Постанова

від 27.04.2023 по справі 910/6874/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2023 р. Справа№ 910/6874/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022

у справі № 910/6874/22 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ"

про стягнення 73 554,28 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С.П.А.Р.Т.А." (далі - ТОВ "С.П.А.Р.Т.А.", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" (далі - ТОВ "АГРОФІРМА САНРАЙЗ", відповідач) про стягнення 53 010,95 грн заборгованості за договором №7 від 01.03.2017 про охорону майна, суми інфляційних нарахувань у розмірі 17 677,43 грн та 3% річних у розмірі 2 865,90 грн, посилаючись на неналежне виконання умов вказаного договору, оскільки відповідач не розрахувався за надані послуги за договором №7 від 01.03.2017 за вересень 2020 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/6874/22 позов задоволено; стягнуто з ТОВ "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" на користь ТОВ "С.П.А.Р.Т.А." 73 554,28 грн, з яких: 53 010,95 грн основного боргу, 17 677,43 грн інфляційні втрати, 2 865,90 грн 3% річних та судовий збір в розмірі 2 481,00 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог щодо наявної заборгованості відповідача за договором №7 від 01.03.2017 за період з 01.09.2020 по 10.09.2020, що є підставою для стягнення як заборгованості, так і інфляційних втрат та 3% річних.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/6874/22, ТОВ "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити процесуальний строк на подачу апеляційної скарги, розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, відстрочити сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у справі; скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, ТОВ "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" вказує на порушення судом норм матеріального права, зокрема ст. ст. 530, 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 77, 91 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Судом першої інстанції не враховані заперечення відповідача щодо ненадання позивачем послуг з охорони у вересні 2020 року, припинення зобов`язань відповідача за договором №7 від 01.03.2017 за домовленістю сторін, оформленою Додатковою угодою від 10.09.2020 до вказаного договору. Підписуючи Додаткову угоду, сторони зазначили, що жодних претензій щодо виконання умов договору вони не мають, тому безпідставним є нарахування позивачем суми заборгованості за договором за вересень 2020 року. Крім того, умовами договору передбачено, що за надані послуги сторонами підписується Акт виконаних робіт, а не Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг). Прийнявши в якості доказу виконаних робіт за спірним договором Акт №ОУ-0000175 здачі-прийняття робіт (надання послуг) судом не враховано, що останній підписаний не уповноваженим виконавчим органом ТОВ "АГРОФІРМА САНРАЙЗ", і не може бути доказом виконаних робіт (надання послуг) з охорони майна в силу вимог договору, що свідчить про несхвалення зазначеного акту відповідачем. Таким чином, позивачем не доведено виконання ним робіт з охорони по договору №7 від 01.03.2017 та їх прийняття відповідачем.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2022 апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Санрайз» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6874/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/6874/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

07.12.2022 матеріали справи № 910/6874/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/6874/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

23.12.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/6874/22 та відкрито апеляційне провадження; відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" про розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/6874/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/6874/22 постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; ТОВ "С.П.А.Р.Т.А." встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 18.01.2023; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/6874/22.

18.01.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "С.П.А.Р.Т.А." надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач погоджується з наданою судом оцінкою правовідносин сторін, застосованими до них нормами матеріального права, вважає рішення суду першої інстанції законним та вмотивованим.

23.01.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов ідентичний за змістом відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/6874/22.

ТОВ "С.П.А.Р.Т.А." підкреслює, що розірвання договору не звільняє замовника від обов`язку оплатити кошти за надані послуги виконавцем протягом строку його дії. Крім того, скаржник не повідомляв позивача про те, що всі документи з його сторони, у тому числі акти здачі-прийняття, повинні підписуватися дирекцією у складі генерального директора та фінансового директора. Скаржник не надав позивачу жодних заперечень на Акт виконаних робіт, тож такий акт вважається прийнятим ним без зауважень та є підставою для здійснення оплати. Відтиск печатки відповідача на Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) є свідченням участі останнього, як юридичної особи у здійсненні господарської операції та підтвердження надання виконавцем послуг з охорони.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2017 року між ТОВ «С.П.А.Р.Т.А.» (Виконавець) та ТОВ «АГРОФІРМА САНРАЙЗ» (Замовник) укладено Договір №7, за яким Замовник доручає, а Виконавець за плату приймає на себе зобов`язання з охорони майна, що належить Замовнику (далі по тексту «Об`єкт»). Замовник зобов`язується виконувати передбачені Договором правила майнової безпеки і сплатити Виконавцю встановлену плату (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1, 2.2 договору, сторони передбачили, що охорона Об`єктів, переданих під охорону здійснюється за адресами: Харківська область, Сахновщинський р-н, с. Багата Чернещина; Харківська область, Сахновщинський р-н, с. Тавежня; Харківська область, Сахновщинський р-н, с. Судиха.

Охорона Об`єкту здійснюється в години і дні, зазначені в дислокації постів (Додаток №1 до цього договору).

Ціна послуг з охорони Об`єкту Виконавцем, обумовленого в цьому Договорі визначається в Актах виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками сторін і є невід`ємними додатками до цього договору (п. 3.1 Договору).

У відповідності до п. 3.2 договору, Акт виконаних робіт за надані послуги підписується щомісяця в строк до п`ятого числа місяця наступного за звітним і є підставою для здійснення оплати. Якщо протягом 5-ти днів з моменту отримання акту виконаних робіт замовник не надав письмової відмови від його підписання із зауваженнями, такий акт вважається прийнятим замовником без зауважень.

Положеннями п. 3.3 Договору передбачено, що зміна ціни послуг оформляється додатковою угодою до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін і є невід`ємним додатком до цього договору.

Оплата за надані виконавцем послуги в розмірі, обумовленому п.п. 3.1, 3.2 цього договору, проводиться щомісяця до 5 (п`ятого) числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виставленого виконавцем рахунку - фактури на оплату (п. 3.4 Договору).

У відповідності до п. 7.1 договору, договір укладається терміном на один рік і набирає чинності з дня підписання сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення або переукладання, то він продовжується на колишніх умовах на той же термін без обмеження кількості пролонгацій.

Розірвання договору раніше терміну може статися за ініціативою однієї зі сторін з письмовим повідомленням іншої сторони не менше, ніж за один місяць або за згодою сторін. При невиконанні цієї умови сторона - ініціатор розірвання договору виплачує іншій стороні в день фактичного розірвання договору штраф в розмірі суми, обчисленої до закінчення цього договору. У разі невиплати зазначеної суми в день фактичного розірвання договору, сторона - ініціатор розірвання договору сплачує зазначений штраф у подвійному розмірі.

Додатком №1 до договору №7 від 01.03.2017 «Дислокація постів», сторони визначили наступні об`єкти:

-механічний ток, що розташований за адресою: Харківська область, Сахновщинський р-н, с. Багата Чернещина - 1 пост, під охорону береться - механічний ток, час охорони - 24 години;

- контора, що розташована за адресою: Харківська область, Сахновщинський р-н, с. Багата Чернещина - 1 пост, під охорону береться - контора, час охорони - 24 години;

- тракторна бригада та гараж, що розташовані за адресою: Харківська область, Сахновщинський р-н, с. Багата Чернещина - 1 пост, під охорону береться - тракторна бригада, гараж, час охорони - 24 години;

- склади, що розташовані за адресою: Харківська область, Сахновщинський р-н, с. Багата Чернещина - 1 пост, під охорону береться - склади, час охорони - 24 години;

- олійниця, що розташована за адресою: Харківська область, Сахновщинський р-н, с. Багата Чернещина - 1 пост, під охорону береться - олійниця, час охорони - 24 години;

- гараж, що розташований за адресою: Харківська область, Сахновщинський р-н, с. Тавежня - 1 пост, під охорону береться - гараж, час охорони - 24 години;

- комора, що розташована за адресою: Харківська область, Сахновщинський р-н, с. Тавежня - 1 пост, під охорону береться - комора, час охорони - 24 години;

- столова, що розташована за адресою: Харківська область, Сахновщинський р-н, с. Тавежня - 1 пост, під охорону береться - столова, час охорони - 24 години;

- тракторна бригада. що розташована за адресом: Харківська область, Сахновщинський р-н, с. Садиха - 1 пост, під охорону береться - тракторна бригада, час охорони - 24 години.

Додатковою угодою від 27.19.2019 до договору №7 від 01.03.2017 сторони погодили п. 3.1. у розділі 3 Договору викласти у наступній редакції: «Ціна послуг з охорони об`єкта Виконавцем, визначених цим Договором, становить 159 032 грн. 86 коп. (сто п`ятдесят дев`ять тисяч тридцять дві грн. 86 коп.) в місяць, у тому числі ПДВ». Дана додаткова угода вступає в силу з 01.01.2020.

10.09.2020 сторонами підписана додаткова угода до договору №7 від 01.03.2017, за умовами якої сторони дійшли згоди розірвати договір з 10.09.2020, при цьому, останнім днем дії договору визначили 10.09.2020. В угоді сторони зазначили, що не мають жодних претензій щодо виконання умов договору. Дана додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, а саме з 10.09.2020.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що належним чином виконував взяті на себе зобов`язання за договором №7 від 01.03.2017 протягом строку його дії, проте відповідачем не здійснена оплата за надані послуги охорони за вересень 2020 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 53 010,95 грн.

На підтвердження надання послуг з охорони за спірний період, а саме за вересень 2020 року, позивачем долучено акт №ОУ-0000175 здачі - прийняття робіт (наданих послуг) у розмірі 53 010,95 грн, а також рахунок фактури №СФ-0000173 від 10.09.2020 у розмірі 53010,95 грн (а.с.17, 26). Разом з тим, позивачем було долучено акти здачі - прийняття робіт (наданих послуг) за період з січня 2020 року по серпень 2020 року, а також рахунки до вищевказаних актів.

13.07.2022 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №13/07-3 про перерахування заборгованості за послуги охорони за вересень 2020 року, що становить 53 010,95 грн. Проте, вищевказана претензія була залишена ТОВ «АГРОФІРМА САНРАЙЗ» без відповіді, заборгованість не оплачено; у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 73 554,28 грн, з яких: сума основного боргу у розмірі 53 010,95 грн, інфляційні втрати у розмірі 17 677,43 грн та 3% річних у розмірі 2 865,90 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді обставин справи в їх сукупності, враховуючи вимоги чинного законодавства та вищевказані межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, колегія суддів зазначає, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Таким чином, укладення ТОВ «АГРОФІРМА САНРАЙЗ» договору №7 від 01.03.2017 було спрямоване на отримання останнім послуг та одночасного обов`язку по здійсненню їх оплати.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції з оплати робіт підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (далі - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 вищевказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 3 договору №7 від 01.03.2017 сторонами погоджено, що ціна послуг з охорони Об`єкту виконавцем, обумовленого в цьому договорі визначається в Актах виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками сторін і є невід`ємними додатками до цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного сторонами договору позивач надав відповідачеві послуги з охорони майна, зокрема, за вересень 2020 року, загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ становить 53 010,95 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною сторонами копією акту №ОУ-0000175 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.17).

Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаний уповноваженими особами сторін без зауважень та заперечень щодо обсягу та якості наданих послуг, а також розміру винагороди виконавця за охорону об`єкту по виконанню договору №7 від 01.03.2017, оформлений відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88, а тому є належним та допустимим доказом на підтвердження факту надання позивачем послуг відповідачеві.

Доводи відповідача про те, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000175 є неналежним доказом, оскільки сторони мали скласти первинний документ з назвою «Акт виконаних робіт», колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що саме за такою ж формою і без заперечень з боку відповідача було складено акти № № ОУ-0000016, ОУ-0000034, ОУ-0000052, ОУ-0000073, ОУ-0000097, ОУ-000117, ОУ-0000137, ОУ-0000158, які відповідач вже оплатив, не маючи зауважень до назви актів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку використання неточної назви акту не має істотного значення для вирішення спору і не тягне за собою втрату позивачем права на стягнення винагороди за спірним актом.

Таким чином, позивач довів належними доказами існування у відповідача заборгованості за отримані ним послуги з охорони за вересень 2020 року.

В свою чергу, відповідач не спростував у належний спосіб та не надав до матеріалів справи доказів на спростування факту ненадання позивачем послуг з охорони за спірний період.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розірвання сторонами за обопільною згодою договору №7 від 01.03.2017 саме 10.09.2020, не звільняє відповідача від обов`язку оплатити кошти за надані позивачем послуги охорони за вересень 2020 року.

За приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати відповідно до договору настав, доказів повної оплати наданих послуг відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення у повному обсязі не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором №7 від 01.03.2017 підлягає задоволенню повністю в розмірі 53 010,95 грн.

Крім основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 17 677,43 грн інфляційних втрат та 2 865,90 грн 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних за заявлений позивачем період прострочення, враховуючи дати, з яких зобов`язання можна вважати простроченими, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення сум.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та вимоги законодавства, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову повністю.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/6874/22 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА САНРАЙЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/6874/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/6874/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/6874/22.

4. Матеріали справи № 910/6874/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова