Рішення

від 05.04.2023 по справі 945/283/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/283/20

Провадження № 2/945/67/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Карабут В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Урожайний», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, -

встановив:

20 лютого 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Урожайний» (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилався на те, що 18 липня 2019 року на 110 кілометрі автодороги Одеса - Мелітополь сталася дорожньо - транспортна пригода, за участю автомобіля Toyota Venza, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та транспортного засобу трактор Т-150К-09, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , який, у свою чергу, буксирував трактор 2ТЗ-17021, державний номерний знак НОМЕР_3 , за кермом якого був ОСОБА_3 . Позивач вказував на те, що транспортний засіб трактор Т-150К-09, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , на момент вчинення дорожньо - транспортної пригоди, не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач зазначив, що за фактом даної дорожньо - транспортної пригоди працівниками поліції відносно ОСОБА_2 складено Протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 283307 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 п. п. 2.3 б, 16.11, 10.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У позовній заяві позивач зазначив, що, з метою визначення розміру, завданих йому збитків, він звернувся до судового експерта для проведення оцінки та дослідження транспортного засобу Toyota Venza, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно з Висновком судового експерта № 139-19 від 16 серпня 2019 року по дослідженню колісного транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Venza, державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 18 липня 2019 року, визначається рівною 51251 грн. 51 коп.

Водночас, у позовній заяві позивач вказував на те, що під час дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_2 керував транспортним засобом трактор Т-150К-09, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності КСП "Сонячне", правонаступником якого є відповідач Сільськогосподарський виробничий кооператив «Урожайний». Також позивач посилався на те, що ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з відповідачем, а саме - є трактористом у Сільськогосподарському виробничому кооперативі «Урожайний».

Вказуючи на те, що дорожньо - транспортна пригода сталася 18 липня 2019 року, у робочий день тижня, у четвер, а тому, на думку позивача, ОСОБА_2 , який є працевлаштованим у Сільськогосподарському виробничому кооперативі «Урожайний», керував службовим транспортним засобом, належним на праві власності відповідачу Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Урожайний», здійснюючи службові обов`язки, позивач просив суд стягнути з відповідача Сільськогосподарського виробничого кооператива «Урожайний» на свою користь 51251 грн. 51 коп. матеріальної і 30000 грн. моральної шкоди та судові витрати у справі.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні.

07 квітня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому представник позивача просив брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 09 квітня 2020 року задоволено клопотання представника позивача про участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

21 травня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому представник позивача просив брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а також витребувати докази.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02 липня 2020 року задоволено клопотання представника позивача про участь представника позивача у судових засіданнях в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

17 грудня 2020 року представник відповідача подав до суду клопотання про витребування доказів.

Крім цього, 17 грудня 2020 року представник відповідача Сільськогосподарського виробничого кооператива «Урожайний» подав на адресу суду відзив на позов, у якому заперечував проти позову та просив залишити позовну заяву без задоволення. В обгунтування своїх заперечень представник відповідача вказував на те, що ОСОБА_2 дійсно є трактористом Сільськогосподарського виробничого кооператива «Урожайний». 18 липня 2019 року о 18 годині 10 хвилин, керуючи транспортним засобом трактором Т-150К-09, державний номерний знак НОМЕР_2 та, буксуючи транспортний засіб трактор ХТЗ-17021, державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 , рухаючись в районі 220 км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, при виїзді на перехрестя нерівнозначних доріг, не врахував дорожню обстановку, не надав перевагу у русі, внаслідок чого допустив зіткнення буксирувального ціпка з транспортним засобом - автомобілем Toyota Venza, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2019 року встановлено, що ОСОБА_2 буксував інший транспортний засіб, при цьому, буксування транспортних засобів не входить до його трудових обов`язків, і керівництво підприємства не надавало йому вказівку виконувати іншу роботу, ніж ту, що передбачена трудовим договором.

Також представник відповідача зазначав, що відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців Сільськогосподарського виробничого кооператива «Урожайний» на підприємстві встановлено робочий день з 08:00 години до 16:00 години. З облікового листа тракториста слідує, що 18 липня 2019 року ОСОБА_2 було доручено виконувати дискування під сівбу озимих. Інших доручень в цей день підприємство ОСОБА_2 не надавало. Отже, ОСОБА_2 самостійно, з власної ініціативи, без узгодження з роботодавцем, не виконуючи у цей час своїх трудових обов`язків, буксував інший транспортний засіб.

З огляду на викладене вище, представник відповідача вказував на те, що позивачем пред`явлено вимоги до неналежного відповідача, а тому у задоволенні позову, просив відмовити.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2021 року задоволено клопотання представників позивача та відповідача про витребування доказів.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, при цьому 19 січня 2023 року його представик ОСОБА_5 подав на адресу суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив розглядати справу без їхньої з позивачем участі.

Представник відповідача Сільськогосподарського виробничого кооператива «Урожайний», належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився.

Суд дослідив матеріали справи і встановив таке:

18 липня 2019 року о 18 годині 10 хвилин на А/Д Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 110 км водій ОСОБА_2 керував трактором Т-150К-09, державний номерний знак НОМЕР_2 та буксирував транспортний засіб трактор ХТЗ-17021, державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 . При виїзді на перехрестя нерівнозначних доріг, не врахував дорожню обстановку, не надав перевагу у русі, внаслідок чого транспортний засіб - автомобіль Toyota Venza, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , що рухався по головній дорозі, допустив зіткнення з буксирувальним ціпком. В результаті дорожньо - транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки (м. с. 480/1381/19, а.с. 1).

Як слідує з копії висновку екперта № 139-19 по дослідженню колісного транспортного засобу Toyota Venza, номерний знак НОМЕР_1 , складеного судовим експертом 16 серпня 2019 року, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Toyota Venza, номерний знак НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, складає 51251 грн. 51 коп. (а. с. 16 - 24).

Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення (м. с. 480/1381/19, а. с. 20 - 21).

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

При цьому, із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з Європейським союзом зобов`язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від дорожньо - транспортної пригоди відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов`язань щодо страхування такої відповідальності.

Відносини страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками дорожньо - транспортної пригоди, відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до ст. 3 Закону обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з положеннями ст. 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно - правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Доказів на підвердження того, що цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу трактора Т-150К-09, державний номерний знак НОМЕР_2 , була забезпечена відповідним полісом страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, матеріали справи не містять.

Отже, у даній дорожньо - транспортній пригоді, яка сталася 18 липня 2019 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виникли деліктні зобов`язання із завдання шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Положеннями ст. 35 вказаного вище Закону регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

Суд звертає увагу, що визначений Законом № 1961-IV порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий у розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає права особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо - транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення правопорушення, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону № 1961-IV у цивільному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець визначає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону № 1961-IV, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з п. 36.1. ст. 36 Закону № 1961-IV рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) послідовно наголосила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо - транспортної пригоди, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Також, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону. Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV.

Згідно з п. 39.1.ст. 39 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Таке бюро є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 41 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено також перелік випадків, в яких регламентні виплати здійснюються саме МТСБУ за рахунок коштів з централізованих страхових резервних фондів чи з коштів фонду страхових гарантій.

Згідно з п. 41.1. ст. 41 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно -правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Враховуючи те, що позовні вимоги пред`явлено не до всіх належних відповідачів, зокрема, їх не пред`явлено до страховика, суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог, визначати розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, та здійснити їх розподіл між страховиком, у межах страхових сум, і винуватцем дорожньо - транспортної пригоди.

За таких обставин, у задоволенні позову, слід відмовити.

Суд роз`яснює позивачу, що та обставина, що він не пред`явив позовних вимог до страховика у даній цивільній справі, не позбавляє його конституційного права, втіленого ст. 55 Конституції України, у подальшому звернутись до суду до належних відповідачів з позовними вимогами в порядку цивільного судочинства про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Відповідно до п. 2) ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати понесені позивачем та документально підтверджені на його рахунок.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, п. 2) ч. 2 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Урожайний», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, - відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова