення небезпечних вантажів і небезпечних відходів;

- в одній із наданих до перевірки товарно-транспортній накладній містяться відомості про використаний для перевезення вантажу напівпричіп з номером державної реєстрації НОМЕР_8 , що не відповідає дійсності, оскільки за даними податкового органу за вказаним номером зареєстрований легковий автомобіль;

- за даними поданих ТОВ «АФІНА-КОН» за місцем обліку податкових розрахунків форми №1ДФ за періоди 4-ий квартал 2019 року, 1 - 2-ий квартали 2020 року на вказаному товаристві працювало загалом від 6 до 8 працівників;

- ДСП «ЦППРВ» не надало до перевірки документи, що підтверджують отримання від ТОВ «АФІНА-КОН» товарно-матеріальних цінностей, а саме: довіреностей на матеріально-відповідальних осіб, які мали отримувати товар, накази про призначення таких матеріально-відповідальних осіб, прибуткових накладних і складських документів.

Однак, колегія суддів наголошує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 02.12.2019 у справі № 826/13060/18, у постанові від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.

При цьому, судом першої інстанції вірно зауважено, що факти не подання контрагентом позивача окремої податкової/фінансової звітності (як то звіту форми №20-ОПП) чи неповного звітування ними щодо наявних у них об`єктів оподаткування можуть свідчити про порушення таким товариством положень податкового законодавства, а не безумовно про відсутність в останнього матеріально-технічних і трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Крім того, актом перевірки встановлено, що ДСП «ЦППРВ», згідно відомостей щодо нарахування заробітної плати, проводило нарахування виплат по додатковим відпустках (за особливий характер праці) не лише працівникам підприємства, робота яких пов`язана із застосуванням відкритих радіоактивних джерел (працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах з відкритими радіоактивними речовинами, таких як працівникам пунктів захоронення (зберігання) радіоактивних продуктів і РАВ - переробки РАВ, дезактиваторникам; працівникам станцій дезактивації спецодягу та засобів індивідуального захисту (зберігання, дослідження, застосування та інші види робіт)), а і працівникам апарату управління ДСП «ЦППРВ», які займають посади, відсутні в розділі XXII Загальні професії за всіма галузями господарства - Робота з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань, списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 №1290 (далі - Постанова № 1290), зокрема таким працівникам як: працівникам апарату управління, управління персоналом, служби технічного розвитку та ліцензування, служби транспортного забезпечення, служби громадського харчування, енергетично- виробничого комплексу, комплексу жило-комунального господарства, центру інформаційно- обчислювального та комунікацій, планово-виробничого відділу, відділу бухгалтерського обліку, звітності і контролю, відділу організації праці та заробітної плати, канцелярії, юридичного відділу, режимно-секретного відділу, виробничого відділу, енерго-механічного відділу, відділу матеріально-господарського забезпечення, відділу матеріально-технічного постачання, енергетично-виробничого комплексу, цеху теплозабезпечення, цеху ремонту обладнання та іншим.

Так, спеціальним законом, який встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи є Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР).

Відповідно ст. 2 Закону № 504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Згідно зі ст. 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону).

Статтею 7 Закону № 504/96-ВР визначено, що щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов`язаних із негативним впливом на здоров`я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій цієї статті, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Відповідно до ст. 8 Закону №504/96-ВР щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається: 1) окремим категоріям працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; 2) працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Згідно зі ст. 10 Закону №504/96-ВР щорічна додаткова відпустка, передбачена статтею 7 та пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 цього Закону, надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення є Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 47 Закону №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що працівники, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення, надається щорічна відпустка тривалістю пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу:

- у зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення - 44 календарні дні. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 56 календарних днів;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 37 календарних днів. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 49 календарних днів;

- у зоні посиленого радіологічного контролю - 30 календарних днів. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 42 календарних днів.

Зазначені відпустки надаються без урахування додаткової відпустки, передбаченої законодавством України.

В усіх випадках тривалість щорічної відпустки не повинна бути меншою за передбачену законодавством України для будь-якої категорії працівників. За працівниками, які отримують відпустку більшої тривалості, ніж передбачено цим Законом, її тривалість зберігається.

Відповідно до розділу ХХІІ Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290, до таких відноситься виробництва, роботи, професії і посади - РОБОТА З РАДІОАКТИВНИМИ РЕЧОВИНАМИ ТА ДЖЕРЕЛАМИ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ - Робота із застосуванням відкритих радіоактивних джерел:

працівники, які безпосередньо виконують роботи з ліквідації радіаційних аварій в умовах підвищеного радіаційого ризику;

працівники пунктів захоронення (зберігання) радіоактивних продуктів і РАВ: переробник РАВ, дезактиваторник, а також інші працівники;

працівники станцій дезактивації спецодягу та засобів індивідуального захисту (спецпралень): дезактиваторник, а також інші працівники.

Як було вірно встановлено судом, основним видом діяльності ДСП «ЦППРВ» за КВЕД є надання послуг оброблення та видалення небезпечних відходів, а місцезнаходженням Державного підприємства є адреса: 07270, Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Кірова, 52.

Також представник позивача пояснив, що Підприємство було створене відповідно до наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.12.2010 №1086 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.08.2011 № 878 передане до сфери управління Державного агентства України з правління зоною відчуження. Підприємство створене з метою виконання робіт у сфері поводження з радіоактивними відходами (далі - РАВ), є експлуатуючою організацією, що здійснює діяльність, пов`язану з вибором майданчика, проектуванням, будівництвом, експлуатацією, закриттям сховищ для захоронення РАВ і забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, фізичного захисту сховища для захоронення РАВ на всіх етапах життєвого циклу сховищ для захоронення РАВ.

Таким чином, Державне підприємство, яке здійснює як основну, так і неосновну господарську діяльність на території радіоактивного забруднення, відноситься до переліку підприємств, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290, а тому відповідно до ст. 8 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» працівники позивача (в тому числі з апарату) мають право на щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, абзацами першим, п`ятим та шостим п. 3.11 розд. 3 додатку 1 до Колективного договору ДСП «ЧСК», схваленого на конференції трудового колективу ДСП «ЧСК» (протокол від 12.08.2015 № 1) та зареєстрованого Іванківською районною державною адміністрацією Київської області за №673 від 27.08.2015, передбачено, що усі працівники, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, мають право на додаткову відпустку за особливий характер праці (виконання роботи в умовах підвищеного ризику для здоров`я) відповідно до позиції 20 підрозділу «Робота з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань» розділу XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року №1290 «Про затвердження Списків виробництв, робіт, професій і посад, зайнятість працівників, робота в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер роботи» для працівників, які працюють у зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 12 календарних днів, (копія витягу з Колективного договору ДСП «ЧСК» за №673 від 27.08.2015 додається).

Абзацами шість, вісім п. 3.11 розд. 3 додатку 1 до Колективного договору ДСП «ЧСК», схваленого на конференції трудового колективу ДСП «ЧСК» (протокол від 12.04.2017 № 24) та зареєстрованого Іванківською районною державною адміністрацією Київської області за №8 від 21.04.2017, передбачено, що додаткова відпустка за особливий характер праці встановлюється Колективним договором відповідно додатку 2 Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово- емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних, географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (витяг з Колективного договору ДСП «ЧСК» за №8 від 21.04.2017).

Додатком 8 до Колективного договору між роботодавцем та працівниками ДСП «ЦППРВ» на 2015-2017, схваленого на зборах трудового колективу 20.05.2015 і 03.06.2015 та зареєстрованого Іванківською райдержадміністрацією за № 670 від 06.07.2015 (діючого на даний час), визначений Список посад та робочих місць працівників, які мають право на щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці (п.п. 21 і 22 Розділу XXII Додатку 2 до постанови КМУ від 17.11.1997 №1290), яким передбачено надання додаткової відпустки за особливий характер праці у кількості від 11-ти до 12-ти календарних днів в залежності від посад та робочого місця.

Отже, позивач, надаючи працівникам додаткові відпустки діяв у межах приписів ст. 8 Закону №504/96-ВР.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження Державним підприємством за перевірємі періоди відрахувань до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), колегія суддів виходить з такого.

Згідно з абзацами п`ятим та шостим п. 46.2 ПК У розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені ст. 49 цього Кодексу.

Пунктом 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 р№138, передбачено, що частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління за результатами фінансово - господарської діяльності починаючи з 01 січня 2020 року у розмірі 80 відсотків.

Оскільки висновки акта перевірки про заниження позивачем за перевіряємий період суми чистого фінансового результату (прибутку) у були сформовані контролюючим органом у взаємозв`язку із висновками про вчинення позивачем порушень податкового законодавства, наведених у пп. 3.1.1.1 п. 3.1.1 п. 3.1 розд. ІІІ акта перевірки, які у свою чергу спростовані вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для донарахування йому за результатами проведеної перевірки також грошового зобов`язання по названому платежу.

Стосовно правомірності застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій у розмірі 500 000,00 грн. за зберігання пального на території останнього без отримання ліцензії на право здійснення такої діяльності, слід зазначити.

Згідно акта перевірки (стор. 49) позивач у період з 01.04.2020 по 25.03.2021 отримував та зберігав у резервуарах загальним об`ємом 184,96 м.куб. пальне (скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном) та інші гази, бензини моторні з вмістом свинцю 0,016 г/л або менше: інші бензини, важкі дистиляти (газойлі)) у кількості 566 297,53 літрів, яке було доставлено транспортними засобами постачальників до місця зберігання пального за адресою: Київська обл., Іванківський р-н, м. Чорнобиль, вул. Радянська, 80, відповідно до виписаних та зареєстрованих акцизних накладних. Таким чином, на підставі виданих до перевірки первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, відомостей по партіях товарів на складах) та даних бухгалтерського обліку співробітниками ГУ ДПС встановлено факт зберігання пального за вказаний вище період та за зазначеною адресою без наявності ліцензії, яка дає право на зберігання таких речовин.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР.

В розумінні норм ст. 1 цього Закону «зберіганням пального» є діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; «місце зберігання пального» - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, а під терміном «ліцензія (спеціальний дозвіл)» розуміють документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

З наведеного можна дійти висновку, що під зберіганням пального (що підлягає ліцензуванню) розуміється діяльність зі зберігання як чужого, так і власного пального.

Статтею 15 зазначеного Закону встановлено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

При цьому, у вказаній статті Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначені виключні обставини, за яких отримання суб`єктом господарювання ліцензії на зберігання пального не вимагається, а саме: ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Так, в розумінні норми п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України державні підприємства, установи, організації, створені органами державної влади у встановленому порядку, та які повністю утримуються за рахунок державного бюджету, називаються бюджетними установами. Такі бюджетні установи є неприбутковими.

Поряд з цим, з наданих позивачем до матеріалів справи копій виписок та витягу з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом першої інстанції встановлено, що організаційно-правовою формою ДСП «ЦППРВ» визначено «державне підприємство», а також Підприємством задекларовано багато різних видів економічної діяльності, що їх воно має право здійснювати (в тому числі таких, які не пов`язані із основним видом діяльності - оброблення та видалення небезпечних відходів).

На стор. 48 - 49 акта встановлено, що за даними балансу та згідно письмової довідки головного бухгалтера частка фінансування з державного бюджету в загальній структурі доходів підприємства становила:

- за 2017 рік - 96%, за 2018 рік - 96%, за 2019 рік-94%, за 2020 рік - 96%, за І квартал 2021 року - 97%.

Водночас за перевіряємий період ДСП «ЦППРВ» отримало дохід від реалізації товарів (робі, послуг) не власного виробництва, в тому числі від реалізації бланків трудових книжок, надання послуг з проживання в гуртожитку та здавання в оренду нерухомого майна.

Колегія суддів звертає увагу позивача, що ним не спростовано в апеляційній скарзі вище встановлених обставин та не надано доказів на підтвердження того, що підприємство повністю утримується за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та не вбачає підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2021 № 0229950707.

Проаналізувавши апеляційні скарги, судова колегія зазначає, що вони не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження радіоактивними відходами» та Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев