Рішення

від 18.04.2023 по справі 915/306/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року Справа № 915/306/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (81554, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Черляни, вул. Польова, буд. 97; адреса електронної пошти: lawyer1@kpp-centr.com.ua; ідентифікаційний код 38169102)

до відповідача: Фермерського господарства «НИКО» (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове(з), вул. Курортна, буд. 1, корпус В; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 22429577)

про: стягнення 486 231,17 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

31.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 18.08.2022 (вх. № 3508/22) (з додатками), в якій просить суд:

- стягнути з Фермерського господарства «НИКО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» суму заборгованості у розмірі 160 063,41 грн, штраф у розмірі 284 912,87 грн, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 23 373,64 грн, інфляційні втрати в розмірі 15 894,71 грн, 3 % річних в розмірі 1 986,54 грн, а всього 470 336,46 грн;

- стягнути з Фермерського господарства «НИКО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» судові витрати у справі у розмірі 13 055,04 грн, що складається із суми сплаченого судового збору у розмірі 7 055,04 грн та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн.

05.09.2022, у зв`язку з тим, що позивачем не було дотримано вимог ст. ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд постановив ухвалу, якою позовну заяву було залишено без руху та приписав позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки у 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до господарського суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України; роз`яснив позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява у відповідності до приписів ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України вважається неподаною та повертається заявнику.

19.09.2022 до суду від позивача надійшла заява № 588 від 12.09.2022 про усунення недоліків, з урахуванням якої позивач просить суд:

- відкрити провадження та прийняти до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» до Фермерського господарства «НИКО» про стягнення заборгованості за договором поставки;

- стягнути з Фермерського господарства «НИКО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» суму заборгованості у розмірі 160 063,41 грн, штраф у розмірі 284 912,87 грн, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 23 373,64 грн, інфляційні втрати в розмірі 15 894,71 грн, 3 % річних в розмірі 1 986,54 грн, а всього 486 231,22 грн;

- стягнути з Фермерського господарства «НИКО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» судові витрати у справі у розмірі 13 293,47 грн, що складається із суми сплаченого судового збору у розмірі 7 293,47 грн та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн.

Позовні вимоги заявлені на підставі: Договору поставки № 553917 від 12.01.2022; видаткових накладних (18 шт.); банківської виписки; застосування норм статей 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 23.09.2022, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/306/22 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 25 жовтня 2022 року об 11:00; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

21.10.2022 на офіційну електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання б/н від 21.10.2022 (вх. № 4646/22) про розгляд справи без участі учасника судового процесу.

Разом із тим, суд відмічає, що вказаний документ не підписано електронним цифровим підписом, про що свідчить Акт Відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2022.

Ухвалою суду від 25.10.2022 було відкладено підготовче засідання у справі № 915/306/22 на 22 листопада 2022 року; зобов`язано позивача в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали надати суду докази направлення Фермерському господарству «НИКО» копії позовної заяви та доданих до неї документів.

03.11.2022 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 21.10.2022 (вх. № 4997/22) про розгляд справи без участі учасника судового процесу.

У зв`язку з тим, що головуючий у даній справі суддя - Смородінова О.Г. в період з 21.11.2022 по 12.12.2022 перебувала у відпустці (наказ господарського суду № 277-б від 02.11.2022), ухвалою суду від 18.11.2022 підготовче засідання у даній справі було призначено на 20 грудня 2022 року о 10:40.

Ухвалою суду від 20.12.2022 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/306/22 та постановлено провести підготовче засідання у даній справі у «розумний строк»; відкладено підготовче засідання на 24 січня 2023 року о 10:00; повторно зобов`язано позивача в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали надати суду докази направлення Фермерському господарству «НИКО» копій позовної заяви і доданих до неї документів.

28.12.2021 до суду від позивача надійшла заява № 1052 від 23.12.2022 на виконання вимог ухвали суду по справі № 915/306/22.

Ухвалою суду від 24.01.2023 було відкладено підготовче провадження у справі № 915/306/22 на 21 лютого 2023 року о 10:20.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у даній справі судді Смородінової О.Г. у період з 20.02.2023 по 01.03.2023, підготовче засідання у даній справі, призначене на 21.02.2023 не відбулося.

Ухвалою суду від 02.03.2023 було призначено підготовче засідання у справі № 915/306/22 на 21 березня 2023 року о 10:20.

09.03.2023 до суду від позивача надійшло клопотання № 375 від 09.03.2023 про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 21.03.2023 було закрито підготовче провадження у даній справі, з призначенням її до судового розгляду по суті на 18 квітня 2023 року об 11:00.

10.04.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» надійшла заява № 537 від 09.04.2023 про розгляд справи без участі представника позивача.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.

Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 23.09.2022 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія вказаної ухвали направлена на адресу відповідача була 22.10.2022 повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою з відміткою причини повернення: «за закінченням строку зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400500729267).

З урахуванням наведеного суд зауважує, що статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Згідно зі ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Отже, з урахуванням приписів ст. 11, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Фермерському господарству «НИКО» копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2022 у справі № 915/306/22 є 22.10.2022.

За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача тривав до 07.11.2022 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

В судове засідання 18.04.2023 учасники справи своїх повноважних представників не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 18.04.2023 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В

12 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР», як постачальником, та Фермерським господарством «НИКО», як покупцем, був укладений Договір поставки № 553917 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1). Предметом Договору є поставка запасних частин, аксесуарів до транспортних засобів та розхідних матеріалів, далі за текстом «Товар», за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури постачальника (п. 1.2). Товар передається покупцю партіями на підставі замовлень на кожну партію (далі - замовлення). Замовлення передасться засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою. У замовленні покупця зазначається найменування товару, кількість за кожним видом товару (п. 1.3).

За умовами наведеного Договору:

- кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару (п. 2.2);

- постачальник зобов`язаний, зокрема: передати товар покупцю відповідно до його замовлення у строк, в кількості та в асортименті, узгодженому сторонами (п. 3.1.1);

- покупець зобов`язаний, зокрема: прийняти товар ат вчасно його оплатити (п. 3.3.1);

- передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість (п. 4.3);

- загальна сума Договору визначається за сумою всіх видаткових накладних, виданих постачальником (п. 5.1);

- оплата товару здійснюється покупцем на основі даного Договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів па рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару (п. 5.5);

- у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду (п. 6.1);

- у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 1% від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду (п. 6.4);

- даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року (п. 10.1);

- у випадку якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну дії договору від жодної із сторін не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п. 10.2);

- припинення Договору внаслідок закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання не звільняє сторони від виконання зобов`язань за Договором, що виникли на момент припинення даного Договору та від відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання (п. 10.5).

Вищенаведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, щодо стягнення з відповідача, як покупця, заборгованості за поставлений товар, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та процентів річних, у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин поставки позивачем відповідачу товару на відповідну суму, а також порушення покупцем грошового зобов`язання перед постачальником за укладеним між сторонами договором поставки.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір поставки № 553917 від 12.01.2022;

- видаткові накладні (18 шт.);

- банківська виписка.

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів по суті позову суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріали свідчать про те, що на виконання укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв у власність товар на загальну суму 197 188,52 грн, що підтверджується підписними обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень видатковими накладними:

- № FTM00036800/22 від 31.01.2022 на суму 82 800,02 грн;

- № FTM00037775/22 від 01.02.2022 на суму 37 544,98 грн;

- № FTM00010131/22 від 02.02.2022 на суму 6 563,10 грн;

- № FTM00040580/22 від 02.02.2022 на суму 1 700,00 грн;

- № FTM00042513/22 від 03.02.2022 на суму 6 880,02 грн;

- № FTM00043346/22 від 04.02.2022 на суму 4 579,99 грн;

- № FTM00044478/22 від 04.02.2022 на суму 11 476,00 грн;

- № FTM00049732/22 від 09.02.2022 на суму 1 682,46 грн;

- № FTM00052514/22 від 10.02.2022 на суму 5 499,98 грн;

- № FTM00052399/22 від 10.02.2022 на суму 200,02 грн;

- № FTM00052338/22 від 10.02.2022 на суму 5 112,00 грн;

- № FTM00053060/22 від 10.02.2022 на суму 269,99 грн;

- № FTM00055201/22 від 11.02.2022 на суму 9 139,98 грн;

- № FTM00055229/22 від 11.02.2022 на суму 1 960,00 грн;

- № FTM00055237/22 від 11.02.2022 на суму 300,00 грн;

- № FTM00062624/22 від 17.02.2022 на суму 15 408,96 грн;

- № FTM00063193/22 від 17.02.2022 на суму 4 213,01 грн;

- № FTM00067720/22 від 21.02.2022 на суму 1 858,01 грн.

Суд зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» у позовній заяві стверджує про постачання відповідачу товару на суму у розмірі 211 980,67 грн.

Водночас, приписами ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

З огляду на вказане, слід констатувати, що з матеріалів справи судом встановлено, що позивач у встановленому процесуальним законом порядку довів суду здійснення постачальником поставки товару покупцю лише за вищенаведеними видатковими накладними на суму 197 188,52 грн.

Крім того, позивач зазначає, що станом на 18.08.2022 покупець здійснив часткову оплату за товар на суму 51 917,26 грн в рахунок вищезазначених накладних.

Разом із тим, матеріали справи свідчать про здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар на загальну суму 70 000,00 грн, що вбачається з наданих позивачем банківських виписок, зокрема, про здійснення Фермерським господарством «НИКО» таких платежів:

- від 17.02.2022 на суму 40 000,00 грн;

- від 18.02.2022 на суму 30 000,00 грн.

Отже, за даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останній оплату за поставлений товар здійснив лише частково, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Відповідач не спростував вимоги позивача, як і не надав суду доказів відсутності заборгованості перед кредитором.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за поставлений за Договором товар, в зв`язку з чим товариство цілком правомірно звернулося до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

З матеріалів справи судом встановлено, що при розрахунку суми основної заборгованості за Договором в розмірі 160 063,41 грн, позивачем допущено помилки.

Так, за розрахунком суду, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, позивачем доведено наявність заборгованості Фермерського господарства «НИКО» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» на суму 127 188,52 грн:

Сума поставленого товару - сума часткової оплати = сума заборгованості.

197 188,52 грн (82 800,02 + 37 544,98 + 6 563,10 + 1 700,00 + 6 880,02 + 4 579,99 + 11 476,00 + 1 682,46 + 5 499,98 + 200,02 + 5 112,00 + 269,99 + 9 139,98 + 1 960,00 + 300,00 + 15 408,96 + 4 213,01 + 1 858,01) - 70 000,00 грн (40 000,00 + 30 000,00) = 127 188,52 грн.

За такого, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості є підтвердженими матеріалами справи та обґрунтованими саме в межах суми 127 188,52 грн, та підлягають частковому задоволенню.

В стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 32 874,89 грн належить відмовити.

Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача:

- пеню в загальному розмірі 23 373,64 грн, розраховану за період прострочення з 21.03.2022 по 18.08.2022, виходячи із суми простроченого зобов`язання 160 063,41 грн;

- штраф в розмірі 284 912,87 грн, розрахований за період прострочення з 21.03.2022 по 18.08.2022, виходячи із суми простроченого зобов`язання 160 063,41 грн;

- 3 % річних на суму 1 986,54 грн, розраховані за період прострочення з 21.03.2022 по 18.08.2022, виходячи із суми простроченого зобов`язання 160 063,41 грн;

- інфляційні втрати на суму 15 894,71 грн, розраховані за період прострочення з 01.04.2022 по 31.07.2022, виходячи із суми простроченого зобов`язання 160 063,41 грн.

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми пені, суд зауважує таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.1 Договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та відповідних положень Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що при нарахуванні пені товариством допущено помилку при визначенні бази нарахування. Так, як уже було вище наведено, за розрахунком суду, позивачем доведено наявність заборгованості Фермерського господарства «НИКО» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» на суму 127 188,52 грн, а, отже, саме виходячи із даної суми заборгованості позивачу слід здійснювати відповідні нарахування.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми iPLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за період визначений позивачем, з огляду встановлену судом базу нарахування, є 18 573,01 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 4 800,63 грн.

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми штрафу у розмірі 284 912,87 грн суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (разове стягнення).

Суд зауважує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Водночас, судом враховано, що п. 6.4 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 1% від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

Отже, штраф погоджений сторонами в п. 6.4 Договору нараховується у відсотковому розмірі від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що погоджений сторонами в п. 6.4 Договору штраф, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб його обчислення у відсотковому розмірі від суми заборгованості за кожен день прострочення, підпадає під визначення пені.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов`язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.

Отже, розмір погодженої сторонами в п. 6.4 Договору неустойки, обрахованої шляхом множення 1 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару на кількість днів прострочення платежу, не відповідає поняттю «штраф», а фактично є пенею. При цьому, зазначення в договорі неустойки (пені) як штрафу не перетворює її в штраф.

Вказане mutatis mutandis, узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 25.07.2018 у справі № 922/4400/17.

Суд також зауважує, що відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки позивачем було заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості простроченого платежу за кожен календарний день прострочення, за сукупний період з 21.03.2022 по 18.08.2022, то підстави для стягнення штрафу у розмірі 1 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення за період з 21.03.2022 по 18.08.2022, який по суті теж є пенею, у позивача відсутні.

За такого, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 284 912,87 грн не підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

За перевіркою суду, відповідні розрахунки позивачем здійснено з допущенням помилки при визначені бази нарахування.

Судом здійснено перерахунок процентів річних та інфляційних втрат за допомогою програми iPLex та встановлено, що з урахуванням встановленої судом бази нарахування та з огляду на визначені позивачем періоди нарахування, обґрунтованою сумою 3 % річних є 1 578,53 грн, а інфляційних втрат - 14 168,15 грн, які і підлягають стягненню з відповідача.

В задоволенні ж позовних вимог в іншій частині, щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1 726,56 грн та 3 % річних в розмірі 408,01 грн позивачу слід відмовити.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Щодо розподілу судових витрат у вигляді сплаченого позивачем за подання позову судового збору суд зазначає таке.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2 422,62 грн ((161 508,21 / 486 231,17 грн) * 7 293,47 грн = 2 422,62 грн) судового збору.

Щодо розподілу судових витрат у вигляді понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Разом із тим, як встановлено судом, до моменту розгляду справи по суті, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, як і не висловлено наміру щодо подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «НИКО» (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове(з), вул. Курортна, буд. 1, корпус В; ідентифікаційний код 22429577) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (81554, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Черляни, вул. Польова, буд. 97; ідентифікаційний код 38169102) суму заборгованості у розмірі 127 188,52 грн, пеню у розмірі 18 573,01 грн, інфляційні втрати у розмірі 14 168,15 грн, 3 % річних у розмірі 1 578,53 грн, а також 2 422,62 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 32 874,89 грн, неустойки в розмірі 289 713,50 грн, інфляційних втрат в розмірі 1 726,56 грн та 3 % річних в розмірі 408,01 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (81554, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Черляни, вул. Польова, буд. 97; ідентифікаційний код 38169102);

Відповідач: Фермерське господарство «НИКО» (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове(з), вул. Курортна, буд. 1, корпус В; ідентифікаційний код 22429577).

У зв`язку з участю головуючого у даній справі судді Смородінової О.Г. в період з 24.04.2023 по 28.04.2023 у підготовці суддів місцевих господарських судів (наказ Господарського суду Миколаївської області № 13-в від 18.04.2023), повне рішення складено та підписано судом 01.05.2023.

Суддя О.Г. Смородінова