Постанова
від 11.04.2023 по справі 910/18651/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2023 р. Справа № 910/18651/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Кириленко О.М.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елінвар"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 (дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.12.2022) (суддя Трофименко Т.Ю.)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 (дата складання та підписання повного тексту рішення: 19.12.2022) (суддя Трофименко Т.Ю.)

у справі № 910/18651/21 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія "Укрбуденергосервіс" (відповідач-1);

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Елінвар" (відповідач-2);

3) ОСОБА_1 (відповідач-3)

про стягнення 1 293 897,86 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" (далі - ТОВ "Ромстал Україна", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія "Укрбуденергосервіс" (далі - ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Елінвар" (далі - ТОВ "Елінвар", відовідач-2) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-3) про стягнення з відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 солідарно на користь позивача - заборгованості: 1 114 121,24 грн основного боргу, 12 564,04 грн інфляційних втрат, 47 279,71 грн пені, 8 520,75 грн 3 % річних, 111 412,12 грн 10 % штрафу від суми основного боргу, а всього суми грошових коштів у розмірі 1 293 897,86 грн.

2. В обґрунтування позову ТОВ "Ромстал Україна" послалося на невиконання ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" договірних зобов`язань, що виникли в силу укладення договору поставки з відстроченням платежу № 2705/19 від 27.05.2019, щодо оплати вартості поставленого товару. При цьому, оскільки ТОВ "Елінвар" та ОСОБА_1 виступають поручителями ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" згідно з договорами поруки від 27.05.2019 та від 25.10.2019 відповідно, позов пред`явлено про стягнення заборгованості з відповідачів солідарно.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі № 910/18651/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс", ТОВ "Елінвар" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ромстал Україна" борг у розмірі 300 000,00 грн, інфляційні у розмірі 3 600,00 грн, 3 % річних у розмірі 1 824,66 грн та штраф у розмірі 30 000,00 грн; стягнуто солідарно з ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ромстал Україна" борг у розмірі 700 000,00 грн, інфляційні у розмірі 7 710,30 грн, 3 % річних у розмірі 5 429,82 грн, штраф у розмірі 70 000,00 грн; стягнуто з ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" на користь ТОВ "Ромстал Україна" борг у розмірі 114 121,24 грн, інфляційні у розмірі 1 253,74 грн, 3 % річних у розмірі 1 266,27 грн, штраф у розмірі 11 412,12 грн; стягнуто з ТОВ "Елінвар" на користь ТОВ "Ромстал Україна" судовий збір у розмірі 1 677,12 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ромстал Україна" судовий збір у розмірі 7 550,67 грн; стягнуто з ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" на користь ТОВ "Ромстал Україна" судовий збір у розмірі 9 471,47 грн. В іншій частині позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач-1 порушив свої зобов`язання за договором поставки з відстроченням платежу № 2705/19 від 27.05.2019, не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі згідно з графіком, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 114 121,24 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем-1 не спростований.

5. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних, 3 % річних та штрафу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та арифметично правильні.

6. Щодо нарахування позивачем пені, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в її задоволенні, оскільки передбачена у п. 9.1 договору поставки з відстроченням платежу № 2705/19 від 27.05.2019 пеня стосується порушення саме строків здійснення платежів за товар в порядку п. 6.1 цього договору, які визначити неможливо за браком відповідних документів, а додатковою угодою від 23.02.2021 натомість не передбачено сплату пені за порушення графіку оплат, тому, за переконанням суду, умова п. 9.1 зазначеного договору щодо пені не поширюється на невиконання графіку, встановленого вказаною додатковою угодою.

7. Разом з тим, місцевим господарським судом враховано, що на момент укладення між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 договору поруки від 27.05.2019 відповідальність поручителя - ТОВ "Елінвар" фактично визначалася сумою 300 000,00 грн згідно з п. 5.2 договору поставки з відстроченням платежу № 2705/19 від 27.05.2019, а додатковою угодою від 25.10.2019 така відповідальність збільшилася до 1 000 000,00 грн без надання на це згоди поручителя та без повідомлення останнього про такі зміни. Отже, за висновками суду, оскільки зміна обсягу відповідальності поручителя (відповідача-2) внаслідок укладення додаткової угоди від 25.10.2019 відбулася поза його згодою, як це вимагається законом та підтверджено сталою судовою практикою, то, зважаючи на ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідач-2 як поручитель все одно несе відповідальність, однак за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання, тобто в межах суми 300 000,00 грн.

8. Аналогічних висновків місцевий господарський суд дійшов й щодо обсягу відповідальності відповідача-3, вказавши, що оскільки відповідальність останнього щодо сплати боргу на момент укладення між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-3 договору поруки від 25.10.2019 фактично визначалась сумою 1 000 000,00 грн (з урахуванням додаткової угоди від 25.10.2019 до договору поставки з відстроченням платежу № 2705/19 від 27.05.2019, про яку вказано у самому договорі поруки), то відповідач-3 відповідає перед позивачем саме в межах цієї суми.

9. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку відповідачі-2, 3 мають відповідати з відповідачем-1 за невиконання грошових зобов`язань з оплати товару перед позивачем за договором поставки з відстроченням платежу № 2705/19 від 27.05.2019 солідарно, однак у визначених межах. З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд здійснив перерахунок 3 %, інфляційних та штрафу, які підлягають стягненню з відповідачів-2, 3, виходячи з указаних меж.

Короткий зміст і підстави заяви про ухвалення додаткового рішення

10. 28.11.2022 ТОВ "Ромстал Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою від 28.11.2022 про ухвалення додаткового рішення (щодо вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу) у справі № 910/18651/21, в якій просило суд ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн.

11. Зазначена заява обґрунтована тим, що 23.11.2022 Господарським судом міста Києва винесено рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, при цьому, не вирішено питання щодо стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу, які поніс позивач.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

12. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 заяву ТОВ "Ромстал Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/18651/21 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс", ТОВ "Елінвар" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ромстал Україна" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 554,19 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ромстал Україна" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 315,39 грн; стягнуто з ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" на користь ТОВ "Ромстал Україна" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 938,03 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

13. При ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а відповідачами не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу чи відмови в їх задоволенні.

14. Разом з тим, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог місцевий господарський суд, з урахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), дійшов висновку про покладення витрат на правову допомогу на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

15. Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Елінвар" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі № 910/18651/21 в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Ромстал Україна" до ТОВ "Елінвар" скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Ромстал Україна" до ТОВ "Елінвар" у даній справі відмовити повністю; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/18651/21 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ТОВ "Елінвар" скасувати і відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Ромстал Україна" про ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ТОВ "Елінвар".

16. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що:

- оскаржувані судові рішення ухвалені з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;

- суд першої інстанції не врахував, що заборгованість відповідача-1 перед позивачем за договором поставки з відстроченням платежу № 2705/19 від 27.05.2019 не доведена, а, враховуючи положення п. 2.2 договору поруки від 27.05.2019, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача-2 на користь позивача є необґрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягали задоволенню;

- позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати послуг адвоката.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

17. 02.01.2023 матеріали апеляційної скарги ТОВ "Елінвар" надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2023 передані колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Гаврилюк О.М., Ходаківська І.П.

18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18651/21, які надійшли до суду апеляційної інстанції 30.01.2023.

19. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Елінвар" залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Елінвар" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/18651/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.04.2023 о 09:50; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 23.03.2023.

Позиції учасників справи

21. Позивач, відповідач-1 та відповідач-3 не скористалися своїм правом, відзиви на апеляційну скаргу не подали, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не є перешкодою для апеляційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

Явка представників учасників справи

22. У судове засідання 11.04.2023 з`явився представник позивача.

23. Представники відповідачів у судове засідання 11.04.2023 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином, про причини неявки своїх представників суд не повідомили.

24. Колегія суддів апеляційної інстанції, зважаючи на те, що явка представників учасників справи до суду обов`язковою не визнавалась, дійшла висновку, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, та, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представників відповідачів.

25. У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

26. 27.05.2019 між ТОВ "Ромстал Україна" (Постачальник) та ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" (Покупець) укладено договір поставки з відстроченням платежу № 2705/19 (далі - Договір поставки), згідно з п. 2.1 якого у відповідності до умов цього Договору Постачальник зобов`язався поставляти Покупцеві Товари, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити Товари у відповідності до положень цього Договору.

27. Відповідно до п. 3.1 Договору поставки Постачальник здійснює поставку Товару (-ів) Покупцеві на підставі рахунку-фактури, який є разом з цим Договором підставою для здійснення Постачальником замовлення та поставки Товару.

28. Пунктами 3.3.1, 3.3.2 Договору поставки передбачено, що Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві належним чином оформлену видаткову накладну, що підтверджує поставку Товару.

Постачальник також зобов`язаний надавати Покупцеві на Товар, що поставляється на підставі рахунку-фактури, такі документи:

- податкова накладна, оформлена у відповідності до чинного законодавства України;

- інструкція з монтажу та експлуатації Товару, у випадках передбачених чинним законодавством України;

- гарантійний талон, складений у відповідності до чинного законодавства України;

- при отриманні товару Покупець зобов`язаний надати оригінал довіреності, заповненої належним чином;

- інші документи у випадках, встановлених законодавством України.

