Постанова

від 27.04.2023 по справі 760/20843/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/20843/21 Головуючий 1 інстанція- Ішуніна Л.М.

Провадження № 22-ц/824/3432/2023 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 квітня 2023 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В.,

за участю секретаря Малашевського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м.Києва від 12 грудня 2022 року про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження № 240 від 06 квітня 2021 року про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною,

в с т а н о в и в:

У провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває вказана цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження від 06 квітня 2021 року № 240 «Про визначення способів участі батька у вихованні та спілкування з дитиною».

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року задоволено клопотання третьої особи ОСОБА_3 та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року у вигляді зупинення дії розпорядження голови Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації від 06 квітня 2021 року № 240.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про скасування заходів забезпечення позову,а ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року залишити без змін, посилаючись на незаконність та передчасність оскаржуваної ухвали. Скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 із квітня 2019 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_3 , який розірвано рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказує, що як у період шлюбу, так і після його розірвання батько не бажав утримувати дитину, залишав матір з немовлям, якого на руки не брав, схильний до агресивної поведінки та вчиняє сварки, причиною чого на думку позивачки є родина ОСОБА_3 , батько якого у

- 2 -

1998 році був засуджений за хуліганство. Скасовуючи ухвалу, суд навів мотиви та обставини, які є підставою для перегляду ухвали в апеляційному порядку, а не підставою для її скасування, чого в даній справі не встановлено, а тому суд першої інстанції перебрав на себе повноваження апеляційної інстанції та поставив під загрозу інтереси дитини в угоду бажанням ОСОБА_3 .

Відповідач Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація та третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації подали окремі відзиви на апеляційну скаргу ідентичного змісту, де вказали, що суд першої інстанції прийняв законну і обгрунтовану ухвалу і правомірно скасував заходи забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

Третя особа ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на необгрунтованість наведених у скарзі аргументів та їх неправдивість, а також на відсутність будь-яких підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

В суді апеляційної інстанції представниця позивачки ОСОБА_2 адвокатка Чучковська А.В. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати оскаржувану ухвалу Солом`янського районного суду міста Києваяк незаконну.

Третя особа ОСОБА_3 та його представниця адвокатка Каменська Н.П. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність і обгрунтованість судової ухвали та відсутність підстав для її скасування.

Решта учасників належним чином повідомлені про розгляд справи, що стверджується направленими згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на їх електронні адреси судовими повістками і повідомленнями про їх доставлення, до суду не з`явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам оскаржувана судова ухвала відповідає не в повній мірі.

Судом встановлено, що в провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває вказана цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження від 06 квітня 2021 року № 240 «Про визначення способів участі батька у вихованні та спілкування з дитиною».

Провадження відкрите ухвалою від 13 серпня 2021 року.

В порядку забезпечення позову за заявою позивачки ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02 вересня 2021 рокубуло вжито заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії розпорядження голови Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації від 06 квітня 2021 року № 240 «Про визначення способів участі батька у вихованні та спілкування з дитиною» до ухвалення судом рішення по суті розгляду позову.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року

- 3 -

задоволено клопотання третьої особи ОСОБА_3 та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року у вигляді зупинення дії розпорядження голови Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації від 06 квітня 2021 року № 240.

Скасовуючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що подальше застосування заходів забезпечення позову призведе до втрати зв`язку дочки з батьком та не відповідає найважливішим інтересам дитини.

При цьому суд виходив із відсутності обставин, які б свідчили про негативний вплив батька на малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бажання батька спілкуватися з дитиною та брати участь у вихованні дитини, рівність прав та обов`язків батьків на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні.

Колегія суддів погоджується із такими висновками, які відповідають обставинам справи і вимогам процесуального закону.

Відповідно до положень ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, який визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру у вигляді обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у випадку прийняття його на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист його прав.

Водночас, відповідно до приписів ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи (ч.1). Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні (ч.2). За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала (ч.4).

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає

- 4 -

окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Встановлено, що провадження в даній справі відкрите ухвалою від 13 серпня 2021 року.

Справа згідно положень ст.210 ЦПК України має бути розглянута протягом дев`яноста днів, однак спір не вирішено до цього часу, тобто більше ніж півтора року.

Наведене очевидно та поза всяким розумним сумнівом свідчить про те, що подальше збереження заходів забезпечення позову перешкоджає у законному праві батька на спілкування з донькою і може призвести до втрати зв`язку дочки з батьком, не відповідає найважливішим інтересам дитини, та є неспівмірним і непропорційним втручанням у батьківські права ОСОБА_3 , оскільки позбавляє батька на тривалий час спілкування з донькою.

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).

ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово наголошував, що вжиті судом обмеження прав особи, які є початково обґрунтованими, можуть стати неспіврозмірними й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (справа «Луордо проти Італії» п.96, справа «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» п.35, справа «Рінер проти Болгарії» п.121, справа «Стецов проти України п.32).

Водночас апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги щодо помилковості посилань суду на те, що ініційований позивачкою вид забезпечення позову є фактичним вирішенням позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розпорядження, що відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається.

Наведене має бути враховано судом при вжитті заходів забезпечення позову, а їх недотримання при вжитті заходів забезпечення позову є предметом апеляційного перегляду при оскарженні ухвали про застосування таких заходів.

Згідно ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права

- 5 -

чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У відповідності до ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З викладених вище підстав колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частини оскаржуваної ухвали і виключення з неї посилання суду на те, що ініційований позивачкою вид забезпечення позову є фактичним вирішенням позовних вимог як підставу скасування заходів забезпечення позову.

Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у апеляційній скарзі і відзиві, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даній постанові, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Ухвалу Солом`янського районного суду м.Києва від 12 грудня 2022 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу Солом`янського районного суду м.Києва від 12 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: