Постанова

від 28.03.2023 по справі 910/13084/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2023 р. Справа№ 910/13084/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Ніколова В.М.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 року

у справі №910/13084/21 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕРСАЙТ ПЛЮС"

про стягнення 391 099,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерсайт Плюс" про стягнення 391 099,00 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як постачальником умов укладеного між сторонами Договору №286/2/20/80 про постачання товарів для державних потреб матеріально - технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) від 16.07.2020 в частині своєчасної поставки товару, в зв`язку з чим позивачем нараховано пеню та штраф у вказаних сумах.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дерсайт Плюс» на користь Міністерства оборони України 56 253 грн. 96 коп. пені, 80 362 грн. 80 коп. штрафу та 2 049 грн. 25 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що факт порушення відповідачем строків поставки товару у кількості 20 штук на загальну суму 1 913 400,00 грн. позивачем належними та допустимими доказами не доведений.

А тому, суд здійснив власний розрахунок пені та штрафу лише в частині порушення строків поставки у кількості 12 штук на загальну суму 1 148 040,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 року у справі №910/13084/21 в частині відмови позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у позові зазначено, що відповідно до умов договору відповідач зобов`язувався поставити товар у кількості 80 шт, проте 20 шт. товару взагалі не поставлено, а 12шт. поставлено із порушенням строків, чого відповідачем спростовано не було. За твердженням апелянта, суд першої інстанції мав врахувати вимоги щодо нарахування штрафних санкцій за непоставлений товар у кількості 20 шт. незалежно, яке місце поставки передбачено договором.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/13084/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 (з урахування ухвали суду від 26.01.2023). відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 28.02.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 відкладено розгляд справи на 28.03.2023.

Явка представників сторін

У судове засідання 28.03.2023 з`явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання 28.03.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів на його юридичну адресу.

В той же час, поштова кореспонденція повернулась неврученою з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022, від 18.04.2022, від 17.05.2022), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 28.03.2023 за відсутності представника відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

16.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Семфорт» (в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дерсайт Плюс») (постачальник за договором) та Міністерством оборони України (покупець за договором,) укладено Договір № 286/2/20/80 про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується у 2020 році поставити замовнику обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (Лінія самообслуговування на 120 чол.), лот 3. Обладнання для їдалень (39312200-4) (Лінія самообслуговування на 120 чол.) (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості та у строки, вказані в Договорі.

Відповідно до Специфікації товару, викладеній у пункті 1. 2 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 14.09.2020), загальна кількість товару (обладнання для їдалень (39312200-4) (Лінія самообслуговування на 120 чол.)) становить 80 штук, загальною вартістю 7 653 600,00 грн. з ПДВ. Строк постачання товару до 29.10.2020 включно.

У відповідності до п. 2.1 Договору постачальник повинен поставити замовнику товар, якість, маркування, тара та упаковка якого відповідає вимогам чинних стандартів: відповідно до технічних вимог (додаток №13.2.2 до Договору) і в установленому порядку буде підтверджена такими документами: інструкція з експлуатації та гарантійний талон; декларація (сертифікат) про відповідність технічним регламентам холодильного та технологічного обладнання.

У розділі 4 Договору сторони погодили порядок розрахунків.

Так, відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства, але не пізніше за 10 робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.

До рахунка-фактури додаються: акт приймання-передачі, видаткова накладна постачальника, повідомлення підтвердження (додаток №13.2.1 до договору), яке оформляється одержувачем замовника. Постачальник протягом 5 календарних днів з дати прийняття товару одержувачем замовника у місцях поставки товару (пункт 5.2) надає належним чином оформлені документи на оплату. Без вищезазначених документів або належного їх оформлення і відсутності в них зазначеної інформації, оплата поставленого товару не проводиться (пункт 4.2 Договору).

Умовами пункту 5.1 Договору сторони погодили, що товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Терміни постачання обладнання визначено у рознарядці Міністерства оборони України (додаток №13.1.1 до договору), яка є невід`ємною частиною Договору (пункт 5.1 Договору).

Місцем поставки товару є військові частини Збройних Сил України, що визначаються у рознарядці Міністерства оборони України згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантаження (пункт 5.2 Договору).

Згідно з пунктом 5.3 Договору датою поставки товару вважається дата надходження товару до одержувача замовника, яка вказана в акті приймання-передачі (дата початку приймання товару).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідачем було здійснено часткову поставку товару - обладнання для їдалень (39312200-4) у кількості 12 штук на загальну суму 1 148 040,00 грн. (з ПДВ) одержувачу замовника - Військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , що підтверджується, зокрема, підписаною повноважними представниками сторін видатковою накладною №37 на загальну суму 1 148 040,00 грн. та актом приймання передачі № 417 від 18.12.2020.

16.02.2021 позивач звернувся із відповідача з претензією, в якій зазначив станом на 31.12.2020 постачання товару у кількості 64 шт на суму 6 269 952,00 грн. здійснено не було, у зв`язку з чим позивачем було нараховано суму штрафу, яку останній вимагав сплатити на його рахунок. Проте вказана претензія була повернута відділенням поштового зв`язку 24.02.2021 неврученою відповідачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджував, що відповідач не виконав належним чином умови укладеного між сторонами Договору в частині поставки товару, а саме поставка товару у кількості 12 штук відбулась із простроченням, тоді як постачання товару у кількості 20 штук взагалі не відбулось, у зв`язку чим позивачем були нараховані штрафні санкції за відповідне порушення умов договору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що факт порушення відповідачем строків поставки товару у кількості 20 штук на загальну суму 1 913 400,00 грн. позивачем належними та допустимими доказами не доведений.

