Постанова

від 18.09.2023 по справі 945/283/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.09.23

22-ц/812/795/23

Справа №945/283/20

Провадження № 22-ц/812/795/23

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 вересня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану адвокатом

Стадником Павлом Олександровичем

на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2023 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Шароновою Н.О., дата складання повного тексту незазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Урожайний», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Урожайний» (далі СВКП «Урожайний»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що 18 липня 2019 року на 110 кілометрі автодороги Одеса - Мелітополь сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля Toyota Venza, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та транспортного засобу трактор Т-150К-09, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , який, у свою чергу, буксирував трактор 2ТЗ-17021, державний номерний знак НОМЕР_3 , за кермом якого був ОСОБА_3 .

Позивач вказував на те, що транспортний засіб трактор Т-150К-09, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Зазначив, що за фактом даної дорожньо-транспортної пригоди працівниками поліції відносно ОСОБА_2 складено Протокол про адміністративне правопорушення серії БД№283307 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 п. п. 2.3 б, 16.11, 10.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з Висновком судового експерта № 139-19 від 16 серпня 2019 року по дослідженню колісного транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Venza, державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 18 липня 2019 року, визначається рівною 51251 грн. 51 коп.

Водночас, у позовній заяві позивач вказував на те, що під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 керував транспортним засобом трактор Т-150К-09, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності КСП Сонячне, правонаступником якого є відповідач СВКП «Урожайний». Також позивач посилався на те, що ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з відповідачем, а саме - є трактористом у СВКП «Урожайний».

Вказуючи на те, що дорожньо - транспортна пригода сталася 18 липня 2019 року, у робочий день тижня, у четвер, а тому, на думку позивача, ОСОБА_2 , який є працевлаштованим у СВКП «Урожайний», керував службовим транспортним засобом, належним на праві власності відповідачу СВКП «Урожайний», здійснюючи службові обов`язки, позивач просив суд стягнути з відповідача СВКП «Урожайний» на свою користь 51251 грн. 51 коп. матеріальної і 30000 грн. моральної шкоди та судові витрати у справі.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2023року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Урожайний», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги пред`явлено не до всіх належних відповідачів, зокрема, їх не пред`явлено до страховика, суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог, визначати розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та здійснити їх розподіл між страховиком, у межах страхових сум, і винуватцем дорожньо-транспортної пригоди.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що оскаржуване рішення ухвалено за не повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є помилковим, а тому просив рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Так вказував, що згідно відповіді Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) від 25 листопада 2019 року за вих.№9-09/39106, обидва транспортні засоби - Трактор Т-150К-09 державний номерний знак НОМЕР_4 та Toyota Venza державний номерний знак НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП не були забезпечені Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, можна дійти до висновку, що МТСБУ не є належним відповідачем у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до СВКП «Урожайний», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожно- транспортної пригоди.

Звертають увагу, що даний факт відповідачем не оспорювався, зокрема, про це не зазначалось у відзиві СВКП «Урожайний» на позовну заяву.

Враховуючи вищевказане, сторона позивача не вважала за необхідне встановлювати факт забезпечення транспортних засобів, які потрапили у ДТП Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та надавати докази на його підтвердження, оскільки оспорювався сторонами лише факт того, що ОСОБА_2 потрапив у ДТП при виконанні ним своїх службових обов`язків.

Враховуючи, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення дійшов до неправильних висновків про належність відповідачів по справі, вважають за необхідне встановити вищевказаний факт та довести відсутність Полісу у транспортних засобів Трактора Т-150К-09 держаний номерний знак НОМЕР_4 та Toyota Venza державний номерний знак НОМЕР_1 шляхом долучення до апеляційної скарги копії відповіді Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) від 25 листопада 2019 року за вих.№9-09/39106.

Правом на подачу відзиву ні відповідач, ні третя особа не скористалися.

Про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином.

На підтвердження обставин відсутності в учасників ДТП страхових полісів, до апеляційної скарги долучено копію відповіді МТСБУ від 25 листопада 2019 року за вих.№9-09/39106.

Згідно частини 3 статті 367ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другоїстатті356, частин першої-третьої статті367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 12 серпня 2020 року у справі N 704/192/18.

Враховуючи те, що вказана довідка має визначальне значення для вирішення спору, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про необхідність долучення її до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляд ну таке.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статтею 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалі справи та встановлено судом, що 18 липня 2019 року о 18 годині 10 хвилин на А/Д Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 110 км водій ОСОБА_2 керуючи трактором Т-150К-09, державний номерний знак НОМЕР_2 та буксируючи транспортний засіб трактор ХТЗ-17021, державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 при виїзді на перехрестя нерівнозначних доріг, не врахував дорожню обстановку, не надав перевагу у русі, внаслідок чого транспортний засібавтомобіль Toyota Venza, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , що рухався по головній дорозі, допустив зіткнення з буксирувальним ціпком. В результаті дорожньо - транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки (м. с. 480/1381/19, а.с. 1).

ОСОБА_1 є власником транспортний засіб - автомобіль ToyotaVenza, державний номернийзнак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_5 ( т.1 а.с.13).

Відповідно до висновку експерта № 139-19 по дослідженню колісного транспортного засобу Toyota Venza, номерний знак НОМЕР_1 , складеного судовим експертом 16 серпня 2019 року, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Toyota Venza, номерний знак НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, складає 51251 грн. 51 коп. (т.1 а.с. 16 - 24).

Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, закрито, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення (т.1 а.с. 14-15).

Відповідно до довідки Державної служби України з питань безпечності харчування продуктів та захисту споживачів від 14 квітня 2021 року власником Т-150К-09 державний номерний знак НОМЕР_2 , трактора 2ТЗ-17021 державний номерний знак НОМЕР_3 є КСП «Сонячне» ( т.1 а.с.221,222).

За інформацією з єдиного державного реєстру юридичних осіб сільськогосподарський виробний кооператив «Урожайний» (далі - СГВК «Урожайний») є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства «Сонячний ( т.1 а.с.27-28).

ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з відповідача з 14 квітня 2017 року та працює трактористом машиністом (т.1 а.с.229-230,231).

ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах з відповіадчем з 04 червня 2008 року та зарахований теслею до будівельної бригади (т.2 а.с.38).

Згідно відповіді Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) від 25 листопада 2019 року за вих.№9-09/39106, обидва транспортні засоби - Трактор Т-150К-09 державний номерний знак НОМЕР_4 та Toyota Venza державний номерний знак НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП не були забезпечені Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У грудня 2019 року позивач звернувся з претензією до відповідача для врегулювання питання про компенсацію за нанесені матеріальні збитки (т.1 а.с.25).

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги пред`явлено не до всіх належних відповідачів, зокрема, їх не пред`явлено до страховика, а за такого суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог, визначати розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та здійснити їх розподіл між страховиком, у межах страхових сум, і винуватцем дорожньо-транспортної пригоди

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та неповному дослідженні обставин, що мають значення для справи з огляду на таке.

Положеннями частини першої статті 1166ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"( далі- Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно з пунктом 22.1 статті 22Закону України"Прообов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц сформульовано висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону України"Прообов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до частини1 статті 1172ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 по справі №426/16825/16-ц зазначено наступні висновки щодо застосування норм права: "Аналіз норм статей 1187 та 1172ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм".

При цьому частини 2 статті 1166ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що його не пред`явлено до страховика.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначав, що на момент вчинення ДТП транспортний засіб трактора Т-150К-09 державний номерний знак НОМЕР_2 не був забезпечений Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, саме страховик має відшкодувати шкоду в межах суми ліміту страхового відшкодування.

Положеннями пункту 41.1 статті 41Закону №1961-IV чітко визначено випадки відшкодування шкоди МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту, крім інших, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

За положеннями пункту 1.7 статті 1 Закону № 1961, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Отже, МТСБУ відшкодовує шкоду потерпілому у разі, якщо потерпілий є власником транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідність, а винуватець є таким, що не застрахував цивільно-правову відповідальність.

У справі, що переглядається із відповіді Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) від 25 листопада 2019 року вбачається, що обидва транспортні засоби - Трактор Т-150К-09 державний номерний знак НОМЕР_4 та Toyota Venza державний номерний знак НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП 18 липня 2019 року не були забезпечені чинними Полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З огляду на викладене, МТСБУ в силу вимог статті 41Закону України"Прообов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів" не може здійснювати регламентну виплату потерпілій у ДТП особі, а відтак не може бути залученим до участі у цій справі як відповідач.

Суд першої інстанції у проваджені якого вказана справа перебувала більше ніж три роки вказані обставини, які мають значення для вирішення спору, не перевірив та прийшов до невірного висновку про те, що до участі в справі не залучено всіх належних відповідачів.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначав що відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців СГВК «Урожайний» на підприємстві встановлено робочий день з 8.00 до 16.00 год. З облікового листа тракториста вбачається, що 18 липня 2019 року ОСОБА_2 було доручено виконувати дискування під сівбу озимих. Інших доручень в цей день підприємство ОСОБА_2 не надавало. А тому, ОСОБА_2 самостійно, з власності ініціативи, без узгодження з роботодавцем не виконуючи свої трудові обов`язки, буксирував інший транспортний засіб.

Колегія суддів вказані аргументи відхиляє з огляд у на те, що відповідно до роз`яснень абзацу 3 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Частиною 1 статті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 протиправно заволодів транспортним засобом трактором Т-150К-09 державний номерний знак НОМЕР_2 (звернення до правоохоронних органів з приводу протиправного заволодіння транспортним засобом, інформація щодо порушення правил передачі сільськогосподарської техніки на зберігання після закінчення робочого часу, тощо) відповідачем до суду не надано. Правила внутрішнього трудового розпорядку та обліковий листок тракториста- машиніста, з огляду на характер діяльності відповідача, не є тими доказами, які підтверджують вказані обставини.

А відтак, зважаючи на вищевикладене, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

За таких обставин, з урахуванням доказів, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, спричинену в ДТП, є СГВК «Урожайний».

Апеляційний суд приходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, що заподіяна ОСОБА_1 матеріальна та моральна шкода має бути відшкодована саме СГВК «Урожайний».

Відповідно до висновку експерта № 139-19 по дослідженню колісного транспортного засобу Toyota Venza, номерний знак НОМЕР_1 , складеного судовим експертом 16 серпня 2019 року, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Toyota Venza, номерний знак НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, складає 51251 грн. 51 коп.

Відповідачем не надало доказів на спростування правильності вказаного висновку розмір заподіяної шкоди не спростовано, а тому враховується колегією суддів як належний та допустимий доказ на підтвердження розміру заподіяної позивачеві матеріальної шкоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з СГВК «Урожайний» на користь ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 51251 грн.51 коп.

Колегія суддів також погоджується з наявністю підстав для стягнення моральної шкоди.

Відповідно до положень частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У зв`язку з пошкодженням з вини водія СГВК «Урожайний» ОСОБА_2 належного ОСОБА_1 транспортного засобу Toyota Venza, номерний знак НОМЕР_1 , останній був вимушений витратити багато часу для захисту своїх майнових прав, а також тривалий час був позбавлений можливості користуватися автомобілем своєю сім`єю у власних цілях, більше двох місяців , поки транспортний засіб ремонтували, витрачав час та матеріальні ресурси для переміщення по місту громадським транспортом, що зумовило зміну стилю та темпу життя.

При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, а тому принцип еквівалентного відшкодування, що властивий цивільному праву, при відшкодуванні моральної шкоди неможливий, оскільки вона не має вартісного еквівалента.

Визначаючи розмір завданої позивачам моральної шкоди колегія суддів враховує глибину душевних та психічних страждань позивача та враховуючи при цьому зміст порушеного права, вимоги розумності і справедливості вважає за необхідне стягнути з СГВК «Урожайний» на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до статті 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення скасуванню та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 , стягнувши з СГВК «Урожайний» на його користь відшкодування завданого майнового збитку в результаті ДТП в розмірі 51251 грн.51 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Відповідно до статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що захист інтересів ОСОБА_1 1 під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції здійснював адвокат Демчук Я.В., на підтвердження чого надано договір про надання правової допомоги №16/01/2020 від 16 січня 2020 року, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю та ордер (т.1 а.с.43, 44,45).

З договору про надання правової допомоги вбачається, що вартість послуг адвоката сторони визначили у фіксованому розмірі, який в суді першої інстанції становить 12000 грн.

При зверненні до суду з позовом позивачем надано орієнтований розрахунок витрат про надання правової допомоги на суму 15000 грн, із зазначенням виду робіт та їх вартості, та яку просили стягнути з відповідача на користь позивача (т.1 а.с.40-42).

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позивачем та його представником адвокатом були дотриманні положення частини восьмої статті 141 ЦПК України, зокрема заявлення до закінчення судових дебатів у справі про необхідність вирішення питання щодо розподілу понесених судових витрат та подання відповідних доказів.

Ураховуючи надані позивачем докази, прийняте судом апеляційної інстанції на його користь рішення, апеляційний суд вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (підготовка позовної заяви; участь у двох судових засіданнях), заявлені позивачем вимоги, їх складність та об`єм досліджених судом першої інстанції доказів, а також принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, пропорційно до розміру задоволених, апеляційний суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки 10384 грн.50 коп. грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання до суду першої інстанції позовної заяви, позивач сплатив судовий збір в розмірі 3363 грн.20 коп., тоді як з огляду на те, що заявлено дві вимоги майнового характеру треба було 840 грн. 80 коп.. За такого, кошти в розмірі 2522,40 грн. є надмірно сплаченою, і може бути повернута позивачеві в порядку визначеному статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

При зверненні до суду з апеляційною скаргою позивачем сплачено 1261,20 грн.

Враховуючи розмір судового збору при зверненні до суду першої інстанції з цим позовом, судову практику щодо проведення розрахунку судового збору за вимоги про відшкодування моральної шкоди, часткове задоволення позову на 69.23%, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 1455 грн. 20 коп.( 582 грн.08 коп. за суд першої інстанції та 873 грн.12 коп. за суд апеляційної інстанції).

Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати за складання висновку експерта щодо розміру заподіяного збитку в сумі 2 500 грн. в порядку пункту 4 частини 3 статті 133 ЦПК України.

А всього з відповідача належить стягнути судові витрати за розгляд справи у сумі 14339 грн.70 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Стадником Павлом Олександровичем задовольнити.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Урожайний», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Урожайний» (код ЄДРПОУ 04858866) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) - 51251(п`ятдесят одна тисяча двісті п`ятдесят одна) грн. 51 коп. відшкодування майнової шкоди, 5000 (п`ять тисяч) грн. моральної шкоди та 14339 (чотирнадцять тисяч триста тридцять дев`ять) грн.70 коп. судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 18 вересня 2023 року.