Рішення

від 19.04.2023 по справі 144/108/23

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/108/23

Провадження № 2/144/121/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2023 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Довгалюк Л.В.,

секретаря судових засідань - Даценко Ю.В.,

за участю представника позивача - адвоката Клінчикова С.О.,

представника відповідача ПП «ЗІС» - адвоката Притули В.І.,

роглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЗІС» про стягнення безпідставно збережених коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2023 позивач звернулася до суду з позовом до ПП «ЗІС» про стягнення безпідставно збережених коштів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що вона є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:02:002:0089, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області загальною площею 3, 9363 га.

У 2016 році між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу користування ПП «ЗІС» належною ОСОБА_1 земельною ділянкою без законних на те підстав, внаслідок чого остання звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, який нібито укладено між її спадкодавцем ОСОБА_2 і ПП «ЗІС».

В подальшому позовні вимоги були змінені на усунення перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою. Рішенням Теплицького районного суду від 26.10.2022 у справі № 144/829/16-ц, яке Вінницьким апеляційним судом залишено без змін, позовні вимоги задоволено.

Під час розгляду вказаної справи встановлено, що спадкодавець позивача договір оренди землі не підписувала та не надавала на це відповідних повноважень іншій особі, що свідчить про відсутність її волевиявлення на укладання договору.

Враховуючи те, що ПП «ЗІС», починаючи з 2010 року і по даний час використовує належну позивачу земельну ділянку без законних на те підстав, не сплачуючи коштів за користування належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, тому вона звернулася до суду з указаним позовом.

Станом на 19.01.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:02:002:0089 становить 91 622, 87 грн., яка з 01.01.2016 не індексувалася.

Враховуючи той факт, що позивач є власником майна, яким безпідставно користувався і користується відповідач, ОСОБА_1 вважає, що стягненню з ПП "ЗІС" підлягають безпідставно збережені кошти за три роки (2020-2022) у сумі 8 246, 06 грн. із розрахунку 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 91 622, 87 грн.

Ухвалою судді від 31.01.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. 03.02.2023 указані недоліки усунуто.

Ухвалою судді від 07.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

27.02.2023 від представника відповідача - адвоката Притула В.Л. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що ПП «ЗІС» позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що відповідно до укладеного між ОСОБА_2 та ПП «ЗІС» договору оренди № 36 від 21.04.2006 підприємство на законних підставах використовувало належну позивачу, як спадкоємцю після смерті ОСОБА_2 , земельну ділянку, нараховувало та виплачувало орендну плату, яку остання отримувала з 2006 по 2013 роки у розмірі, що передбачений договором оренди землі та змінами до нього, з якої утримано та перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб.

Представник відповідача вважає, що до набрання рішенням Теплицького районного суду від 26.10.2022 законної сили, а саме до 11.01.2023, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та усунуто перешкоди останній у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 0523785000:02:002:0089, діяв договір оренди землі, укладений 21.04.2006 між ОСОБА_2 і ПП «ЗІС», яке на законних підставах використовувало земельну ділянку, належну позивачу.

У 2013 ОСОБА_2 померла та хто став спадкоємцем земельної ділянки ПП «ЗІС» відомо не було. На неодноразові прохання представників підприємства Прикмета Н.І. не надала документів, які підтверджують її право власності на вказану земельну ділянку, а також, починаючи з 2015 року, за отриманням орендної плати в контору ПП «ЗІС» не з`являлася.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Клінчиков С.О. позовні вимоги підтримав із підстав, що викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ПП «ЗІС» - адвокат Притула В.Л. позовні вимоги не визнав, посилаючись на заперечення, викладені у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши письмові докази, надані сторонами в їх сукупності та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та законності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:02:002:0089, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, загальною площею 2, 2908 га (а.с. 9-10).

Відповідно до рішення Теплицького районного суду від 26.10.2022 у справі № 144/829/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПП "ЗІС", третя особа на стороні відповідача відділ Держгеокадастру у Теплицькому районі, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, позовні вимоги задоволено (а.с. 5-8).

Даним рішенням суду встановлено, що згідно висновку експерта № 6126/6127/17-21 від 15.12.2017 підпис в оспорюваному договорі оренди землі в графі «Орендодавець» виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою (а.с. 6).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 11.01.2023, рішення Теплицького районного суду від 26.10.2023 залишено без змін (а.с. 34-38).

