Рішення

від 27.04.2023 по справі 924/867/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2023 р. Справа № 924/867/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Танасюк О.Є., секретар судового засідання Мироненко Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича, м. Хмельницький

до Головного Управління Державної Податкової служби у Хмельницькій області, м. Хмельницький

про стягнення 186654,00 грн. у якості грошової винагороди по справі №13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор"

Представники сторін:

позивача: Побережний В.Т. - арбітражний керуючий; Кримчак О.А. - згідно ордера

відповідача: Нетребко О.М. - згідно витягу з ЄДР

Рішення ухвалюється 27.04.2023, оскільки в судовому засіданні 19.04.2023 постановлялася ухвала про оголошення перерви, яка занесена до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.12.2022р. відкрито провадження у справі №924/867/22, постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12:00 год. 18.01.2023.

18.01.2023 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання відповідно до п. 3 ч.2 ст. 183 ГПК України на 12:00 год. 16.02.2023 року. Дана ухвала занесена до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 15.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/867/22 на 30 днів та у зв`язку з відпусткою судді Танасюк О.Є., підготовче засідання у справі №924/867/22 призначено на 12:00 год. 23.02.2023.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.02.2023р. закрито підготовче провадження у справі №924/867/22 та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 11:00 год. 20.03.2023.

Ухвалою суду від 13.03.2023 у зв`язку з відпусткою судді Танасюк О.Є., судове засідання у справі №924/867/22 призначено на 11:00 год. 30.03.2023.

Ухвалою суду 30.03.2023 розгляд справи в судовому засіданні по суті відкладено на 10:00 год. 19.04.2023.

В судовому засіданні 19.04.2023 постановлено ухвалу про оголошення перерви на 12:00 год. 27.04.2023, яка занесена до протоколу судового засідання.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог Побережний В.Т. зазначає, що він виконував обов`язки арбітражного керуючого у справі №13/5025/794/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробничої компанії "Агроцукор" та за результатами його роботи ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.08.2017 було затверджено звіт про оплату послуг за період виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" з 01.04.2012р. по 01.08.2017р. в сумі 186654,00 грн.

Позивач вказує, що йому стало відомо що у боржника - ТОВ ІВК "Агроцукор" не було виявлено майна необхідного для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим ним як арбітражним керуючим у справі №13/5025/794/11 02.07.2021 подано клопотання до суду про стягнення на його користь не виплаченої основної грошової винагороди у справі №13/5025/794/11 в сумі 186654,00 грн. з єдиного кредитора - Головного Управління ДПС у Хмельницькій області.

Повідомляє, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2021 арбітражному керуючому було відмовлено у задоволенні клопотання про стягнення невиплаченої основної грошової винагороди з єдиного кредитора - Головного Управління ДПС у Хмельницькій області в сумі 186654 грн. При постановленні вищевказаної ухвали, суд посилався на те, що оскільки провадження в справі про банкрутство закрито, то в подальшому розгляд судом будь-яких майнових вимог між колишніми учасниками провадження у справі про банкрутство може здійснюватися у загальному провадженні відповідно до визначеної законом підсудності спору суду певної юрисдикції (суд посилався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №922/3997/15).

Також повідомляє, що Арбітражним керуючим Побережним В.Т подавався подібний позов до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, однак провадження у справі було закрито у зв`язку із тим, що справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, згідно ухвали від 09.08.2022 року, законність якої було підтверджено постановою Хмельницького апеляційного суду від 26.09.2022 року у справі №686/28290/21.

Таким чином, зазначає, що звертається у загальному порядку до суду за захистом своїх порушених прав.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві (від 05.01.2023) проти позову заперечує. Вказує, що Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Кодексом України з процедур банкрутства чітко визначені джерела оплати послуг арбітражного керуючого, серед яких не передбачено відшкодування з кредиторів грошової винагороди ліквідатора у випадку відсутності активів боржника та не створення фонду для авансування грошової винагороди.

Зазначає, що арбітражний керуючий Побережний В. Т. неналежним чином виконував свої обов`язки ліквідатора у справі №13/5025/794/11. Дії арбітражного керуючого свідчили про свідому бездіяльність ліквідатора стосовно розшуку майна банкрута та безпідставне затягування ліквідаційної процедури, що призвело до штучного збільшення пасиву боржника у вигляді витрат на оплату послуг ліквідатора. Вважає, що у даному випадку неналежне виконання ліквідатором покладених на нього обов`язків є достатньою підставою для відмови в затвердженні оплати його послуг.

Звертає увагу, що в ухвалі господарського суду Хмельницької області від 22.08.2017 року у справі №13/5025/794/11 зазначено наступне: „як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу засідання комітету кредиторів № 7 від 08.08.2017р. комітетом кредиторів схвалено звіт ліквідатора Побережного В.Т. про нарахування грошової винагороди в розмірі 186654,00 грн., при цьому окремо визначено, що відшкодування останньої здійснити за рахунок боржника, та про відсутність претензій до ініціюючого кредитора". Таким чином, вказує, що ухвала суду від 22.08.2017р. про затвердження звіту про оплату послуг арбітражного керуючого Побережного В.Т. за період з 01.04.2012р. по 01.08.2017р. в сумі 186654,00 грн. не може бути підставою для задоволення позову про стягнення з кредитора грошової винагороди.

Також відповідач наголошує, що на даний час між сторонами будь-який спір відсутній, в позовній заяві не наведено підстав порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи законних інтересів податковим органом. Просить відмовити у задоволенні позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26.04.2011 порушено провадження у справі №13/5025/794/11 про визнання банкрутом боржника - ТОВ "Агроцукор", смт. Ямпіль Білогірського району, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та відкрито процедуру розпорядження майном.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.04.2012 звільнено від виконання обов`язків ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Роговського Р.І та призначено ліквідатором ТОВ "Агроцукор" арбітражного керуючого Побережного В.Т. Зобов`язано ліквідатора провести ліквідаційну процедуру, скласти ліквідаційний баланс та подати його разом із звітом про свою діяльність до господарського суду для затвердження.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.08.2017р. замінено ліквідатора у справі №13/5025/794/11 арбітражного керуючого Побережного В.Т. на арбітражного керуючого Коноплю Андрія Михайловича.

09.08.2017р. арбітражний керуючий Побережний В.Т. направив на адресу господарського суду Хмельницької області заяву, в якій я просив суд затвердити оплату послуг за період виконання ним повноважень ліквідатора банкрута з 01.04.2012р. по 01.08.2017р. з розрахунку дві мінімальні заробітні плати в місяць у розмірі 186654,00 грн. та включити вказану суму в реєстр вимог кредиторів в першу чергу.

Вищевказані обставини встановлені ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.08.2017 у справі №13/5025/794/11, якою заяву арбітражного керуючого Побережного В.Т. про затвердження оплати послуг за період виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" з 01.04.2012р. по 01.08.2017р. з розрахунку дві мінімальні заробітні плати в місяць у розмірі 186654,00 грн. та включення вказаної суми в реєстр вимог кредиторів в першу чергу задоволено частково. Затверджено звіт про оплату послуг арбітражного керуючого Побережного В.Т. за період виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" з 01.04.2012р. по 01.08.2017р. в сумі 186654,00 грн. У включені у першу чергу вимог кредиторів 186654,00 грн. - оплати послуг арбітражного керуючого Побережного В.Т. за період виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" відмовлено.

Судом було встановлено, що із наявного в матеріалах справи протоколу засідання комітету кредиторів №7 від 08.08.2017р. вбачається, що комітетом кредиторів схвалено звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Побережного В.Т. про нарахування грошової винагороди в розмірі 186654,00 грн. При цьому окремо визначено, що відшкодування останньої здійснити за рахунок боржника, та про відсутність претензій до ініціюючого кредитора з даного питання.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 22.02.2020 у справі №13/5025/794/11:

- затверджено Звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. №02-07/146 від 20.12.2019р. про нарахування та виплату грошової винагороди та відшкодування понесених витрат за підсумками процедури ліквідації ТОВ ІВК „Агроцукор" на загальну суму 42547,94грн., з яких: 32 306,94грн. - основна грошова винагорода за період з 24.09.2019р. по 20.12.2019р., 10241,00грн. - витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень ліквідатора за період з 24.09.2019р. по 20.12.2019р.;

- затверджено звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Томашука М.С. №02-07/145 від 20.12.2019р. та ліквідаційний баланс ТОВ ІВК „Агроцукор".

- вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області, м. Хмельницький, а також вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, виконавчі документи за відповідними вимогами визнані такими, що не підлягають виконанню;

- Товариство з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробничої компанії "Агроцукор" зареєстроване за юридичною адресою: 30231, Хмельницька обл., Білогірський район, смт. Ямпіль, вул. Леніна, буд. 121, ідентифікаційний код 30845401, ліквідувати;

- зобов`язано ліквідатора, орган державної реєстрації і орган статистики провести відповідні дії по виключенню юридичної особи банкрута з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

- скасовано мораторій і заходи забезпечення вимог кредиторів, що були введені ухвалою господарського суду від 26.04.2011р.

- провадження у справі №13/5025/794/11 закрито.

В ухвалі від 22.02.2020 судом встановлено, що у ТОВ ІВК „Агроцукор", смт. Ямпіль Білогірського району наявні ознаки, які свідчать про відсутність здійснення підприємницької діяльності, з огляду на що прибутки не отримувались. Крім того, під час проведення ліквідатором ліквідаційної процедури встановлено неспроможність боржника погасити в повному обсязі заборгованість перед кредитором та витрати по справі №13/5025/794/11. Поданий ліквідатором на розгляд суду звіт та ліквідаційний баланс свідчить про відсутність у банкрута майна, необхідного для задоволення вимог кредиторів.

Арбітражний керуючий Побережний В.Т. звертався до Господарського суду Хмельницької області у межах справи №13/5025/794/11 із клопотанням (№107 від 02.07.2021) про стягнення на його користь не виплаченої основної грошової винагороди у справі №13/5025/794/11 в сумі 186654,00 грн. з єдиного кредитора - Головного Управління ДПС у Хмельницькій області.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2021 арбітражному керуючому було відмовлено у задоволенні клопотання про стягнення невиплаченої основної грошової винагороди з єдиного кредитора - Головного Управління ДПС у Хмельницькій області в сумі 186654 грн.

При постановленні вищевказаної ухвали, суд зазначив, що оскільки провадження в справі про банкрутство закрито, то в подальшому розгляд судом будь-яких майнових вимог між колишніми учасниками провадження у справі про банкрутство може здійснюватися у загальному провадженні відповідно до визначеної законом підсудності спору суду певної юрисдикції (В ухвалі суд послався на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №922/3997/15). Дана ухвала заявником - арбітражним керуючим не оскаржувалась.

Також Арбітражний керуючий Побережний В.Т. звертався до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Головного Управління Державної Податкової служби у Хмельницькій області про стягнення 186654,00 грн. оплати послуг арбітражного керуючого у справі №13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор".

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09.08.2022 у справі №686/28290/21 провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Дана ухвала залишена без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 26.09.2022. Суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції, що позовні вимоги Арбітражного керуючого Побережного В.Т. до ДПС України про стягнення суми оплати послуг арбітражного керуючого не містять ознак предметної та суб`єктної юрисдикції місцевого загального суду і відповідно до частини шостої статті 30 ГПК України розгляд майнових вимог арбітражного керуючого до кредиторів здійснюється господарським судом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, у зв`язку з чим таке право підлягає захисту.

Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об`єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.

Завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №910/11884/21.

Крім того, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем не наведено підстав наявності порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи законних інтересів з боку відповідача.

Таким чином, враховуючи, що арбітражним керуючим Побережним В.Т. не обґрунтовано та не доведено порушення його прав та інтересів Головним Управлінням Державної Податкової служби у Хмельницькій області, на даний час між позивачем та відповідачем відсутній спір про право.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006р. (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Арбітражний керуючий Побережний В.Т. звернувся до суду в загальному порядку із позовною заявою про стягнення з Головного Управління ДПС у Хмельницькій області грошової винагороди по справі №13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор" з посиланням на положення ст. ст. 98, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які були чинними на момент виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ ІВК „Агроцукор".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Побережний В.Т. зазначає, що за результатами його роботи, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.08.2017 у справі №13/5025/794/11 було затверджено звіт про оплату послуг за період виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" з 01.04.2012р. по 01.08.2017р. в сумі 186654,00 грн.

Посилаючись на те, що у боржника - ТОВ ІВК "Агроцукор" не було виявлено майна необхідного для задоволення вимог кредиторів, позивач просить суд стягнути на його користь не виплачену основну грошову винагороду у справі №13/5025/794/11 в сумі 186654,00 грн. з єдиного кредитора - Головного Управління ДПС у Хмельницькій області.

Судом враховується, що винагорода арбітражного керуючого (ліквідатора) та його витрати в межах справи про банкрутство повністю охоплюються поняттям витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 123 ГПК України, ст. 30 КУзПБ).

Будь-яких інших підстав для стягнення з Головного Управління ДПС у Хмельницькій області грошової винагороди у справі №13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор" в розмірі 186654,00 грн. арбітражним керуючим не наведено.

Процедура банкрутства є специфічною процедурою, яка характеризуються притаманним тільки цій процедурі складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливими процесуальними правами та обов`язками, зумовленим характером відносин неспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. (Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 31.05.2022 у справі №904/7678/15).

Судом враховується, що 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018. З урахуванням п. 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, розгляд вимог арбітражного керуючого про стягнення грошової винагороди, заявлених після набрання чинності КУзПБ здійснюється відповідно до приписів КУзПБ.

Відповідно до абз. 24 ст. 1 КУзПБ (в редакції на момент звернення з позовом до суду) учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

З огляду на зазначене, арбітражний керуючий Побережний В.Т., який виконував повноваження ліквідатора у справі №13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор" є учасником у справі про банкрутство у частині, яка стосується його вимог щодо оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури та сплати грошової винагороди арбітражного керуючого.

В судовому засіданні арбітражний керуючий Побережний В.Т. повідомив, що після набрання чинності КУзПБ ним не подавалося клопотання та відповідно судом не вирішувалося питання про стягнення з Головного Управління ДПС у Хмельницькій області не виплаченої основної грошової винагороди за виконання обов`язків арбітражного керуючого у справі №13/5025/794/11 в сумі 186654,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2020 у справі №13/5025/794/11 затверджено звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Томашука М.С. №02-07/145 від 20.12.2019р. та ліквідаційний баланс ТОВ ІВК „Агроцукор", ліквідовано ТОВ ІВК „Агроцукор", провадження у справі №13/5025/794/11 закрито. Питання щодо сплати грошової винагороди арбітражного керуючого Побережного В.Т. за період виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ ІВК „Агроцукор" не вирішувалося.

Обґрунтовуючи підстави для звернення з позовом в загальному порядку з окремим позовом, арбітражний керуючий Побережний В.Т. зазначає, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2021 йому було відмовлено у задоволенні клопотання про стягнення невиплаченої основної грошової винагороди в сумі 186654 грн. з єдиного кредитора - Головного Управління ДПС у Хмельницькій області. При постановленні вказаної ухвали, суд посилаючись на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №922/3997/15 зазначив, що оскільки провадження в справі про банкрутство закрито, то в подальшому розгляд судом будь-яких майнових вимог між колишніми учасниками провадження у справі про банкрутство може здійснюватися у загальному провадженні відповідно до визначеної законом підсудності спору суду певної юрисдикції.

Як було зазначено вище, розгляд вимог арбітражного керуючого про стягнення грошової винагороди, заявлених після набрання чинності КУзПБ здійснюється відповідно до приписів КУзПБ.

В той час, висновок Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі №922/3997/15 сформований до моменту набрання законної сили КУзПБ.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд звертає увагу на те, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Під час розгляду даної справи та дослідження питання щодо порядку розгляду заяви арбітражного керуючого, який виконував повноваження ліквідатора у справі про банкрутство, при наявності обставин закриття провадження у справі про банкрутство, судом враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 09.12.2020 у справі №Б3/150-12/24.

Так, Верховний Суд у вказаній постанові із системного аналізу приписів абз. абз. 1-3 ч. 3 ст. 61, ч. 1 ст. 65 КУПБ дійшов висновку, що тільки після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного, а також після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає на затвердження до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. За наявності судового рішення про затвердження основної грошової винагороди арбітражного керуючого, який виконував повноваження ліквідатора у справі про банкрутство і був відсторонений від своїх повноважень, такий арбітражний керуючий, при наявності обставин закриття провадження у справі про банкрутство у порядку п. 5 ч. 1 ст. 90 КУПБ без врахування положень абз. 1-3 ч. 3 ст. 61, ч. 1 ст. 65 КУПБ, має право на оскарження такого судового рішення про закриття провадження у справі про банкрутство у частині, яка стосується вимог щодо оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого, оскільки така ухвала про закриття провадження прямо стосується права колишнього ліквідатора банкрута на оплату наданих послуг.

З огляду на вище викладене, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.12.2020 у справі №Б3/150-12/24, позивачем невірно обрано спосіб захисту, оскільки питання щодо стягнення грошової винагороди ліквідатора у справі про банкрутство має вирішуватися у межах справи про банкрутство.

В судовому засіданні арбітражний керуючий Побережний В.Т. повідомив, що він не оскаржував ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2020 у справі №13/5025/794/11 про закриття провадження у справі №13/5025/794/11. Зазначив, що після припинення його повноважень у справі №13/5025/794/11, він не отримував процесуальні документи у даній справі та не був обізнаний щодо подальших процесуальних дій у справі №13/5025/794/11. Вказує, що після того, як він дізнався про закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ ІВК „Агроцукор", звернувся до суду у межах справи №13/5025/794/11 із клопотанням про стягнення на його користь не виплаченої основної грошової винагороди у справі №13/5025/794/11 в сумі 186654,00 грн. з єдиного кредитора - Головного Управління ДПС у Хмельницькій області. Однак у задоволенні його клопотання було відмовлено.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Разом з тим, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, рішеннями у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010 та у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 у яких суд зауважив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи, що між сторонами відсутній спір про право, арбітражним керуючим Побережним В.Т. обрано невірний процесуальний спосіб захисту, оскільки вимоги про стягнення грошової винагороди арбітражного керуючого, які повністю охоплюються поняттям витрат, пов`язаних з розглядом справи, підлягають розгляду у справі про банкрутство відповідно до норм КуУзПБ, а не у позовному провадженні, у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Обрання невірного (неналежного) способу захисту виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 року у справі №916/3307/16.

З огляду на вище викладене, у позові необхідно відмовити.

При цьому, суд зазначає, що в даному випадку відмова у позові не є обмеженням позивача в доступі до правосуддя, оскільки арбітражний керуючий Побережний В.Т. за наявності судового рішення (ухвала суду від 22.08.2017 у справі №13/5025/794/11) про затвердження основної грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор", при наявності обставин закриття провадження у справі про банкрутство у порядку п. 5 ч. 1 ст. 90 КУПБ без врахування положень абз. 1-3 ч. 3 ст. 61, ч. 1 ст. 65 КУПБ, має право на оскарження такого судового рішення про закриття провадження у справі про банкрутство (ухвала від 22.02.2020 у справі №№13/5025/794/11) у частині, яка стосується вимог щодо оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури та сплати грошової винагороди арбітражного керуючого. (Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 09.12.2020 у справі №Б3/150-12/24).

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у позові.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

В матеріалах справи міститься пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 Серія НОМЕР_2 видане 03.01.2014 Побережному Володимиру Трохимовичу по інвалідності 2 групи (загальне захворювання). Відтак, позивач звільнений від сплати судового збору під час подачі позову.

Враховуючи, що у позові арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича відмовлено, судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 01.05.2023р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи;

2 - Арбітражний керуючий Побережний В.Т. ( АДРЕСА_1 ) - рекомендованим з повідомленням про вручення; ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

3 - Головне Управління ДПС у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Пилипчика, 17); ел.пошта: km.official@tax.gov