Ухвала

від 25.04.2023 по справі 914/146/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.04.2023 Справа № 914/146/23

За позовом: Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави, м. Львів

до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край», м. Львів

про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації прав

Суддя Наталія Мороз

при секретарі Соломії Дицькій

Представники:

Від прокуратури: Леонтьєва Н.Т.

Від відповідача-1: Коржевич У.Ф.

Від відповідача-2: Семків В.В.

Суть спору:

В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/146/23 за позовом заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави до відповідача 1: Львівської міської ради, до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації прав.

21.03.2023 через службу діловодства господарського суду відповідачем 2 подано клопотання від 20.03.2023 про залишення позовної заяви без руху.

24.03.2023 через систему «Електронний суд» прокурором подано заперечення на заяву про залишення позову без руху.

07.04.2023 через службу діловодства господарського суду відповідачем 2 подано додаткові пояснення по справі разом із клопотанням про закриття провадження у справі, а також клопотання від 07.04.2023 про залишення позовної заяви без розгляду.

14.04.2023 через систему «Електронний суд» прокурором подано письмові пояснення щодо клопотання відповідача 2 про закриття провадження у справі та залишення позовної заяви без розгляду.

24.04.2023 на електронну пошту господарського суду відповідачем 1 надіслано письмові пояснення у справі.

В судове засідання 25.04.2023 прокурор з`явився. Ствердив, що повідомив про всі відомі йому обставини справи, надав усі докази, на які посилається та не заперечує проти закриття підготовчого провадження.

Представник відповідача 1 в судове засідання з`явився. Ствердив, що повідомив про всі відомі йому обставини справи, надав усі докази, на які посилається та не заперечує проти закриття підготовчого провадження.

Представник відповідача 2 в судове засідання з`явився. Заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості ознайомитись із письмовими поясненнями прокурора та відповідача 1, а також долучення нових доказів, що стосуються графічних матеріалів до меморандуму.

Ухвалою суду, постановленою у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання, суд ухвалив залишити клопотання Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» про відкладення підготовчого засідання без задоволення.

Розглянувши клопотання відповідача 2 про залишення позовної заяви без руху, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданого клопотання заявник ствердив, що позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно в розумінні ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та практики Верховного Суду є майновою вимогою. Відтак, відповідач-2 просить залишити без руху позовну заяву у даній справі у зв"язку із сплатою прокурором судового збору у неналежному розмірі.

Прокурор у письмових поясненнях зазначив, що вказане клопотання відповідача-2 є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Зокрема вказав, що предметом позову є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності. Оскільки реєстраційні дії не є юридичними фактами, відтак, вони і не є підставами виникнення, зміни, припинення прав, у тому числі, права власності відповідача на спірну земельну ділянку, що є предметом позовної вимоги про припинення права власності відповідача 2 на спірну земельну ділянку. З огляду на наведене, на думку прокурора, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень є немайновою позовною вимогою, відтак, не вбачається законних підстав на визначення ціни позову у вказаному провадженні.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено ЗУ «Про судовий збір», який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2), а позовної заяви немайнового характеру - 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

У постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Згідно з п.3 ч.3 ст.162, п.п.1-3 ч.1 ст.163 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17).

Натомість, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Предметом позову у справі № 914/146/23 є визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4385 від 19.10.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» земельної ділянки» та скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» на земельну ділянку.

Суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, передусім, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Аналогічну позицію містить Постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Стосовно практики Верховного Суду, на яку посилається відповідач-2 обґрунтовуючи своє клопотання, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів.

Суд зазначає, що справи наведені представником Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» різняться за суб`єктним складом сторін спору, змістом правовідносин, фактичними обставинами справи, а тому має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» на земельну ділянку є немайновою, відтак відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху.

Клопотання відповідача 2 про закриття провадження у справі, суд вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на інформацію, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, згідно якої Львівська міська рада зазначена, як правонаступник Рясне-Руської сільської ради.

У відповідності до ч.1 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що прокурором вірно визначено суб`єктний склад учасників справи, а відтак, клопотання Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Вказане клопотання обґрунтоване відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, а органом, уповноваженим державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», на думку відповідача 2, є виконавчий комітет Львівської міської ради. Крім того, заявником зазначено про те, що позовну заяву у даній справі підписано та подано заступником керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова, Львівської області. Однак, жодних доказів відсутності на дату підписання і подання позовної заяви керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова та його першого заступника до позовної заяви не додано. Відтак, відповідач 2 вважає, що заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова, Львівської області не був уповноважений підписувати позовну заяву від імені окружної прокуратури.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положеннями ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частина 4 ст. 53 ГПК України встановлює, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 ГПК України).

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З урахуванням того, що відповідно до Рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, поняття «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі № 911/620/17 та від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15).

Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 зазначив, що «інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи».

Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Положеннями ч.5 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність зокрема у разі передачі їм земель державної власності.

Таким чином, Львівська міська рада орган місцевого самоврядування, що представляє Львівську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

Відтак, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Львівська міська рада.

Однак, в даній справі позивач та відповідач збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем. Враховуючи предмет спору, Львівська міська рада в даному випадку може бути тільки відповідачем у справі. При цьому, будь-який інший орган, який має повноваження щодо захисту інтересів держави або територіальної громади з вказаного питання, відсутній.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (ч. 2 ст. 188 ЗК України).

Згідно з ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (Закон № 963-ІV), охорона земель - це система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

У даній справі позов подано прокурором не в межах відносин, зазначених у ст.1 Закону «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а в межах спору про право користування земельною ділянкою комунальної власності несільськогосподарського призначення, у якому територіальна громада є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом - Львівську міську раду, замість якої й діє прокурор.

Натомість, в силу вимог ч.1 ст.122 та п. «а» ч.1 ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад для всіх потреб.

Враховуючи те, що позов подано для усунення помилки, допущеної, на думку прокурора, самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в приватну власність, тобто при здійсненні її власних функцій у земельних відносинах, прокурор правильно вказав, що Львівська міська рада у даній справі має бути відповідачем.

Водночас, інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній.

За таких умов, прокурор вправі подавати позов в інтересах держави та виступати самостійним позивачем у справі. Аналогічної позиції притримується ВПВС в постанові від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 по справі № 916/749/17 вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить. Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, поза як іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує.

Зважаючи на вищенаведене, суб`єкт, наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави та територіальної громади у випадку прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення, відсутній, що становить виключний випадок, коли прокурор має не тільки право, але і обов`язок, звернутися до суду для захисту інтересів держави.

Таким чином, органи прокуратури України, на даний час, є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із протиправним розпорядженням земельними ділянками, належними територіальній громаді.

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У даному випадку, звернення прокурора до суду спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у власність держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Статтею 24 ЗУ «Про прокуратуру» визначено особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді. Так, у ч.1 вказаної статті зазначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Як зазначено прокурором у письмових поясненнях від 14.04.2023, керуючись саме ст.24 Закону України «Про прокуратуру» Франківською окружною прокуратурою було заявлено позов.

Відтак, підписання позовної заяви заступником керівника Франківської окружної прокуратури не потребує додаткового з`ясування повноважень заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області на підписання позовної заяви.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку в клопотанні Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Торф`яний край про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Відповідно до ст. 177 ГПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. ст. 183, 202, 216 ГПК України, суд дійшов висновку закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 2, 177, 188, 183, 185, 234 ГПК України, суд,

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні клопотання Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» від 20.03.2023 про залишення позовної заяви без руху відмовити.

2. В задоволенні клопотання Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» від 07.04.2023 про закриття провадження у справі відмовити.

3. В задоволенні клопотання Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» від 07.04.2023 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

4. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по сутфі в судовому засіданні на 16.05.2023 р. о 14:10 год. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Львівської області за адресою: м. Львів, вул. Личаківська,128 зал судових засідань № 6.

5. Сторонам забезпечити явку повноважних представників в судове засідання, явка обов`язкова.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.