Постанова

від 25.04.2023 по справі 910/10347/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2023 р. Справа№ 910/10347/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Мальченко А.О.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКОНТЕЙНЕР"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/10347/22 (суддя Гулевець О.В, повний текс рішення складено 15.12.2022)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКОНТЕЙНЕР"

про стягнення 12370,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРА-І» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКОНТЕЙНЕР» про стягнення 12 370,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленного товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКОНТЕЙНЕР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРА-І» борг у сумі 12 370,00 грн та судовий збір у сумі 2481,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності заборгованості у розмірі 12 370,00 грн за поставлений товар належним чином доведений, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а доказів оплати заборгованості у розмірі 12 370,00 грн, на час прийняття рішення, відповідачем не надано, обставин, викладених у позові, не спростовано.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРКОНТЕЙНЕР» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 року по справі №910/10347/22 та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі №910/10347/22. Також апелянт просить суд постановити окрему ухвалу відносно ТОВ «ФАРА-1» за зловживання процесуальними правами.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, постановленим при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи; з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- відповідач не був належним чином повідомлений судом про розгляд справи, оскільки направлена позивачем та судом кореспонденція поверталась, отримати яку відповідач не зміг, посилаючись що працівники ТОВ «УКРКОНТЕЙНЕР» з огляду на воєнний час та обстріли міста постійно не перебувають в офісі за адресою м. Київ, вул. Віскозна, буд. 17, корпус 93 Б, оф. 27, а працюють віддалено, більшість співробітників не перебуває у місті Київ;

- станом на дату звернення до суду у ТОВ «УКРКОНТЕЙНЕР» був відсутній борг перед ТОВ «ФАРА-І» за вказаними позивачем накладними, оскільки товар був оплачений у повному обсязі по кожній накладній, на підтвердження чого відповідач надає суду докази;

- судом проігноровано те, що за видатковими накладними, які надає позивач як доказ, автомобільні товари поставлені позивачем відповідачу на загальну суму 14 110,00 грн, у той час як позивач зазначив, що нібито частково оплата була здійснена і залишилась неоплаченою сума 12 370,00 грн, однак доказів на підтвердження часткової оплати за цими накладними позивачем не надано.

12.01.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКОНТЕЙНЕР» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/10347/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Мальченко А.О., Яковлєв М.Л.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/10347/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 16.01.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКОНТЕЙНЕР» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/10347/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/10347/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

30.01.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРКОНТЕЙНЕР» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/10347/22 та відкрито апеляційне провадження у справі №910/10347/22 за вказаною апеляційною скаргою, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.

Позивач своїм процесуальним правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРА-І» (надалі - постачальник, позивач) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРКОНТЕЙНЕР» (надалі - покупець, відповідач) автомобільні товари на загальну суму 14 110,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: №ЦБ-227709 від 31.03.2021, №ЦБ-226875 від 17.03.2021, №ЦБ-235225 від 05.08.2021, доданими до позову.

Позивач, стверджуючи про те, що відповідач здійснив часткову оплату поставленого відповідачеві товару за видатковими накладними №ЦБ-227709 від 31.03.2021, №ЦБ-226875 від 17.03.2021, №ЦБ-235225 від 05.08.2021, заявив до стягнення з відповідача 12 370,00 грн за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, виходячи з наявних в матеріалах справи видаткових накладних №ЦБ-227709 від 31.03.2021, №ЦБ-226875 від 17.03.2021, №ЦБ-235225 від 05.08.2021, між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач здійснив поставку товару, а відповідач, у свою чергу зобов`язався здійснити оплату поставленого товару.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, на виконання взятих на себе зобов`язань, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 14 110,00 грн, а відповідач, у свою чергу, прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №ЦБ-227709 від 31.03.2021, №ЦБ-226875 від 17.03.2021, №ЦБ-235225 від 05.08.2021.

Звернувшись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРА-І» стверджує, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату поставленого позивачем товару за видатковими накладними №ЦБ-227709 від 31.03.2021, №ЦБ-226875 від 17.03.2021, №ЦБ-235225 від 05.08.2021 не сплатив у повному обсязі, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем складає 12 370,00 грн.

Суд першої інстанції визнав факт наявності заборгованості у розмірі 12 370,00 грн за поставлений товар належним чином доведений, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.

Тому, оскільки доказів оплати заборгованості у розмірі 12 370,00 грн, на час прийняття рішення, відповідачем не надано, обставин, викладених у позові не спростовано, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Натомість, дослідивши матеріали справи та документи, надані позивачем, на які останній посилається в обгрунтування своїх позовних вимог, колегія суддів вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач на підтвердження часткової оплати відповідачем поставленого йому товару, надає разом з позовною заявою наступні докази:

- видаткова накладна №ЦБ-227709 від 31.03.2021;

- видаткова накладна №ЦБ-226875 від 17.03.2021;

- видаткова накладна №ЦБ-235225 від 05.08.2021.

Частинами 3,статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до наданих позивачем видаткових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРА-І» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРКОНТЕЙНЕР» товар на загальну суму 14 110,00 грн.

При цьому, позивач зазначає, що відповідачем здійснено лише часткову оплату поставленого товару за видатковими накладними №ЦБ-227709 від 31.03.2021, №ЦБ-226875 від 17.03.2021, №ЦБ-235225 від 05.08.2021, а тому заявив до стягнення з відповідача 12 370,00 грн за поставлений товар.

Колегія суддів вважає такі позовні вимоги недоведеними, оскільки стверджуючи про часткову оплату відповідачем поставленого товару, позивач не надає жодних доказів такої часткової оплати, з яких би суд міг встановити суму, що уже була сплачена відповідачем та співставити її з сумою поставленого товару.

Разом з тим, щодо доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає наступне.

Судом враховано, що відповідачем не надано до суду першої інстанції своїх заперечень щодо позовних вимог.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.10.2022 була повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання», у зв`язку з чим справа розглядалась судом першої інстанції за наявними матеріалами.

Відповідач у поданій апеляційній скарзі зазначає, що підстава неотримання кореспонденції полягає у тому, що працівники ТОВ «УКРКОНТЕЙНЕР» з огляду на воєнний час та обстріли міста постійно не перебувають в офісі за адресою м. Київ, вул. Віскозна, буд. 17, корпус 93 Б, оф. 27, а працюють віддалено, більшість співробітників не перебуває у місті Київ. Тому вручити кореспонденцію працівникам у короткі терміни або забрати кореспонденцію не вдається за можливе.

Судом апеляційної інстанції враховано, що з боку суду першої інстанції було вчинено необхідні дії, спрямовані на повідомлення відповідача про розгляд справи, при цьому згідно з позицією Великої Палати ВС у справі № 752/11896/17 повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Верховного Суду, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її неперебування за адресою, повідомленою суду.

Оскільки відповідачем не було висловлено свої заперечення під час розгляду справи в суді першої інстанції, у поданій апеляційній скарзі він стверджує, що ним оплачено поставлений позивачем товар, що підтверджується доданими до апеляційної скарги документами.

Відповідно до частин 1, 2 3,4 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною восьмою статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За змістом частин 1-3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії.

На підставі викладеного, оскільки відповідач не висловлював свої заперечення в суді першої інстанції з наведених вище підстав, колегія суддів вважає за можливе врахувати додані скаржником докази разом з апеляційною скаргою.

Скаржником на підтвердження своїх тверджень щодо оплати товару, що був поставлений позивачем, надано наступні докази:

- платіжну інструкцію №26653 від 01.04.2021, відповідно до якої була здійснена оплата товару на суму 960,00 грн за видатковою накладною №ЦБ-227709 від 31.03.2021 на підставі рахунку № ЦБ-5640 від 31.03.2021;

- платіжну інструкцію №26732 від 15.04.2021, відповідно до якої була здійснена оплата товару на суму 2285,00 грн за видатковою накладною №ЦБ-226875 від 17.03.2021 на підставі рахунку № ЦБ-4291 від 10.03.2021;

- платіжну інструкцію №27392 від 10.08.2021, відповідно до якої була здійснена оплата товару на суму 10 865,00 грн за видатковою накладною №ЦБ-235225 від 05.08.2021 на підставі рахунку №ЦБ-11824 від 04.08.2021.

Перевіривши доводи відповідача та надані на їх підтвердження документи, судова колегія вважає обґрунтованими та доведеними твердження скаржника про те, що поставлений товар відповідно до наданих позивачем видаткових накладних уже був оплачений відповідачем.

У зв`язку з вказаним, відповідач просить суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний суд в постанові від 19.02.2020 у справі № 910/7290/19 вказав, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, з огляду на те, що до подання позову відповідачем був оплачений товар за видатковими накладними, відповідно до яких позивач просить суд стягнути заборгованість з відповідача, судова колегія дійшла висновку про відмову в позові.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали відносно позивача за зловживання процесуальними правами, що на переконання апелянта полягає у поданні завідомо безпідставного позову, оскільки право на звернення до суду гарантоване Конституцією України та по суті є процесуальним правом учасника господарського процесу.

Підсумовуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКОНТЕЙНЕР» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/10347/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКОНТЕЙНЕР» - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/10347/22 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРА-І» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКОНТЕЙНЕР» про стягнення 12 370,00 грн - відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРА-І» (02152, місто Київ, ВУЛИЦЯ БЕРЕЗНЯКІВСЬКА, будинок 8, кімната 211, ідентифікаційний код 33299396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКОНТЕЙНЕР» (02094, місто Київ, вулиця ВІСКОЗНА, будинок 17, корпус 93Б, офіс 27, ідентифікаційний код 34880413) 3721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Матеріали справи № 910/10347/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

А.О. Мальченко