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до частин першої та другої зазначеної вище статтіЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (Постанова Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У главах 82 і 83 ЦК України визначено, що для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Водночас, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений, зокрема, у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Рішенням Теплицького районного суду від 26.10.2022 у справі № 144/829/16-ц, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 0523785000:02:002:0089, які чиняться ПП "ЗІС" шляхом зобов`язання її повернути позивачу та заборонити відповідачу проведення будь-яких сільськогосподарських робіт цій ділянці.

Отже, судом встановлено, що ПП «ЗІС» поза волею її власника ОСОБА_1 , фактично використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:02:002:0089 без належної правової підстави (відсутність укладеного правочину), при цьому не сплачуючи орендну плату, а відтак зобов`язане повернути кошти, які мало заплатити власникові земельної ділянки, яким є позивач.

Водночас, вирішуючи питання про суму коштів, які повинен відповідач сплатити за користування земельною ділянкою, суд виходить з такого.

Позивач розрахував, що фактична сума безпідставно збережених коштів за три роки (2020-2022) становить 8 246, 06 грн., виходячи з розрахунку 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі 91 622, 87 грн. за кожен календарний рік.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Крім того, згідно з абзацом першим пункту 289.1 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Близький за змістом правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та 18.03.2020 у справі № 639/5391/19.

За таких обставин, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель.

Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а винятково на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 28.09.2020 у справі № 922/4073/19, від 24.0.2020 у справі № 922/3616/19).

Відповідно до витягу № НВ-9902082702023 із технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:02:002:0089, площею 3, 9363 га, яка розташована на території Петрашівської сільської ради, становить 91 622, 87 грн. (а.с. 14).

За відсутності будь-яких заперечень щодо розміру розрахованих позивачем безпідставно збережених коштів, суд приймає як належний розрахунок виконаний у відповідності до вимогам чинного законодавства, відповідно до якого розмір безпідставно збережених коштів за 3 роки (2020-2022) обраховано шляхом множення 3 % на нормативно грошову оцінку земельної ділянки 91 622, 87 грн., що складає 8 246,06 грн.

З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в межах заявлених позовних вимог та стягує з відповідача на користь позивача 8 246, 06 грн. безпідставно збережених коштів.

Водночас суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 463/6829/21, відповідно до якої право на спадкове майно (перехід до позивача всіх прав та обов`язків спадкодавця) виникає з часу відкриття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на неї.

Враховуючи наведене, суд відкидає доводи представника відповідача щодо застосування ч. 1 ст. 148-1 Земельного Кодексу до спірних правовідносин, оскільки ПП «ЗІС» на момент переходу права власності до спадкоємця, користувалося земельною ділянкою без належної та достатньої правової підстави.

Витрати, понесені позивачем у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 073, 60 грн., на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Представником позивача - адвокатом Клінчиковим О.С. надано угоду про надання правової допомоги, укладену 04.03.2021 між ним і ОСОБА_1 та розрахунок - опис судових витрат, понесених позивачем у даній справі, на загальну суму 17 073, 60 грн.

ПП «ЗІС», не погоджуючись із зазначеною сумою судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, подав до суду клопотання про їх зменшення до 1 000 гривень, оскільки вважає, що вказана сума є неспівмірною зі складністю справи, наданим обсягом послуг та не відповідає критерію реальності та розумності.

Судом встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу, відповідно до детального опису - розрахунку становить 17 073, 60 грн., що включає вивчення документів - 1 000,00 грн.; складання позовної заяви - 5 000, 00 грн.; витрати на приїзд до Теплицького районного суду (мінімум 3 рази) - 2 000, 00 грн.; ведення справи в суді - 8 000, 00 грн., судовий збір - 1 073, 60 грн.

За наведених обставин, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності наданих адвокатом послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін, а також з огляду на те, що у провадженні суду перебуває значна кількість аналогічних справ за позовами фізичних осіб до ПП «ЗІС», в яких інтереси позивачів представляє адвокат Клінчиков С.О., що спрощує надання таких послуг, тому суд вважає, що дана сума є неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, відтак частково задовольняє вимогу щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010).

На підставі викладеного та керуючись статтями 1212 ЦК України, 4, 10, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «ЗІС» на користь ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у сумі 8 246 (вісім тисяч двісті сорок шість) грн. 06 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «ЗІС» на користь ОСОБА_1 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, адреса: вул. Д. Галицького, 27 а, оф. 203 м. Вінниця, 21036, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 364 від 19.12.2003.

Відповідач: Приватне підприємство «ЗІС», адреса: вул. Затишна, 6, кв. 4, с. Війтівка, Гайсинського району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 13319364.

Представник відповідача: адвокат Притула Василь Леонідович, АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 820 від 25.03.2013.

Повне судове рішення складено та підписано 28.04.2023.

Суддя