Постанова

від 26.04.2023 по справі 676/1644/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 676/1644/22

Провадження № 22-ц/4820/543/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Цугель А. О.,

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

прокурора Ткачук Н. С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 грудня 2022 року (суддя Вдовичинський А. В., повне судове рішення складено 16 грудня 2022 року) у справі за позовом Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У квітні 2022 року керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що 13.03.2014 до Державного земельного кадастру внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6822486800:01:001:0120 площею 2 га, що розташована в селі Руда Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Підставою для виготовлення документації із землеустрою стало рішення Рудської сільської ради від 14.02.2014. Згодом на підставі рішення Рудської сільської ради від 11.04.2014 за ОСОБА_3 05.08.2014 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку. Проте під час перевірки установлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6822486800:01:001:0120 у власність не виділялась, рішення, на підставі якого здійснювалась реєстрація права власності ОСОБА_3 , приймалося стосовно іншої особи та іншої земельної ділянки. У протоколах сесій Рудської сільської ради відсутня інформація про надання у власність останньому земельної ділянки. 15.02.2022 до ЄРДР внесено відомості за фактом набуття права власності на спірну земельну ділянку з використанням завідомо підроблених документів. ОСОБА_3 , не маючи права відчужувати земельну ділянку, 19.09.2014 уклав із ОСОБА_1 договір дарування земельної ділянки.

Тому прокурор просив витребувати з незаконного володіння відповідачки у комунальну власність Жванецької сільської ради земельну ділянку кадастровий номер 6822486800:01:001:0120 площею 2 га, яка розташована в селі Руда Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 грудня 2022 року позов задоволено. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 у комунальну власність Жванецької сільської ради земельну ділянку кадастровий номер 6822486800:01:001:0120 площею 2 га, яка розташована в селі Руда Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Вирішено питання про судовий збір.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд безпідставно не застосував позовну давність, оскільки сільська рада про порушення своїх прав дізналася під час підписання проекту землеустрою 13.03.2014. Крім того, правонаступник Рудської сільської ради Жванецька сільська рада щороку перевіряє достовірність статусу земельних ділянок на своїй території, а тому не могла не знати про перебування спірної земельної ділянки у приватній власності. Добросовісний набувач не може бути позбавлений своєї власності у зв`язку з помилкою державного органу при виконанні своїх повноважень.

Кам`янець-Подільська окружна прокуратура у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення з огляду на необґрунтованість її доводів.

У засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала. Прокурор її не визнала в повному обсязі.

Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що 13.03.2014 до Державного земельного кадастру внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6822486800:01:001:0120 площею 2 га, яка розташована в селі Руда Кам`янець-Подільського району Хмельницької області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 45).

Підставою для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було рішення Рудської сільської ради від 14.02.2014 № 7 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» (а.с. 46).

05 серпня 2014 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6822486800:01:001:0120 площею 2 га, яка розташована в селі Руда Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (а.с. 11).

11 серпня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області видала свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6822486800:01:001:0120 площею 2 га та прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на підставі рішення Рудської сільської ради № 5 від 11.07.2014, яким затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_3 спірну земельну ділянку у приватну власність (а.с. 72-78).

Згодом 19 вересня 2014 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6822486800:01:001:0120 площею 2 га зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування № 973 від 19.09.2014 (а.с. 11).

Відповідно до листа архівного відділу Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації № 01/01-27/01 від 05.01.2022 у протоколах сесій Рудської сільської ради за 2014 рік інформація про надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки відсутня (а.с. 21).

15.02.2022 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частинами 1, 4 статті 358 КК України за № 42022242230000005 за фактом підробки рішення 23 та 27 сесії VI скликання Рудської сільської ради № 7 від 14.02.2014 і № 5 від 11.07.2014 та набуття права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6822486800:01:001:0120, розташовану в межах населеного пункту с. Руда Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, з використанням завідомо підроблених документів (а.с. 16-17).

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактично рішення щодо передачі земельної ділянки у власність не приймалось, а тому земельна ділянка підлягає витребуванню у комунальну власність Жванецької сільської ради.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

В силу частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

У силу частини 1 статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

За змістом частини 2 статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Безоплатна передача земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності у приватну власність громадян здійснюється на підставі відповідного клопотання громадянина про передачу йому у власність земельної ділянки та шляхом прийняття відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах повноважень відповідного рішення.

Суд першої інстанції правильно установив, що ОСОБА_3 не звертався до відповідного органу про передачу йому у власність спірної земельної ділянки, а рішення Рудською сільською радою про передачу йому у власність земельної ділянки кадастровий номер 6822486800:01:001:0120 не приймалось.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність набуття ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку та відчуження її ОСОБА_1 без відповідної правової підстави.

Не заслуговує на увагу посилання в апеляційній скарзі на неможливість позбавлення майна добросовісного набувача.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий і навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Право держави вимагати повернення земельної ділянки, яка незаконно вибула із її власності, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи, що регламентують підстави усунення перешкод у користуванні майном, є доступними, чіткими та передбачуваними.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини вибуття з комунальної власності земельної ділянки внаслідок неправомірних дій громадян та застосовані правові норми не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право відповідачки на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Також колегія суддів відхиляє аргумент апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

В силу положень статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що позовна давність це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб`єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 зробила висновок про те, що на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність.

З огляду на матеріали справи факт відсутності рішення сільської ради про передачу спірної земельної ділянки відповідачу та набуття ним права власності на земельну ділянку без достатніх правових підстав був виявлений лише в 2022 році. Саме з цього часу прокурор та сільська рада дізнались про неправомірне вибуття спірної земельної ділянки з власності держави та порушення права територіальної громади і з цього часу почався перебіг строку позовної давності.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 травня 2023 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта