Рішення

від 01.05.2023 по справі 910/1562/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.05.2023Справа № 910/1562/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Артем" (м. Київ)

про стягнення 922.510,52 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Артем" про стягнення 922.510,52 грн, з яких: 669.409,52 грн заборгованості за спожитий протягом січня-лютого 2022 року природний газ за договором №211791/Т від 31.12.2021, 125.812,31 грн пені, 110.452,57 грн інфляційних втрат та 16.836,12 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

14.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він повідомив про часткову сплату заборгованості та зазначив про відсутність його вини у виникненні боргу.

21.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.12.2021 між позивачем, як Постачальником, та відповідачем, як Споживачем, було укладено договір постачання природного газу (для не побутових споживачів) №211791/Т (далі - Договір, за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити (передати) природний газ Споживачу, а Споживач зобов`язується приймати та своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу, а також виконувати інші зобов`язання передбачені цим Договором, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Відповідно до п. 3.6. Договору фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті Споживачем, підтверджується підписаним між Постачальником та Споживачем актом приймання - передачі газу, що складається на підставі даних Оператора ГРМ.

Відповідно до п. 4.6. Договору оплата вартості планового обсягу газу на Газовий місяць (М), визначеного в пункті 2.2. Договору здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника до 25 (двадцять п`ятого числа) Газового місяця (М-1) на умовах 100% попередньої оплати, за ціною планового обсягу газу, встановленого у п. 4.1. Договору.

Згідно з п. 4.8. Договору остаточні розрахунки за фактичний об`єм (обсяг) спожитого природного газу у Газовому місяці (М) здійснюються Споживачем за остаточною вартістю та остаточною ціною природного газу, які визначені пунктами 4.4., 4.5. Договору у строк до 15 (п`ятнадцятого) числа включно) Газового місяця (М+1).

Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок Постачальника (п. 4.10. Договору).

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання та діє в частині постачання природного газу до 28.02.2022, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання. Умови цього Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2022 (п. 11.1. Договору).

За умовами п. 11.2. Договору він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Наявними в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі підтверджується постачання відповідачу природного газу за Договором у період з січня по лютий 2022 року. На загальну суму 2.705.708,16 грн.

Відповідачем отриманий природний газ до пред`явлення позивачем позову було сплачено частково, на загальну суму 2.036.298,64 грн. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений у період з січня по лютий 2022 року природний газ за Договором складає 669.409,52 грн.

Відповідач наявність заборгованості за Договором не заперечує, проте зазначає, що починаючи з січня 2023 року намагається погашати існуюче грошове зобов`язання.

Так, відповідачем додано до відзиву платіжні доручення №58 від 30.01.2023, №64 від 07.02.2023 та №69 від 06.03.2023 на загальну суму 324.805,85 грн, у підтвердження здійснення цих оплат по Договору за 2023 рік, тож за доводами відповідача загальна сума заборгованості за Договором складає 344.603,67 грн.

Позивач з такими доводами відповідача не погоджується та зазначає, що за платіжними дорученнями від 30.01.2023, 07.02.2023 та від 06.03.2023, доданими відповідачем до відзиву на позовну заяву, останнім сплачено за спожитий природний газ з призначенням платежу: "Згідно договору №211791/Т від 01.11.2021 газ природний". Тобто, відповідачем 07.02.2023 погашено повністю заборгованість за спожитий природний газ по іншому Договору.

Натомість, у рахунок погашення заборгованості за спожитий природний газ за Договором від 31.12.2021 №211791/Т, за яким заявлено позовні вимоги, позивачем враховано сплачені відповідачем кошти в наступному порядку: 07.02.2023 - у розмірі 44.603,67 грн, 06.03.2023 - у розмірі 127.805,85 грн, на загальну суму 172.409,52 грн.

Отже, після відкриття провадження у справі №910/1958/23 відповідачем сплачено суму основного боргу за Договором у розмірі 172.409,52 грн, а залишок заборгованості відповідача складає 497.000,00 грн.

Дослідивши надані відповідачем докази сплати заборгованості, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, та погоджується з його висновком про врахування в рахунок погашення боргу за Договором 172.409,52 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем було сплачено позивачу заборгованість на суму 172.409,52 грн після звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі в цій частині слід закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У той же час, доказів сплати решти заборгованості в сумі 497.000,00 грн суду не надано.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 125.812,31 грн пені, 110.452,57 грн інфляційних втрат та 16.836,12 грн 3 % річних.

Відповідно до п. 8.6. Договору Споживач, у разі порушення строків розрахунків за природний газ, встановлених цим Договором, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу та нараховується до дати остаточного погашення заборгованості.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

За змістом ст. ст. 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що порушення зобов`язань за Договором сталося не з його вини, а зумовлене, зокрема, форс-мажорними обставинами, пов`язаними з повномасштабною збройною агресією РФ проти України.

Відповідача просить суд врахувати, що постачання газу по Договору відбувалося в Бізнес-Центр за адресою м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 2-А.

15.03.2022, під час чергової повітряної атаки, внаслідок потрапляння вибухового об`єкту (ракети) на суміжну з Бізнес-Центром територію, вибухова хвиля завдала значних пошкоджень Бізнес-Центру.

Завдані пошкодження унеможливили подальше функціонування Бізнес-Центру за цільовим призначенням, який фактично став непридатним для користування орендарями в силу завданих йому пошкоджень.

Будь-які грошові надходження від орендної діяльності Бізнес-Центру з березня 2022 року були призупинені в повному обсязі.

Відтак, основний дохід відповідача, який він міг отримати для оплати природного газу позивачу, залежав напряму від функціонування Бізнес-центру та отримання орендних платежів (оскільки Відповідач отримує кошти для оплати газу від власника Бізнес-Центру, який компенсує йому покриття витрат з оплати газу).

Отримання інших видів доходів також стало неможливим, в силу зупинення реалізації проектів через початок воєнного стану та ведення бойових дій в межах Київської області та міста Києва, від реалізації яких відповідач мав отримати доходи.

Позивач з цього приводу вказує про відсутність належних доказів настання форс-мажорних обставин.

Суд звертає увагу на те, що Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24.02.2022, введено воєнний стан.

Такі обставини є загальновідомими та не потребують додаткового доведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ГК України господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 417 ГК України у період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі закону про оборону України, інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому Торгово-промислова палата України з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин, відповідно до якого ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години З30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Відтак ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань за Договором на підставі ст. 617 ЦК України,

У той же час статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, розміру сум основного боргу та нарахованої пені, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Аналізуючи доводи сторін, врахувавши фактичні обставини даної справи, розмір штрафних санкцій за порушення Договору, а також врахувавши відсутність будь-яких доказів понесення позивачем збитків у зв`язку з несвоєчасною оплатою постачальнику товару за цим Договором, причини та наслідки невиконання спірного зобов`язання, обсяг виконаного у зобов`язанні, а також пошкодження об`єктів відповідача, суд вважає обґрунтованим та можливим зменшити за ініціативою суду розміру заявленої до стягнення пені до 50.000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 172.409,52 грн заборгованості, та про стягнення з нього на користь позивача 497.000,00 грн заборгованості, 50.000,00 грн пені, 110.452,57 грн інфляційних втрат та 16.836,12 грн 3 % річних. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені суд відмовляє у зв`язку зі зменшенням цієї штрафної санкції за ініціативою суду.

При цьому при закритті провадження у справі суд також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд повертає суму судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У зв`язку із відсутністю відповідного клопотання, суд наразі не вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в повному обсязі (крім частини вимог, відносно яких закрито провадження у справі).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/1562/23 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Артем" про стягнення 172.409,52 грн заборгованості.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Артем" (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2-Б; ідентифікаційний код 33566130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" (03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 5; ідентифікаційний код 42394311) 497.000 (чотириста дев`яносто сім тисяч) грн 00 коп. заборгованості, 50.000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. пені, 110.452 (сто десять тисяч чотириста п`ятдесят дві) грн 57 коп. інфляційних втрат, 16.836 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн 12 коп. 3 % річних та 11.251 (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят одну) грн 52 коп. судового збору.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко