Рішення

від 01.05.2023 по справі 908/527/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/43/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2023 Справа № 908/527/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група (юридична адреса: вул. Федорова Івана, буд. 32, Літ. А, м. Київ, 03038; адреса для листування: вул. Леонтовича, буд. 9, корп. 1, оф. 301, м. Київ, 01054; код ЄДРПОУ 30859524)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАВЕКСТАР (пров. Морський, буд. 11, м. Запоріжжя, 69014; код ЄДРПОУ 44450456)

про стягнення 29 804,27 грн.,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

20.02.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАВЕКСТАР про стягнення 29 804,27 грн.

20.02.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 (суддя Проскуряков К.В.) прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 908/527/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, розгляд справи по суті розпочати з 21.03.2023. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

01.05.2023 судом прийнято рішення.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 24.06.2020 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група (страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камоцці» (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-2802-00105/00001, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Ford Focus», д.н.з. « НОМЕР_1 ». 11.05.2021 об 08:50, в місті Запоріжжі по проспекту Соборний біля будинку № 77 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ford Focus», д.н.з. « НОМЕР_1 » та транспортного засобу «VOLKSWAGEN LT35D» д.н.з. « НОМЕР_2 » під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2021 по справі № 331/2603/21 ОСОБА_1 визнано винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди. З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулась потерпіла сторона та надала всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою особою документів було складено страховий акт ССКА-7593 від 25.05.2021. На підставі зазначеного страхового акту та розрахунку від 25.05.2021 ПрАТ «СК Українська страхова група здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 96 772,00 грн. Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «VOLKSWAGEN LT35D» д.н.з. « НОМЕР_2 » на момент скоєння ДТП застрахована у ПрАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ» за полісом АР/5027306, у зв`язку з чим ПрАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ» здійснило виплату страхового відшкодування за полісом АР/5027306 на рахунок ПрАТ «СК Українська страхова група 66 967,73 грн. (страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнта зносу автомобіля «Ford Focus», д.н.з. « НОМЕР_1 »). Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди водія автомобіля «VOLKSWAGEN LT35D» д.н.з. « НОМЕР_2 » - ОСОБА_1 працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю ПРАВЕКСТАР, відповідач як особа відповідальна за завданий збиток повинен відшкодувати ПрАТ «СК Українська страхова група різницю між сумою страхового відшкодування сплаченого за договором страхування майна № 28-2802-00105/00001 та сумою страхового відшкодування виплаченому за полісом № АР/5027306: 96 772,00 грн. 66 967,33 грн.=29804,27 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2023 до господарського суду Запорізької області повернулась ухвала від 27.02.2022 про відкриття провадження у справі № 908/527/23, яка надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАВЕКСТАР згідно Витягу з ЄДРПОУ 44450456: пров. Морський, буд. 11, м. Запоріжжя, 69014 з поштовою відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

З урахуванням викладеного суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю ПРАВЕКСТАР належним чином повідомлене про дату, час та місце наступного судового засідання.

Станом на 01.05.2023 відповідач відзив на позовну заяву, запропонований надати ухвалою від 27.02.2023 до суду не направив. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усі пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

24.06.2020 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група (страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камоцці» (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-2802-00105/00001, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Ford Focus», д.н.з. « НОМЕР_1 ».

11.05.2021 о 08:50 у м. Запоріжжя по пр. Соборний, біля будинку № 77 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ford Focus», д.н.з. « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «VOLKSWAGEN LT35D» д.н.з. « НОМЕР_2 » під керуванням ОСОБА_1 .

Вищевказана ДТП відбулась у результаті порушення ПДР водієм транспортного засобу «VOLKSWAGEN LT35D» д.н.з. « НОМЕР_2 », ОСОБА_1 , що підтверджується Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі № 331/2603/21 від 08.06.2021.

12.05.2021 до ПрАТ «СК «Українська страхова група» звернулось ТОВ «Камоцці» із заявою № ССКА-7593 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування пошкодженого майна - «Ford Focus», д.н.з. « НОМЕР_1 », договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-2802-00105/00001.

Згідно акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 12.05.2021, ремонтної калькуляції № 7263 від 18.05.2021, рахунку ФОП Браілко О.П. № СБО-К-000000000000090 від 19.05.2021, розрахунку від 25.05.2021 та страхового акту № ССКА-7593 від 25.05.2021, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ford Focus», д.н.з. « НОМЕР_1 » склала 96 772,00 грн.

Платіжним дорученням № 13918 від 25.05.2021 ПрАТ СК Українська страхова група перераховано на користь ФОП Браілко О.П. суму у розмірі 96 772,00 грн. з призначенням платежу: страх.відшк. 28-2802-00105/000041 від 24.06.2020, страх. акт ССКА-7593 від 24.05.2021, ТОВ «Камоцці», ЄДРПОУ 14290527; рах. № НОМЕР_3 -К-90 від 19.05.2021 буз ПДВ.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «VOLKSWAGEN LT35D» д.н.з. « НОМЕР_2 » була застрахована у ПрАТ «СК «Оранта-Січ» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів № АР/5027306, у зв`язку з чим платіжним дорученням № 825_АС01F/354 від 12.10.2021 ПрАТ «СК «Оранта-Січ» здійснено на користь ПрАТ СК Українська страхова група страхове відшкодування на суму 66 967,73 грн. (призначення платежу: страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнта зносу автомобіля «Ford Focus», д.н.з. « НОМЕР_1 » 2013 року випуску).

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі № 331/2603/21 від 08.06.2021 встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу «VOLKSWAGEN LT35D» д.н.з. « НОМЕР_2 » - ОСОБА_1 працевлаштований на посаді водія ТОВ ПРАВЕКСТАР.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

З урахуванням викладеного, предметом розгляду справи є стягнення страхового відшкодування на суму 29 804,27 грн. (96 772,00 грн. 66 967,73 грн).

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та обов`язків зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Наведене узгоджується із ч. 2 ст. 20 ГК України.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів за визначеною законом юрисдикцією господарського суду передбачено нормами статті 4 ГПК України.

Отже передумовами та матеріальними підставами для захисту права в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи, за захистом якого вона звернулась до суду, а також підтверджений належним доказом факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод установлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Статтею 27 Закону України Про страхування та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови виконання встановлених Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вимог, в т.ч. щодо подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання відповідної заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто, підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу шкоди на підставі договору добровільного майнового страхування.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В силу приписів ст. 22, 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є спеціальними.

Позивач у позовній заяві зазначив, що на момент дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу «VOLKSWAGEN LT35D» д.н.з. « НОМЕР_2 » - ОСОБА_1 працював у ТОВ «Правекстар».

У постанові Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2021 по справі № 331/2603/21, зазначено що особа-1 - ОСОБА_1 , уродженець м. Запоріжжя, громадянин України, працевлаштований на посаді водія ТОВ «Правекстар», «…».

До позовної заяви додано копію полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/005027306, в якому зазначено про страхування транспортного засобу «VOLKSWAGEN LT35» д.н.з. « НОМЕР_2 ».

Проте, матеріали справи не містять та позивачем суду не надано доказів того, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю ПРАВЕКСТАР є власником транспортного засобу «VOLKSWAGEN LT35D» д.н.з. « НОМЕР_2 ».

У постанові Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2021 по справі № 331/2603/21 також не зазначено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди - 11.05.2021, водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах ТОВ «Правекстар» та виконував службові обов`язки водія.

Доказів належності відповідачу транспортного засобу «VOLKSWAGEN LT35» д.н.з. « НОМЕР_2 » та будь-яких письмових пояснень щодо цього позивачем суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1-4ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку що вимоги позивача необґрунтовані, непідтверджені належними та допустимими доказами, є такими, що не підлягають задоволенню. Його доводи судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.