29. Згідно з п. 3.4.1 Договору поставки Постачальник здійснює поставку Товару на умовах ЕХW відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-20102". Покупець своїми силами та за власний рахунок, протягом дня підписання видаткової накладної завантажує та вивозить Товар зі складу Постачальника. Ризик випадкової загибелі або псування Товару переходить до Покупця з моменту передачі йому Товару, що підтверджується підписанням сторонами документів, визначених пунктом 3.3.1 цього Договору.

30. За приписами пунктів 5.1, 5.2 Договору поставки ціна на Товар визначається у рахунку-фактурі. Загальна заборгованість за відвантажений та неоплачений Товар за цим Договором не повинна перевищувати 300 000,00 грн (з ПДВ).

31. У п. 6.1 Договору поставки встановлено форму оплати - оплата з відстроченням платежу. Строк відстрочення платежу з оплати Товару складає 40 календарних днів з дати відвантаження Товару.

32. Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців. Якщо не пізніше ніж за 1 (один) календарний місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не попередить іншу сторону про припинення цього Договору у письмовій формі, цей Договір вважається продовженим на наступні 12 (дванадцять) календарних місяців на таких самих умовах (п. 8.1 Договору поставки).

33. У п. 9.1 Договору поставки передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків платежів, визначених цим Договором, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім пені, за порушення умов Договору Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми вартості поставленого Товару.

34. 25.10.2019 сторонами укладено додаткову угоду до Договору поставки, в якій сторони виклали п. 5.2 Договору в такій редакції: "5.2. Загальна заборгованість за відвантажений та неоплачений Товар за цим Договором не повинна перевищувати 1 000 000,00 (один мільйон) грн. (з ПДВ).".

35. 03.02.2020 сторонами укладено додаткову угоду до Договору поставки, у пунктах 1 та 2 якої Покупець підтверджує та визнає наявність простроченої заборгованості перед Постачальником згідно з Договором у загальному розмірі 1 214 483,67 грн з ПДВ, станом на 03.02.2020 та зобов`язується оплатити цю заборгованість у строк не пізніше 29.02.2020.

36. 23.02.2021 сторонами укладено додаткову угоду до Договору поставки, у п. 1 якої Покупець підтверджує та визнає наявність простроченої заборгованості перед Постачальником згідно з Договором у загальному розмірі 1 218 643,14 грн з ПДВ, станом на 23.02.2021, згідно з актом звірки взаємних розрахунків.

37. У п. 2 вказаної додаткової угоди сторони погодили, що Покупець зобов`язується оплатити заборгованість, визначену в п. 1 додаткової угоди, за таким графіком:

2.1. Суму в розмірі 100 000,00 грн з ПДВ не пізніше 30.05.2021.

2.2. Суму в розмірі 200 000,00 грн з ПДВ не пізніше 30.06.2021.

2.3. Суму в розмірі 300 000,00 грн з ПДВ не пізніше 30.07.2021.

2.4. Суму в розмірі 618 643,14 грн з ПДВ не пізніше 30.08.2021.

38. 27.05.2019 між ТОВ "Елінвар" (Поручитель), ТОВ "Ромстал Україна" (Кредитор) та ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" (Боржник) укладено договір поруки (далі - Договір поруки-1), згідно з п. 1.1 якого у відповідності до цього Договору Поручитель добровільно взяв на себе зобов`язання нести відповідальність перед Кредитором за невиконання або неналежне виконання Боржником взятих на себе зобов`язань за Основним договором, передбаченим ст. 2 цього Договору, включаючи матеріальну відповідальність за Основним договором.

39. У разі порушення Боржником обов`язку за Основним договором Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 1.2 Договору поруки-1).

40. Згідно з п. 2.1 Договору поруки-1 під Основним договором в цьому Договорі розуміють договір поставки з відстроченням платежу № 2705/19 від 27.05.2019, зі всіма додатками та додатковими угодами, укладений між Кредитором (в Основному договорі - "Постачальник") та Боржником (в Основному договорі - "Покупець").

41. За приписами п.п. 3.1, 3.2 Договору поруки-1 Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язання Боржником за Основним договором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи відшкодування Кредитору витрат та/або збитків, завданих порушенням Боржником зобов`язань за Основним Договором, сплату неустойки (пені, штрафу). Розмір відповідальності визначається Основним Договором.

Поручитель несе відповідальність як у випадку порушення Боржником будь-якої частини зобов`язання, передбаченого Основним Договором, так і при невиконанні його в цілому.

42. Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору поруки-1, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов`язку за Основним договором, що передбачений п. 1.1 цього Договору, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, взяті на себе по цьому Договору, не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від Кредитора. У вимозі повинно бути визначено невиконані Боржником зобов`язання, а також вказаний перелік (в т.ч. розрахований розмір збитків, штрафів, пені, неустойки, що належать до сплати) зобов`язань, що належить виконати Поручителю.

43. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до повного виконання Боржником всіх обов`язків перед Кредитором відповідно до умов Основного договору, у тому числі прострочених (п. 6.1 Договору поруки-1).

44. Порука за цим Договором припиняється через 5 (п`ять) років з дати укладення цього Договору, якщо Постачальником у цей строк не було пред`явлено до Поручителя вимоги про виконання Поручителем зобов`язань, забезпечених порукою за цим Договором (п. 6.2 Договору поруки-1).

45. Згідно з п. 7.8 Договору поруки-1, Поручитель підписанням цього Договору надає згоду на внесення Кредитором та Боржником будь-яких змін до Основного договору (у тому числі тих, що впливають на обсяг відповідальності Поручителя, а також щодо відстрочки платежу) без спеціальної на це згоди Поручителя і порука за цим Договором діятиме з урахуванням внесених змін до Основного договору. Проте у разі, якщо при внесенні змін до Основного договору Кредитор вважатиме за необхідне внести зміни чи доповнення до цього Договору, Поручитель з`явиться до Кредитора чи в місце, що буде вказане Кредитором, для оформлення відповідних змін (доповнень) до цього Договору, та підпише такі зміни.

46. 25.10.2019 між ОСОБА_1 (Поручитель), ТОВ "Ромстал Україна" (Кредитор) та ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" (Боржник) укладено договір поруки (далі - Договір поруки-2), згідно з п. 1.1 якого у відповідності до цього Договору Поручитель добровільно взяв на себе зобов`язання нести відповідальність перед Кредитором за невиконання або неналежне виконання Боржником взятих на себе зобов`язань за Основним договором, передбаченим ст. 2 цього Договору, включаючи матеріальну відповідальність за Основним договором.

47. У разі порушення Боржником обов`язку за Основним договором Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 1.2 Договору поруки-2).

48. Згідно з п. 2.1 Договору поруки-2 під Основним договором у цьому Договорі розуміють: договір поставки з відстроченням платежу № 2705/19 від 27.05.2019, включаючи додаткову угоду від 25.10.2019, а також усі додатки та додаткові угоди, укладені між Кредитором (в Основному договорі - "Постачальник") та Боржником (в Основному договорі - "Покупець").

49. Договори, зміни або доповнення до Основного договору, які будуть укладені після підписання даного договору поруки, підпадають під дію даного Договору (п. 2.2 Договору поруки-2).

50. За приписами п.п. 3.1, 3.2 Договору поруки-2, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язання за Основним договором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи відшкодування Кредитору витрат та/або збитків, завданих порушенням Боржником зобов`язань за Основним Договором, сплату неустойки (пені, штрафу). Розмір відповідальності визначається Основним Договором.

51. Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору поруки-2, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов`язку за Основним договором, що передбачений п. 1.1 цього Договору, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

52. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту повного виконання Боржником всіх обов`язків перед Кредитором відповідно до умов Основного договору, у тому числі прострочених (п. 6.1 Договору поруки-2).

53. Порука за цим Договором припиняється через 5 (п`ять) років з дати укладення цього Договору, якщо Постачальником у цей строк не було пред`явлено до Поручителя вимоги про виконання Поручителем зобов`язань, забезпечених порукою за цим Договором (п. 6.2 Договору поруки-2).

54. Згідно з п. 7.8 Договору поруки-2 Поручитель підписанням цього Договору надає згоду на внесення Кредитором та Боржником будь-яких змін до Основного договору (у тому числі тих, що впливають на обсяг відповідальності Поручителя, а також щодо відстрочки платежу) без спеціальної на це згоди Поручителя і порука за цим Договором діятиме з урахуванням внесених змін до Основного договору. Проте у разі, якщо при внесенні змін до Основного договору Кредитор вважатиме за необхідне внести зміни чи доповнення до цього Договору, Поручитель з`явиться до Кредитора чи в місце, що буде вказане Кредитором, для оформлення відповідних змін (доповнень) до цього Договору, та підпише такі зміни.

55. 21.10.2022 позивачем було направлено на адреси поручителів вимоги про сплату боргу № 2110-1 та № 2110-2, що підтверджується описами вкладення у цінний лист, накладними та фіскальними чеками АТ "Укрпошта", датованими 21.10.2022. Однак, ці вимоги залишились без відповіді та виконання.

56. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що графік погашення заборгованості згідно з додатковою угодою від 23.02.2021 відповідач-1 виконав частково, сплативши 20 000,00 грн 31.03.2021, 80 000,00 грн 25.05.2021 та 4 521,90 грн 08.07.2021, у зв`язку з чим його заборгованість становить 1 114 121,24 грн. Крім того, з урахуванням положень п. 9.1 Договору поставки та ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати становлять 12 564,04 грн, 3 % річних - 8 520,75 грн, пеня - 47 279,71 грн та штраф - 111 412,12 грн, які разом із сумою основного боргу позивач просив суд стягнути солідарно з відповідача-1 як боржника та відповідачів-2, 3 як його поручителів.

57. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-2 зазначив, що заборгованість відповідача-1 перед позивачем за Договором поставки встановити неможливо, оскільки позивачем не надано належних доказів, з яких можна було б встановити вартість, кількість переданого товару, та на підставі яких сформувалась заборгованість перед позивачем. Натомість, надані додаткові угоди не підтверджують момент виникнення заборгованості відповідача-1 та на підставі яких господарських операцій така заборгованість виникла. Крім того, у додаткових угодах не зазначено, що вони є невід`ємними частинами Договору поставки, що є необхідним у силу вимог п. 2.2 Договору поруки-2. Поряд з викладеним, відповідач-2 звернув увагу, що за наслідками укладення додаткової угоди від 25.10.2019 позивачем та відповідачем-1 було змінено зобов`язання та збільшено обсяг відповідальності Поручителя без його згоди, а тому згідно з вимогами ст. 559 ЦК України відповідач-2 несе відповідальність в обсязі, що існував до зміни зобов`язання, тобто в межах 300 000,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

58. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

59. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

60. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

61. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

62. Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором поставки товару, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм § 3 глави 54 ЦК України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

63. Положеннями ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

64. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

65. Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

66. Статтею 662 ЦК України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

67. Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

68. Аналогічні положення містяться і в ГК України. Так, відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

69. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

70. Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

71. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

72. Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

73. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

74. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ГПК України - змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 916/2492/21.

75. У додатковій угоді від 23.02.2021 до Договору поставки ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" підтвердило та визнало наявність простроченої заборгованості перед ТОВ "Ромстал Україна" згідно з Договором поставки у загальному розмірі 1 218 643,14 грн з ПДВ станом на 23.02.2021 та зобов`язалось оплатити зазначену заборгованість за таким графіком:

- суму в розмірі 100 000,00 (сто тисяч) грн з ПДВ не пізніше 30.05.2021;

- суму в розмірі 200 000,00 грн з ПДВ не пізніше 30.06.2021;

- суму в розмірі 300 000,00 грн з ПДВ не пізніше 30.07.2021;

- суму в розмірі 618 643,14 грн з ПДВ не пізніше 30.08.2021.

76. Місцевий господарський суд визнав слушними зауваження відповідача-2 про те, що окрім рахунків-фактур на підтвердження здійснення господарських операцій з поставки товару за Договором поставки позивач не надав інших доказів.

77. У той же час, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв в якості належного доказу існування боргу відповідача-1 за Договором поставки зазначену вище додаткову угоду від 23.02.2021, яка є чинною та не визнана недійсною, в якій відповідач-1 визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 1 218 643,14 грн.

78. Місцевим господарським судом встановлено, що виписками по рахунку позивача підтверджується здійснення відповідачем-1 часткових оплат за Договором поставки, зокрема, 20 000,00 грн 31.03.2021 та 80 000,00 грн. Водночас, вказаний позивачем платіж відповідача-1 08.07.2021 на суму 4 521,90 грн не виявлений судом серед наданих позивачем платіжних документів, однак його здійснення відповідачем-1 не спростовано, а тому судом першої інстанції визнано цю оплату.

79. Як правильно вказав суд першої інстанції, заборгованість відповідача-1 за Договором поставки підтверджена ним самим у додатковій угоді від 23.02.2021, відтак, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що з урахуванням часткового погашення заборгованості, наведеного вище, залишок заборгованості становить 1 114 121,24 грн, належних доказів сплати якої (тобто в розмірі 114 121,24 грн) до матеріалів справи не надано.

80. За таких обставин, колегією суддів апеляційної інстанції визнаються обґрунтованими висновки господарського суду першої інстанції про те, що відповідач-1 порушив свої зобов`язання за Договором поставки, не здійснивши оплату поставленого товару у повному обсязі згідно з графіком, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 114 121,24 грн, факт існування якої належним чином доведений та сторонами у даній справі не спростований.

81. Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 12 564,04 грн за загальний період прострочення з 01.07.2021 по 30.09.2021 та 3 % річних у розмірі 8 520,75 грн за загальний період прострочення з 01.07.2021 по 12.11.2021.

82. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

83. Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

84. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 904/2112/20.

85. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.

86. Враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, здійснення їх розрахунку не є однаковим з обчисленням штрафних санкцій (пені та штрафу) та не залежить від їх застосування.

Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 927/713/21.

87. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зазначений розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.

88. Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 47 279,71 грн за загальний період прострочення з 01.07.2021 по 12.11.2021 та штраф у розмірі 111 412,12 грн.

89. За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

90. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст. 549 ЦК України).

91. Відповідно до ст.ст. 216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

92. Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

93. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

94. У п. 9.1 Договору поставки сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем строків платежів, визначених цим Договором, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім пені, за порушення умов Договору Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми вартості поставленого Товару.

95. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені, місцевий господарський суд виходив з того, що передбачена у п. 9.1 Договору поставки пеня стосується порушення саме строків здійснення платежів за товар у порядку п. 6.1 цього Договору, які визначити неможливо за браком відповідних документів, натомість додатковою угодою від 23.02.2021 не передбачено сплату пені за порушення графіку оплат, тому, за переконанням суду першої інстанції, умова п. 9.1 Договору поставки щодо пені не поширюється на невиконання графіку, встановленого вказаною додатковою угодою.

96. У силу приписів ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

97. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, в частині висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені рішення суду не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.

98. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу у розмірі 111 412,12 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та арифметично правильні. У свою чергу, суд апеляційної інстанції, перевіривши зазначений розрахунок, також вважає його правильним.

99. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заборгованість відповідача-1 перед позивачем за Договором поставки складається з основного боргу в розмірі 1 114 121,24 грн, 3 % річних у розмірі 8 520,75 грн, інфляційних втрат у розмірі 12 564,04 грн та штрафу в розмірі 111 412,12 грн.

100. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

101. Як встановлено вище, з метою забезпечення виконання відповідачем-1 взятих зобов`язань за Договором поставки, між ТОВ "Елінвар" (Поручитель), ТОВ "Ромстал Україна" (Кредитор) та ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" (Боржник) укладено договір поруки від 27.05.2019 (Договір поруки-1), а між ОСОБА_1 (Поручитель), ТОВ "Ромстал Україна" (Кредитор) та ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" (Боржник) - договір поруки від 25.10.2019 (Договір поруки-2).

102. Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

103. Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

104. Частиною другою статті 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

105. Відповідно до ч. 3 ст. 554 ЦК України особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

106. Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18.

107. Згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

108. За змістом статей 553, 554 ЦК України обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.

109. Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

110. За загальним правилом, установленим частиною першою статті 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини третьої статті 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18.

111. Місцевий господарський суд, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, визнав доречними заперечення відповідача-2, що на момент укладення Договору поруки-1 відповідальність ТОВ "Елінвар" фактично визначалася сумою 300 000,00 грн (з ПДВ) згідно з п. 5.2 Договору поставки (за вказаним пунктом загальна заборгованість за відвантажений та неоплачений Товар за цим Договором не повинна перевищувати 300 000,00 грн (з ПДВ)), а додатковою угодою від 25.10.2019 така відповідальність збільшилася до 1 000 000,00 грн без надання на це згоди Поручителя (відповідача-2) та без повідомлення останнього про такі зміни.

112. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що оскільки зміна обсягу відповідальності Поручителя (відповідача-2) внаслідок укладення додаткової угоди від 25.10.2019 відбулася поза його згодою, як це вимагається законом та підтверджено сталою судовою практикою, то, зважаючи на ч. 1 ст. 559 ЦК України, відповідач-2 як поручитель все одно несе відповідальність за порушення зобов`язання Боржником, однак в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання, тобто в межах суми загальної заборгованості за відвантажений та неоплачений товар 300 000,00 грн.

113. Аналогічних висновків суд першої інстанції дійшов і щодо обсягу відповідальності ОСОБА_1 , обґрунтовано вказавши про те, що оскільки відповідальність останнього щодо сплати боргу (за відвантажений та неоплачений товар) на момент укладення Договору поруки-2 фактично визначалась сумою 1 000 000,00 грн (з урахуванням додаткової угоди від 25.10.2019 до Договору поставки, про яку вказано в самому Договорі поруки-2), то відповідач-3 відповідає перед позивачем саме в межах цієї суми загальної заборгованості за відвантажений та неоплачений товар.

114. При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 3.1 Договору поруки-1 та Договору поруки-2 Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язання Боржником за Основним договором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи відшкодування Кредитору витрат та/або збитків, завданих порушенням Боржником зобов`язань за Основним Договором, сплату неустойки (пені, штрафу).

115. З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку відповідачі-2, 3 мають відповідати з відповідачем-1 за невиконання грошових зобов`язань з оплати товару перед позивачем за Договором поставки солідарно, однак у визначених межах. При цьому, судом першої інстанції правомірно здійснено перерахунок 3 %, інфляційних та штрафу, які підлягають стягненню з відповідачів-2, 3, виходячи з указаних меж.

116. За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно задовольнив частково позовні вимоги, стягнувши: солідарно з ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс", ТОВ "Елінвар" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ромстал Україна" борг у розмірі 300 000,00 грн, інфляційні у розмірі 3 600,00 грн, 3 % річних у розмірі 1 824,66 грн та штраф у розмірі 30 000,00 грн; солідарно з ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ромстал Україна" борг у розмірі 700 000,00 грн, інфляційні у розмірі 7 710,30 грн, 3 % річних у розмірі 5 429,82 грн, штраф у розмірі 70 000,00 грн; з ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" на користь ТОВ "Ромстал Україна" борг у розмірі 114 121,24 грн, інфляційні у розмірі 1 253,74 грн, 3 % річних у розмірі 1 266,27 грн, штраф у розмірі 11 412,12 грн.

117. ЄСПЛ зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

118. У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

119. Згідно з рішеннями ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

120. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у даній справі.

121. Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у даній справі, колегія суддів зазначає таке.

122. Згідно зі ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

123. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

124. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

125. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

126. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

127. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

128. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

129. У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складають суму в розмірі 60 000,00 грн.

130. Також, як вбачається з протоколу судового засідання від 23.11.2022 у даній справі, до закінчення судових дебатів позивач зробив заяву відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

131. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

132. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

133. Суд враховує, що заява ТОВ "Ромстал Україна" від 28.11.2022 про ухвалення додаткового рішення (щодо вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу) у справі № 910/18651/21 з доказами на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, яка надіслана електронною поштою на адресу суду 28.11.2022, подана позивачем у межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

134. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

135. Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

136. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

137. У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

138. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Такий висновок відповідає висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, від 02.11.2020 у справі № 922/3548/19, від 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

139. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги № 20/10-1 від 20.10.2021, укладеного між Адвокатським об`єднанням "СТАТУС Д.К." (далі - АО "СТАТУС Д.К.", Об`єднання) та ТОВ "Ромстал Україна" (Клієнт) (далі - Договір № 20/10-1), додатку № 1 до Договору № 20/10-1, акта від 25.11.2022 приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) згідно з Договором № 20/10-1.

140. Відповідно до п. 1.1 Договору № 20/10-1 за дорученням Клієнта, Об`єднання зобов`язується надати правову допомогу з усіх питань, пов`язаних з діяльністю Клієнта, у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушуваних, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Клієнта, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі і на умовах, визначених цим Договором.

141. Згідно з п. 4.1 Договору № 20/10-1 сума винагороди (гонорару), яку Клієнт зобов`язується сплатити за надання правової допомоги (гонорар), порядок та строки її внесення визначається за домовленістю сторін та зазначається в окремому додатку до цього Договору.

142. У додатку № 1 до Договору № 20/10-1 сторони погодили виплату суми гонорару (винагороди) у розмірі 60 000,00 грн (без ПДВ) за надання Об`єднанням правової допомоги щодо вирішення супроводу діяльності Клієнта за усним чи письмовим зверненням Клієнта, а саме: ознайомлення з первинними документами бухгалтерського обліку, правовий аналіз документів та визначення правової позиції щодо стягнення заборгованості за договором поставки № 2705/19 від 27.05.2019, який укладено між ТОВ "Ромстал Україна" та ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс", договором поруки від 27.05.2019, який укладено між ТОВ "Ромстал Україна", ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" та ТОВ "Елінвар", договором поруки від 25.10.2019, який укладено між ТОВ "Ромстал Україна", ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" та ОСОБА_1; підготовка процесуальних документів в інтересах Клієнта, позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс", ТОВ "Елінвар", фізичної особи ОСОБА_1 , заперечень, пояснень тощо; безпосереднє представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях до набрання рішенням суду законної сили.

143. Відповідно до акта від 25.11.2022 приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) згідно з Договором № 20/10-1, підписаного ТОВ "Ромстал Україна" (Клієнт) та АО "СТАТУС Д.К." (Об`єднання), сторони підтверджують, що Об`єднання надало Клієнту послуги з правової допомоги в рамках Договору № 20/10-1 та додатку № 1 до вказаного договору в повному обсязі. Клієнт підтверджує, що послуги надані в повному обсязі і належної якості. Вартість послуг становить 60 000,00 грн (без ПДВ).

144. Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

145. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

146. Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

147. Згідно зі ст. 30 Закону формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час

148. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

149. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

150. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

151. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

152. У розгляді даного спору судова колегія враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

153. Також, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 922/2503/20, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

154. З огляду на вищевикладене, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються доводи скаржника про ненадання позивачем доказів на підтвердження оплати послуг адвоката.

155. На підставі встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а відповідачами не було подано до суду жодних належних доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а відтак, відсутні підстави для зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу як неспівмірного.

156. Водночас, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

157. Проте, місцевий господарський суд, стягуючи витрати на професійну правничу допомогу з відповідачів солідарно, не врахував, що судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки судовим рішенням підтверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору.

Відтак, судом першої інстанції у цій справі було помилково ототожнено інститут розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу, судового збору), закріплений в ГПК України, з солідарним обов`язком та відповідальністю, які є інститутами цивільного права і виникають лише у випадку, передбаченому законом або договором (ст. 541 ЦК України).

Отже, якщо позов задоволено, то судові витрати, за наявності у справі двох і більше відповідачів, розподіляються між відповідачами у визначених частках. Солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, судового збору, законом не передбачено.

У суду відсутні правові підстави для розподілу витрат на професійну правничу допомогу шляхом їх солідарного стягнення з відповідачів у випадку задоволення позову. Такий розподіл здійснюється відповідно до вимог Закону, зокрема ст. ст. 129, 126 ГПК України, Закону України "Про судовий збір".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20.

158. З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про солідарне стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, оскаржуване додаткове рішення підлягає зміні шляхом викладення пунктів 2-4 його резолютивної частини в редакції, відповідно до якої витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути на користь позивача з кожного з відповідачів, з урахуванням задоволених позовних вимог, у таких частках: з ТОВ "ІК "Укрбуденергосервіс" - у розмірі 29 280,47 грн, з ТОВ "Елінвар" - у розмірі 5 184,71 грн, з ОСОБА_1 - у розмірі 23 342,43 грн; в іншій частині зазначене додаткове рішення підлягає залишенню без змін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

159. Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

160. Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

161. Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

162. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції, зроблені в рішенні від 23.11.2022 у даній справі, про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі № 910/18651/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

163. Водночас висновки суду першої інстанції про солідарне стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, викладені у додатковому рішенні, є помилковими, внаслідок чого допущено порушення норм процесуального права, а тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/18651/21 підлягає зміні з урахуванням висновків, зроблених колегією суддів апеляційної інстанції у мотивувальній частині цієї постанови.

164. За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ "Елінвар" підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати

165. Відповідно до ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

166. Таким чином, у разі часткового задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін, виходячи з розміру задоволених вимог апеляційної скарги.

167. Разом з тим, під час оскарження додаткового рішення, яким вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, що виключає необхідність здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.

168. За таких обставин, у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі № 910/18651/21 та наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги лише в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у даній справі, судовий збір за перегляд якого в апеляційному порядку не сплачується, судові витрати за розгляд цієї апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елінвар" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі № 910/18651/21 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/18651/21 змінити.

4. Викласти пункти 2-4 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/18651/21 у такій редакції:

"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія "Укрбуденергосервіс" (просп. Павла Тичини, 1, м. Київ, 02152, ідентифікаційний код 39054933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" (вул. Новокостянтинівська, 4-А, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 32346937) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 280 (двадцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят) грн 47 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елінвар" (просп. Юрія Гагаріна, 2/35, м. Київ, 02094, ідентифікаційний код 38095998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" (вул. Новокостянтинівська, 4-А, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 32346937) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 184 (п`ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн 71 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" (вул. Новокостянтинівська, 4-А, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 32346937) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 342 (двадцять три тисячі триста сорок дві) грн 43 коп.".

5. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/18651/21 залишити без змін.

6. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

7. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 26.04.2023

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді О.М. Гаврилюк

І.П. Ходаківська


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	11.04.2023
Оприлюднено	02.05.2023
Номер документу	110533989
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Трофименко Т.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 11.04.2023 по справі 910/18651/21ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/18651/21

Постанова від 11.04.2023

Постанова
від 11.04.2023 по справі 910/18651/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД