Рішення
від 19.04.2023 по справі 280/2492/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року Справа № 280/2492/19 СН/280/50/21 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Севериненко К.Р.,

представника позивача: не прибув

представника відповідача: Жовтоножка Д.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектно-виробнича компанія «Спецзахист» (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 9, кв./офіс 69, код ЄДРПОУ 37778452)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектно-виробнича компанія «Спецзахист» (далі ТОВ «ІПВК «Спецзахист», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому з урахуванням уточнення (вх. №21746 від 28.05.2019) просить:

-скасувати податкові повідомлення-рішення, видані відповідачем від 04.03.2019:

№ 0002751401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 15635183,75 грн., з яких 12508139.00 за податковим зобов`язанням та 3127034,75 грн. за штрафними санкціями;

№ 0002761401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 19108234,50 грн., з яких 12738823,00 за податковим зобов`язанням та 6369411,50 грн. за штрафними санкціями;

№ 0002771401, яким нараховано завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у загальному розмірі 1247529,00 грн., з яких: 577034,00 грн. сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного періоду, 831686,00 грн. сума завищення від`ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, 415843,00 грн. штрафні санкції;

№ 0002781401, яким нараховано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної у розмірі 42386,50 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення, видане відповідачем від 14.05.2019 №0003571401, яким нараховано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної у розмірі 42386,50 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.11.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020, позов ТОВ «ІПВК «Спецзахист» задоволено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 28.07.2021 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задоволено частково, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

До Запорізького окружного адміністративного суду справа №280/2492/19 повернулась 03.09.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2021 справу передано на розгляд головуючому судді Садовому І.В.

Ухвалою суду від 07.09.2021 справу прийнято до провадження, привласнено справі №280/2492/19 (провадження СН/280/50/21). Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. В процесі підготовчого провадження призначено підготовче засідання на 07.10.2021 о/об 11:00 год.

Ухвалою суду від 07.10.2021 за клопотанням представників сторін підготовче засідання відкладено до 21.10.2021.

Ухвалою суду від 21.10.2021 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін для примирення до 06.12.2021.

Ухвалою суду від 06.12.2021 продовжено процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 21.10.2021 до 20.01.2022.

Ухвалою суду від 20.01.2022 продовжено процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 21.10.2021 до 22.02.2022.

Ухвалою суду від 22.02.2022 продовжено процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 21.10.2021 до 22.03.2022.

Ухвалою суду від 31.05.2022 продовжено процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 21.10.2021 до 06.09.2022.

Ухвалою суду від 06.09.2022 продовжено процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 21.10.2021 до 06.12.2022.

Ухвалою суду від 06.12.2022 продовжено процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 21.10.2021 до 31.03.2023.

Ухвалою суду від 31.03.2023 поновлено провадження у адміністративній справі №280/2492/19.

Ухвалою суду від 31.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.04.2023.

Протокольною ухвалою суду від 12.04.2023 відкладено судове засідання на 19.04.2023.

Ухвалою суду від 14.04.2023 забезпечено участь представника відповідача у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання, призначене на 19.04.2023 представник позивача не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

У судовому засіданні 19.04.2023 на підставі статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 229 КАС України у відкритому судовому засіданні здійснювалась аудіо фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу «Акорд».

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві від 24.05.2019 (вх.№21257 від 24.05.2019), уточненій позовній заяві від 28.05.2019 (вх.№21746) та письмових поясненнях від 19.01.2022 (вх.№4319 від 20.01.2022). Зокрема зазначено, що посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ІПВК «Спецзахист» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 та питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2018. За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 21.01.2019 №28/08-01-14-01/37778452. Позивачем зазначено про свою незгоду з висновками ГУ ДФС у Запорізькій області, викладеними в акті про результати документальної планової виїзної перевірки від 21.01.2019, на підставі яких у подальшому були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Наголошено, що висновки контролюючого органу зроблені з порушенням законодавства та в цілому не відповідають фактичним обставинам справи. Саме зняття податкового кредиту та донарахування зобов`язань по доходу позивача проведено на підставах, які не відповідають нормам діючого законодавства, оскільки базуються лише на припущеннях контролюючого органу про нереальність виконання господарських операцій за відповідними укладеними договорами. Водночас зауважено, що всі господарські операції здійснені позивачем у взаємовідносинах з контрагентами ПП «ТД «МАКС», ТОВ «ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД», ТОВ «БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС», ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ», ТОВ «МЕХАГРОДІМ», ТОВ «ЛАУРІСПЛЮС», ТОВ «АЛЬМА-К», ТОВ «ДАЛІМАУНТ», ТОВ «ЛТД «ВОЛОС», ТОВ «ТД «АФРОДІТА», ТОВ «Лайф Сіті Груп», ТОВ «ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ», ТОВ «КРИСТАЛ ІНВЕСТ», »ТОВ «СПЕЦРЕСУРС 2015», ФГ «КІЛЬГАНА І.С.», ТОВ «БЕСТ ФІНАНС», ТОВ «ПРОФПІДРЯД» є реальними та такими, що здійснені на підставі договорів та належних первинно-бухгалтерських документів, на підтвердження чого до суду в якості доказів були надані: договори з додатками, акти прийому передачі робіт та матеріалів, копії платіжних доручень, податкові накладні, листи відповіді про підтвердження реальності господарських операцій, товарно-транспортні накладні та інше. Зауважено, що всі отримані позивачем від вказаних контрагентів товари та послуги були використані ним в межах господарської діяльності за оподатковуваними операціями. Крім того, зазначено, що по ТОВ «ГРІН СІСТЕМС», ТОВ «КОНСТАНТЕР ГРУП», ТОВ «БУДПРОМТЕХ ПЛЮС», ТОВ «ПРОЕКТ АКТИВ» позивач у своєму обліку правильно відобразив кредиторську заборгованість у зв`язку із закінченням строку позовної давності. З наведених підстав позивач вважає, що відповідачем не наведено належних та допустимих доказів порушення ТОВ «ІПВК «Спецзахист» податкового законодавства, а винесені податкові повідомлення-рішення ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу. На підставі вищевикладеного просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Заперечення проти позову викладено у відзиві на позовну заяву від 02.03.2023 (вх.№8845). Зокрема вказано, що документальною плановою виїзною перевіркою ТОВ «ІПВК «Спецзахист» встановлено порушення норм податкового законодавства, про що відображено в акті документальної планової виїзної перевірки від 21.01.2019 №28/08-01-14-01/37778452. Зауважено, що позивачем в порушення податкового законодавства занижено суми податкових зобов`язань по податку на додану вартість, занижено податок на прибуток підприємства, не зареєстровані податкові накладні та не скориговано податкові зобов`язання. Наголошено, що на підставі матеріалів перевірки та висновків, викладених у акті перевірки від 21.01.2019 №28/08-01-14-01/37778452 відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 04.03.2019 № 0002751401, № 0002761401, № 0002781401, № 0002781401 та від 19.05.2019 №0003571401. Крім того вказано, що виявлені порушення виникли у зв`язку із не підтвердженням під час проведення перевірки здійснення господарських взаємовідносин з контрагентами позивача ПП «ТД «МАКС», ТОВ «ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД», ТОВ «БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС», ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ», ТОВ «МЕХАГРОДІМ», ТОВ «ЛАУРІСПЛЮС», ТОВ «АЛЬМА-К», ТОВ «КРИСТАЛ ІНВЕСТ» ТОВ «ДАЛІМАУНТ», ТОВ «ЛТД «ВОЛОС», ТОВ «ТД «АФРОДІТА», ТОВ «Лайф Сіті Груп», ТОВ «ФЛАЙТ ТРЕЙДІНГ», ТОВ «СПЕЦРЕСУРС 2015», ФГ «КІЛЬГАНА І.С.», ТОВ «БЕСТ ФІНАНС», ТОВ «ПРОФПІДРЯД», зокрема у зв`язку з відсутністю інформації про наявність основних засобів, достатньої кількості трудових ресурсів, наявністю вироків суду, наявністю кримінальних проваджень, відсутністю ланцюга постачання товарів, тощо. Крім того, зазначено про обов`язок ТОВ «ІПВК «Спецзахист» віднести заборгованість перед ТОВ «ГРІН СІСТЕМС» у розмірі 442020,37 грн., перед ТОВ «КОНСТАНТЕР ГРУП» у розмірі 24604,77 грн., перед ТОВ «БУДПРОМТЕХ ПЛЮС» у розмірі 1698702,59 грн., перед ТОВ «ПРОЕКТ АКТИВ» у розмірі 4397194,80 грн. до складу безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням строку позовної давності. Враховуючи викладене наголошено, що оскаржувані податкові повідомлення- рішення є правомірними та такими, що прийняті в межах діючого законодавства, а тому не підлягають скасуванню. Під час розгляду справи представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (код ЄДРПОУ 37778452) зареєстровано у якості юридичної особи 14.07.2011, види діяльності: Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи (основний); Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; Код КВЕД 80.20 Обслуговування систем безпеки; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 ПК України, пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (зі змінами та доповненнями) (далі Закон №2464-VI) та затвердженого плану-графіка була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ІПВК «Спецзахист» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 та питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2018.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 21.01.2019 №28/08-01-14-01/37778452 (а.с.51-153 т.1), яким окрім іншого встановлено порушення:

1) підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134 з урахуванням підпункту «в» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13903250,00 грн., у тому числі: 2015 рік 1395111,00 грн., півріччя 2016 року 349550,00 грн., 9 місяців 2016 року 840111,00 грн., 2016 рік 2926783,00 грн., 1 квартал 2017 року 82336,00 грн., півріччя 2017 року 328355,00 грн., 9 місяців 2017 року 2112001,00 грн., 2017 рік 4831060,00 грн., 1 квартал 2018 року 1894946,00 грн., півріччя 2018 року 2734221,00 грн., 9 місяців 2018 року 4750296,00 грн.;

2) підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.3, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого:

-занижено податок на додану вартість на загальну суму 14286643,00 грн., у тому числі: серпень 2015 року 48858,00 грн., вересень 2015 року 60641,00 грн., жовтень 2015 року 603580,00 грн., листопад 2015 року 556599,00 грн., грудень 2015 року 124876,00 грн., січень 2016 року 2502,00 грн., лютий 2016 року 977,00 грн., березень 2016 року 76418,00 грн., квітень 2016 року 69075,00 грн., травень 2016 року 16659,00грн., червень 2016 року 140172,00 грн., липень 2016 року 252172,00 грн., серпень 2016 року 110108,00 грн., вересень 2016 року 417527,00 грн., жовтень 2016 року 66192,00 грн., листопад 2016 року 1336501,00 грн., грудень 2016 року 567195,00 грн., лютий 2017 року 16952,00 грн., березень 2017 року 724717,00 грн., квітень 2017 року 3580,00 грн., травень 2017 року 223554,00 грн., червень 2017 року 273585,00 грн., липень 2017 року 159412,00 грн., вересень 2017 року 1047297,00 грн., жовтень 2017 року 425450,00 грн., листопад 2017 року 103712,00 грн., грудень 2017 року 2736999,00 грн., січень 2018 року 1080,00 грн., березень 2018 року 1293732,00 грн., квітень 2018 року 420978,00 грн., травень 2018 року 684054,00 грн., липень 2018 року 124951,00 грн., серпень 2018 року 790807,00 грн., вересень 2018 року 805733,00 грн.,

-завищено суми від`ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 831686,00 грн., у тому числі: лютий 2017 року 33971,00 грн., травень 2018 року 80232,00 грн., липень 2018 року 717483,00 грн.;

3)пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме незареєстрована податкова накладна за вересень 2018 року, дата виписки 30.09.2018, дата реєстрації відсутня, сума ПДВ 84773,00 грн.

Не погодившись з висновками перевірки, викладеними у акті про результати документальної планової виїзної перевірки від 21.01.2019 №28/08-01-14-01/37778452, позивачем 18.02.2019 до ГУ ДФС у Запорізькій області подано заперечення до вказаного акту перевірки (а.с.154-178 т.1).

Листом-відповіддю на заперечення №10/10/08-01-14-01-12 від 27.02.2019 висновки акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області змінено та викладено їх в наступній редакції (а.с.179-211 т.1):

1)підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 з урахуванням підпункту «в» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13903250,00 грн., у тому числі: 2015 рік 1395111,00 грн., півріччя 2016 року 349550,00 грн., 9 місяців 2016 року 840111,00 грн., 2016 рік 2926783,00 грн., 1 квартал 2017 року 82336,00 грн., півріччя 2017 року 328355,00 грн., 9 місяців 2017 року 2112001,00 грн., 2017 рік 4831060,00 грн., 1 квартал 2018 року 1894946,00 грн., півріччя 2018 року 2734221,00 грн., 9 місяців 2018 року 4750296,00 грн.;

-занижено податок на додану вартість на загальну суму 14297167,00 грн., у тому числі: серпень 2015 року 48858,00 грн., вересень 2015 року 60641,00 грн., жовтень 2015 року 603580,00 грн., листопад 2015 року 556599,00 грн., грудень 2015 року 124876,00 грн., січень 2016 року 2502,00 грн., лютий 2016 року 977,00 грн., березень 2016 року 76418,00 грн., квітень 2016 року 69075,00 грн., травень 2016 року 16659,00грн., червень 2016 року 140172,00 грн., липень 2016 року 252172,00 грн., серпень 2016 року 110108,00 грн., вересень 2016 року 417527,00 грн., жовтень 2016 року 66192,00 грн., листопад 2016 року 1336501,00 грн., грудень 2016 року 567195,00 грн., лютий 2017 року 27476,00 грн., березень 2017 року 724717,00 грн., квітень 2017 року 3580,00 грн., травень 2017 року 223554,00 грн., червень 2017 року 273585,00 грн., липень 2017 року 159412,00 грн., вересень 2017 року 1047297,00 грн., жовтень 2017 року 425450,00 грн., листопад 2017 року 103712,00 грн., грудень 2017 року 2736999,00 грн., січень 2018 року 1080,00 грн., березень 2018 року 1293732,00 грн., квітень 2018 року 420978,00 грн., травень 2018 року 684054,00 грн., липень 2018 року 124951,00 грн., серпень 2018 року 790807,00 грн., вересень 2018 року 805733,00 грн.,

-завищено суми від`ємного значення у розмірі 577034,00 грн., у тому числі: вересень 2018 року 717 483,0577 034,000 грн.;

- не підтверджено суму від`ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 831686,00 грн., у тому числі: лютий 2017 року 33971,00 грн., травень 2018 року 80232,00 грн., липень 2018 року 717483,00 грн.;

3) пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме незареєстрована податкова накладна за вересень 2018 року, дата виписки 30.09.2018, дата реєстрації відсутня, сума ПДВ 84 773,00 грн.

На підставі матеріалів перевірки та висновків, викладених у акті перевірки від 21.01.2019 №28/08-01-14-01/37778452 відповідачем 04.03.2019 були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 0002751401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмір 15635183,75 грн., з яких 12508139,00 за податковим зобов`язанням та 3127034,75 грн. за штрафними санкціями (а.с.249-250 т.1);

- № 0002761401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмір 19108234,50 грн., з яких 12738823,00 за податковим зобов`язанням та 6369411,50 грн. за штрафними санкціями (а.с.251-252 т.1);

- № 0002771401, яким нараховано завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у загальному розмірі 1247529,00 грн., з яких: 577034,00 грн. сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного періоду, 831686,00 грн. сума завищення від`ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, 415843,00 грн. штрафні санкції (а.с.253-254 т.1);

- № 0002781401, яким нараховано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної у розмірі 42386,50 грн. (а.с.255-257 т.1).

07.03.2019 позивачем було направлено до Державної фіскальної служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 04.03.2019 №0002751401, №0002761401, №0002771401 та №0002781401, яка зареєстрована Державною фіскальною службою України за вх. №9054/6 від 12.03.2019 (а.с.212-232 т.1).

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 08.05.2019 №21157/6/99-99-11-04-01-25 від 08.05.2019, яким скаргу ТОВ «ІПВК «Спецзахист» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 04.03.2019 №0002751401, №0002761401, №0002771401 та №0002781401 - без змін (а.с.233-248 т.1).

Крім того, 14.05.2019 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003571401, яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 42386,50 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної (а.с.48-50 т.2).

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 04.03.2019 №0002751401, №0002761401, №0002771401 №0002781401 та від 14.05.2019 №0003571401, позивач звернувся до суду з даним позовом у якому просив визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.11.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020, адміністративний позов ТОВ «ІПВК «Спецзахист» задоволено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.07.2021 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задоволено частково, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, враховуючи позицію Верховного Суду по вказаній справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі ПК України).

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту61.1 статті 61 ПК Україниподатковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2пункту 62.2 статті62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту62.1.3пункту 62.2 статті62 ПК Україниздійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цьогоКодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За змістом абзацу 1пункту 75.1 статті 75 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК Українивстановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбаченихпідпунктом 78.1.22пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеномустаттею 42цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.5 статті 78 ПК України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно ізстаттею 81цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК Українипосадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи- платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже, документальна виїзна перевірка суб`єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов як наявність підстав для її проведення та пред`явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.

Враховуючи, що спір щодо правомірності дій контролюючого органу під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, між сторонами відсутній, суд зауважує, що дане питання не потребує додаткового дослідження при розгляді даної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За приписами пункту 187.1 статті 187 цього Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК Україниподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції.

- установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З зазначено слідує, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв`язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як свідчать обставини справи, висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства базується, зокрема, на підставі не підтвердження здійснення господарських взаємовідносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та його контрагентами ПП «ТД «МАКС», ТОВ «ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД», ТОВ «БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС», ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ», ТОВ «МЕХАГРОДІМ», ТОВ «ЛАУРІСПЛЮС», ТОВ «АЛЬМА-К», ТОВ «КРИСТАЛ ІНВЕСТ» ТОВ «ДАЛІМАУНТ», ТОВ «ЛТД «ВОЛОС», ТОВ «ТД «АФРОДІТА», ТОВ «Лайф Сіті Груп», ТОВ «ФЛАЙТ ТРЕЙДІНГ», ТОВ «СПЕЦРЕСУРС 2015», ФГ «КІЛЬГАНА І.С.», ТОВ «БЕСТ ФІНАНС», ТОВ «ПРОФПІДРЯД».

Враховуючи висновки відповідача, викладені в акті перевірки, проаналізувавши докази наявні в матеріалах справи, суд вважає за необхідне дослідити господарські відносини між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» з кожним контрагентом окремо та звертає увагу на наступне.

Так, щодо господарських відносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ПП «ТД «МАКС».

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (Покупець) та ПП «Торговий дім «Макс» (Постачальник) був укладений договір №04/15/16-5 від 15.04.2016, за умовами якого на адресу ТОВ «ІПВК «Спецзахист» були поставлені вогнезахисні матеріали, уайт-спіріт, шліф папір та інші матеріали (а.с.31-33 т.6).

Поставка товару, окрім виписаних та зареєстрованих податкових накладних № 110 від 22.04.2016, № 111 від 22.04.2016, № 113 від 23.05.2016 підтверджується первинним документами, а саме: податковими накладними №113 від 23.05.2016, №111 від 22.04.2016, №110 від 22.04.2016, видатковими накладними № 042212 від 22.04.2016, № 052306 від 23.05.2016; Актом здачі прийняття робіт № 042211 від 24.04.2016 (а.с.55-65 т.6).

Доставка товару з м. Запоріжжя до м. Енергодар, відповідно до акту здачі прийняття робіт № 042211 від 24.04.2016 підтверджена належним чином оформленою товарно-транспортною накладною № ВН-042211 від 22.04.2016 (а.с.58 т.6).

Суд звертає увагу, що як вбачається з акту перевірки контролюючим органом зауважень стосовно оформлення первинної документації при здійсненні господарських операцій між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ПП «ТД «МАКС» висловлено не було.

Всього ТОВ «ІПВК «Спецзахист» від ПП «ТД «МАКС» було отримано товару та послуг на загальну суму 580140,06грн. в т.ч. ПДВ 96690,01 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними господарськими операціями включено до податкового кредиту у квітні 2016 року у сумі 69075 грн., у травні 2016 року 1 460,00 грн., червні 2016 року 26 155,00 грн., які відповідають даним податкових декларацій з ПДВ та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

22.04.2016 ТОВ «ІПВК «Спецзахист» було отримано повідомлення про відступлення права вимоги від ПП «ТД «МАКС» за договором поставки товару №04/1516-5 від 15.04.2016 на суму 432 208,92грн. на користь ТОВ «СІМАНТЕК ЛТД» (а.с.30 т.6)

25.05.2016 ТОВ «ІПВК «Спецзахист» було отримано повідомлення про відступлення права вимоги від ПП «ТД «МАКС» за договором поставки товару №04/1516-5 від 15.04.2016 на суму 156931,14грн. на користь ТОВ КОМПАНІЯ «ІБЕРІС» (а.с.29 т.6).

У зв`язку із відступленням права вимоги від ПП «ТД «МАКС» на користь ТОВ «СІМАНТЕК ЛТД» та ТОВ КОМПАНІЯ «ІБЕРІС» остаточний розрахунок за поставку товару було здійснено з ТОВ «СІМАНТЕК ЛТД» (на суму 423 208,92грн.) та ТОВ КОМПАНІЯ «ІБЕРІС» (на суму 156931,14грн.).

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2016 заборгованість ТОВ «ІПВК «Спецзахист» перед ПП «ТД «МАКС» станом на 31.12.2016 відсутня (а.с.65 т.6).

Щодо тверджень відповідача на нереальність вказаної господарської операції через відсутність паспортів якості товару суд вважає за необхідне зазначити, що умовами договору № 04/15/16-5 від 15.04.2016 не передбачений обов`язок постачальника надавати паспорти або сертифікати якості на товар, а лише зазначено, що якість товару повинна відповідати вимогам чинного законодавства, встановленим для даного виду товару. Окрім того, суд зауважує, що жодним законодавчим актом не передбачено обов`язок наявності паспортів якості для формування витрат або податкового кредиту. Відтак, вказане посилання податкового органу жодним чином не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та ПП «ТД «МАКС».

Водночас суд вважає безпідставними посилання податкового органу на наявність кримінального провадження № 420160000000000201 від 12.01.2016, в якому зазначені ТОВ «СІМАНТЕК ЛТД» та ТОВ «КОМПАНІЯ ІБЕРІС», оскільки зазначене взагалі не стосується обставин господарської операції між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ПП «ТД «МАКС.

Відповідно до частини першої статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно чинного законодавства, боржник має бути тільки письмово повідомлений про заміну кредитора.

Відтак, ТОВ «ІПВК «Спецзахист» не мало правових підстав щодо перевірки нового кредитора, або заперечення стосовно укладеного договору відступлення права вимоги.

Відповідно, позивач правомірно здійснив дії щодо погашення заборгованості перед новим кредитором у відповідності до приписів чинного законодавства. Крім того, суд звертає увагу, що згідно з приписами цивільного законодавства ТОВ «ІПВК «Спецзахист» не звільняється від обов`язку виконати свої зобов`язання щодо сплати грошових коштів, у зв`язку із наявністю кримінального провадження, в якому новий кредитор фігурує або ні, окрім того, відповідачем не надано до суду жодного вироку, який набрав законної сили стосовно ТОВ «СІМАНТЕК ЛТД» та ТОВ «КОМПАНІЯ ІБЕРІС», в якому б були встановлені обставини, що свідчать про нереальність операцій стосовно конкретних господарських угод.

Також, судом не приймаються доводи відповідача стосовно відсутності ланцюга постачання товарів та неподання звітності ПП «ТД «МАКС», адже дані обставини жодним чином це стосуються здійснення господарської діяльності ТОВ «ІПВК «Спецзахист», оскільки юридична відповідальність особи, згідно зі статтею 61 Конституції України має індивідуальний характер.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина перша статті 19 Конституції України).

Відтак, жодними нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями, а тому ТОВ «ІПВК «Спецзахист» не може нести відповідальність за дотримання вимог податкового та іншого законодавства посадовими особами його контрагентів, в даному випадку ПП «ТД «МАКС».

Водночас щодо посилань податкового органу на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2017 усправі№331/2945/17 (а.с.84-107 т.3), суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеної у постанові від 18.12.2019 по справі №806/10951/18 «Факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.»

Так, вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2017 у справі №331/2945/17 затверджено угоди про визнання винуватості та визнано винними ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України.

Зі змісту даного вироку вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , діючи як учасники організованої групи, в період з 27.05.2015 до 08.04.2016 шляхом безпосереднього створення (придбання) суб`єктів господарювання-юридичних осіб, серед яких, зокрема, ПП «ТД «МАКС» (код ЄДРПОУ 37129294), та схиляння малозабезпечених осіб до реєстрації в органах державної влади на своє ім`я юридичних осіб, придбали та створили ряд суб`єктів підприємницької діяльності, серед яких, зокрема, ТОВ «ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 40111025) та ТОВ «Кристал-Інвест» (код ЄДРПОУ 40178760), які у вказаний період використовували в незаконній діяльності, а саме: конвертації грошових коштів, у тому числі з метою умисного ухилення від сплати податків іншими суб`єктами господарювання, та/або планували використовувати у такій злочинній діяльності.

Водночас суд вважає за необхідне зауважити, що у вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2017 у справі № 331/2945/17 вказаний період незаконної діяльності обвинувачених осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) з 27.05.2015 до 08.04.2016, тобто саме в цей період вказані особи придбали та створили ряд суб`єктів підприємницької діяльності з метою використання їх у вказаний період у незаконній діяльності. Водночас, укладення договорів поставки товару та їх виконання здійснювалося позивачем та його контрагентами (ПП «ТД «МАКС», ТОВ «ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД») в інший період, а саме договір поставки товару між позивачем і ПП «ТД «МАКС»» укладено 14.04.2016, між позивачем і ТОВ «ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД» - 06.06.2016, між позивачем і ТОВ «Кристал-Інвест» 13.06.2016; поставки відбувалися після укладення цих договорів. Тобто господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами здійснювалися після дослідженого у вироку періоду діяльності обвинувачених осіб, а відтак не розглядалися Жовтневим районним судом м. Запоріжжя в межах розгляду справи № 331/2945/17.

Разом із тим вказаним вироком не визнано винними у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень, зокрема фіктивного підприємництва, керівників ПП «ТД «МАКС»» - ОСОБА_5 , ТОВ «ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД» - ОСОБА_6 , які підписували договори та первинні документи по господарським операціям із позивачем. Також у матеріалах справи відсутні і протоколи допиту цих осіб та будь-які інші докази, які б підтверджували, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечують свою причетність до здійснення фінансово-господарських операцій із позивачем.

Крім того суд зауважує, що у згаданому вироку позивач відсутній серед переліку підприємств, установ і організацій яким штучно формувався податковий кредит, господарські операції між позивачем та ПП «ТД «Макс», між позивачем та ТОВ «Промкапіталтрейд» та між позивачем і ТОВ «Кристал-Інвест», а також документи на підставі яких позивачем відображено в обліку спірні господарські операції не були предметом оцінки в межах кримінальної справи №331/2945/17.

Тобто, наведене в сукупності дає підстави стверджувати, що поряд із прикриттям незаконної діяльності, ПП «ТД «Макс», ТОВ «Промкапіталтрейд» та ТОВ «Кристал-Інвест» здійснювало із позивачем реальні господарські операції.

За змістом частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на преюдиціальність як властивість судового рішення, вирок суду має обов`язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 по справі №806/10951/18.

Разом з тим, суд бере до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.04.2018 по справі № 826/1571/16, згідно з яким вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником та контрагентом тільки якщо він містить посилання саме на ці операції.

Окрім того, посилання на даний вирок є недоречним ще й з тієї позиції, що в даному випадку дане рішення не стосується предмету доказування в даній адміністративній справі, оскільки фактично, предметом доказування в даній адміністративній справі є дійсність або нікчемність договорів, укладених між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» і його контрагентами та відповідно, законність формування податкового кредиту та витрат.

Щодо господарських відносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «Промкапіталтрейд».

Між ТОВ «Промкапіталтрейд» (Постачальник) та ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (Покупець) був укладений договір поставки товару №02/06/2016 від 02.06.2016 за умовами якого на адресу ТОВ «ІПВК «Спецзахист» був поставлений дренчер, реле протока, реле промежуточні, засувка «Батерфляй» (а.с.66-68 т.6)

Надання послуг з постачання товару підтверджується видатковою накладною №060211 від 02.06.2016, податковою накладною № 25 від 02.06.2016 та платіжним дорученням № 1084 від 07.06.2016 (а.с.79-81 т.6).

Як вбачається з акту перевірки контролюючим органом зауважень стосовно оформлення первинної документації при здійсненні господарських операцій між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «Промкапіталтрейд» висловлено не було.

Всього ТОВ «ІПВК «Спецзахист» від ТОВ «Промкапіталтрейд» було отримано товару та послуг на загальну суму 59 965,44грн. в т.ч. ПДВ 9994,24 грн.

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2016 заборгованість ТОВ «ІПВК «Спецзахист» перед ТОВ «Промкапіталтрейд» станом на 31.12.2016 відсутня (а.с.72 т.6).

Водночас, як вже було зазначено вище, жодними нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями. Відтак, ТОВ «ІПВК «Спецзахист» не може нести відповідальність за дотримання вимог податкового та іншого законодавства посадовими особами його контрагентів, а в даному випадку ТОВ «Промкапіталтрейд».

Разом з тим, суд відхиляє твердження відповідача стосовно відсутності товарно транспортної документації як підстави нереальності господарської операції та звертає увагу на таке.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Крім того, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Так, з урахуванням наведеного, слід зазначити, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, має підтверджуватись видатковою накладною (Вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а).

Аналогічна позиція підтримується й самим податковим органом в листі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.05.2014 № 4151/10/26-15-11-01-06, де зазначено, що відсутність товарно-транспортної накладної за наявності правильно оформленої податкової накладної не може впливати на податковий кредит платника податків.

Щодо господарських відносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС».

Між ТОВ «БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС» (Постачальник) та ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (Покупець) був укладений договір поставки № 23/05-2016 від 23.05.2018, за умовами якого на адресу ТОВ «ІПВК «Спецзахист» були поставлені вогнезахисні матеріали, уайт-спіріт, шліф, папір та інші матеріали.

Постачання товару за договором поставки № 23/05-2016 від 23.05.2018 підтверджується, зокрема, наданими первинним документами, а саме: видатковими накладними № 052309 від 23.05.2016, № 052303 від 24.05.2016, №052514 від 06.06.2016, № 052513 від 06.06.2016, № 052512 від 06.06.2016, № 052511 від 06.06.2016, № 052510 від 06.06.2016, № 052509 від 06.06.2016, № 052508 від 06.06.2016, №052507 від 06.06.2016, № 052506 від 06.06.2016, № 052505 від 06.06.2016, № 052504 від 06.06.2016, № 052503 від 06.06.2016, № 052502 від 06.06.2016, № 052501 від 06.06.2016; платіжними дорученнями № 1148 від 22.07.2016, № 1066 від 23.05.2016, № 612 від 25.05.2016,, № 1077 від 25.05.2016, № 1079 від 26.05.2016 (а.с.105-143 т.8)

Всього ТОВ «ІПВК «Спецзахист» від ТОВ «БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС» було отримано товару та послуг на загальну суму 713830,75 грн., в т.ч. ПДВ 118971,79 грн.

Як вбачається з акту перевірки контролюючим органом зауважень стосовно оформлення первинної документації при здійсненні господарських операцій між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС» висловлено не було.

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2016 заборгованість ТОВ «ІПВК «Спецзахист» перед ТОВ «БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС» станом на 31.12.2016 відсутня (а.с.101 т.8).

Також, суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно сплати позивачем за надані послуги ТОВ «БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС» іншому підприємству на підставі угоди переуступки боргу по відношенню до якого існує кримінальне провадження, а саме ТОВ «Компанія Іберіс», оскільки сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо контрагента не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для платника податків (Постанова Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17).

Водночас, щодо посилань відповідача на наявність ухвали Печерського районного суду м.Києва від 27.07.2017 по справі №757/42799/17-к суд зазначає, що дана ухвала стосується тільки надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, які становлять банківську таємницю щодо ПП "ТД"МАКС" (код ЄДРПОУ 37129294), ТОВ "ЕНЕРГО-СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР "ПРИЛАДИ ТА ОБЛІК" (код ЄДРПОУ 31911176), ТОВ "КРИСТАЛ-ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 40178760), ТОВ "ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 40111025), ТОВ "ФОБОС-ГРУПП" (код ЄДРПОУ 40178781), ТОВ "БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 39990454), ТОВ "В Е Г А" (код ЄДРПОУ 39813184), ТОВ «ЗМК» (код ЄДРПОУ 37407480), а саме підтверджуючих проведення фінансово-господарської діяльності, надходження та списання грошових коштів на рахунки підприємства, які знаходяться у володінні певної юридичної особи, в даному випадку АТ «Укрсиббанк».

Так, надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів це лише один із заходів забезпечення кримінального провадження.

Водночас, суд зауважує що у згаданій ухвалі позивач відсутній серед переліку підприємств, установ і організацій, які підозрюються в організації фіктивного підприємництва.

Разом з тим, суд наголошує, що відповідачем не надано жодного доказу що свідчить про наявність будь яких вироків, які б могли підтвердити протиправність дій ТОВ «БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС», а як вже було зазначено вище, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо контрагента не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для платника податків (Постанова Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17).

Щодо господарських відносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ».

Між ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ» (Постачальник) та ТОВ «ІПВК «Спецзахист» був укладений договір поставки товару № 01/11/2017-1 від 01.11.2017, у відповідності до якого на адресу позивача було поставлено товари вогнезахисного призначення, а також уайт-спіріт, шліф, папір та інші матеріали (а.с.67-68 т.10).

Постачання за договором поставки товару № 01/11/2017-1 від 01.11.2017 підтверджується, зокрема, наданими первинним документами: видатковими накладними: № РН-1204-1, РН-1201-5, РН-1201-6, РН-1201-7, РН-1201-8, РН-1201-9, РН-1201-10 від 01.12.2017, № РН-1204-2, РН-1204-3, РН-1204-4, РН-1204-5, РН-1204-6 від 04.12.2017, РН-1206-1, РН-1206-2, РН-1206-3, № РН-1206-4, РН-1206-5, РН-1206-6, РН-1206-7 від 06.12.2017, № РН-1211-3 від 11.12.2017, № РН-1215-1 від 15.12.2017, № РН-1216-2 від 16.12.2017; платіжними дорученнями щодо оплати № 969 від 26.12.2017, № 993 від 03.01.2018, № 1000 від 05.01.2018, № 1008 від 10.01.2018, № 1019 від 12.01.2018, № 1021 від 15.01.2018, № 1128 від 31.01.2018 (а.с.74-117 т.10).

Переміщення товарів здійснювалось автомобільним перевізником ТОВ «ТРАНСОЙЛ ОДЕСА», про що свідчать надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні №20/12/17-1 від 20.12.2017, №18/12/17-1 від 18.12.2017, №15/12/17-1 від 15.12.2017, №13/12/17-1 від 13.12.2017, №11/12/17-1 від 11.12.2018,№08/12/17-1 від 08.12.2017, №06/12/17-1 від 06.12.2017, №04/12/17-1 від 04.12.2017, №01/12/17-1 від 011.12.2017 (а.с.97-110 т.10).

Всього ТОВ «ІПВК «Спецзахист» від ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ» було отримано товару та послуг на загальну суму 14731525,17грн., в т.ч. ПДВ 2455254,19грн.

Як вбачається з акту перевірки контролюючим органом зауважень стосовно оформлення первинної документації при здійсненні господарських операцій між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ» висловлено не було.

30.03.2021 ТОВ «ІПВК «Спецзахист» було отримано повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ» за договором поставки товару № 01/11/2017-1 від 01.11.2017 на суму 10404971,36грн. на користь ТОВ «ЕМТАРІД» (а.с.72 т.10).

У зв`язку із відступленням права вимоги від ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ» на користь ТОВ «ЕМТАРІД» остаточний розрахунок за поставку товару на суму 10404971,36грн. було здійснено з ТОВ «ЕМТАРІД».

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2021 заборгованість ТОВ «ІПВК «Спецзахист» перед ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ» станом на 31.12.2021 відсутня (а.с.69 т.10).

Стосовно посилання в акті перевірки та у відповіді на заперечення на наявність заблокованих податкових накладних від 11.12.2017 від ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ» на загальну суму 3671797,20 грн. в т.ч. ПДВ 611966,40 грн. суд зауважує, що згідно з матеріалами справи ТОВ «ІПВК «Спецзахист» товару на вказану суму отримано не було, відповідно позивачем не формувалися витрати та податковий кредит на вказані суми.

Разом з тим суд звертає увагу, що реальність господарської операції підтверджується зокрема й рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.11.2018 по справі № 908/1527/18 та судовим наказом від 10.12.2018, відповідно до якого ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ» стягнуло з позивача по справі за вказаним правочином несплачену суму грошових коштів.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на наявність кримінального провадження є необґрунтованою, оскільки в Єдиному реєстрі судових рішень відсутні будь-які процесуальні документи з номером кримінального провадження та датою, яка вказана в акті, в якому фігурує ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ». Жодного рішення компетентного суду, яке б підтверджувало протиправні дії ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ» та їх пов`язаність із господарською операцією постачання товару на адресу ТОВ «ІПВК «Спецзахист» відповідачем не надано.

Крім того, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо контрагента не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для платника податків (Постанова Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17).

Відтак, висновки податкового органу стосовно нереальності господарської операції щодо постачання товару на адресу ТОВ «ІПВК «Спецзахист» від ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ» є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Щодо господарських відносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «МЕХАГРОДІМ».

Між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (Покупець) та ТОВ «МЕХАГРОДІМ» (Постачальник) був укладений договір № 04-ПТ від 04.09.2017 на поставку товарів протипожежного призначення. До договору були укладені 5 (п`ять) специфікацій, якими було узгоджено асортимент, кількість та ціна товару, який постачався (а.с.175-184 т.8)

Всього ТОВ «ІПВК «Спецзахист» від ТОВ «МЕХАГРОДІМ» було отримано товару та послуг на загальну суму 1228201,61 грн., в т.ч. ПДВ 204700,27 грн.

За умовами договору поставки товару № 04-ПТ від 04.09.2017 постачання товару здійснювалося на умовах самовивозу.

На підтвердження реальності господарської операції, зокрема, надано наступні документи: рахунки фактури № 1527 від 19.09.2017, №1531 від 20.09.2017, №1517 від 22.09.2017, № 1449 від 22.09.2017, № 1548 від 02.10.2017, № 1594 від 19.10.2017, № МА-1696 від 31.10.2017, № МА-1720 від 03.11.2017, № МА-1743 від 07.11.2017, № МА-1717 від 02.11.2017); видаткові накладні № 0803 від 19.09.2017, № 0804 від 20.09.2017, № 0799 від 22.09.2017, № 0843 від 09.10.2017, № МА-0978 від 16.11.2017, № 0820 від 02.10.2017, № МА-0973 від 27.11.2017, № МА-0974 від 27.11.2017, № МА-0975 від 27.11.2017, № МА-0976 від 27.11.2017, № МА-0985 від 01.12.2017; платіжні доручення щодо оплати № 585 від 22.09.2017, № 602 від 26.09.2017, № 609 від 28.09.2017, № 678 від 19.10.2017, № 691 від 24.10.2017, № 690 від 24.10.2017, № 719 від 31.10.2017 (а.с.193-250 т.8, 1-50 т.9).

Разом з тим суд звертає увагу, що реальність господарської операції підтверджується зокрема й рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.10.2018 по справі № 908/1346/18, яким було вирішено стягнути з ТОВ «ІПВК «Спецзахист» на користь ТОВ «МЕХАГРОДІМ» суму заборгованості за договором поставки товару № 04-ПТ від 04.09.2017 в загальній сумі 678408,91 грн.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що Господарським судом Запорізької області при розгляді справи № 908/1346/18 були досліджені усі документи, які стосуються вказаного договору та зроблено висновок про їх реальність та, відповідно, наявність підстав для задоволення позову. Вказані обставини відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України не потребують додаткового доказування в межах розгляду даної справи.

Стосовно ланцюгу постачальників ТОВ «МЕХАГРОДІМ» суд зазначає, що це жодним чином не стосується ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та зауважує, що у разі наявності сумнівів щодо правомірності формування податкового кредиту ТОВ «МЕХАГРОДІМ» контролюючий орган має вирішувати це питання безпосередньою перевіркою цього підприємства.

Крім того, посилання контролюючого органу в акті перевірки на компанії, які нібито незаконно формували податковий кредит для постачальників ТОВ «МЕХАГРОДІМ» жодним чином не відноситься до позивача по справі.

Що стосується чисельності працюючих у контрагента суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) (Постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17).

Щодо наявності кримінального провадження № 42017040000001461 від 10.11.2017 суд зазначає, що станом на день підписання акту перевірки у податкового органу відсутня інформація стосовно хоча б передачі цієї справи до суду, що підтверджує відсутність обґрунтованих доказів у слідчих органів.

Крім того, в будь-якому випадку, наявність кримінального провадження без будь яких наслідків не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для платника податків.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно відсутності у контрагента науково-технічного персоналу для виконання поставлених завдань по договору, адже чинним законодавством не передбачено що позивач має зобов`язання перевіряти наявність персоналу на підприємстві контрагента. За результатом виконання робіт були зроблені звіти та дослідження, які були передані позивачу, а відтак кінцеву мету взаємовідносин між позивачем та ТОВ «МЕХАГРОДІМ» було досягнуто, за що ТОВ «ІПВК «Спецзахист» були перераховані грошові кошти.

Стосовно оформлення ТОВ «МЕХАГРОДІМ» працівників, суд зазначає, що це питання має досліджуватись при проведенні безпосередньої перевірки щодо дотримання законодавства про працю вказаного підприємства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що усі доводи контролюючого органу є такими, що спростовуються фактичними обставинами справи та не ґрунтуються на безпосередньому аналізі документів та матеріалів, які були надані під час перевірки.

Щодо господарських відносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «ЛАУРІСПЛЮС».

Між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (Покупець) та ТОВ «ЛАУРІСПЛЮС». (Постачальник) був укладений договір № 02/01/18-2 від 02.01.2018 на поставку товарів. (а.с.220-222 т.9).

На підтвердження реальності господарської операції, зокрема, надано: видаткові накладні від 02.01.2018 №ЛП-0013, №ЛП-0015, №ЛП-0016, №ЛП-0017, №ЛП-0052, №ЛП-0018, №ЛП-0019, №ЛП-0020, №ЛП-0021, №ЛП-0022, №ЛП-0023, №ЛП-0024, №ЛП-0025, №ЛП-0026, №ЛП-0027, №ЛП-0028, №ЛП-0029, №ЛП-0030, №ЛП-0031, №ЛП-0032, №ЛП-0033, №ЛП-0034, №ЛП-0035, №ЛП-0036, №ЛП-0037, №ЛП-0038, №ЛП-0040, №ЛП-0039, №ЛП-0041, №ЛП-0042, №ЛП-0043, №ЛП-0044, №ЛП-0045, №ЛП-0046, №ЛП-0047, №ЛП-0048, №ЛП-0049, №ЛП-0050, №ЛП-0051, №ЛП-0052, №ЛП-0053, №ЛП-0054, №ЛП-0055; від 19.01.2018 №ЛП-0014; від 16.03.2018 №ЛП-0210; від 28.02.2018 №ЛП-0235; від 16.05.2018 №ЛП-0378, №ЛП-0532, №ЛП-0306; від 19.07.2018 №ЛП-0588; від 18.07.2018 №ЛП-0572; від 02.07.2018 №ЛП-0514, №ЛП-0516; від 01.07.2018 №ЛП-456/1; від 01.08.20198 №ЛП-0660, №ЛП-0710; від 30.05.2018 №ЛП-0644; від 02.08.2018 №ЛП-0698, №ЛП-0699, №ЛП-0070; від 06.08.2018 №ЛП-0661; від 16.08.2018 №ЛП-0729; від 17.08.2018 №ЛП-0739, №ЛП-0726, №ЛП-0740; від 30.08.2018 №ЛП-0730, №ЛП-0767; від 03.09.2018 №ЛП-0783, №ЛП-0804; від 10.09.2018 №ЛП-0761; від 17.09.2018 №ЛП-0836, №ЛП-0837, №ЛП-0842; від 18.09.2018 №ЛП-0855; від 19.09.2018 №ЛП-0805, №ЛП-0835, №ЛП-0849, №ЛП-0854; від 28.09.2018 №0886; від 01.10.2018 №ЛП-0900; від 05.10.2018 №ЛП-0892; від 22.10.2018 №ЛП-0935, від 08.10.2018 №ЛП-0969; від 30.10.2018 №ЛП-0973, №ЛП-0972; товарно-транспортні накладні №01/10/18-1 від 01.10.2018, №05/10/18-1 від 05.10.2018, №22/10/18-1 від 22.10.2018, №30/10/18-1 від 30.10.2018 (а.с. 115-219 т.9).

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2018 заборгованість ТОВ «ІПВК «Спецзахист» перед ТОВ «ЛАУРІСПЛЮС» станом на 31.12.2018 відсутня (а.с.223-224 т.10).

Відтак, твердження податкового органу, викладені в акті перевірки щодо не підтвердження первинними документами поставки товару від ТОВ «ЛАУРІСПЛЮС» є безпідставними та спростовуються вищевказаними первинним документами.

Щодо неможливості підтвердження джерел походження товару суд зазначає, що це жодним чином не спростовує та не підтверджує реальність господарських операцій між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «ЛАУРІСПЛЮС».

Щодо наявності кримінального провадження № 42017040000001461 від 10.11.2017, яке було відкрито за частиною другою статті 364 КК України, суд зауважує, що станом на день підписання акту перевірку у податкового органу відсутня інформація стосовно хоча б передачі цієї справи до суду, що підтверджує відсутність обґрунтованих доказів у слідчих органів.

Таким чином суд дійшов висновку, що господарські операції між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «ЛАУРІСПЛЮС» є такими, що відбулися, підтверджуються документально та спричинили зміни в майновому стані позивача, відповідно твердження, викладені в акті перевірки є такими, що не відповідають дійсності.

Щодо господарських відносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «АЛЬМА-К».

Між ТОВ «АЛЬМА-К» (Постачальник) та ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (Покупець) був укладений договір поставки товару № 01/12/15-1 від 01.12.2015, відповідно до умов якого на адресу ТОВ «ІПВК «Спецзахист» були поставлені вогнезахисні матеріали, кабель вогнестійкій, електричне обладнання, ґрунт, розчинник та інші матеріали.

На підтвердження постачання товару надано: видаткові накладні № 151203 від 18.12.2015, № 121001 від 10.12.2015, № 121003 від 10.12.2015, № 81201 від 08.12.2015 та рахунки фактури № 151203 від 15.12.2015, № 121001 від 10.12.2015, № 81201 від 08.12.2015 (а.с.172-179 т.7).

Всього ТОВ «ІПВК «Спецзахист» від ТОВ «АЛЬМА-К» було отримано товару та послуг на загальну суму 576665,64 грн., в т.ч. ПДВ 96110,94 грн.

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2016 заборгованість ТОВ «ІПВК «Спецзахист» перед ТОВ «АЛЬМА-К» станом на 31.12.2016 відсутня (а.с.156 т.7).

Також, між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» як Замовником та ТОВ «АЛЬМА-К» як Субпідрядником був укладений договір субпідряду № 01/12/15-2 від 01.12.2015, відповідно до якого ТОВ «АЛЬМА-К» виконувало монтаж автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу, охоронної сигналізації, телефонії, вогнезахисної обробки металоконструкцій, блискавкозахист котельної, монтаж протипожежних дверей.

Виконання робіт підтверджується копією договірної ціни, підсумковою відомістю ресурсів, актом виконаних робіт за формою КБ-2в № 121002 від 10.12.2015. Робіт виконано на загальну суму 536097,89 грн, в т.ч. ПДВ 107219,58 грн. (а.с.181-184 т.7).

Суд відхиляє твердження відповідача стосовно неподання контрагентом позивача звітів про нарахування заробітної плати в якості підтвердження нереальності операції, адже невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Разом з тим суд зазначає, що відсутність чи наявність працюючих у контрагента людей не є підставою для зняття податкового кредиту, оскільки ТОВ «ІПВК «Спецзахист», як замовник не повинен перевіряти наявність трудового ресурсу та звітування контрагента до контролюючого органу. Роботи за договором були виконані, що й було кінцевою метою договірних відносин.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.03.2023 по справі №808/14971/15 зроблено висновок, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Ненадання товарно-транспортних накладних до перевірки не може слугувати підтвердженням фіктивності господарської операції з постачання, оскільки документами, що підтверджують отримання товару та право на податковий кредит є видаткова та податкова накладна, які в повному обсязі були надані перевіряючим, що підтверджується й самим актом перевірки.

Щодо ланцюга постачання суд знову ж таки звертає увагу, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право ТОВ «ІПВК «Спецзахист» на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій.

Стосовно твердження податкового органу про відсутність права на податковий кредит у зв`язку із відсутністю коду УКТ ЗЕД на імпортований товар в податкових накладних № 15 від 08.12.2015 та № 48 від 10.12.2015, які виписані від ТОВ «АЛЬМА-К» на адресу ТОВ «ІПВК «Спецзахист» суд вважає за необхідне зазначити, що ТОВ «ІПВК «Спецзахист», як покупець не може знати, чи є імпортером постачальник ТОВ «АЛЬМА-К» чи ні.

Оскільки позивач отримав зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від ТОВ «АЛЬМА-К», то відповідно мав право на включення сум, зазначених в даних податкових накладних до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, в редакції чинній на момент реєстрації податкових накладних, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Така податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1. статті 201 та/або пунктом 192.1. статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд вважає за необхідне наголосити, що податковий орган в акті перевірки та у відповіді на заперечення не наводить жодної інформації стосовно відсутності реєстрації податкових накладних № 15 від 08.12.2015 та № 48 від 10.12.2015 або наявності квитанцій про їх неприйняття в електронному вигляді. Таким чином, у зв`язку із наявністю належним чином зареєстрованих податкових накладних ТОВ «ІПВК «Спецзахист» мало право на віднесення зазначених в них сум до податкового кредиту, відповідно до норм чинного законодавства.

Окрім того, саме податковий орган має в наявності інформацію щодо імпортованого товару та обов`язковості вказання коду УКТ ЗЕД в податкових накладних, відповідно, саме податковий орган, в такому випадку не виконав свої повноваження щодо моніторингу податкових накладних, оскільки за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 статті 201 ПК України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 по справі № 819/1383/17.

Разом з тим, суд відхиляє посилання контролюючого органу на наявність податкової інформації та кримінального провадження №42017080000000564 від 31.10.2017 та наголошує, що у податкового органу немає чіткої інформації та подробиць вказаного кримінального провадження. Водночас, як вже зазначалось вище оскільки немає вироку, то відповідно немає підстав для використання податкової інформації та інформації про кримінальне провадження в якості доказу фіктивності ТОВ «АЛЬМА-К».

Крім того, посилання на вирок стосовно постачальника ТОВ «АЛЬМА-К» - ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія» взагалі не має відношення до взаємовідносин позивача з ТОВ «АЛЬМА-К».

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що усі наведені контролюючим органом аргументи не є беззаперечними, як того вимагає законодавство, а відтак жодний належний та допустимий доказ нереальності господарських операцій, що були вчинені між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «АЛЬМА-К» відсутній.

Щодо господарських відносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» ТОВ «ДАЛІМАУНТ».

Між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (Покупець) та ТОВ «ДАЛІМАУНТ» був укладений договір поставки товару № 10/02-05 від 01.02.2016, відповідно до якого на адресу позивача було посталено розчинник для фарб на основі Уайт-Спіріт та плівка поліетиленова на загальну суму 8654,40грн., в т.ч. ПДВ 1442,40 грн. (а.с.63-65 т.7)

На підтвердження реальності поставки товару надано: рахунок-фактура №020903 від 01.02.2016, видаткова накладна № 020903 від 09.02.2016; банківська виписка № 974 від 02.02.2016 (а.с.66-67, 70 т.7).

Всього ТОВ «ІПВК «Спецзахист» від ТОВ «ДАЛІМАУНТ» було отримано товару та послуг на загальну суму 8 654,40грн., в т.ч. ПДВ 1442,40 грн.

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2016 заборгованість ТОВ «ІПВК «Спецзахист» перед ТОВ «ДАЛІМАУНТ» станом на 31.12.2016 відсутня (а.с.68 т.7).

Суд зауважує, що твердження відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, як доказ нереальності господарської операції є необґрунтованим, адже наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, має підтверджуватись видатковою накладною (Вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а).

Крім того суд звертає увагу, що позивачем було зазначено, що товар було перевезено його власними силами використовуючи при цьому власні транспортні засоби, що не потребує складання ТТН.

Суд не приймає доводи відповідача стосовно відсутності ланцюга постачання товару ТОВ «ДАЛІМАУНТ», адже це не стосується здійснення господарської діяльності ТОВ «ІПВК «Спецзахист», оскільки юридична відповідальність особи згідно зі статтею 61 Конституції України має індивідуальний характер.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність за дотримання вимог податкового та іншого законодавства посадовими особами контрагентів.

Також, слід звернути увагу на практику ЄСПЛ, яка в свою чергу містить певні висновки з цього питання, а саме Рішення по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» (заява №6689/03) у пункті 23 якого вказано, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника.

Рішення по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03) у п. 53 якого вказано, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Рішення по справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) у п. 38 якого визначено, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Разом з тим суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо неподання контрагентом позивача звітів про нарахування заробітної плати в якості підтвердження нереальності операції, адже невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та, відповідно, недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Відсутність чи наявність працюючих у контрагента людей також не є підставою для зняття податкового кредиту, оскільки ТОВ «ІПВК «Спецзахист», як замовник не повинен перевіряти наявність трудового ресурсу та звітування контрагента до контролюючого органу. Роботи за договором були виконані, що й було кінцевою метою договірних відносин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковий орган не надав жодних належних та допустимих доказів нереальності господарських операцій між ТОВ «ДАЛІМАУНТ» та ТОВ «ІПВК «Спецзахист».

Щодо господарських відносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «ТД «Афродіта».

Між ТОВ «ТД «Афродіта» (Постачальник) та ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (Покупець) був укладений договір поставки товару № 29/07/16-1 від 29.07.2016, за умовами якого на адресу ТОВ «ІПВК «Спецзахист» було поставлено сповіщувачі, тримачі, муфти та інше.

Постачання товару підтверджується: видатковими накладними № 80112 від 01.08.2016, № 80212 від 02.08.2016, № 80211 від 02.08.2016, № 80303 від 03.08.2016 (а.с.93-97 т.7).

Всього ТОВ «ІПВК «Спецзахист» від ТОВ «ТД «Афродіта» було отримано товару та послуг на загальну суму 116912,87 грн., в т.ч. ПДВ 19485,48 грн.

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2016 заборгованість ТОВ «ІПВК «Спецзахист» перед ТОВ «ТД «Афродіта» станом на 31.12.2016 відсутня (а.с.82 т.7).

Суд відхиляє посилання відповідача стосовно відсутності товарно-транспортної документації як підстави нереальності господарської операції, оскільки як вже було зазначено вище наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, має підтверджуватись видатковою накладною.

Суд не приймає також доводи відповідача стосовно відсутності ланцюга постачання товару, адже це не стосується здійснення господарської діяльності ТОВ «ІПВК «Спецзахист», оскільки юридична відповідальність особи згідно зі статтею 61 Конституції України має індивідуальний характер.

Крім того, суд не приймає твердження відповідача щодо неподання контрагентом позивача звітів про нарахування заробітної плати в якості підтвердження нереальності операції, адже невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та, відповідно, недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Вказана правова позиція також підтримується й Верховним Судом.

Відтак, відсутність чи наявність працюючих у контрагента людей також не є підставою для зняття податкового кредиту. ТОВ «ІПВК «Спецзахист», як Замовник не повинен перевіряти наявність трудового ресурсу та звітування контрагента до контролюючого органу. Роботи за договором були виконані, що й було кінцевою метою договірних відносин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковий орган не надав належних доказів нереальності господарських операцій між ТОВ «Афродіта» та ТОВ «ІПВК «Спецзахист».

Щодо господарських відносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «ЛТД ВОЛОС».

Між ТОВ «ЛТД ВОЛОС» (Постачальник) та ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (Покупець) був укладений договір поставки товару № 26/07/16-1 від 26.07.2016, відповідно до якого на адресу позивача були поставлені вогнезахисні матеріали (а.с.211-213 т.10).

Суд зауважує, що твердження податкового органу про відсутність документального підтвердження поставки спростовується й самим актом перевірки у якому контролюючий орган зазначив, що до перевірки були надані наступні первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «ЛТД «ВОЛОС»: видаткові накладні № 072601 від 26.07.2016, №072701 від 27.07.2016; податкові накладні № 115 від 27.07.2016, № 107 від 26.07.2016; Платіжні доручення № 1167 від 27.07.2016, № 1166 від 27.07.2016, № 1180 від 05.08.2016.

Як вбачається з акту перевірки контролюючим органом зауважень стосовно оформлення первинної документації при здійсненні господарських операцій між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «ЛТД ВОЛОС» висловлено не було.

Всього ТОВ «ІПВК «Спецзахист» від ТОВ «ЛТД ВОЛОС» було отримано товару та послуг на загальну суму 228544,37 грн., в т.ч. ПДВ 38090,73 грн.

На підтвердження оплати придбаного у ТОВ «ЛТД ВОЛОС» товару до матеріалів справи надано виписки з банківського рахунку ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (а.с.218-221 т.10).

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2016 заборгованість ТОВ «ІПВК «Спецзахист» перед ТОВ «ЛТД ВОЛОС» станом на 31.12.2016 відсутня (а.с.217 т.10).

Разом з тим суд зауважує, що твердження відповідача стосовно відсутності товарно транспортної документації, як підстава нереальності господарської операції є безпідставними, оскільки такі є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, має підтверджуватись видатковою накладною.

Стосовно порушення вимог податкового кодексу при складенні податкових накладних ТОВ «ЛТД «ВОЛОС» суд зазначає, що податковий орган не наводить інформації стосовно відсутності реєстрації податкової накладної № 115 від 27.07.16 або наявності квитанцій про її неприйняття в електронному вигляді. Відтак, у зв`язку із наявністю належним чином зареєстрованої податкової накладної ТОВ «ІПВК «Спецзахист» мало право на віднесення зазначеної в ній суми до податкового кредиту відповідно до норм чинного законодавства.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо неподання контрагентом позивача звітів про нарахування заробітної плати в якості підтвердження нереальності операції, адже невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та, відповідно, недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Крім того, як вже було зазначено вище відсутність чи наявність працюючих у контрагента людей також не є підставою для зняття податкового кредиту, оскільки у ТОВ «ІПВК «Спецзахист», як замовника відсутній обов`язок перевіряти наявність трудового ресурсу та звітування контрагента до контролюючого органу. Роботи за договором були виконані, що й було кінцевою метою договірних відносин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податковий орган не має належних доказів нереальності господарських операцій між ТОВ «ЛТД ВОЛОС» та ТОВ «ІПВК «Спецзахист».

Щодо господарських відносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «Лайф Сіті Груп».

Між ТОВ «Лайф Сіті Груп» (Постачальник) та ТОВ «ІПВК «Спецзахист» був укладений договір поставки товару № 17/08/15-1 від 17.08.2015, за умовами якого контрагентом було поставлено на адресу позивача вогнезахисні матеріали (фенікс СЕ вогнезахисна фарба в відрах, фенікс ПВУ мастика, вогнезахисний склад) (а.с.45-47 т.7)

Так, ТОВ «ІПВК «Спецзахист» було здійснено передплату за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 914 від 21.08.2015, № 924 від 02.09.2015, №922 від 02.09.2015 (а.с.52, т.7).

ТОВ «Лайф сіті Груп» було відвантажено товар згідно видаткових накладних від № 18 від 07.09.2015 та № 25 від 15.10.2015, (а.с.50-51 т.7).

Загальна вартість товару, який був поставлений на адресу ТОВ «ІПВК «Спецзахист» згідно з вищевказаними видатковими накладними становить - 152994,00 грн., в т.ч. ПДВ 25499,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки контролюючим органом зауважень стосовно оформлення первинної документації при здійсненні господарських операцій між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «Лайф сіті Груп» висловлено не було.

Стосовно дат виписки податкових накладних та зазначення коду УКТ ЗЕД суд зазначає, що ТОВ «ІПВК» «Спецзахист» є покупцем товару. При цьому, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, в редакції чинній на момент реєстрації податкових накладних, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно, податковий кредит у сумі 25499,00 грн. був включений позивачем в місяці виписки та реєстрації податкових накладних (жовтень 2015 року). Оскільки податкові накладні були виписані та зареєстровані ТОВ «Лайф Сіті Груп», що підтверджується відсутністю квитанцій та інформації про їх неприйняття, ТОВ «ІПВК «Спецзахист» мало право на включення їх сум до складу свого податкового органу.

Крім того суд звертає увагу, що усі події на основі яких виписуються податкові накладні в будь якому випадку були здійснені позивачем, а саме сплачено грошові кошти та отримано товар, а це є також в свою чергу підставою для віднесення сплачених сум до податкового кредиту.

При цьому, податковий орган знімає суму у розмірі 152994,00 грн., яка була сплачена ТОВ «ІПВК «Спецзахист» за товар, зі складу витрат позивача та донараховує на вказану суму податок на прибуток, що на думку суду є неправомірним з огляду на наступне.

Порядок обчислення податку на прибуток регулюються Податковим кодексом України.

Так, відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають, відповідно до положень цього кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому випадку відбувається: Зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); Збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: Збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); Зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами пункту 6. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати» (далі ПсБО «Витрати»), затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 11. ПсБО «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з пунктом 12. ПсБО «Витрати» до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, грошові кошти у розмірі 152994,00 грн., які були сплачені ТОВ «ІПВК «Спецзахист» за товар, отриманий від ТОВ «Лайф Сіті Груп» відносяться до витрат позивача, що підтверджено первинними документами, зокрема видатковими накладними.

Крім того суд відхиляє посилання податкового органу на наявність кримінального провадження №32017170000000012 від 27.02.2017, як на підставу нереальності господарської операції, оскільки, як вже зазначалось вище, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо контрагента не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для платника податків.

Водночас, суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно неподання контрагентом позивача звітів про нарахування заробітної плати в якості підтвердження нереальності операції, адже невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та, відповідно, недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Разом з тим суд зауважує, що твердження відповідача стосовно відсутності товарно транспортної документації як підстава нереальності господарської операції є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податковий орган не надав жодних належних та допустимих доказів нереальності господарських операцій між ТОВ «Лайф Сіті Груп» та ТОВ «ІПВК «Спецзахист»

Щодо господарських відносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ».

Так, відповідачем зазначено, що порушення виникло внаслідок не підтвердження первинними документами поставки товару/виконання робіт, послуг від ТОВ «ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ».

Суд зауважує, що вказані твердження відповідача не відповідають обставинам справи з огляду на наступне.

ТОВ «ІПВК «Спецзахист» замовляло у ТОВ «ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ» виконання вогнезахисних підрядних робіт на ВП «Запорізька АЕС». Виконання робіт підтверджено необхідною документацією, що відображено й в самому акті перевірки, а саме: договірною ціною, локальним кошторисом, підсумковими відомостями ресурсів, актами приймання виконаних будівельних робіт № 0381 від 30.11.2016, № 0379 від 30.11.2016, № 0379 від 30.11.2016, № 0380 від 30.11.2016 (а.с.196-199 т.10).

Роботи були виконані на загальну суму 1540368,58 грн., в т.ч. ПДВ 256728,10 грн.

Вказана первинна документація, яка підтверджує виконання робіт була надана контролюючому органу під час проведення перевірки, про що зазначено й у акті перевірки. При цьому, товарно-транспортні накладні, на не надання яких посилається контролюючий орган не є первинним документом, та вичерпно не підтверджує операцію з постачання товару або виконання послуг, а у випадку виконання послуг/робіт, товарно-транспортні накладні взагалі не потрібні.

Крім того, ТОВ «ІПВК «Спецзахист» замовляло у ТОВ «ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ» матеріали для виконання підрядних робіт, що підтверджується, зокрема, видатковими накладними: №0799 від 30.11.2016, №0804 від 30.11.2016, №0643 від 03.10.2016, №0786 від 11.10.2016, №06958 від 28.10.2016, №1366 від 28.10.2016, №0694 від 28.10.2016, №1363 від 28.10.2016, №0693 від 25.10.2016, № 0692 від 21.10.2016, №0691 від 20.10.2016, №1360 від 20.10.2016, №0685 від 11.10.2016, №0690 від 13.10.2016, №0609 від 20.09.2016, №0608 від 20.09.2016, №0593 від 16.09.2016, №0592 від 13.09.2016, №0633 від 28.09.2016, №0856 від 26.12.2016, №0853 від 20.12.2016, №0849 від 20.12.2016, №0854 від 20.12.2016, №0850 від 20.12.2016, №0852 від 20.12.2016, №0851 від 20.12.2016, №0848, від 20.12.2016, №0855 від 21.12.2016, №0831 від 21.12.2016, №0803 від 01.12.2016, №0838 від 16.12.2016, №0847 від 20.12.2016, №0839 від 16.12.2016, №0793 від 30.11.2016, №0796 від 30.11.2016, №0797 від 30.11.2016, №0798 від 30.11.2016, №0805 від 30.11.2016, №0794 від 30.11.2016, №0806 від 30.11.2016, №0790 від 30.11.2016, №0802 від 30.11.2016, №0801 від 30.11.2016, №0800 від 30.11.2016 (а.с.147-160, 185-195, 200-209 т.10).

Загалом матеріалів поставлено на загальну суму 13301252,24 грн., в т.ч. ПДВ 2216875,37 грн.

На підтвердження оплати, придбаного у ТОВ «ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ» товару до матеріалів справи надано виписки з банківського рахунку ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (а.с.161-184 т.10).

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2016 заборгованість ТОВ «ІПВК «Спецзахист» перед ТОВ «ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ» станом на 31.12.2016 становила 7859027,60 грн. (а.с.143-144 т.10).

Розрахунок за отриманий товар проводився наступним чином: на адресу ТОВ «ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ», та 7859027,60 грн. на адресу ТОВ «МЕХАГРОДІМ», згідно договору про відступлення права вимоги від 03.01.2017.

Щодо ланцюга постачання суд зазначає, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право ТОВ «ІПВК «Спецзахист» на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість.

Стосовно твердження податкового органу про відсутність права на податковий кредит у зв`язку із відсутністю коду УКТ ЗЕД на імпортований товар в податкових накладних № 131 від 27.12.2016, № 57 від 01.12.2016, № 97 від 28.10.2016, № 93 від 20.10.2016, № 17 від 03.10.2016, № 109 від 20.09.2016, які виписані від ТОВ «ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ» на адресу ТОВ «ІПВК «Спецзахист» суд зазначає наступне.

ТОВ «ІПВК «Спецзахист», як покупець отримав зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від ТОВ «ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ», а тому мав право на включення сум, зазначених в даних податкових накладних до складу податкового кредиту.

Отже, у зв`язку із наявністю належним чином зареєстрованих податкових накладних, ТОВ «ІПВК «Спецзахист» мало право на віднесення зазначених в них сум до податкового кредиту, відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно, усі наведені аргументи контролюючого органу не є беззаперечними, як того вимагає законодавство, а відтак жодного належного доказу нереальності господарських операцій, що були вчинені між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ» відповідачем не надано.

Щодо господарських відносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «Спецресурс 2015».

Між ТОВ «Спецресурс 2015» (Постачальник) та ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (Покупець) були укладені договори постачання товару № 1001-2015 від 01.10.2015 (а.с.187-189 т.7) та № 1026-2015 від 26.10.2015 (а.с.193-195 т.7).

Так, до первинної документації по договору поставки товару № 1001-2015 від 01.10.2015 відносяться: Видаткові накладні № 100903 від 09.10.2015 (а.с.294 т.1), № 101604 від 16.10.2015. № 101903 від 19.10.2015, № 103008 від 30.10.2015, № 103009 від 30.10.2015, №103010 від 30.10.2015, № 110905 від 09.11.2015; Податкові накладні №59 від 09.10.2015, № 72 від 16.10.2015, № 75 від 19.10.2015, № 106 від 30.10.2015, №107 від 30.10.2015, № 108 від 30.10.2015 № 40 від 09.11.2015 (а.с.294-306 т.1)

Загальна сума постачання згідно з вищевказаними первинними документами становить 767730,64 грн.

Таким чином, ТОВ «ІПВК «Спецзахист» було правомірно сформовано витрати у сумі 76730,64 грн. та податковий кредит у розмірі 127955,11 грн. за договором поставки № 1001-2015 від 01.10.2015.

На підтвердження постачання товару за договором № 1026-2015 від 26.10.2015 надано: видаткові накладні: №103006 від 09.11.2015, №110303 від 16.11.2015, №110402 від 19.11.2015, №111007 від 19.11.2015, №111802 від 24.11.2015, №111701 від 24.11.2015, №111911 від 25.11.2015, №112403 від 04.12.2015,№112502 від 09.12.2015, №112602 від 15.12.2015 та відповідні рахунки фактури по вказаним видатковим накладним (а.с.16-56 т.8).

Крім того, між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «Спецресурс-2015» були укладені договори субпідряду:

-№ 0608-2015 від 08.06.2015 на загальну суму 2030544,28 грн., в т.ч. ПДВ 338424,05 грн. (а.с.190-192);

-№ 1102-2015 від 02.11.2015 на загальну суму 403730,40 грн., в т.ч. ПДВ 67288,40 грн. (а.с.196-198 т.7).

На підтвердження виконання робіт за договорами субпідряду зокрема надано: довідки про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2015, форми КБ-3, Акт №101602 приймання виконання будівельних робіт за жовтень 2015 форми КБ2-в, підсумкові відомості ресурсів, Акт №101602/1 приймання виконання будівельних робіт за жовтень 2015 форми КБ2-в, рахунок-фактура №101602 від 16.10.2015, Акт №101603 приймання виконання будівельних робіт за жовтень 2015 форми КБ2-в, рахунок-фактура №101603 від 16.10.2015, Акт №102603 приймання виконання будівельних робіт за жовтень 2015 форми КБ2-в, Акт №102603/1 приймання виконання будівельних робіт за жовтень 2015 форми КБ2-в, рахунок-фактура №102603 від 26.10.2015, Акт №102602 приймання виконання будівельних робіт за жовтень 2015 форми КБ2-в, рахунок-фактура №102602 від 26.10.2015 (а.с. 205-250 т.7, а.с.1-15 т.8).

Суд звертає увагу, що усі первинні документи, що підтверджують виконання робіт були надані податковому органу, жодних зауважень останнього щодо їх оформлення не виявлено.

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2016 заборгованість ТОВ «ІПВК «Спецзахист» перед ТОВ «Спецресурс-2015» станом на 31.12.2016 відсутня, а отже розрахунок за отримані товари та виконанні роботи здійснений у повному обсязі (а.с.186 т.7).

Разом з тим суд зауважує, що жодними нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями. Відтак, ТОВ «ІПВК «Спецзахист» не може нести відповідальність за недотримання вимог податкового та іншого законодавства посадовими особами його контрагентів, а в даному випадку ТОВ «Спецресурс-2015».

Разом з тим суд зазначає, що наявність кримінальних проваджень, в яких фігурує ТОВ «Спецресурс-2015», без наявності по ним вироків, не може бути доказовою базою нереальності господарських операцій між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «Спецресурс-2015».

Щодо господарських відносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ФГ «Кільгана І.С.».

Між ФГ «Кільгана І.С.» та ТОВ «ІПВК «Спецзахист» був укладений і підписаний договір поставки товару № 29/07/16-1 від 29.07.2016 та специфікації до нього, за умовами якого на адресу позивача були поставлені будівельні матеріали, кабельна продукція та матеріал для покриття в асортименті (а.с.164-168 т.6).

На підтвердження реальності постачання товару надано: видаткові накладні №№32, 33, 34 від 29.07.2016, рахунки-фактури №№32, 33, 34 від 29.07.2016 та податкові накладні № № 32, 33, 34 від 29.07.2016 (а.с.161-163, 169-173 т.6).

Крім того суд звертає увагу, що 10.01.2017 ТОВ «ІПВК «Спецзахист» було отримано від Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області довідку № 3/08-29-14-00/37778452 про результати зустрічної звірки ТОВ «ІПВК «Спецзахист» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ФГ «Кільгана І.С.» за період липень 2016 року (далі по тексту - Довідка). Зустрічна звірка була проведена на підставі тих самих документів, що й були надані перевіряючим під час проведення даної перевірки. При цьому, за текстом вказаної довідки посадові особи ГУ ДФС у Запорізькій області дійшли висновку про наявність правових відносин з ФГ «Кільгана І.С.» (а.с.135-140 т.6).

Таким чином, період співпраці з ФГ «Кільгана І.С.» вже був перевірений податковим органом, яким було підтверджено взаємовідносини, відповідно відсутні підстави для повторної перевірки, та протилежних висновків.

Щодо посилання податкового органу на ненадання товарно-транспортних документів, то як вже було зазначено вище товарно-транспортна накладна не є документом, що виключно та обов`язково підтверджує постачання товару.

Щодо посилання податкового органу на порушення ТОВ «ІПВК «Спецзахист» пункту 201.1. статті 201 ПК України внаслідок зазначення ФГ «Кільгана І.С.» замість номенклатури товару, яка значиться у видаткових накладних, в податкових накладних зазначено «будівельні матеріали згідно специфікації», «кабельна продукція згідно специфікації», «матеріали для покриття згідно специфікації» суд зазначає, що податковому органу до перевірки були надані специфікації, на які робиться посилання у податкових накладних, де вказана відповідна номенклатура товару. Тобто інформація, вказана у податковій накладній піддається ідентифікації.

Податкові накладні, виписані від імені ФГ «Кільгана І.С.» зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується податковим органом, відповідно, враховуючи пункт 201.10 статті 201 ПК України ТОВ «ІПВК «Спецзахист» мало право на включення до податкового кредиту вказаних в них сум.

Окрім того, якщо податковий орган вважає заповнення вищевказаних податкових накладних невірним це свідчить, що останній не виконав свої повноваження щодо моніторингу податкових накладних, оскільки за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 ст. 201 ПК України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

Суд зауважує, що при перевірці у 2017 році посадовими особами також були вивчені податкові накладні та відсутній висновок про порушення їх заповнення, що підтверджується довідкою.

Що стосується посилання податкового органу на наявність кримінального провадження суд зазначає, що кримінальне провадження, порушене відносно ТОВ «Альфа Біо Енерджі» взагалі не може бути доказом обставин господарської операції між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ФГ «Кільгана І.С.».

Суд зазначає, що в довідці з посиланням на статтю 78 ПК України зазначено про можливість проведення позапланової податкової перевірки у разі отримання матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб`єкта господарювання. З 2017 року не було проведено позапланової перевірки, що підтверджує відсутність підстав для спростування вже зроблених висновків.

Стаття 78 ПК України передбачає порядок проведення саме позапланових перевірок та можливість включення до їх предмету періоду, що вже був перевірений за наявності певних підстав.

Однак, ПК України в статті 77 не встановлює можливість перевірки вже перевіреного періоду повторно. Відповідно, включення правовідносин з ФГ «Кільгана І.С.» та відповідні висновки щодо них в рамках даної перевірки є протиправними.

Підсумовуючи вищевикладене, висновки Акту про не підтвердження взаємовідносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ФГ «Кільгана І.С.» є необґрунтованими та спростовуються попередніми висновками ГУ ДФС у Запорізькій області, викладеними в довідці № 3/08-29-14-00/37778452 від 10.01.2017, а також наданими до матеріалів справи копіями первинних документів.

Щодо господарських відносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «БЕСТ ФІНАНС».

Між ТОВ «БЕСТ ФІНАНС» та ТОВ «ІПВК «Спецзахист» було укладено договір поставки № 01/09/15-1 від 01.09.2015 (а.с.221-222 т.6).

На підтвердження здійснення господарських операцій з постачання товару позивачем надано: рахунки на оплату товару №14 від 30.09.2015, №12 від 23.09.2015, №11 від 21.09.2015, №10 від 16.09.2015, №13 від 29.09.2015, №15 від 30.09.2015, №9 від 10.09.2015, №8 від 03.09.2015, №7 від 02.09.2015, податкові накладні №1 та №2 від 02.09.2015, №3 від 03.09.2015, №1 від 10.09.2015, №16 від 29.09.2015№№3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 14 від 21.09.2015, №18 від 30.09.2015, видаткові накладні №7 від 02.09.2015, №8 від 08.09.2015, №9 від 10.09.2015, №10 від 28.09.2015, №11 від 21.09.2015, №12 від 30.09.2015, №13 від 30.09.2015, №14 від 30.09.2015, №15 від 30.09.2015 (а.с.174-189, т.6).

На підтвердження оплата придбаного у ТОВ «БЕСТ ФІНАНС» товару надано виписки з банківського рахунку ТОВ «ІПВК «Спецзахист» (а.с.190-198, т.6).

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2016 заборгованість ТОВ «ІПВК «Спецзахист» перед ТОВ «БЕСТ ФІНАНС» станом на 31.12.2016 становить 4642,27грн. (а.с.220 т.6).

Крім того, надані до матеріалів справи копії податкових накладних, виписаних ТОВ «БЕСТ ФІНАНС» по даним господарським операціям, які містять відомості про адресу місцезнаходження покупця/замовника та продавців/підрядників, одиниці виміру товару/послуг, кількість товару, ціну товару в повному обсязі відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість, та внесені до Єдиного реєстру податкових накладних.

При цьому суд звертає увагу, що реальність господарської операції з постачання товару за договором № 01/09-15-1 від 01.09.2015 та правомірність формування податкового кредиту у розмірі 374069,00 грн. та валових витрат, підтверджено постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.07.2016 року по справі № 808/1484/16 та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2016.

Відповідно, судове рішення, яким встановлено правомірність та реальність господарських операцій між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «БЕСТ ФІНАНС» є обов`язковим для врахування при розгляді даної справи.

Що стосується чисельності працюючих, то суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно неподання контрагентом позивача звітів стосовно нарахування заробітної плати в якості підтвердження нереальності операції та зауважує, що відсутність чи наявність працюючих у контрагента людей також не є підставою для зняття податкового кредиту.

Наявність кримінального провадження, в яких фігурує ТОВ «БЕСТ ФІНАНС», без оголошення вироку та наявність певної податкової інформації не є доказом, який підтверджує неправомірне формування податкового кредиту та витрат та не є нововиявленою обставиною, яка дає можливість податковому органу знову робити висновки щодо нереальності господарської операції.

Щодо господарських відносин між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ТОВ «Кристал Інвест».

Між ТОВ «Кристал Інвест» та ТОВ «ІПВК «Спецзахист» був укладений договір поставки товару № 13/06/16-1 від 13.06.2016, за умовами якого на адресу позивача був поставлений вогнегасний матеріал (а.с.121-122 т.6).

На підтвердження здійснення господарських операцій з постачання товару позивачем надано: видаткові накладні №62104 від 21.06.2016, №062906 від 29.06.2016, №061310 від 13.06.2016, податкові накладні №262 від 29.06.2016, №261 від 29.06.2016, №70 від 21.06.2016, №39 від 13.06.2016, рахунки-фактури №62104 від 21.06.2016, №062907 від 29.06.2016, №061310 від 13.06.2016 та товарно-транспортні накладні від 29.06.2016 №ВН062104, №ВН-062907 (а.с.107-120, 123 т.6).

Усі первинні документи, що підтверджують виконання робіт були надані податковому органу, жодних зауважень останнього щодо їх оформлення не виявлено.

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2016 заборгованість ТОВ «ІПВК «Спецзахист» перед ТОВ «Кристал Інвест» станом на 31.12.2016 становить 4642,27грн. (а.с.83 т.6).

Крім того, суд звертає увагу, що Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено перевірку позивача щодо здійснення фінансово господарської діяльності з ТОВ «Кристал Інвест», за результатами якої було складено Акт № 109/08-29-14-00/3778452 від 03.11.2016 та винесено податкове повідомлення-рішення. Отже, в даному випадку вбачається подвійна відповідальність позивача по одному й тому самому контрагенту, що є порушенням вимог Конституції України, щодо недопустимості притягнення двічі за одне і те саме правопорушення.

Між ТОВ «Профпідряд» та ТОВ «ІПВК «Спецзахист» був укладений договір поставки товару № 02/03/15-1 від 02.03.2015, відповідно до якого на адресу ТОВ «ІПВК «Спецзахист» було поставлено дрантя, шліф папір, плівка, уайт-спіріт на загальну суму з ПДВ 113595,34 грн. (а.с.98-100 т.8)

При цьому, сума ПДВ у розмірі 18932,56 грн. не була включена ТОВ «ІПВК «Спецзахист» до складу податкового кредиту.

На підтвердження реальності господарської операції надані: видаткова накладна № 3003/108 від 30.03.2015, рахунок-фактура № 3003/108 від 30.03.2015 та платіжне доручення № 758 від 08.05.2015 (а.с.94-97 т.8).

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2016 заборгованість ТОВ «ІПВК «Спецзахист» перед ТОВ «Профпідряд» станом на 31.12.2016 відсутня (а.с.93 т.8).

Згідно з актом перевірки вказано, що ТОВ «Профпідряд» перебуває на обліку в ГУ ДФС в місті Києві із станом 0 платник за основним місцем обліку. Однак, суд вважає за необхідне зауважити, що на момент проведення господарської операції з постачання товару у березні 2015 року підприємство було платником ПДВ, а свідоцтво було анульовано тільки 25.06.2015.

Разом з тим, фігурування постачальника ТОВ «Профпідряд» в кримінальному провадженні, жодним чином не стосується ТОВ «ІПВК «Спецзахист», оскільки позивач безпосередньо з ТОВ «АБСОЛЮТ-7» відносно якого було винесено вирок у господарських взаємовідносинах не перебував.

Щодо вироку по справі №757/44864/15-К, то суд зазначає, що даний вирок по вказаній справі був прийнятий на підставі угоди.

Згідно позиції Верховного Суду, «сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили» (постанова ВС від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17).

Відповідно, за відсутності інформації про набрання вироком по справі № 757/44864/15-К законної сили, посилання на нього є неправомірним.

Крім того суд зауважує, що за текстом вказаного вироку немає жодного доказу нереальності господарських операцій між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та його контрагентами.

Таким чином, з огляду на надання позивачем копій первинних документів, що свідчать про реальність господарської операції суд дійшов висновку, що податковим органом не доведено порушення ТОВ «ІПВК «Спецзахист» податкового законодавства в частині формування витрат з операції по постачанню товару від ТОВ «Профпідряд», а отже висновки в цій частині є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності ТОВ «ІПВК «Спецзахист», збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які могли допустити його контрагенти чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит або право на формування витрат у випадку, коли постачальники такого платника податків не виконують якісь вимоги діючого законодавства, а платник податку в свою чергу виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Водночас суд наголошує, що наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладені позивачем правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Як зазначалося вище, первинні бухгалтерські документи в повному обсязі були надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи, а тому правомірність формування витрат та податкового кредиту позивача підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, ставлячи під сумнів реальність господарських операцій між ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та його контрагентами ПП «ТД «МАКС», ТОВ «ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД», ТОВ «БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС», ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ», ТОВ «МЕХАГРОДІМ», ТОВ «ЛАУРІСПЛЮС», ТОВ «АЛЬМА-К», ТОВ «КРИСТАЛ ІНВЕСТ» ТОВ «ДАЛІМАУНТ», ТОВ «ЛТД «ВОЛОС», ТОВ «ТД «АФРОДІТА», ТОВ «Лайф Сіті Груп», ТОВ «ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ», ТОВ «СПЕЦРЕСУРС 2015», ФГ «КІЛЬГАНА І.С.», ТОВ «БЕСТ ФІНАНС», ТОВ «ПРОФПІДРЯД», контролюючий орган в акті перевірки посилається зокрема й на недотримання позивачем обачності у виборі контрагентів та недобросовісність таких контрагентів, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Так, щодо посилань відповідача на недотримання позивачем обачності у виборі контрагентів суд зазначає, що законодавство не зобов`язує платника податків одержувача товарів вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2022 по справі №380/12246/21.

Слід також зазначити, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08.11.2022 по справі №640/25325/19.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17 та від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, Верховний Суд відзначив те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.01.2021 по справі №826/16023/16, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Відтак, наявність у податкового органу інформації, яка може свідчити про порушення третіми особами податкової дисципліни, не може вказувати на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту, за відсутності у податкового органу доказів участі платника в таких зловживаннях.

Фіктивність господарських операцій може бути встановлена лише судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би ставив під сумнів реальність виконання операцій з надання товару та послуг позивачу, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або свідчив про наявність інших обставин, що підтвердили несумлінність позивача як платника податків.

Суд вважає за необхідне зазначити також, що відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема й у постановах від 02.07.2020 по справі №814/1792/17 та від 21.03.2023 по справі №280/1010/19.

Крім того, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.03.2023 по справі №808/14971/15 зроблено висновок, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження відповідача базуються виключно на припущеннях щодо неможливості господарських операцій, а також безоплатному отриманні товарів та послуг. Жодних належних та допустимих доказів щодо безпідставності набуття позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідач не надає. При цьому, доводи податкового органу про отримання ТОВ «ІПВК «Спецзахист» необгрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема й на формування податкового кредиту.

Також, суд приймаючи до уваги надані сторонами по справі докази, дослідив висновок економічної експертизи, який було надано позивачем по справі та зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: висновками експертів;

Частинами першою, другою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частинами третьою, шостою, сьомою статті 101 КАС України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Отже, з огляду на вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що наданий позивачем висновок експерта складений за результатами економічної експертизи №157/08-19 від 14.08.2019 з додатками до нього (а.с.3-200 т.4) відповідає вимогам, які ставляться до даного виду доказу.

Так, з висновку експерта, зокрема, вбачається, що на вирішення експертизи поставлені питання:

1.Чи підтверджується документально згідно наданих документів ТОВ «ІПВК «Спецзахист» порушення вимог підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(с)БО 15 «Дохід», пункту 5 П(с)БО 11 «Зобов`язання»,, заниження доходу в результаті не включення до їх складу вартості активу за рахунок надходження товарів (робіт, послуг) з джерела невідомого походження, у сумі 70677757 грн., заниження податку на прибуток за період 2015, 2016, 2017 у сумі 12721996,00 грн. ТОВ «ІПВК «Спецзахист» при взаємовідносинах з контрагентами: ПП «ТД «МАКС»; ТОВ «ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД»; ТОВ «БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС» ;ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ»; ТОВ «МЕХАГРОДІМ»; ТОВ «ЛАУРІСПЛЮС»; ТОВ «АЛЬМА К»; ТОВ «ДАЛІМАУНТ»; ТОВ «ЛТД ВОЛОС»; ТОВ «ТД «АФРОДІТА»; ТОВ «ЛАЙФ СІТІ ГРУП»; ТОВ «ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ»; ТОВ «СПЕЦРЕСУРС-2015»; ФГ «КІЛЬГАНА І. С.»; ТОВ «БЕСТ ФІНАНС»; ТОВ «ПРОФПІДРЯД»; ТОВ «КРИСТАЛ-ІНВЕСТ», яке викладено у акті перевірки № 28/08-01-14-01/37778452 від 21.01.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області?

2. Чи підтверджується документально згідно наданих документів ТОВ «ІПВК «Спецзахист» порушення вимог підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункт 187.1. статті 187, пункт 192.1 статті 192, пункт 198.1, пункт 198.3 статті 198, пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, заниження податку на додану вартість у розмирі 14038682,00 грн. за період серпень 2015 вересень 2018 при взаємовідносинах ТОВ «ІПВК «Спецзахист» з контрагентами: ПП «ТД «МАКС»; ТОВ «ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД»; ТОВ «БУДСЕРВІС КОМПАНІ ПЛЮС»;ТОВ «БУД ГАРАНТ КОМПАНІ»; ТОВ «МЕХАГРОДІМ»; ТОВ «ЛАУРІСПЛЮС»; ТОВ «АЛЬМА К»; ТОВ «ДАЛІМАУНТ»; ТОВ «ЛТД ВОЛОС»; ТОВ «ТД «АФРОДІТА»; ТОВ «ЛАЙФ СІТІ ГРУП»; ТОВ «ФЛАЙТ ТРЕЙДИНГ»; ТОВ «СПЕЦРЕСУРС-2015»; ФГ «КІЛЬГАНА І. С.»; ТОВ «БЕСТ ФІНАНС»; ТОВ «ПРОФПІДРЯД»; ТОВ «КРИСТАЛ-ІНВЕСТ», яке викладено у акті перевірки № 28/08-01-14-01/37778452 від 21.01.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області?

У своїх висновках експерт зазначив, що в межах дослідження наданих документів, ТОВ «ІПВК «СПЕЦЗАХИСТ» не відповідність вимог пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, порушення вимог підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(с)БО 15 «Дохід», пункту 5 П(с)БО, заниження доходу в результаті не включення до їх складу вартості активу за рахунок надходження товарів (робіт, послуг) з джерела невідомого походження, у сумі 70677757,00 грн., заниження податку на прибуток за період 2015,2016,2017, у сумі 12 721 996 грн. ТОВ «ІПВК «Спецзахист» при взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами, яке викладено у акті перевірки № 28/08-01-14-01/37778452 від 21.01.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області документально не підтверджується.

В межах дослідження наданих документів ТОВ «ІПВК «СПЕЦЗАХИСТ» не відповідність вимог підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту 187.1. статті 187, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198. пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України, заниження податку на додану вартість у розмірі 14038682,00 грн. за період серпень 2015 вересень 2018 при взаємовідносинах ТОВ «ІПВК «Спецзахист» з вищевказаними контрагентами, яке викладено у акті перевірки від 21.01.2019 № 28/08-01-14-01/37778452 ГУ ДФС у Запорізькій області документально не підтверджується.

На підставі вищевикладеного та з огляду на обставини встановлені при розгляді даної справи, суд дійшов висновку, що доводи відповідача жодним чином не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами.

Що стосується не визнання позивачем кредиторської заборгованості безнадійною суд зазначає наступне.

Податковий орган в акті перевірки зазначає про заниження доходів всього у сумі 6562522 грн. у т.ч.: 2017 рік на суму 469921,00 грн.; Півріччя 2018 року на суму 5023424,00 грн.; 9 місяців 2018 року на суму 6092602,00 грн.

Підставою для таких висновків є твердження податкового органу про обов`язок ТОВ «ІПВК «Спецзахист» віднести заборгованість перед ТОВ «ГРІН СІСТЕМС» у розмірі 442020,37 грн., перед ТОВ «КОНСТАНТЕР ГРУП» у розмірі 24604,77 грн., перед ТОВ «БУДПРОМТЕХ ПЛЮС» у розмірі 1698702,59 грн., перед ТОВ «ПРОЕКТ АКТИВ» у розмірі 4397194,80 грн. до складу безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням строку позовної давності.

Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Між ТОВ «ГРІН СІСТЕМС» та ТОВ «ІПВК «Спецзахист» був укладений договір субпідряду № 19/11-2014 від 19.12.2014.

За вказаним договором за ТОВ «ІПВК «Спецзахист» рахується заборгованість у загальному розмірі 442020,37 грн.

При цьому, рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.07.2015 було задоволено позовні вимоги ТОВ «ГРІН СІСТЕМС» та вирішено стягнути з ТОВ «ІПВК «Спецзахист» заборгованість за договором субпідряду № 19/11-2014 від 19.12.2014 в сумі 97364,44 грн.

Вказана сума боргу відповідно до договору про відступлення права вимоги від 10.08.2015 була відступлена ТОВ «ГРІН СІСТЕМС» на адресу ПП «ГРАНДБУД-К» (код ЄДРПОУ 35642506).

Підтвердженням заміни стягувача у зобов`язанні є ухвала Господарського суду Запорізької області від 19.01.2016.

Разом з тим, листом вих. № 2511/4 від 25.11.2015 ТОВ «ІПВК «Спецзахист» було повідомлено про відступлення залишку боргу за договором субпідряду № 19/11-2014 від 19.12.2014 у розмірі 344655,90 грн. також на адресу ПП «ГРАНДБУД-К».

Відповідно до підпункту а) 14.1.11. пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно з пункту 5 П(с)БО 11 «Зобов`язання» підприємство відображає зобов`язання якщо його оцінка може бути достовірно визначена й існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його суму включають у дохід звітного періоду.

У відповідності до частини першої статті 256 Цивільного кодексу України під терміном «позовна давність» розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду. Загальний строк позовної давності три роки, згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями строк яких не визначений, або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності, починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

При цьому, відповідно до частини другої статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного чи кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

ТОВ «ГРІН СІСТЕМС» було подано позов до Господарського суду Запорізької області за частиною вимоги за договором субпідряду № 19/11-2014 від 19.12.2014. Рішення Господарського суду Запорізької області винесено 16.07.2015.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

За приписами пункту 4.4.1. Постанови Пленуму ВСУ № 10 від 29.05.2013, діями особи, що свідчать про визнання нею боргу або іншого обов`язку є:

-Визнання боржником пред`явленої претензії;

-Зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає наявність боргу, а також прохання боржника про таку зміну договору;

-Письмове прохання відстрочити сплату боргу;

-Підписання уповноваженою посадовою особою боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, за якою виникла суперечка;

- Письмове звернення боржника до кредитора про гарантування сплати суми боргу;

-Часткова сплата боржником (або за його згодою іншою особою) основного боргу та/або сум санкцій.

Листом, вих. № 25/02/16 від 25.02.2016 ТОВ «ІПВК «Спецзахист» звернулося до ПП «ГРАНДБУД-К» із проханням розстроченням сплати боргу у розмірі 442020,37 грн. та запевненням у його сплаті (а.с.309 т.1)

Відповідно, позовна давність відраховується з дати надсилання листа (визнання боргу, стаття 264 Цивільного кодексу України) тобто її закінчення відбудеться 25 лютого 2019 року. Таким чином, жодного порушення податкового законодавства не відбулося.

Отже, фактично, у позивача на дату складення акту перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення були відсутні порушення щодо не визнання позивачем кредиторської заборгованості безнадійною.

Що стосується заборгованості перед ТОВ «КОНСТАНТЕР ГРУП» у розмірі 24604,77 грн.

Вказана заборгованість сформувалася у зв`язку із нарахуванням штрафних санкцій за несвоєчасну сплату за виконані роботи за договорами субпідряду, а саме:

-Договір субпідряду № 30/06-1 від 30.06.2014. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.07.2015 по справі №908/3805/15 вирішено стягнути на користь ТОВ «КОНСТАНТЕР ГРУП» загальний обсяг грошових коштів у розмірі 15287,23 грн. Відповідно до договору відступлення права вимоги № 5 від 03.08.2015, вказана сума боргу була відступлена на адресу ПП «ГРАНДБУД-К». В свою чергу, ПП «ГРАНДБУД-К» подав заяву до Господарського суду Запорізької області про заміну кредитора по справі №908/3805/15, яка була задоволена ухвалою від 26.01.2016.

-Договір субпідряду № 25/06-2 від 25.06.2014. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.08.2015 по справі № 908/3807/15 вирішено стягнути на користь ТОВ «КОНСТАНТЕР ГРУП» загальний обсяг грошових коштів у розмірі 2691,45 грн. Відповідно до договору відступлення права вимоги № 6 від 25.08.2015, вказана сума боргу була відступлена на адресу ПП «ГРАНДБУД-К». В свою чергу, ПП «ГРАНДБУД-К» подав заяву до Господарського суду Запорізької області про заміну кредитора по справі №908/3807/15, яка була задоволена ухвалою від 26.01.2016.

-Договір субпідряду № 25/06-1 від 25.06.2014. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.07.2015р. по справі № 908/3808/15 вирішено стягнути на користь ТОВ «КОНСТАНТЕР ГРУП» загальний обсяг грошових коштів у розмірі 6626,09 грн. Відповідно до договору відступлення права вимоги вказана сума боргу була відступлена на адресу ПП «ГРАНДБУД-К». В свою чергу, ПП «ГРАНДБУД-К» подав заяву до Господарського суду Запорізької області про заміну кредитора по справі № 908/3808/15, яка була задоволена ухвалою від 14.01.2016.

Листом, вих. № 25/02/16-2 від 25.02.2016 ТОВ «ІПВК «Спецзахист» звернулося до ПП «ГРАНДБУД-К» із проханням розстроченням сплати боргу у розмірі 24604,77 грн. та запевненням у його сплаті (а.с.310 т.1)

Заборгованість ТОВ «ІПВК «Спецзахист» перед ТОВ «БУДПРОМТЕХ ПЛЮС» у розмірі 1698702,59 грн. сформувалася внаслідок наступного:

-за договором субпідряду № 18/08-1 від 18.08.2014. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.07.2015 по справі № 908/3799/15 було задоволено позов ТОВ «БУДПРОМТЕХ ПЛЮС» до ТОВ «ІПВК «Спецзахист» про стягнення заборгованості в загальному обсязі 118 138,07 грн. Судовий наказ видано 03.08.2015. При цьому, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 07.08.2015 вказана сума заборгованості була відступлена на адресу ПП «ГРАНДБУД-К». В свою чергу, ПП «ГРАНДБУД-К» подало до Господарського суду Запорізької області заяву про заміну сторони, а саме кредитора, яка була задоволена ухвалою від 03.02.2016;

-за договором субпідряду № 18/08-2 від 18.08.2014. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.07.2015 по справі № 908/3802/15 було задоволено позов ТОВ «БУДПРОМТЕХ ПЛЮС» до ТОВ «ІПВК «Спецзахист» про стягнення заборгованості в загальному обсязі 484413,86 грн. Судовий наказ видано 03.08.2015. При цьому, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 07.08.2015 вказана сума заборгованості була відступлена на адресу ПП «ГРАНДБУД-К». В свою чергу, ПП «ГРАНДБУД-К» подало до Господарського суду Запорізької області заяву про заміну сторони, а саме кредитора, яка була задоволена ухвалою від 10.02.2016;

- за договором субпідряду № 19/08-1 від 19.08.2014. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.07.2015 по справі № 908/3800/15 було задоволено позов ТОВ «БУДПРОМТЕХ ПЛЮС» до ТОВ «ІПВК «Спецзахист» про стягнення заборгованості в загальному обсязі 140964,99 грн. Судовий наказ видано 03.08.2015. При цьому, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 05.08.2015р. вказана сума заборгованості була відступлена на адресу ПП «ГРАНДБУД-К». В свою чергу, ПП «ГРАНДБУД-К» подало до Господарського суду Запорізької області заяву про заміну сторони, а саме кредитора, яка була задоволена ухвалою від 09.02.2016. Вказана справа стосується стягнення штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок. Існує ще основна заборгованість у розмірі 955185,67грн.

Листом, вих. № 25/02/16-3 від 25.02.2016, ТОВ «ІПВК «Спецзахист» звернулося до ПП «ГРАНДБУД-К» із проханням про розстрочення сплати боргу у розмірі 1698702,59 грн. та запевненням у його сплаті (а.с.311 т.1).

Між ТОВ «ПРОЕКТ АКТИВ» та ТОВ «ІПВК «Спецзахист» був укладений договір поставки товару № 17/04-2015 від 17.04.2015. Загальний розмір заборгованості ТОВ «ІПВК «Спецзахист» перед ТОВ «ПРОЕКТ АКТИВ» складає 4397194,80 грн.

Листом, вих. № 18/03/16 від 18.03.2016, ТОВ «ІПВК «Спецзахист» звернулося до ТОВ «ПРОЕКТ АКТИВ» із проханням про розстрочення сплати боргу у розмірі 4397194,80 грн. та запевненням у його сплаті (а.с.312 т.1).

Відповідно, позовна давність відраховується з дати надсилання листа (визнання боргу, стаття 264 Цивільного кодексу України) тобто її закінчення відбудеться 18 березня 2019 року. Таким чином, жодного порушення податкового законодавства не відбулося.

Представник позивача зазначив, що позивач самостійно відніс, після закінчення строків позовної давності, суми безнадійної заборгованості до доходу позивача, та підприємство сплатило податки про що надано суду відповідні докази.

Щодо коригування податкового кредиту чи нарахування податкових зобов`язань при визнанні кредиторської заборгованості безнадійною суд зазначає наступне.

Доводи податкового органу про завищення податкового кредиту на суму 439522 грн. у червні та вересні 2018 року не приймається судом у зв`язку з наступним.

Підставою для таких висновків є посилання відповідача на необхідність коригування податкового кредиту у зв`язку із списанням кредиторської заборгованості перед ТОВ «БЕСТ ФІНАНС» у розмірі 508640,11 грн, ТОВ «Мотор-Сервіс» у розмірі 33288,43 грн., ТОВ «СТО КАХОВСЬКА» у розмірі 8170,00 грн., та ТОВ «ЛАЙФ СІТІ ГРУП» у розмірі 2595671,88 грн.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За таких підстав, якщо платник податків отримав товари, роботи, послуги на підставі договору поставки, купівлі - продажу (надання робіт/послуг), посилання органу ДФС на пункт 198.3 статті 198 Кодексу є недоречним.

Разом із тим, у пункті 198.5 статті 198.5 ПК України перелічені випадки, коли платник ПДВ податку повинний нарахувати податкові зобов`язання. Однак, серед підстав, встановлених пунктом 198.5 відсутнє така підстава, як списання простроченої кредиторської заборгованості.

Разом із тим, стаття 192 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для коригування податкового кредиту. Серед вказаного переліку відсутня така підстава для коригування податкового кредиту, як списання безнадійної кредиторської заборгованості.

Дана норма не регулює операції визнання заборгованості безнадійною. Так, при визнанні заборгованості безнадійною не відбувається зміна компенсації за товари/послуги та у продавця не виникає обов`язку виписати покупцю розрахунок коригування з наступним зменшенням у продавця податкових зобов`язань та зменшенням у покупця податкового кредиту.

Твердження відповідача про необхідність коригування податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості суперечить статті 192 ПК України.

Слід наголосити, що відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Окремо, суд зауважує, що згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пунктом 5 П(с)БО "Зобов`язання" визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Отже, у відповідності до пункту 44.2 статті 44 ПК України сума списаної кредиторської заборгованості буде оподатковуватися податком на прибуток підприємства. При цьому, сума податкового кредиту з ПДВ не підлягає коригуванню.

Що стосується податкового повідомлення рішення від 14.05.2019 № 0003571401, то воно було винесено відповідачем по справі в зв`язку з тим, що за результатами проведення перевірки дотримання вимог податкового законодавства під час реєстрації податкових накладних, складених та зареєстрованих продавцем товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, встановлено, що ТОВ «ІПВК «Спецзахист» було порушено граничні терміни реєстрації податкової накладної.

Суд наголошує, що дане порушення стосується контрагента позивача, а саме списанням кредиторської заборгованості перед ТОВ «БЕСТ ФІНАНС» у розмірі 508640,11грн.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства, зроблений відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19210,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1241 від 23.05.2019 (а.с.4 т.1).

Відтак, судовий збір у розмірі у розмірі 19210,00грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектно-виробнича компанія «Спецзахист» (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 9, кв./офіс 69, код ЄДРПОУ 37778452) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 04.03.2019 №0002751401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 15635183,75грн., з яких у розмірі 12508139,00 грн. за податковим зобов`язанням та у розмірі 3127034,75 грн. за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 04.03.2019 №0002761401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 19108234,50 грн., з яких у розмірі 12738823,00грн. за податковим зобов`язанням та у розмірі 6369411,50 грн. за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 04.03.2019 № 0002771401 про нарахування завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 1247529,00 грн., з яких у розмірі 577034,00 грн. сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного періоду, у розмірі 831686,00 грн. сума завищення від`ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, у розмірі 415843,00грн. штрафні санкції;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 04.03.2019 № 0002781401 про нарахування суми штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної у розмірі 42386,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 14.05.2019 № 0003571401 про нарахування суми штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної у розмірі 42 386,50 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектно-виробнича компанія «Спецзахист» (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 9, кв./офіс 69, код ЄДРПОУ 37778452) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19210,00грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 01.05.2023.

Суддя І.В.Садовий


Дата ухвалення рішення	19.04.2023
Оприлюднено	03.05.2023
Номер документу	110549301
Судочинство	Адміністративне
Суть	скасування податкових повідомлень-рішень

Садовий Ігор Вікторович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 19.04.2023 по справі 280/2492/19ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —280/2492/19

Рішення від 19.04.2023

Рішення
від 19.04.2023 по справі 280/2492/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД