Рішення

від 01.05.2023 по справі 910/2051/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.05.2023Справа № 910/2051/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ Поінт"

до фізичної особи-підприємця Гончарова Андрія Михайловича

про стягнення 420 305,48 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ Поінт" до фізичної особи-підприємця Гончарова Андрія Михайловича про стягнення 420 305,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договори №00321-КП від 29.09.2021 та №004/21-КП від 08.10.2021.

Відповідно до договору №00321-КП від 29.09.2021 позивач оплатив відповідачу 158 000,00 грн. за поставку двох банкоматів.

Відповідно до договору №004/21-КП від 08.10.2021 позивач оплатив відповідачу 160 000,00 грн. за поставку двох банкоматів.

Проте, відповідач своїх зобов`язань з поставки товару не виконав.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 318 000,00 грн., розмір інфляційних втрат в розмірі 90 254,02 грн. та трьох процентів річних в розмірі 12 051,46 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

16.03.2023 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») та 20.03.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд: позовну заяву ТОВ "АТМ Поінт" до фізичної особи-підприємця Гончарова Андрія Михайловича задовольнити частково та стягнути з фізичної особи-підприємця Гончарова Андрія Михайловича на користь ТОВ "АТМ Поінт" 318 000,00 грн. У решті позовних вимог відмовити. Також, зазначено, що сума витрат на правничу допомогу не є співмірною з обсягом виконаної роботи та вважає, що співмірною сумою витрат на правничу допомогу є сума не більше 3 000,00 грн.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України,проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АТМ Поінт" (покупець) та фізичною особою-підприємцем Гончаровим Андрієм Михайловичем (продавець) укладено договори №003/21-КП від 29.09.2021 та №004/21-КП від 08.10.2021.

Згідно з п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договорів, продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність повнофункціональний комплекс і-STREAM6676 (надалі за текстом ПЕКК), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити ПЕКК згідно умов договору.

Найменування, кількість та ціна ПЕКК, що є предметом договору, визначаються у специфікаціях, які підписуються сторонами, та є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договорів).

Згідно з п.2.1 договорів сукупна вартість ПЕКК, кількість, строки постачання та умови оплати фіксується у специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною.

За бажанням покупця для проведення розрахунків продавець має підготувати рахунок (ки) (п.2.3 договорів).

Відповідно до п.3.3 договорів продавець передає ПЕКК в кількості згідно специфікації протягом 3 (трьох) діб зі дня перерахування грошових коштів на користь продавця.

Датою постачання покупцю (перехід права власності) вважається дата підписання сторонами акту прийому-передачі ПЕКК (п.3.4 договорів).

Відповідно до п.4.1 договорів, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.10.2021 (по договору №003/21-КП від 29.09.2021) та до 31.12.2021 (по договору №004/21-КП від 08.10.2021), але у будь якому разі до повного виконання сторонами умов договору за усіма його додатками.

Додатком №1 від 08.10.2021 до договору №004/21-КП сторони визначили, що обладнання становить: повнофункціональний електронний касовий комплекс (ПЕКК) програмно-технічний платіжний пристрій і-STREAM6676 у кількості 2 (двох) одиниць. Ціна договору складає загальну вартість обладнання і становить 160 000,00 грн. без урахування ПДВ. Оплата за договором здійснюється покупцем на умовах передплати, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця у 3-иденний термін зі дня підписання договору, або отримання рахунку від продавця.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів позивачем за постачання ПЕКК (банкоматів) відповідачу була перерахова сума в розмірі 318 000,00 грн., а саме:

- на виконання умов договору №003/21-КП від 29.09.2021 позивачем перераховано на користь відповідача грошові кошти на загальну суму 158 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням №4 від 05.11.2021 року на суму 68 000,00 грн. та платіжним дорученням №5 від 09.11.2021 року на суму 90 000,00 грн.;

- на виконання умов договору №004/21-КП від 08.10.2021 позивачем перераховано на користь відповідача грошові кошти на загальну суму 160 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням №2 від 11.10.2021 року на суму 60 000,00 грн. та платіжним дорученням №3 від 12.10.2021 року на суму 100 000,00 грн.

Як зазначено позивачем та визнано відповідачем, останній свої зобов`язання відповідно до договорів щодо поставки товару не виконав.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 318 000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 90 254,02 грн. та три проценти річних в розмірі 12 051,46 грн. нараховані станом на 02.02.2023.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України).

За змістом ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.3.3 договорів продавець передає ПЕКК в кількості згідно специфікації протягом 3 (трьох) діб з дня перерахування грошових коштів на користь продавця.

Відповідно до договору №003/21-КП від 29.09.2021 позивач оплатив відповідачу другу частину коштів 09.11.2021, тому граничною датою поставки банкоматів є 12.11.2021 включно.

Відповідно до договору №004/21-КП від 08.10.2021 позивач оплатив відповідачу другу частину коштів 12.10.2021, тому граничною датою поставки банкоматів є 15.10.2021 включно.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 судом зроблено наступний висновок:

«За змістом статей 509, 524, 533- 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу). При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 2.1 контракту строку поставки (30 листопада 2016 року), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 01 грудня 2016 року.».

Таким чином, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто по договору №003/21-КП від 29.09.2021 з 13.11.2021 та по договору №004/21-КП від 08.10.2021 з 16.10.2021 року.

Суд зазначає, що наявність обов`язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та визнано відповідачем, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 318 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних в розмірі 12 051,46 грн. та інфляційних втрат в розмірі 90 254,02 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правовничу допомогу адвоката у розмірі 6 831,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

12.12.2022 між ТОВ «АТМ Поінт» (клієнт) та фізичною особою-підприємець Бартосевич Богданом Васильовичем (виконавець) укладено договір №5/01-П про надання професійної (правової) допомоги, відповідно до умов якої клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу з будь-яких питань, що виникають у клієнта.

Відповідно до п.4.3 договору за результатами надання правової допомоги складається акт-розрахунок, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої виконавцем правової допомоги та її вартість.

Вартість договору є гонораром виконавця за надання професійної правової допомоги та поверненню не підлягає (п.4.5 договору).

Адвокатом виставлено рахунок №1212-2022 від 12.12.2022 на суму 8 931,00 грн.

12.12.2022 між сторонами підписано акт-розрахунок №5/12 приймання-передачі послуг професійної правничої (правової) допомоги, відповідно до якого виконавець відповідно до умов договору надав клієнту професійну правничу (правову) допомогу на загальну суму 8 931,00 грн., з якої: 6 831,00 грн. надання правової допомоги про стягнення коштів з ФОП Гончарова А.М. на користь клієнта.

Також, в матеріалах справи наявні платіжна інструкція №4 від 13.12.2022 на суму 8 931,00 грн. з призначенням платежу: «оплата юридичних послуг згідно рахунку №1212-2022 від 12 грудня 2022р.» та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №5370 від 24.02.2020 року видано на ім`я гр. ОСОБА_1 .

Судом враховано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано суду доказів з метою доведення завищення вартості понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування, а зазначено тільки щодо не співмірності.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг та їх обсягу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача в сумі 6 831,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. . Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гончарова Андрія Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ Поінт" (03115, м. Київ, вул.. Святошинська, буд. 34, код ЄДРПОУ 44654281) грошові кошти в розмірі 318 000 (триста вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 90 254 (дев`яносто тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн. 02 коп., три проценти річних в розмірі 12 051 (дванадцять тисяч п`ятдесят одна) грн.. 46 коп., судовий збір в розмірі 6 304 (шість тисяч триста чотири) грн. 58 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 831 (шість тисяч вісімсот тридцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий