Ухвала

від 01.05.2023 по справі 488/4186/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 травня 2023 року

м. Київ

справа № 488/4186/18

провадження № 61-6078ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у справі за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Миколаївське лісове господарство», про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування її з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Миколаївське лісове господарство» (далі - ДП «Миколаївське лісове господарство»), про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування її з незаконного володіння

В обґрунтування позову зазначав, що рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23 лютого 2006 року № 01-92 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 кв. м з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

Рішенням Миколаївської міської ради від 22 грудня 2006 року № 9/55 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1000 кв. м за указаною адресою із зарахуванням її до земель індивідуального житлового будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських будівель.

05 червня 2007 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності серії ЯГ № 609415 на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:05:001:0010, який змінений на 4810136600:05:001:0085.

Вказував, що земельна ділянка, отримана ОСОБА_1 з порушенням вимог чинного земельного та лісового законодавства, оскільки відносилася до земель державної власності лісогосподарського призначення, не вилучалася із користування ДП «Миколаївське лісове господарство», передача її у власність належним чином не погоджувалася, будівництво на спірній земельній ділянці проведено з порушенням норм законодавства.

Враховуючи викладене, просив суд: визнати незаконними та скасувати пункти 8, 8.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 22 грудня 2006 року № 9/55 про погодження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1000 кв. м на АДРЕСА_1 ; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 609415, виданий 05 червня 2007 року ОСОБА_1 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:05:001:0085 у стані, який існував до порушення прав шляхом демонтажу розташованих на ній будівельних матеріалів.

Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 липня 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27 серпня 2019 року, позов прокурора задоволено. Визнано незаконними та скасовано пункти 8 та 8.1 розділу 4 рішення Миколаївської міськради від 22 грудня 2006 року № 9/55. Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 609415, виданий ОСОБА_1 , який зареєстрований 05 червня 2007 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010700100609. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:05:001:0085, яка розташована на АДРЕСА_1 , у стані, який існував до порушення прав шляхом демонтажу будівельних матеріалів.

Рішення суду місцевого суду мотивовано тим, що земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку у власність ОСОБА_1 виділена із порушення норм земельного та лісового законодавства, а тому наявні підстави для визнання незаконними пунктів рішення міської ради про виділення йому земельної ділянки у власність, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, а також витребування земельної ділянки у стані, який існував до порушення прав шляхом демонтажу наявних на ній будівельних матеріалів.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 липня 2019 року в частині вирішення вимог про визнання незаконними та скасування пунктів 8 та 8.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 22 грудня 2006 року № 9/55 та визнання недійсним і скасування державного акта на право власності на земельну ділянку від 05 червня 2007 року серії ЯГ №609415 та розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 липня 2019 року в частині вирішення вимоги про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельної ділянки на АДРЕСА_1 у стані, який існував до порушення прав шляхом демонтажу будівельних матеріалів змінено, викладено цю частину у такій редакції: «Витребувати з володіння ОСОБА_1 у власність держави земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:05:001:0085 на АДРЕСА_1 ». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні вимог щодо визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, апеляційний суд виходив з того, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту. Змінюючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що заявлена прокурором вимога про витребування від ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у стані, який існував до порушення прав шляхом демонтажу будівельних матеріалів, підлягала задоволенню частково, а саме в частині витребування земельної ділянки.

26 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у цій справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Тож, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою касаційного оскарження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.

Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини четвертої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а також формальне цитування постанов Верховного Суду, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Наведене свідчить про невиконання заявником вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення.

Верховний Суд роз`яснює заявнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що коректне зазначення підстав касаційного оскарження та їх належне обґрунтування є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яке необхідне для вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у справі за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Миколаївське лісове господарство», про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування її з незаконного володіння повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак