Рішення

від 24.04.2023 по справі 145/987/22

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2023 смт Тиврів 145/987/22

2/145/352/2023

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ратушняка І. О.

при секретарі Маркевич А.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Сердюка В.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тиврів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Агрофірма «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, - ОСОБА_4 ,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою в якій вказує, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 грудня 2014 року, виданого Тиврівською державною нотаріальною конторою, належить на праві власності 1/2 частка земельної ділянки кадастровий номер 0524583200:02:002:0035 площею 5.5707 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жахнівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

Власником іншої 1/2 частки цієї ж земельної ділянки є його рідний брат - ОСОБА_4 .

Зазначену 1/2 частку земельної ділянки він набув в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після вступу в спадкові права він вирішив обробляти свою земельну ділянку самостійно. З цього приводу він звертався до представників відповідача, які відмовили йому в поверненні частини земельної ділянки, посилаючись на п. 27 договору оренди земельної ділянки №30 від 18.12.2008, укладеного між ОСОБА_5 - «Орендодавець» та ТОВ «Агро Інвест Україна» - «Орендар», предметом якого була земельна ділянка кадастровий номер 0524583200:02:002:0035 площею 5.5707 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жахнівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

Йому також було надано оригінал примірника реєстраційної справи щодо оренди вказаної земельної ділянки, яка містить оригінал договору оренди та акту прийому - передачі землі. Ознайомившись зі вказаними документами він виявив, що дані документи його мати не укладала, а підписи в договорі оренди та в акті прийому-передачі землі не її.

З цих підстав в 2018 році він звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним (справа № 145/422/18).

В процесі розгляду справи вони з представником відповідача дійшли згоди щодо мирною врегулювання спору, що полягало в тому, що він залишає свій позов без розгляду, а відповідач в свою чергу скасовує договір оренди земельної ділянки та на договірних відносинах буде користуватись його земельною ділянкою без укладення письмового договору оренди та буде сплачувати йому орендну плату.

Все так і було до недавнього часу.

На даний час він вирішив розділити в натурі вищезазначену земельну ділянку та виготовив окрему технічну документацію на свою частину та звернувся в Держгеокадастр для присвоєння окремого кадастрового номеру. В управлінні Дергеокадастру у Тиврівському районі йому повідомили, що не можуть присвоїти окремий кадастровий номер його частині земельної ділянки через те, що в реєстрі є зареєстрований договір оренди земельної ділянки, укладений ним і його братом ОСОБА_4 з відповідачем ТОВ «Агро Інвест Україна» під номером 50 від 07.04.2015.

З даного приводу він звернувся до відповідача та йому було повідомлено, що дійсно є такий договір та надано його копію, в якому стоїть підпис напроти його прізвища, зовсім не схожий на його.

Він звернувся до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, який повідомив, що договір оренди землі зареєстрований у 2015 році та роздрукував йому з реєстру копію договору оренди земельної ділянки з витягом до нього. В даному договорі від 07.04.2015 стоїть також підпис навпроти його прізвища, зовсім не схожий на його та зовсім не схожий на підпис, який стоїть в договорі, який було надано відповідачем.

Крім того, згідно інформаційної довідки № 305515982 від 21.07.2022, отриманої з Державної о реєстру речових прав на нерухоме майно, крім оскаржуваного договору оренди земельної ділянки № 30 від 07.04.2015, зареєстровано ще додаткову угоду до договору оренди від 27.04.2018, про яку він також нічого не знає, її не підписував та відповідач не надав йому її копію.

В зв`язку із даними обставинами, він звернувся до відповідача, щоб він розірвав вищезазначений договір, однак йому було відмовлено в усному порядку.

Оскаржуваний договір оренди землі він не підписував та про його існування йому нічого не було відомо, вважає, що даний договір є неукладеним, а факт його державної реєстрації обмежує його права як власника даної земельної ділянки.

Крім того, яким чином міг бути укладений з ним договір оренди земельної ділянки 07.04.2015, якщо на той час діяв договір з його покійною матір`ю від 18 грудня 2008 року, який він в 2018 році оскаржував в суді.

Просить витребувати у ТОВ «Агро Інвест Україна» з чужого незаконного володіння належну йому 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 0524583200:02:002:0035 площею 5.5707 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жахнівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області;

реєстрацію договору оренди №30 від 07.04.2015, який зареєстрований Державним реєстратором нерухомого майна ОСОБА_6 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис № 10735444 від 10.08.2015 та додаткової угоди до договору оренди від.27.04.2018 - скасувати.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 17.10.2022 відповідача ТОВ «Агро Інвест Україна» замінено на Агрофірму «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав і просить задоволити з мотивів, наведених у заяві.

Представник відповідача Сердюк В.О. просить відмовити в задоволенні позову. Відповідно до наданого відзиву відповідач позов не визнає, мотивуючи тим, що спільно відповідачем та орендодавцями було узгоджено умови договору оренди. Відповідач протягом дії оспорюваного договору відкрито користується земельною ділянкою з 2015 року, сплачував земельний податок, орендну плату, яку орендодавці приймали.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився. Подав заяву, відповідно до якої просить справу розглянути у його відсутності, позов визнає.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду, вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.90 ЗК України власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно ч.ч.1, 2 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За правилами ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст.25 ЗУ "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають, речові права, похідні від права власності, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

За змістом ст. 11 ЦК України, правовідносини виникають, зокрема з договорів чи інших правочинів.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою ст.ст.14, 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі, та набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема шляхом припинення дії що порушує право.

Відповідно до положень ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч.5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_3 на праві власності належить 1/2 частка земельної ділянки кадастровий номер 0524583200:02:002:0035 площею 5.5707 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Жахнівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області (Тиврівської ТГ), що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 грудня 2014 року (а.с.7).

Власником іншої 1/2 частки цієї ж земельної ділянки є його рідний брат - ОСОБА_4 .

Зазначену 1/2 частку земельної ділянки він набув в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачем в поверненні частини земельної ділянки ОСОБА_3 відмовлено із посиланням на п. 27 договору оренди земельної ділянки №30 від 18.12.2008, укладеного між ОСОБА_5 - «Орендодавець» та ТОВ «Агро Інвест Україна» - «Орендар», предметом якого була земельна ділянка кадастровий номер 0524583200:02:002:0035 площею 5.5707 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жахнівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

Ознайомившись із зазначеним договором оренди та акту прийому - передачі землі, він виявив, що дані документи його мати ОСОБА_5 не укладала, а підписи в договорі оренди та в акті прийому - передачі землі не її. З цих підстав в 2018 році він звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним (справа № 145/422/18).

В процесі розгляду справи вони з представником відповідача дійшли згоди щодо мирною врегулювання спору, що полягало в тому, що він залишає свій позов без розгляду, а відповідач в свою чергу скасовує договір оренди земельної ділянки та на договірних відносинах буде користуватись його земельною ділянкою без укладення письмового договору оренди та буде сплачувати йому орендну плату.

На даний час позивач бажає розділити в натурі вищезазначену земельну ділянку, виготовив окрему технічну документацію на свою частину та звернувся до Держгеокадастру для присвоєння окремого кадастрового номеру.

Право власності позивача зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що стверджується Витягом №41993222 від 10.08.2015 (а.с.13).

Однак в реєстрі є зареєстрований договір оренди земельної ділянки під номером 50 від 07.04.2015, укладений орендодавцями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та орендарем ТОВ «Агро Інвест Україна» (а.с.11-12), який він не підписував та з відповідачем не укладав.

Крім того, зареєстровано ще додаткову угоду до договору оренди від 27.04.2018, про яку він також нічого не знає, її не підписував та відповідач не надав йому її копію.

Оскаржуваний договір оренди землі він не підписував та про його існування йому нічого не було відомо, а тому даний договір є неукладеним, а факт його державної реєстрації обмежує його права як власника даної земельної ділянки.

Датою укладання оспорюваного позивачем ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки зазначено - 07.04.2015, при чому на той час діяв договір із його матір`ю ОСОБА_5 від 18.12.2008, який позивачем було оскаржено лише у 2018 році.

Суд вважає, що у тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Письмова форма договору оренди землі передбачає обов`язкове підписання такого договору сторонами, як форма погодження всіх істотних умов договору. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини (позиція ВП ВС від 16.06.2020 по справі 145/2047/16).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18) зазначено, що віндикаційний позов про витребування майна із чужого незаконного володіння - це позов власника, позбавленого володіння майном, про витребування майна від його володільця. Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння.

Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими і нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Тобто і реєстрація права оренди на земельні ділянки може свідчити про перебування такої ділянки у володінні орендаря.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Статтею 126 ЗК України. ч.5 ст.6. ст.17 Закону України «Про оренду землі» у редакціях, чинних на час виникнення орендних правовідносин за оспорюваним правочином. установлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтею 10 якого встановлено, що державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій. зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями: під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

З метою запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку різними набувачами Державною реєстраційною службою України було направлено лист - роз`яснення від 06.08.2013 №2951/05-15-13 «Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельні ділянки за різними право набувачами», за змістом якою державним реєстраторам було доведено до відома про необхідність запитування від органів, виконавчої] влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили державну реєстрацію прав оренди землі, які виникли та зареєстровані в установленому законом порядку до 01 січня 2013 року, витребування необхідної інформації (довідок, копій документів тощо), необхідних для реєстрації прав та їх обтяжень про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди землі у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013.

Згідно п.п. 1 та 3 ч.3 ст.10 зазначеного Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно вимог до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності до приписів п.п. 1 та 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про.державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке піддягають державній реєстрації та рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Порушене право позивача, як власника земельної ділянки, підлягає відновленню, а тому суд вважає за доцільне позов задоволити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст.4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 141, 200, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.11, 15, 16, 203, 207, 317, 319, 321, 391, 626, 627, 638 ЦК України, ст.ст.90, 93, 116, 124, 126 ЗК України, Законом України "Про оренду землі", суд

ухвалив:

Позов задоволити.

Витребувати в Агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з чужого незаконного володіння належну ОСОБА_3 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 0524583200:02:002:0035 площею 5.5707 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жахнівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області (Тиврівської селищної ради).

Скасувати реєстрацію договору оренди №30 від 07 квітня 2015 року, який зареєстрований Державним реєстратором нерухомого майна ОСОБА_6 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис № 10735444 від 10 серпня 2015 року та додаткової угоди до договору оренди від 27 квітня 2018 року.

Стягнути з Агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_3 сплачений ним судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривня 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 02 травня 2023 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Суддя Ратушняк І. О.