Ухвала

від 26.04.2023 по справі 380/13877/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/13877/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

26 квітня 2023 рокузал судових засідань №3

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,

представника прокуратури Мельничука Ю.І.,

представника позивача Фалько М.М.,

представника відповідача Тарасович О.І.,

представника третьої особи Ящинського А.Л.,

розглянувши у підготовчому засіданні у місті Львові у режимі відеоконференції питання щодо наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави прокурором у суді у справі за позовом керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Друкарня на Пекарській»

в с т а н о в и в

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява надійшла позовна заява керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова код ЄДРПОУ 02910031, місцезнаходження: 79005, м.Львів, вул.Богомольця 9 в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України код ЄДРПОУ 44245840, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 до Виконавчого комітету Львівської міської ради код ЄДРПОУ 26256622, місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл.Ринок 1, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю Друкарня на Пекарській код ЄДРПОУ 43769000, місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Дж.Вашингтона, 1, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №197 від 19.03.2021 Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ Друкарня на Пекарській з надбудовою нежитлової будівлі на вул.Пекарській, 11-А у м.Львові з пристосуванням під функції апартамент-готелю.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022, позовну заяву керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 26.01.2023 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій Верховний Суд у постанові від 26.01.2023 вказав, що одним з ключових питань у справі №380/13877/21 є питання щодо наявності у прокурора права звернутися до суду з позовом в інтересах держави і з`ясування цього питання передує з`ясуванню інших процесуальних питань, які вирішує суд при прийнятті позовної заяви. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що у цій справі суди попередніх інстанцій першочергово мали перевірити наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави прокурором у суді, визначених частиною третьою статті 23 Закону «Про прокуратуру».

Ухвалою від 27.02.2023 суд прийняв справу до провадження та призначити її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Державна інспекція архітектури та містобудування України 08.03.2023 подала до суду пояснення, в яких зазначила, що з 15.09.2021 набула спроможності здійснювати повноваження та функції, визначені законодавством. Вважає, що Галицька окружна прокуратура міста Львова мала права звернутись до суду із відповідним позовом, оскільки на час подання позову не було державного органу, який здійснював повноваження і функції з питань архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Друкарня на Пекарській» 10.03.2023 подала до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з відсутністю у прокурора підстав для представництва інтересів держави у суді. Заява обґрунтована тим, що Державна інспекція архітектури та містобудування України розпочала здійснювати свої повноваження щодо державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, зокрема, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контрою, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності з 15.09.2021, а до цієї дати функції архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювала Державна архітектурна-будівельна інспекція України. Тому безпідставним є висновок прокурора про неналежне здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування України своїх повноважень, оскільки станом на час звернення такого органу, він не був правомочний здійснювати функції архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Галицька окружна прокуратура міста Львова 17.03.2023 подала до суду заперечення на заяву про залишення позовної заяви без розгляду. У згаданих запереченнях посилається на те, що з 13.03.2020 Державна архітектурна-будівельна інспекція України позбавлена повноважень на проведення перевірок та здійснення заходів архітектурно-будівельного контролю та нагляду. 20.05.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державну реєстрацію юридичної особи Державної інспекції архітектури та містобудування України. Отже, після проведення державної реєстрації та внесення відповідного запису згадана інспекція набула правоздатності. Таким чином, прокурор вважає, що з моменту створення Державної інспекції архітектури та містобудування України така набула прав та обов`язків на проведення заходів архітектурно-будівельного нагляду, проте їх не здійснювала. Прокурор також зазначив, що спеціально уповноважений орган, на який покладено обов`язок проводити архітектурно-будівельний нагляд, тобто Державна інспекція архітектури та містобудування України, не вжив жодних заходів, які б свідчили про виконання покладених на нього обов`язків. З огляду на вказане, прокурор вважає, що мав достатньо підстав для представництва інтересів держави у суді.

Державна інспекція архітектури та містобудування України 30.03.2023 подала до суду додаткові пояснення, у яких зазначила, що лист Галицької окружної прокуратури міста Львова від 15.07.2021 №14.50/105-4068ВИХ-21 до неї не надходив. Листи Галицької окружної прокуратури міста Львова від 04.08.2021 №14.50/105-4721ВИХ-21 та від 16.08.2021 №14.50/105-5030ВИХ-21 до інспекції надійшли та були своєчасно розглянуті. Зокрема, повідомлено, що станом на час надання відповідей триває процес заповнення 30 відсотків вакансій інспекції з метою подальшого прийняття відповідного акту Кабінету Міністрів України про можливість виконання інспекцією визначених законодавством повноважень та функцій.

Галицька окружна прокуратура міста Львова 03.04.2023 подала до суду додаткові пояснення у справі, у яких зазначила, що відповідь на свій лист від 04.08.2021 №14.50/105-4721ВИХ-21 прокуратура отримала лише 06.09.2021, тобто вже після звернення до суду.

У підготовчому засіданні представник Галицької окружної прокуратури міста Львова підтримав позицію щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави у суді у цій справі.

У підготовчому засіданні представник Державної інспекції архітектури та містобудування України підтримала позицію щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави у суді у цій справі.

У підготовчому засіданні представник відповідача зазначила, що у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави у суді у цій справі, просила у зв`язку з цим, позов залишити без розгляду.

У підготовчому засіданні представник третьої особи зазначив, що у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави у суді у цій справі, просив у зв`язку з цим, позов залишити без розгляду.

Вирішуючи, на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 26.01.2023, питання щодо наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави прокурором у суді, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За положеннями частин першої, третьої згаданої статті прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких повноважень обґрунтовуються прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою згаданої статті.

Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту мас базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У зв`язку зі наведеним, треба зазначити, що закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Такий правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 826/3492/18, який враховується судом при вирішенні питання наявності у прокурора підстав для представництва інтересів у суді.

Суд у цьому контексті також враховує висновки щодо норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, у якій зазначено, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2)у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У розвиток цього підходу Суд звертає увагу, що підстави для представництва повинні існувати на час звернення до суду і повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Така ж позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Суд встановив, що Галицька окружна прокуратура міста Львова звернулась з листом №14.50/105-4068ВИХ-21 від 15.07.2021 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, у якому просила повідомити про вжиття інспекцією або її територіальними органами заходів державного архітектурно-будівельного нагляду щодо дотримання відповідачем вимог законодавства під час провадження містобудівної діяльності та прийняття рішення №197 від 19.03.201 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «Друкарня на Пекарській» з надбудовою нежитлової будівлі на вул. Пекарській, 11-А у м.Львові з пристосуванням під функції апарт-готелю».

Згідно з накладною 7900516256482 згаданий лист направлено Державної інспекції архітектури та містобудування України.

Державна інспекція архітектури та містобудування України у додаткових поясненнях від 30.03.2023 вказала, що згаданий лист не отримувала. Разом з тим, Галицька окружна прокуратура міста Львова не надала доказів, які б підтверджували отримання Державною інспекцією архітектури та містобудування України листа №14.50/105-4068ВИХ-21 від 15.07.2021.

Листом №14.50/105-4721вих-21 від 04.08.2021 Галицька окружна прокуратура міста Львова повідомила Державну інспекцію архітектури та містобудування України про те, що оскільки прийняте відповідачем рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні, відповідно до вимог абзацу 3 статті 4 статті 23 Закону № 1697-VII та на виконання наданих органам прокуратури повноважень у сфері представництва у суді інтересів держави, підготовлено позовну заяву до Львівського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання рішення №197 від 19.03.201 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «Друкарня на Пекарській» з надбудовою нежитлової будівлі на вул.Пекарській, 11-А у м.Львові з пристосуванням під функції апарт-готелю».

18.08.2021 Галицька окружна прокуратура міста Львова звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №197 від 19.03.201 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «Друкарня на Пекарській» з надбудовою нежитлової будівлі на вул.Пекарській, 11-А у м.Львові з пристосуванням під функції апарт-готелю».

У відповіді №68/05/13-21 від 27.08.2021 на згаданий лист Державна інспекція архітектури та містобудування України вказала, що триває процес заповнення 30 відсотків вакансій інспекції з метою подальшого прийняття відповідного акта Кабінету Міністрів України про можливість виконання інспекцією визначених законодавством повноважень та функцій. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2021 №303 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо удосконалення діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» установлено, що ДАБІ продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення заходів з утворення ДІАМ. Таким чином, ДАБІ продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення ДІАМ.

Згадану відповідь Галицька окружна прокуратура міста Львова отримала 06.09.2021 вх.№4726-21.

Листом №14.50/105-5030ВИХ-21 від 16.08.2021 Галицька окружна прокуратура міста Львова повідомила Державну інспекцію архітектури та містобудування України про те, що оскільки прийняте відповідачем рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні, відповідно до вимог абзацу 3 статті 4 статті 23 Закону № 1697-VII та на виконання наданих органам прокуратури повноважень у сфері представництва у суді інтересів держави, підготовлено позовну заяву до Львівського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання рішення №197 від 19.03.201 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «Друкарня на Пекарській» з надбудовою нежитлової будівлі на вул.Пекарській, 11-А у м.Львові з пристосуванням під функції апарт-готелю».

На згаданий лист Державна інспекція архітектури та містобудування України надала відповідь №100/05/13-21 від 02.09.2021, у якій вказала, що триває процес заповнення 30 відсотків вакансій інспекції з метою подальшого прийняття відповідного акта Кабінету Міністрів України про можливість виконання інспекцією визначених законодавством повноважень та функцій. Пуктом 2 постановив Кабінету Міністрів України від 29.03.2021 №303 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо удосконалення діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» установлено, що ДАБІ продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення заходів з утворення ДІАМ. Таким чином, ДАБІ продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення ДІАМ.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (тут і надалі у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, далі - Закон №3038-VI) містобудівні умови та обмеження є однією з основних складових вихідних даних.

Згідно з пунктом 2 частини восьмої статті 29 Закону №3038-VI скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам.

Частинами першою та другою статті 41-1 Закону №3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду від 13.03.2020 № 219 утворено Державну інспекцію містобудування України (ДІМ України) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України також затверджено Положення про Державну інспекцію містобудування України, згідно із частинами 1-4 якого ДІМ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (крім надання (отримання, реєстрації), відмов у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів).

Основним завданням ДІМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил своїми територіальними органами, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі -об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності, а також за діяльністю органів, що здійснюють сервісну функцію та функцію технічного регулювання у сфері містобудування.

ДІМ відповідно до покладених на неї завдань: проводить перевірки щодо законності рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду та видає обов`язкові до виконання приписи, зокрема, щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності об`єктами нагляду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №422 утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної інспекції містобудування.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.05.2020 до державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи - ДІМ України №10701020000087445 та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 43615901.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1340 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду від 13.03.2020 №219, якими змінено назву органу ДІМ України на Державну інспекцію архітектури та містобудування України (ДІАМ України).

20.05.2021 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1340 зроблено запис №1000701020000092252 про утворення ДІАМ України.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо удосконалення діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 29.03.2021 № 303 установлено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної інспекції архітектури та містобудування.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування» 15.09.2021 № 960 вирішено: погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно- будівельного контролю та нагляду: визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається (зокрема. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294 «Про затвердження Положення про Державне архітектурно-будівельну інспекції України»).

У пункті 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування» 15.09.2021 № 960 зазначено, що така постанова набирає чинності з 15.09.2021.

З аналізу наведених норм законодавства випливає висновок, що Державна інспекція архітектури та містобудування розпочала здійснювати свої повноваження щодо державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, зокрема, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (надалі - об`єкти нагляду), з 15.09.2021, а до цієї дати функції архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювала Державна архітектурно-будівельна інспекція України.

Як вже встановив суд, Державна інспекція архітектури та містобудування України повідомляла Галицьку окружну прокуратуру міста Львова у відповідях №68/05/13-21 від 27.08.2021 та №100/05/13-21 від 02.09.2021 про те, що ДАБІ продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення заходів з утворення ДІАМ. І чітко зазначила про те, що саме ДАБІ продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення ДІАМ.

Отже, безпідставним є висновок прокуратури про неналежне здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування своїх повноважень, оскільки станом на час звернення до згаданої інспекції така не мала повноважень на здійснення функцій архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

При цьому Галицька окружна прокуратура міста Львова не надала доказів, які б підтверджували факт звернення до Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо вжиття заходів державного архітектурно-будівельного нагляду після 15.09.2021.

З таких підстав суд дійшов висновку, керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова подав позов за відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави у суді.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву, зокрема, підписано особою, яка не має права підписувати її.

Таким чином, подання керівником Галицької окружної прокуратури міста Львова позову за таких обставин має процесуальним наслідком залишення його без розгляду.

Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 240 , статтями 243, 248, 256 КАС України, суд

у х в а л и в :

позов керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Друкарня на Пекарській» залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 01 травня 2023 року.

СуддяА.Г. Гулик