А тому, суд здійснив власний розрахунок пені та штрафу лише в частині порушення строків поставки у кількості 12 штук на загальну суму 1 148 040,00 грн.

Однак, колегія суддів не погоджується з відповідним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до пунктом 8.3.6 договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого товару.

Як вбачається із специфікації товару, викладеній у пункті 1.2. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 14.09.2020), сторонами було погоджено кінцевий строк поставки всього товару у кількості 80 штук, а саме до 29.10.2020 включно.

Так, суд першої інстанції, з посиланням на умови пунктів 5.1, 5.2 договору, зазначив, що постачання товару одержувачам замовника постачальник зобов`язаний провести з обов`язковим виконанням вимог щодо адреси одержувачів, асортименту, кількості та якості товару, передбачених рознарядкою Міністерства оборони України.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки позивачем не надано рознарядки Міністерства оборони України щодо поставки спірної партії обладнання у кількості 20 штук за адресою: АДРЕСА_1, Військова частина НОМЕР_1 , а тому суд позбавлений можливості встановити, яку загальну кількість товару (кількість штук обладнання) та за яким асортиментом відповідач був зобов`язаний поставити до товар до відповідної військової частини.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо) (частина друга, четверта статті 267 ГК України).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (частини перша та четверта статті 251 ЦК України).

Тобто, з урахуванням умов пункту 1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 14.09.2020) та умов пункту 5.1, 5.2 Договору продавець зобов`язаний поставити покупцю товар у термін, визначений у рознарядці Міністерства оборони України, проте не пізніше 29.10.2020 (включно).

При цьому, виходячи з умов укладеного між сторонами Договору, виконання зобов`язання постачальника з поставки товару, в тому числі в його кінцевий строк, не ставиться в залежність від будь-якої іншої умови, як то здійснення оплати товару покупцем чи виставлення покупцем відповідної рознарядки.

Тобто, відсутність рознарядки покупця, яка передбачена п.п. 5.1, 5.2. договору, не звільняє постачальника від обов`язку поставити товар у строк, погоджений у п. 1.2. договору, а саме не пізніше 29.10.2020 включно.

Колегія суддів відзначає, що умови договору, зокрема, специфікація, містить повний і вичерпний перелік товару, який мав бути поставлений та його характеристику, а саме - обладнання для їдалень (39312200-4) (Лінія самообслуговування на 120 чол.); кількість такого товару - 80 штук, та визначено строк постачання такого товару - до 29.10.2020.

Матеріалами справи підтверджено лише часткову поставку відповідачем товару за договором у кількості 12 штук, що підтверджується актом приймання-передачі військового майна № 417 від 18.12.2020.

Доказів поставки решти товару, зокрема, спірних 20 штук, матеріали справи не містять. Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідачем протягом строку поставки товару вчинялись конклюдентні дії, направлені на виконання умов договору щодо поставки позивачу товару у кількості 20 штук.

А тому, посилання суду першої інстанції на відсутність рознарядки покупця, та, як наслідок, недоведеність факту прострочення виконання відповідачем свого зобов`язання, зокрема, з поставки 20 штук товару, є помилковим та таким, який ґрунтується на невірному тлумаченні п.п. 1.2., 5.1., 5.2. договору.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.

Згідно зі статтею 13 вказаного Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З наведених положень чинного процесуального законодавства вбачається, що саме учасники справи, які наділені певною процесуальною ініціативою, при зверненні до суду з заявами визначають свої вимоги (в межах яких і відбувається розгляд цих заяв судом) та несуть ризик настання або ненастання наслідків, пов`язаних з вчиненням відповідних процесуальних дій.

А тому, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла до висновку про доведеність позивачем факту прострочення відповідачем поставки товару у кількості 12 штук загальною вартістю 1 148 040,00 грн. на 49 діб, яка була поставлена за актом приймання-передачі військового майна № 417 від 18.12.2020, та прострочення відповідачем поставки товару у кількості 20 штук на суму 1 913 400,00 грн., так як матеріали справи не містять доказів фактичної поставки даного товару у строк, передбачений п. 1.2. договору.

Здійснивши власний розрахунок пені та штрафу відповідно до п. 8.3.6. договору, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 176 798,16 грн. пені (56 253,96 грн. пені за період прострочення з 30.10.2020 по 18.12.2020 + 120 544,20 грн. пені за період прострочення з 30.10.2020 по 31.12.2020) та 214 300,80 грн. штрафу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 року у справі № 910/13084/21 - частковому скасуванню.

Оскільки у позові позивач просив стягнути з відповідача 391 099,00 грн. штрафних санкцій за порушення умов договору, а відповідно до арифметичного розрахунку сума 176 798,16 грн. пені і 214 300,80 грн. штрафу становить 391 098,96 грн., а тому позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 у справі №910/13084/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 у справі №910/13084/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 120 544,20 грн. пені та 133 938,00 грн. штрафу скасувати, ухваливши нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дерсайт Плюс» (03035, м. Київ, просп. В. Лобановського, 123, код ЄДРПОУ 42174586) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 176 798,16 грн. пені, 214 300,80 грн. штрафу та 5 866,48 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дерсайт Плюс» (03035, м. Київ, просп. В. Лобановського, 123, код ЄДРПОУ 42174586) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 5 725,85 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/13084/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 01.05.2023

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко