Ухвала

від 24.04.2023 по справі 757/10493/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/2274/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер № 757/10493/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2023 року, -

за участю:

прокурора - ОСОБА_8 ,

підозрюваного - ОСОБА_7 ,

захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2023 року задоволено клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з заставою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14.05.2023 року включно в межах строку досудового розслідування із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 14 500 000 (чотирнадцять мільйонів п`ятсот тисяч) гривень, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, українця, одруженого, такого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_11 апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.03.2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Як вважає апелянт, оскаржувана ухвала постановлена є незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що виразилось у недоведеності ризиків, які б виправдали застосування запобіжного заходу, не співмірності розміру застави заявленим ризикам, особі та матеріальному становищу підозрюваного та необґрунтованості підозри.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що при постановленні ухвали слідчий суддя всупереч вимогам ч. 2 ст. 177 КПК України не пересвідчився в реальності та доведеності заявлених стороною обвинувачення ризиків, які б визначали необхідність застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу. А саме слідчим суддею залишені поза увагою відомості, як свідчать про міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність у нього утриманців, майнове становище, відсутність судимостей.

На думку захисника застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу з покладенням відповідного обов`язку у повній мірі здатне запобігти ризику переховування від правоохоронних органів на законних підставах без поміщення підозрюваного під варту. Посилання прокурора на ризики, передбачені ст. 177 КПК України мають загальний шаблонний характер, не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини справи або характеризуючі риси підозрюваного та не доведені будь-якими доказами.

Мотивуючи апеляційні вимоги захисник стверджує також, що обрана слідчим суддею застава, зважаючи на її розмір, є непомірною для підозрюваного та фактично не становить реальної альтернативи триманню під вартою, що є недопустимим з огляду на положення ч. 4 ст. 182 КПК України та практику Європейського суду з прав людини.

Захисник також звертає увагу суду, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу всупереч вимогам ст. ст. 178, 184, 194 КПК України, прокурором не доведено, а слідчим суддею не перевірено наявність обґрунтованої підозри та не прийнято до уваги відсутність вагомих доказів вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення. В цілому сукупність наданих прокурором доказів самі по собі не доводять жодної обставини, наведеної в повідомленні про підозру та загалом, крім протоколу НСРД і копій документів, зводяться до показань потерпілого, його дружини та працівника СБУ, причому останні не могли бути прийняті слідчим суддею до уваги на підставі ч. 7 ст. 97 КПК України, оскільки є показаннями з чужих слів, наданими працівником оперативного підрозділу.

Крім того апелянт зазначає про порушення порядку розгляду клопотання сторони обвинувачення, які полягали у допущенні слідчим суддею до участі в розгляді клопотання з можливістю надавати пояснення потерпілого. Вказані порушення на думку захисника є істотними, оскільки могли вплинути на його внутрішнє переконання щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Також автор апеляційної скарги стверджує, що затримання підозрюваного ОСОБА_7 в порядку ст. 615 КПК України є незаконним, оскільки останнього затримано 16.03.2023 року у м. Києві в період, коли активні бойові дії на вказаній території не ведуться, суспільно-політична обстановка є цілком контрольованою, а зумовлені воєнним станом обмеження мінімальні.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Печерським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12023100060000064 від 12.01.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

16.03.2023 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

17.03.2023 року слідчий СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_10 за погодженням із погодженням із прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

17.03.2023 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 14 500 000 (чотирнадцять мільйонів п`ятсот тисяч) гривень, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Вагомість даних щодо причетності підозрюваного до вчинення зазначеного кримінального правопорушення доведена прокурором та сумнівів щодо їх достатності не викликала.

Системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ свідчить про наявність в КПК України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - достатніх підстав (доказів), обґрунтованої підозри, поза розумним сумнівом.

Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчим суддею, судом (наприклад, статті 157, 163, ч. 5 ст. 234, 260 КПК України), так і слідчими, прокурорами (зокрема, статті 134, 271, 276 КПК України).

Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має бути співмірним зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/бо можуть бути пов`язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже стандарт доказування (переконання) поступово зростає з перебігом ефективного розслідування, а втручання у права і свободи особи потребує більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Враховуючи, що стандарт достатніх підстав (доказів) є нижчим ніж стандарту обґрунтованої підозри, для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, доказів, які пов`язують підозрюваного до кримінального правопорушення, достатньо аби виправдати подальше розслідування та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (Мюррей проти Сполученого Королівства).

У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними доказами.

Зокрема причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення на даному етапі досудового розслідування підтверджується: документами щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 ; протоколами допитів потерпілого ОСОБА_12 з додатками; протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема - аудіо, відео контроль особи; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; відповідь на запит від КП Київської міської ради «КМ БТІ»; протоколом затримання ОСОБА_7 ; протоколом затримання ОСОБА_14 ; протоколами обшуків; речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.

Таким чином, доводи захисника про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, є безпідставними та спростовуються наданими до суду матеріалами.

При цьому на даному етапі провадження колегія суддів не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов`язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Також, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами провадження, а саме, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя суду першої інстанції, в сукупності із зазначеним, врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , а також обставину, що останній, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання за вчинене, в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може уникати виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Отже, за результатами розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що прокурором під час судового розгляду доведено, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення кримінального правопорушення та суворість можливого покарання за їх вчинення навіть з урахуванням особи підозрюваного, який має на утриманні неповнолітню дитину, не дає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доводи захисника, за змістом апеляційної скарги, про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відсутність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження. Отже, твердження в апеляційній скарзі про незаконність висновків суду щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.

Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, обставини підозри судом з`ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді. Так з положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при обранні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого запобіжного заходу.

При цьому слідчий суддя місцевого суду не знайшов у висновках, які зробив орган досудового слідства, чогось очевидно необґрунтованого чи довільного. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.

Що стосується доводів захисника стосовно непомірного розміру застави, визначеного слідчим суддею, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки вирішенню питання про необхідність тримання особи під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Сума, що встановлюється для звільнення під заставу повинна бути належним чином обґрунтована і зафіксована в рішенні про заставу (Георгієв проти Болгарії п. п. 30, 31). А також повинні враховуватися кошти обвинуваченого (Хрістова проти Болгарії).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.»

ЄСПЛ відзначив, що відповідно до прецедентного права, гарантія, передбачена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, покликана забезпечити явку обвинуваченого (підозрюваного) у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Застосувавши до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя визначив йому заставу у розмірі 14 500 000 грн., врахувавши при цьому обставини вчинення кримінального правопорушення, його корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється.

Такий розмір є відповідним і достатнім, у даному кримінальному провадженні. Колегія суддів враховує дані про особу підозрюваного, який притягується до кримінальної відповідальності, конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , наявність на утриманні у нього неповнолітньої дитини та наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, а тому приходить до висновку, що слідчий суддя правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам ст. 182 КПК України та зможе утримати його від спроби вчинити інше кримінальне правопорушення, або переховуватись від органу досудового розслідування та суду, тобто забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Що стосується доводів захисника стосовно незаконності затримання підозрюваного ОСОБА_7 в порядку ст. 615 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України у разі введення воєнного стану та якщо наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу.

Враховуючи, що на момент затримання ОСОБА_7 і на даний час на території України офіційно введено режим воєнного стану, відсутність активних бойових дій в окремих регіонах не перешкоджає у застосуванні органами досудового розслідування ст. 615 КПК України.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2023 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з заставою та застосовано щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14.05.2023 року включно в межах строку досудового розслідування із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 14 500 000 (чотирнадцять мільйонів п`ятсот тисяч) гривень, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4