Рішення

від 17.12.2024 по справі 914/146/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 Справа № 914/146/23

За позовом: Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави, м. Львів

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: Обслуговуючого кооперативу «Торф`яний край», м. Львів

про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації прав

Суддя Наталія Мороз

За участю секретаря с/з Соломії Дицької

Представники:

Від прокуратури: Н. Леонтьєва

Від відповідача-1: У. Коржевич

Від відповідача-2: В. Семків

Суть спору:

Позовну заяву подано керівником Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави до відповідача-1: Львівської міської ради, до відповідача-2: Обслуговуючого кооперативу «Торф`яний край» про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4385 від 19.10.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» земельної ділянки»; скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив Торф`яний край» на земельну ділянку з кадастровим № 4610137500:11:016:0008, площею 0, 1551 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2095431146101, номер запису про право власності/ довірчої власності: 38851930.

Ухвалою суду від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.01.2023.

24.01.2023 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.02.2023.

Ухвалою суду від 21.02.2023 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 10.03.2023 та відкладено підготовче засідання на 21.03.2023.

21.03.2023 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.04.2023.

11.04.2023 підготовче засідання відкладено на 25.04.2023, про що відповідача-2 повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою від 25.04.2024 суд вирішив відмовити в задоволенні клопотань Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» про залишення позовної заяви без руху, про закриття провадження у справі та про залишення позовної заяви без розгляду; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 16.05.2023.

16.05.2023 та 06.06.2023 в судових засіданнях оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Ухвалою суду від 06.07.2023 суд вирішив повернутися до розгляду справи № 914/146/23 у підготовчому провадженні та зупинити провадження у справі № 914/146/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.

Ухвалою суду від 07.08.2024 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 27.08.2024.

27.08.2024 підготовче засідання відкладено на 24.09.2024, про що відповідачів повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

24.09.2024 підготовче засідання відкладено на 03.10.2024, про що відповідача-2 повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою від 03.10.2024 суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» про закриття провадження у справі; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.10.2024.

10.10.2024 судом розпочато розгляд справи по суті; в судовому засіданні оголошено перерву до 08.11.2024, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

08.11.2024 розгляд справи по суті відкладено на 19.11.2024, про що відповідача-1 повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

19.11.2024 та 10.12.2024 в судових засіданнях оголошено перерву, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

В судове засідання 17.12.2024 представники сторін з`явились.

Позиція позивача (прокурора).

В обґрунтування позовних вимог посилається на встановлення Франківською окружною прокуратурою м. Львова Львівської області факту незаконної передачі земельної ділянки (кадастровий № 4610137500:11:0016:0008, площею 0,1551 га) у приватну власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край», на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4385 від 19.10.2020.

Вказаним рішенням відповідачу-2 перадано у власність для будівництва та обслуговування гаражів земельну ділянку за категорією земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, якій присвоєно код КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Як зазначено прокурором, згідно з містобудівною документацією м.Львова (Генпланом м.Львова), територія, на якій розміщена спірна земельна ділянка, відноситься до території санітарно-захисних зелених насаджень, а згідно з планом зонування - функціональне зонування не визначено. В межі діючого генплану с.Рясне-Руська Яворівського району Львівської області спірна земельна ділянка не входила, відтак і план зонування та детальний план території розроблені не були. Відтак, спірне рішення про передачу гаражно-будівельному кооперативу земельної ділянки прийнято за відсутності встановлення такої можливості у затвердженій містобудівній документації, а тому всупереч ст.41 Земельного кодексу України, оскільки згідно норм наведеної статті, гаражно-будівельним кооперативам земельні ділянки можуть надаватись лише для гаражного будівництва і лише з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови.

Також прокурор посилається на порушення умов передачі земельної ділянки відповідачу-2, зазначаючи, що юридичну особу - обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» зареєстровано 02.10.2020. Згідно з матеріалами реєстраційної справи відповідача-2, засновниками та членами кооперативу є 3 особи. При визначенні розміру земельної ділянки, необхідної для здійснення гаражного будівництва в розрахунку на 1 члена, варто взяти до уваги ст. 121 Земельного кодексу України, згідно якої норма безоплатної приватизації землі на 1 особу для будівництва індивідуальних гаражів становить - не більше 0,01 гектара. Відтак, документація із землеустрою, яка повинна містити в тому числі, належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі відсутня, звернення кооперативу та оспорюване рішення Рясне-Руської сільської ради не містять жодних даних щодо необхідності забезпечення 3 членів Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» умовами для зберігання транспортних засобів (їх наявності, кількості тощо), а також обґрунтувань розміру земельної ділянки, яка необхідна для цих цілей, площею 0, 1551 га (по 0, 0517 га для гаражного будівництва на кожного члена кооперативу), а звернення не містить навіть прохання відведення земельної ділянки для здійснення гаражного будівництва.

Крім того, зазначив, що як встановлено прокурором, рішеннями Рясне-Руської сільської ради упродовж 2020 року передано безоплатно у власність гаражно-будівельним кооперативам понад 60 га земель, що беручи до уваги величину Рясне-Руської сільської ради, не є необхідним та співрозмірним.

Враховуючи наведене, прокурор вказує про наявність підстав для визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради та скасування державної реєстрації права власності відповідача-2 на спірну земельну ділянку.

Позиція відповідача-1.

Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог не заперечив, у поданому відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, для будівництва індивідуальних гаражів та для колективного гаражного будівництва надаються земельні ділянки з кодом КВЦПЗ 02.05 та 02.06 відповідно, що належать до земель категорії «землі житлової та громадської забудови», однак оскаржуваним рішенням Рясне-Руської сільської ради від 19.10.2020 № 4385 відповідачу-2 передано у власність земельну ділянку за категорією земель «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення» за кодом КВЦПЗ 12.04 «для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства», що прямо суперечить статті 41 Земельного кодексу України.

Ствердив, що при визначенні розміру земельної ділянки, необхідної для здійснення гаражного будівництва в розрахунку на одного члена, варто взяти до уваги ст.121 Земельного кодексу України, згідно якої норма безоплатної приватизації землі на одну особу для будівництва індивідуальних гаражів становить не більше 0,01 га. Документація із землеустрою, яка повинна містити належне обґрунтування щодо необхідності виділення членам кооперативу земельних ділянок відповідної площі - відсутня, що суперечить чинному законодавству.

Враховуючи наведене, Львівська міська рада вважає, що позов заступника керівника Франківської окружної прокуратури в інтересах держави є підставним.

Позиція відповідача-2.

Відповідач-2 проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем (прокурором) не доведено підстав для представництва в суді, оскільки в даному випадку звертатися до суду із позовом повинні були органи Держгеокадастру, оскільки саме вони здійснюють контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також за додержанням земельного законодавства, у тому числі органами місцевого самоврядування.

Звертає увагу, що прокурор в позові посилається на ухвалу Львівської міської ради від 29.12.2020 № 6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» як на підставу того, що Львівську міську раду визначено правонаступником прав та обов`язків місцевих рад, які приєднуються до Львівської територіальної громади. Приймаючи вказану ухвалу ЛМР, як правову підставу встановлено саме розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області». Таким чином, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 по справі № 640/15962/20 скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р в частині включення Рясне-Руської селищної ради Яворівського району Львівської області до складу Львівської ОТГ з адміністративним центром у місті Львові, то ухвала Львівської міської ради від 29.12.2020 № 6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» втратила чинність у цій частині. Отже включення Рясне-Руської селищної ради до Львівської ОТГ є незаконною та не відповідає правовому акту вищої юридичної сили. А відтак, вбачається за можливим керуватися такою ухвалою ЛМР при визначені правонаступника Рясне-Руської селищної ради. Відтак, вважає, що стороною у спірних правовідносинах є юридична особа, яка припинена, а правонаступник відсутній у зв`язку із набранням законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 по справі № 640/15962/20.

Крім того, зазначив, що відповідачем-2 правомірно і відповідно до вимог чинного законодавства набуто право власності на спірну земельну ділянку; норми земельного законодавства не обмежують прав обслуговуючих кооперативів на отримання земельних ділянок, а також не містять вимог щодо обґрунтування (розрахунку) площ; законодавство не забороняє надавати земельну ділянку кооперативу у власність для будівництва гаражів за рахунок (категорії) земель транспорту з КВПЦЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Вважає, що частина земель м.Львова орієнтовною площею 209,0 га, щодо яких затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації частини земель м.Львова, згідно ухвали № 4647 від «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова», фактично ніколи не належали до м.Львова, а Генеральний план м. Львова 2010 року та План зонування 2015 року, не може вважатися належним доказом неправомірного розпорядження земельною ділянкою з боку Рясне-Руської сільської ради.

Заперечуючи щодо позовних вимог також усно зазначив про неефективність обраного прокурором способу захисту, посилаючись на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 у справі № 914/1334/22. В позові просить відмовити.

Обставини справи.

Львівською міською радою, з врахуванням ухвали міської ради від 16.11.2017 № 2588 «Про затвердження меморандуму про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою» та від 07.12.2017 № 2677 «Про внесення змін до ухвал міської ради від 14.07.2015 № 4968 та від 01.10.2015 № 5143», звернення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району від 17.12.2018 № 1132, 14.02.2019 прийнято ухвалу № 4647 від 14.02.2019 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова», згідно з якою затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова орієнтовною площею 209,0 га (території, які межують з Рясне-Руською сільською радою), у тому числі земельної ділянки № 1 площею 26, 5865 га (кадастровий № 4610137500:11:016:0001), у тому числі площею 5, 5847 га у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 16.00 землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п.1.1).

Пунктом 3 вказаної ухвали вирішено передати зазначену у пункті зокрема 1.1 цієї ухвали земельну ділянку №1 площею 26, 5865 га (кадастровий № 4610137500:11:016:0001) комунальної власності Львівської міської ради до земель державної власності та пунктом 5 - рекомендувати Львівській обласній державній адміністрації розглянути питання прийняття зазначених земельних ділянок у державну власність з подальшою передачею цих земель у комунальну власність територіальної громади Рясне-Руської сільської ради Яворівського району.

19.03.2019 зареєстровано право комунальної власності Львівської міської ради на земельну ділянку за кадастровим № 4610137500:11:016:0001.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 23.08.2019 № 916/0/5-19 «Про прийняття земельних ділянок комунальної власності у державну власність», до земель державної власності із земель комунальної власності Львівської міської ради прийнято зокрема земельну ділянку площею 26, 5865 га (кадастровий № 4610137500:11:016:0001, КВЦПЗ - 16.00).

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 29.11.2019 зареєстровано право державної власності за Львівською обласною державною адміністрацією на земельну ділянку за кадастровим № 4610137500:11:016:0001.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 15.12.2019 № 1483/0/5-19 «Про передачу земельних ділянок з державної власності у комунальну власність», передано до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області земельні ділянки державної власності, серед яких, зокрема, земельна ділянка за кадастровим № 4610137500:11:016:0001.

Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 18.12.2019 № 3365 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» прийнято у комунальну власність зокрема земельну ділянку за кадастровим № 4610137500:11:016:0001, 19.12.2019 зареєстровано право комунальної власності.

03.01.2020 Рясне-Руською сільською радою Яворівського району Львівської області прийнято рішення № 3432 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (при поділі)», яким надано дозвіл зокрема на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за кадастровим № 4610137500:11:016:0001 площею 26, 5865 га на 7 земельних ділянок, зокрема земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0, 1551 га.

Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 3700 від 19.05.2020 вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 26, 5865 га, на 7 земельних ділянок, зокрема земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0, 1551 га (№4610137500:11:016:0008); зареєструвати право комунальної власності за Рясне-Руською сільською радою на земельні ділянки; дати дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою для зміни цільового призначення земельних ділянок; змінити функцію використання земель в межах категорії з КВЦПЗ 16.00 на КВЦПЗ 12.04.

03.06.2020 зареєстровано право комунальної власності Рясне-Руської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим № 4610137500:11:016:0008.

19.10.2020 (з вихідною датою 12.10.2020) до Рясне-Руської сільської ради надійшло звернення Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» про передачу у власність обслуговуючого кооперативу земельної ділянки кадастровий № 4610137500:11:016:0008, площею 0, 1551 га, яка розташована у с.Рясне-Руське. До звернення кооперативу долучено виписку з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

19.10.2020 рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4385 земельну ділянку площею 0, 1551 га (кадастровий № 4610137500:11:016:0008), Львівська область, м.Львів, (територія, що межує з Рясне-Руською сільською радою) передано у власність Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» для будівництва та обслуговування гаражів (КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.

22.10.2020 зареєстровано право приватної власності ОК «ГБК «Торф`яний край» на земельну ділянку з кадастровим № 4610137500:11:016:0008.

Вказане підтверджується також інформацією Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області, наданою листом № 0-13-0.91-2885/-22 від 22.11.2022.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 15.07.2020 № 795-ІХ, на 25.10.2020 призначено чергові місцеві вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, які проводились, серед іншого, на території Львівської територіальної громади.

29.11.2020 відбулась перша сесія депутатів Львівської міської ради.

З огляду на зазначене, з цього моменту закінчились повноваження усіх місцевих рад, які були обрані на попередніх місцевих виборах, у тому числі Рясне-Руської сільської ради.

Слідуючи із норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій», правонаступником прав та обов`язків Рясне-Руської сільської ради стала Львівська міська рада.

Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 № 6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» Львівську міську раду визначено правонаступником прав та обов`язків місцевих рад, які приєднуються до Львівської територіальної громади.

Ухвалою № 7 від 29.12.2020 Рясне-Руську сільську раду припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради.

Таким чином, 29.11.2020 повноваження Рясне-Руської сільської ради закінчились, а її правонаступником стала Львівська міська рада.

Згідно з інформацією Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування ЛМР, земельна ділянка з кадастровим № 4610137500:11:016:0008 відповідно до генерального плану міста Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 № 3924, розташована в межах території розташована в межах території санітарно-захисних зелених насаджень. Відповідно до плану зонування території Шевченківського району м.Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 № 4657, за функціональним регламентом (базове зонування) функціональне зонування для земельної ділянки з кадастровим № 4610137500:11:016:0008 не визначено. Згідно зі схемою зонування за планувальним регламентом плану зонування території Шевченківського району м.Львова вказана земельна ділянка розташована в межах підзони VІ периферійної зони з коефіцієнтом цінності 0.37. Згідно зі схемою зонування за природно-заповідним регламентом зазначена земельна ділянка частково розташована в межах підзони озеленені території загального користування та поза межами підзон за санітарно-гігієнічним, інженерно-геологічним і історико-архітектурним регламентами. В межі опрацювання містобудівної документації с. Рясне-Руське земельна ділянка з кадастровим № 4610137500:11:016:0008 не входить, оскільки розташована на території міста Львова.

Вважаючи, що рішенням Рясне-Руської сільської ради № 4385 від 19.10.2020, відповідачу-2 передано у власність для будівництва та обслуговування гаражів земельну ділянку за категорією земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, з кодом КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що прямо суперечить ст. 41 Земельного кодексу України, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4385 від 19.10.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» земельної ділянки» та скасування державної реєстрації права власності відповідача-2 на земельну ділянку з кадастровим № 4610137500:11:016:0008.

Оцінка суду.

Щодо здійснення представництва інтересів держави прокурором в суді.

Як встановлено положеннями ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зроблено наступні висновки: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

За змістом ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», до державного контролю за використанням та охороною земель належать заходи, спрямовані на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Позов у справі, що розглядається, подано прокурором не в межах заходів, які належать до державного контролю за використанням та охороною земель, передбачених в ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а як самостійним позивачем в межах спору про право користування земельною ділянкою комунальної власності несільськогосподарського призначення.

Відтак, доводи відповідача-2 судом відхиляються, оскільки у правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).

Крім того, суд зауважує, що визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.

Органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).

За обставин даної справи, органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому статусом позивача має наділятись прокурор. Зважаючи на викладене вище, прокурор не повинен був попередньо, до звернення до суду, повідомляти про це Львівську міську раду та/ або Держгеокадастр.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21.

У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас, доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

У даній справі предметом спору є рішення Рясне-Руської сільської ради, правонаступником якої є Львівська міська рада, про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» земельної ділянки».

З огляду на те, що в даному випадку (на думку прокурора) відбулось порушення інтересів територіальної громади внаслідок прийняття Рясне-Руською сільською радою оскаржуваного рішення, останній правомірно звернувся до суду як самостійний позивач, визначивши Львівську міську раду відповідачем.

Щодо встановлення факту правонаступництва Львівською міською радою прав та обов`язків Рясне-Руської сільської ради, суд зазначає, що у спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Таку позицію неодноразово висловлював Верховний Суд у постановах від 06.10.2020 у справі № 804/958/17, від 03.12.2020 у справі № 805/2173/16-а, від 30.12.2020 у справі № 805/4361/17-а.

Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 № 6 "Про функціонування Львівської міської територіальної громади", Львівську міську раду визнано правонаступником всього майна, прав та обов`язків Рясне-Руської територіальної громади.

Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 № 7 "Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради", Рясне-Руську сільську раду припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради.

Частиною 1 ст.73 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Зважаючи на вказане, Львівська міська рада є правонаступником Рясне-Руської сільської ради.

Згідно з ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом ст.2 ЗУ "Про кооперацію", кооперативом є юридична особа, утворена фізичними та/ або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо (ст. 6 ЗУ "Про кооперацію").

Гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації (ст. 41 ЗК України).

Відтак, гаражно-будівельним кооперативам можуть передаватись земельні ділянки для гаражного будівництва виключно у разі наявності затвердженої містобудівної документації та відповідно встановлення останньою можливості передачі земельної ділянки для будівництва гаражів.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, мультимодальних терміналів, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Верховий Суд у постанові від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17 констатував, що системне тлумачення ст. 41 ЗК України у поєднанні з іншими положеннями ЗК України (зокрема ст. 134 вказаного Кодексу щодо продажу земельних ділянок на торгах) дає підстави для висновку про винятковість можливості передання гаражно-будівельним кооперативам на підставі ст.41 ЗК України земельних ділянок безоплатно у власність. Тобто, таке передання повинно бути обумовлене особливими (виключними) цілями, що випливають зі змісту діяльності гаражно-будівельного кооперативу та кооперативу в цілому задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів та конкретного предмету (напрямку) його діяльності.

Коли йдеться про отримання гаражно-будівельним кооперативом у власність земельних ділянок в порядку ст.41 ЗК України, то такі ділянки повинні надаватись виключно за наявності дійсної необхідності у задоволенні мінімальних обґрунтованих потреб членів гаражно-будівельного кооперативу у паркомісці (гаражі), та ці ділянки повинні надаватись безоплатно у власність лише з цією метою.

При вирішенні питання щодо передання безоплатно у власність гаражно-будівельному кооперативу земельної ділянки, яку такий кооператив просить передати для гаражного будівництва в порядку ст. 41 ЗК України, наявність у суб`єкта звернення статусу, що відповідає передбаченим даною статтею положенням (гаражно-будівельний кооператив), не є достатньою підставою для передання безоплатно у власність кооперативу земельної ділянки будь-якого розміру. Натомість, заявник повинен довести та обґрунтувати, а орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, повинен перевірити наявність чи відсутність тих обставин, що членам гаражно-будівельного кооперативу для задоволення їх мінімальних потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) необхідні відповідні (конкретно заявлені) земельні ділянки, тобто документація землеустрою повинна містити в тому числі належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.09.2022 у справі № 906/260/21).

Згідно ст. 11 ЗК України, землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Чітке та неухильне дотримання органом місцевого самоврядування вимог закону, особливо в частині розпорядження майном, що належить відповідній територіальній громаді, покликане забезпечити не просто дотримання прав цієї громади, а й забезпечити ефективне управління цим майном, що призведе (має на меті призвести) до підвищення доходів з такого управління.

Оскаржуваним рішенням Рясне-Руської сільської ради № 4385 від 19.10.2020 відповідачу-2 передано у власність для будівництва та обслуговування гаражів земельну ділянку за категорією земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, якій присвоєно код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, для будівництва індивідуальних гаражів та для колективного гаражного будівництва надаються земельні ділянки з кодом КВЦПЗ 02.05 та 02.06 відповідно, що належать до земель категорії - землі житлової та громадської забудови.

Отже, гаражно-будівельним кооперативам земельні ділянки можуть надаватись лише для гаражного будівництва і лише з цільовим призначенням "землі житлової та громадської забудови".

Суд звертає увагу, що ст. 41 розміщена в Главі 6 ЗК України «Землі житлової та громадської забудови», яка не регулює питання надання земельних ділянок, що за категорією земель відносяться до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що окремо регулюються Главою 13 ЗК України.

Відповідач-2 є обслуговуючим гаражно-будівельним кооперативом, із чого випливає, що такий згідно своїх статутних цілей не може здійснювати будівництво об`єктів транспортної інфраструктури, у тому числі доріг, автострад, мостів та тунелів.

Тлумачення норми ст.41 ЗК України про можливість передачі земельних ділянок на підставі цієї статті з категорією «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення» у власність гаражно-будівельним кооперативам не відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до визначень, наведених у ст.1 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", генеральний план населеного пункту містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; містобудівна документація затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів (ст.17 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності").

Як вбачається з інформації Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування ЛМР від 25.10.2022, земельна ділянка з кадастровим № 4610137500:11:016:0008 розташована в межах підзони VІ периферійної зони з коефіцієнтом цінності 0.37. Згідно зі схемою зонування за природно-заповідним регламентом зазначена земельна ділянка частково розташована в межах підзони озеленені території загального користування та поза межами підзон за санітарно-гігієнічним, інженерно-геологічним і історико-архітектурним регламентами. В межі опрацювання містобудівної документації с. Рясне-Руське земельна ділянка з кадастровим № 4610137500:11:016:0008 не входить, оскільки розташована на території міста Львова.

Відповідно до ч.3 ст.24 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", заборонено передавати (надавати) земельні ділянки із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб за відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону.

Оскільки спірна земельна ділянка передана для будівництва гаражів, а відтак для містобудівних потреб, передача останньої не могла відбутись за відсутності плану зонування або детального плану території.

Доказів внесення змін в Генеральний план та розробки іншої містобудівної документації (план зонування, детальний план території) після передачі спірної земельної ділянки у власність Рясне-Руської сільської ради, матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, спірне рішення про передачу гаражно-будівельному кооперативу земельної ділянки прийнято за відсутності затвердженої містобудівної документації, а тому всупереч ст. 41 ЗК України та ст.24 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з ч.2 ст.393 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з приписами ч.3 ст.26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

З огляду на те, що спірне рішення Рясне-Руської сільської ради підлягає визнанню недійсним, наявні підстави для скасування запису про право власності, внесеного за наслідками прийняття вказаного рішення.

Щодо обраного прокурором способу захисту права, суд зазначає наступне.

У позовній заяві прокурор просить суд: 1) скасувати рішення ради про передачу оспорюваної земельної ділянки у власність відповідачу 2) скасувати державну реєстрацію права власності відповідача-2 на оспорювану земельну ділянку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Глава 6 (землі житлової та громадської забудови) розділу ІІ ЗК України містить ст.41, яка передбачає спеціальний спосіб набуття земельної ділянки гаражно-будівельними кооперативами. Згідно з цією нормою гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі N 925/1133/18 вказано, що правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб`єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов`язків учасників конкретних правовідносин тощо.

Ненормативними актами є індивідуально-правові акти (юридичні факти), на підставі яких у конкретних суб`єктів правовідносин (фізичних осіб та/чи юридичних осіб приватного права) виникають, змінюються або припиняються конкретні права і обов`язки.

При цьому, акт уповноваженого органу місцевого самоврядування може мати юрисдикційний зміст та може бути підставою для набуття у власність чи користування фізичними та юридичними особами земельних ділянок комунальної власності. У такому разі акт уповноваженого органу місцевого самоврядування набуває нової правової якості, оскільки фактично стає актом зі здійснення правомочності власника земельної ділянки у частині розпорядження нею.

Ненормативні акти індивідуальної дії у сфері земельних відносин також можуть діяти тривалий проміжок часу з моменту їх прийняття до моменту їх виконання, що породжує можливість їх судового оскарження. До таких актів, які не вичерпали свою дію, можна віднести рішення уповноваженого органу про продаж земельних ділянок у власність шляхом викупу, про продаж земельних ділянок або прав на них на земельних торгах, про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у користування або у власність, про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки тощо.

Указані рішення уповноваженого органу істотно відрізняються від актів ненормативного характеру індивідуальної дії, дія яких вичерпується незалежно від моменту їх виконання (рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність або користування земель, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, проведення інвентаризації тощо).

Подібні правові висновки викладені у численних постановах Верховного Суду у справах, предметом позову в яких є вимога про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та його скасування, зокрема, від 29.04.2020 у справі N 922/1363/19, від 14.05.2020 у справі N 927/580/19, від 12.12.2019 у справі N 924/817/16.

Як встановлено судом, відповідач-2 набув право власності на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради про передачу земельної ділянки.

Таким чином, рішення Рясне-Руської сільської ради є правовстановлюючим документом, який підтверджує та є підставою для набуття відповідачем-2 права власності на оспорювану земельну ділянку.

Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у п.10 ч.2 ст.16 ЦК України виділяє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Частиною 3 ст.152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: визнання прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі статтею 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Зміст аналізованих вище приписів указує на можливість захисту права осіб на землю у будь-який спосіб, якщо такий спосіб є ефективним та не суперечить вимогам Закону.

У постанові від 20.03.2024 у справі № 731/264/23 Верховний Суд зробив висновок, що визнання незаконними (протиправними) рішень органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якими порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, є належним і ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів.

У постанові від 12.03.2024 справі № 927/1206/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачений у п.10 ч.2 ст.16 ЦК України та, за встановлених судами конкретних обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору. З урахуванням обставин, з якими прокурор пов`язував порушення прав та інтересів держави (наявність у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме лише приведе до усунення порушення прав держави.

Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради проведено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17).

Зважаючи на те, що рішення Рясне-Руської сільської ради є правовстановлюючим документом, на підставі якого в ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» виникло право власності на спірну земельну ділянку, визнання недійсним такого рішення є належним та ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів територіальної громади.

У зворотному випадку існуватиме правова невизначеність щодо юридичної долі земельної ділянки, оскільки з одного боку існуватиме чинне та не скасоване рішення ради про передачу землі у власність, а з іншого існуватиме рішення суду, яким встановлено незаконність набуття ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» у власність земельної ділянки.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь- яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі N 903/1030/19.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі N 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі N 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі N 910/2861/18.

У даній справі прокурор звернувся до суду, посилаючись на незаконність прийнятого рішення про передачу земельної ділянки та, як наслідок, незаконність набуття відповідачем права власності на неї.

Метою звернення прокурора з позовом є повернення земельної ділянки у власність Рясне-Руської територіальної громади (її правонаступника Львівської міської ради).

За таких обставин при перевірці на належність обраного прокурором способу захисту, суд повинен встановити, чи дійсно скасування державної реєстрації права власності на оспорювану земельну ділянку за ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» матиме наслідком поновлення порушених прав, тобто відновлення права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

З аналізу наведеної вище статті вбачається, що внаслідок скасування державної реєстрації прав, зокрема щодо набуття права власності на оспорювану земельну ділянку за відповідачем, реєстратор одночасно відновлює право власності на земельну ділянку за попереднім власником.

Відновлення становища, яке існувало до порушення є одним із способів захисту, який передбачений п. 4 ч.2 ст. 16 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) вказано, що враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення.

Як встановлено судом, рішенням ради було передано оспорювану земельну ділянку відповідачу-2 та на підставі вказаного рішення було зареєстровано право власності на неї.

Водночас, за обставин даної справи, відчуження оспорюваної земельної ділянки на користь третіх осіб (здійснення ланцюгу правочинів) не було.

Відтак, суд приходить до висновку, що скасування державної реєстрації права власності за відповідачем буде належним та ефективним способом захисту, оскільки внаслідок такого скасування буде відновлений запис про право власності на оспорювану земельну ділянку за Львівською міською радою як правонаступником Рясне-Руської сільської ради та, як наслідок, повністю поновлене порушене право.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином для застосування віндикаційного позову необхідна сукупність підстав, зокрема: вибуття майна із володіння власника проти його волі, відчуження майна особою, яка не мала права його відчужувати (здійснення ланцюгу правочинів).

Однак, за обставин даної справи, земельною ділянкою розпорядився її власник, уповноважений суб`єкт Рясне-Руська сільська рада, тобто земельна ділянка не вибувала з володіння проти волі власника, а також відсутні обставини щодо здійснення ланцюгу правочинів. Відтак, підстави для застосування віндикаційного позову відсутні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту порушених прав, оскільки внаслідок скасування державної реєстрації прав на оспорювану земельну ділянку за відповідачем було відновлений запис про право власності на неї за Львівською міською радою, як правонаступником прав та обов`язків Рясне-Руської сільської ради.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачами.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4385 від 19.10.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» земельної ділянки».

3.Скасувати державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» (м. Львів, вул. Широка, 97/117, ідентифікаційний код 43851058) на земельну ділянку з кадастровим № 4610137500:11:016:0008, площею 0,1551 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2095431146101, номер запису про право власності / довірчої власності: 38851930.

4.Стягнути з Львівської міської ради (м.Львів, площа Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) на користь Львівської обласної прокуратури (м. Львів, проспект Шевченка, 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 1 984,80 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

5.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Торф`яний край» (м. Львів, вул. Широка, 97/117, ідентифікаційний код 43851058) на користь Львівської обласної прокуратури (м. Львів, проспект Шевченка, 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 1 984, 80 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення складено 20.12.2024

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяМороз Н.В.