Постанова

від 10.08.2023 по справі 924/867/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року Справа № 924/867/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В. , суддя Гудак А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2023 у справі № 924/867/22 (суддя Танасюк О.Є., повний текст рішення складено 01.05.2023)

за позовом арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича

до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області

про стягнення 186 654 грн в якості грошової винагороди по справі № 13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор"

ВСТАНОВИВ:

Арбітражний керуючий Побережний В.Т. звернувся до суду із позовом до ГУ Державної податкової служби у Хмельницькій області про стягнення 186 654 грн в якості грошової винагороди по справі № 13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він виконував обов`язки арбітражного керуючого у справі № 13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор" та за результатами його роботи ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.08.2017 було затверджено звіт про оплату послуг за період виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" з 01.04.2012 по 01.08.2017 в сумі 186 654 грн. Позивач вказує, що йому стало відомо, що у боржника - ТОВ ІВК "Агроцукор" не було виявлено майна, необхідного для задоволення вимог кредиторів у зв`язку з чим ним, як арбітражним керуючим у справі № 13/5025/794/11, 02.07.2021 подано клопотання до суду про стягнення на його користь не виплаченої основної грошової винагороди у справі № 13/5025/794/11 в сумі 186 654 грн з єдиного кредитора - ГУ ДПС у Хмельницькій області.

Однак, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2021 арбітражному керуючому було відмовлено у задоволенні його клопотання про стягнення невиплаченої основної грошової винагороди в сумі 186 654 грн. При постановленні вищевказаної ухвали, суд посилався на те, що оскільки провадження в справі про банкрутство закрито, то в подальшому розгляд судом будь-яких майнових вимог між колишніми учасниками провадження у справі про банкрутство може здійснюватися у загальному провадженні відповідно до визначеної законом підсудності спору суду певної юрисдикції (суд посилався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 922/3997/15). Також повідомляє, що ним подавався подібний позов до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, однак провадження у справі було закрито у зв`язку із тим, що справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, згідно ухвали від 09.08.2022, законність якої було підтверджено постановою Хмельницького апеляційного суду від 26.09.2022 у справі № 686/28290/21.

Таким чином, позивач зазначає, що звертається у загальному порядку до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2023 у справі №924/867/22 в позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що між сторонами відсутній спір про право, позивачем обрано невірний процесуальний спосіб захисту, оскільки вимоги про стягнення грошової винагороди арбітражного керуючого, які повністю охоплюються поняттям витрат, пов`язаних з розглядом справи, підлягають розгляду у справі про банкрутство відповідно до норм КуУзПБ, а не у позовному провадженні, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, арбітражний керуючий Побережний В.Т. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позов задоволити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- позивач виконував обов`язки ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" з 01.04.2012 по 01.08.2017, тобто до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства. Фактичні обставини справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем є спір щодо права позивача на отримання винагороди за роботу ліквідатора;

- у зв`язку із відсутністю у банкрута - ТОВ ІВК "Агроцукор" будь-яких майнових активів, оплата грошової винагороди має бути покладена на єдиного кредитора - ГУ ДПС у Хмельницькій області;

- судом першої інстанції було помилково застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.12.2020 у справі № БЗ/150-12/24;

- апелянт звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2021 арбітражному керуючому було відмовлено у задоволенні його клопотання про стягнення невиплаченої основної грошової винагороди в сумі 186 654 грн;

- маніпулювання питаннями розгляду справи про стягнення невиплаченої основної грошової винагороди у різних процесах, апелянт розцінює, як порушення права на справедливий суд передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 звільнено арбітражного керуючого Побережного В.Т. від сплати судового збору за подання апеляційної скарги; відкрито провадження за апеляційною скаргою; роз`яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дана ухвала суду направлена на адреси сторін, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу арбітражного керуючого Побережного В.Т. на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2023 у справі № 924/867/22 залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідач зазначає наступне:

- Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Кодексом України з процедур банкрутства чітко визначені джерела оплати послуг арбітражного керуючого, серед яких не передбачено відшкодування з кредиторів грошової винагороди ліквідатора у випадку відсутності активів боржника та не створення фонду для авансування грошової винагороди;

- через неналежне виконання позивачем обов`язків ліквідатора у справі № 13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор" він був позбавлений можливості отримання грошової винагороди в порядку, визначеному частиною 5 статті 115 Закону. Кредитором неодноразово зверталася увага на неналежне виконання ліквідатором своїх обов`язків та затягування ліквідаційної процедури, що відображалось у відповідних клопотаннях Славутської ОДПІ;

- також відповідач вказує, що на даний час між ним та позивачем будь - який спір відсутній, в позовній заяві не наведено підстав порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи законних інтересів податковим органом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2023 у справі № 924/867/22 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2011 порушено провадження у справі № 13/5025/794/11 про визнання банкрутом боржника - ТОВ "Агроцукор", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та відкрито процедуру розпорядження майном.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.04.2012 звільнено від виконання обов`язків ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Роговського Р.І. та призначено ліквідатором ТОВ "Агроцукор" арбітражного керуючого Побережного В.Т. Зобов`язано ліквідатора провести ліквідаційну процедуру, скласти ліквідаційний баланс та подати його разом із звітом про свою діяльність до господарського суду для затвердження.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.08.2017 замінено ліквідатора у справі № 13/5025/794/11 арбітражного керуючого Побережного В.Т. на арбітражного керуючого Коноплю А.М.

09.08.2017 арбітражний керуючий Побережний В.Т. направив на адресу Господарського суду Хмельницької області заяву, в якій просив суд затвердити оплату послуг за період виконання ним повноважень ліквідатора банкрута з 01.04.2012 по 01.08.2017 з розрахунку дві мінімальні заробітні плати в місяць у розмірі 186 654 грн та включити вказану суму в реєстр вимог кредиторів в першу чергу.

Вищевказані обставини встановлені ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.08.2017 у справі № 13/5025/794/11, якою заяву арбітражного керуючого Побережного В.Т. про затвердження оплати послуг за період виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" з 01.04.2012 по 01.08.2017 з розрахунку дві мінімальні заробітні плати в місяць у розмірі 186 654 грн та включення вказаної суми в реєстр вимог кредиторів в першу чергу задоволено частково. Затверджено звіт про оплату послуг арбітражного керуючого Побережного В.Т. за період виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" з 01.04.2012 по 01.08.2017 в сумі 186 654 грн. У включені у першу чергу вимог кредиторів 186 654 грн - оплати послуг арбітражного керуючого Побережного В.Т. за період виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" відмовлено.

Судом було встановлено, що із наявного в матеріалах справи протоколу засідання комітету кредиторів № 7 від 08.08.2017 вбачається, що комітетом кредиторів схвалено звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Побережного В.Т. про нарахування грошової винагороди в розмірі 186654 грн. При цьому окремо визначено, що відшкодування останньої здійснити за рахунок боржника та про відсутність претензій до ініціюючого кредитора з даного питання.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2020 у справі №13/5025/794/11:

- затверджено звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-07/146 від 20.12.2019 про нарахування та виплату грошової винагороди та відшкодування понесених витрат за підсумками процедури ліквідації ТОВ ІВК "Агроцукор" на загальну суму 42 547, 94 грн, з яких: 32 306, 94 грн основна грошова винагорода за період з 24.09.2019 по 20.12.2019, 10 241 грн - витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень ліквідатора за період з 24.09.2019 по 20.12.2019;

- затверджено звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-07/145 від 20.12.2019 та ліквідаційний баланс ТОВ ІВК "Агроцукор".

- вимоги ГУ ДПС у Хмельницькій області, а також вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, виконавчі документи за відповідними вимогами визнані такими, що не підлягають виконанню;

- ТОВ ІВК "Агроцукор" зареєстроване за юридичною адресою: 30231, Хмельницька обл., Білогірський район, смт. Ямпіль, вул. Леніна, буд. 121, ідентифікаційний код 30845401, ліквідувати;

- зобов`язано ліквідатора, орган державної реєстрації і орган статистики провести відповідні дії по виключенню юридичної особи банкрута з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- скасовано мораторій і заходи забезпечення вимог кредиторів, що були введені ухвалою господарського суду від 26.04.2011;

- провадження у справі № 13/5025/794/11 закрито.

В ухвалі від 22.02.2020 судом встановлено, що у ТОВ ІВК "Агроцукор" наявні ознаки, які свідчать про відсутність здійснення підприємницької діяльності, з огляду на що прибутки не отримувались. Крім того, під час проведення ліквідатором ліквідаційної процедури встановлено неспроможність боржника погасити в повному обсязі заборгованість перед кредитором та витрати по справі № 13/5025/794/11. Поданий ліквідатором на розгляд суду звіт та ліквідаційний баланс свідчить про відсутність у банкрута майна, необхідного для задоволення вимог кредиторів.

Арбітражний керуючий Побережний В.Т. звертався до Господарського суду Хмельницької області у межах справи № 13/5025/794/11 із клопотанням (№ 107 від 02.07.2021) про стягнення на його користь невиплаченої основної грошової винагороди у справі № 13/5025/794/11 в сумі 186654 грн з єдиного кредитора - ГУ ДПС у Хмельницькій області.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2021 арбітражному керуючому було відмовлено у задоволенні клопотання про стягнення невиплаченої основної грошової винагороди з ГУ ДПС у Хмельницькій області в сумі 186 654 грн. При постановленні ухвали, суд зазначив, що оскільки провадження в справі про банкрутство закрито, то в подальшому розгляд судом будь-яких майнових вимог між колишніми учасниками провадження у справі про банкрутство може здійснюватися у загальному провадженні відповідно до визначеної законом підсудності спору суду певної юрисдикції. (В ухвалі суд послався на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 922/3997/15). Дана ухвала заявником - арбітражним керуючим не оскаржувалась.

Також арбітражний керуючий Побережний В.Т. звертався до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ГУ Державної Податкової служби у Хмельницькій області про стягнення 186 654 грн оплати послуг арбітражного керуючого у справі №13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор".

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09.08.2022 у справі №686/28290/21 провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Дана ухвала залишена без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 26.09.2022. Суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції, що позовні вимоги Арбітражного керуючого Побережного В.Т. до ДПС України про стягнення суми оплати послуг арбітражного керуючого не містять ознак предметної та суб`єктної юрисдикції місцевого загального суду і відповідно до ч. 6 ст. 30 ГПК України розгляд майнових вимог арбітражного керуючого до кредиторів здійснюється господарським судом.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення із відповідача 186 654 грн в якості грошової винагороди по справі № 13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор".

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 ГПК України).

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, арбітражний керуючий Побережний В.Т. звернувся до суду в загальному порядку із позовною заявою про стягнення з ГУ ДПС у Хмельницькій області грошової винагороди по справі № 13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор" з посиланням на положення ст. ст. 98, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які були чинними на момент виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ ІВК „Агроцукор".

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що за результатами його роботи, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.08.2017 у справі №13/5025/794/11 було затверджено звіт про оплату послуг за період виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" з 01.04.2012 по 01.08.2017 в сумі 186 654 грн. Вказуючи на те, що у боржника - ТОВ ІВК "Агроцукор" не було виявлено майна необхідного для задоволення вимог кредиторів, позивач просить суд стягнути на його користь невиплачену основну грошову винагороду у справі № 13/5025/794/11 в сумі 186 654 грн з єдиного кредитора - ГУ ДПС у Хмельницькій області.

Із змісту позовної заяви арбітражного керуючого Побережного В.Т. не вбачається підстав наявності порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи законних інтересів з боку ГУ ДПС у Хмельницькій області. Позивач не обґрунтовує та не доводить суду порушення його прав та інтересів відповідачем.

Апеляційний господарський суд враховує, що винагорода арбітражного керуючого (ліквідатора) та його витрати в межах справи про банкрутство повністю охоплюються поняттям витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 123 ГПК України, ст. 30 КУзПБ).

Процедура банкрутства є специфічною процедурою, яка характеризуються притаманним тільки цій процедурі складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливими процесуальними правами та обов`язками, зумовленим характером відносин неспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 31.05.2022 у справі №904/7678/15).

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018.

Із урахуванням п. 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, розгляд вимог арбітражного керуючого про стягнення грошової винагороди, заявлених після набрання чинності КУзПБ здійснюється відповідно до приписів КУзПБ.

Відповідно до абз. 24 ст. 1 КУзПБ (в редакції, чинній на момент звернення із позовом до суду) учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

З огляду на викладене, арбітражний керуючий Побережний В.Т., який виконував повноваження ліквідатора у справі № 13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор" є учасником у справі про банкрутство у частині, яка стосується його вимог щодо оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури та сплати грошової винагороди арбітражного керуючого.

Судом першої інстанції в судовому засіданні встановлено, що арбітражний керуючий Побережний В.Т. повідомив, що після набрання чинності КУзПБ ним не подавалося клопотання та відповідно судом не вирішувалося питання про стягнення з ГУ ДПС у Хмельницькій області не виплаченої основної грошової винагороди за виконання обов`язків арбітражного керуючого у справі № 13/5025/794/11 в сумі 186 654 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2020 у справі № 13/5025/794/11 затверджено звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-07/145 від 20.12.2019 та ліквідаційний баланс ТОВ ІВК "Агроцукор", ліквідовано ТОВ ІВК "Агроцукор", провадження у справі № 13/5025/794/11 закрито.

В свою чергу, питання щодо сплати грошової винагороди арбітражного керуючого Побережного В.Т. за період виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" не вирішувалося.

Обґрунтовуючи підстави для звернення із позовом в загальному порядку з окремим позовом, арбітражний керуючий Побережний В.Т. зазначає, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2021 йому було відмовлено у задоволенні клопотання про стягнення невиплаченої основної грошової винагороди в сумі 186 654 грн. При постановленні вказаної ухвали, суд, посилаючись на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 922/3997/15 зазначив, що оскільки провадження в справі про банкрутство закрито, то в подальшому розгляд судом будь-яких майнових вимог між колишніми учасниками провадження у справі про банкрутство може здійснюватися у загальному провадженні відповідно до визначеної законом підсудності спору суду певної юрисдикції.

Як вказувалося судом вище, розгляд вимог арбітражного керуючого про стягнення грошової винагороди, заявлених після набрання чинності КУзПБ здійснюється відповідно до приписів КУзПБ. В той час, висновок Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №922/3997/15 сформований до моменту набрання законної сили КУзПБ.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому, суд звертає увагу на те, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Так, Верховний Суд у постанові від 09.12.2020 у справі №Б3/150-12/24, із системного аналізу приписів абз. абз. 1-3 ч. 3 ст. 61, ч. 1 ст. 65 КУПБ, дійшов висновку, що тільки після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного, а також після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає на затвердження до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.

За наявності судового рішення про затвердження основної грошової винагороди арбітражного керуючого, який виконував повноваження ліквідатора у справі про банкрутство і був відсторонений від своїх повноважень, такий арбітражний керуючий, при наявності обставин закриття провадження у справі про банкрутство у порядку п. 5 ч. 1 ст. 90 КУПБ без врахування положень абз. 1-3 ч. 3 ст. 61, ч. 1 ст. 65 КУПБ, має право на оскарження такого судового рішення про закриття провадження у справі про банкрутство у частині, яка стосується вимог щодо оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого, оскільки така ухвала про закриття провадження прямо стосується права колишнього ліквідатора банкрута на оплату наданих послуг.

Суд першої та апеляційної інстанцій встановили обставини того, що арбітражний керуючий Побережний В.Т. не оскаржував ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2020 у справі №13/5025/794/11 про закриття провадження у справі № 13/5025/794/11.

Позивач зазначає, що після припинення його повноважень у справі № 13/5025/794/11, він не отримував процесуальні документи у даній справі та не був обізнаний щодо подальших процесуальних дій у справі. Після того, як позивач дізнався про закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор", він звернувся до суду у межах справи № 13/5025/794/11 із клопотанням про стягнення на його користь невиплаченої основної грошової винагороди в сумі 186654 грн. Однак у задоволенні його клопотання було відмовлено.

Отже, враховуючи, що між сторонами відсутній спір про право, арбітражним керуючим Побережним В.Т. обрано невірний процесуальний спосіб захисту, оскільки вимоги про стягнення грошової винагороди арбітражного керуючого, які повністю охоплюються поняттям витрат, пов`язаних з розглядом справи, підлягають розгляду у справі про банкрутство відповідно до норм КуУзПБ, а не у позовному провадженні, тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що обрання невірного (неналежного) способу захисту виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 916/3307/16.

При цьому, апеляційний господарський суд вказує, що в даному випадку відмова у позові не є обмеженням позивача в доступі до правосуддя, оскільки арбітражний керуючий Побережний В.Т. за наявності судового рішення (ухвала суду від 22.08.2017 у справі №13/5025/794/11) про затвердження основної грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор", при наявності обставин закриття провадження у справі про банкрутство у порядку п. 5 ч. 1 ст. 90 КУПБ без врахування положень абз. 1-3 ч. 3 ст. 61, ч. 1 ст. 65 КУПБ, має право на оскарження такого судового рішення про закриття провадження у справі про банкрутство в частині, яка стосується вимог щодо оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури та сплати грошової винагороди арбітражного керуючого (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 09.12.2020 у справі №Б3/150-12/24).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 186 654 грн в якості грошової винагороди по справі № 13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор".

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2023 у справі № 924/867/22 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2023 у справі № 924/867/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гудак А.В.