Постанова

від 05.07.2023 по справі 380/13877/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Гулик А.Г.

05 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/13877/21 пров. № А/857/8738/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді:Бруновської Н.В.

суддів:Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання:Кардаш В.В.

представника апелянта:Мельничука Ю.І.

представника позивача:Фалько М.М.

представника відповідача:Тарасович О.І.

представника третьої особи:Ящинського А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 380/13877/21 за адміністративним позовом керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова який діє в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальність "Друкарня на Пекарській" про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

20.08.2021р. керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова який діє в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України звернувся з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №197 від 19.03.2021р. Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ Друкарня на Пекарській з надбудовою нежитлової будівлі на вул.Пекарській, 11-А у м.Львові з пристосуванням під функції апартамент-готелю.

05.10.2021р. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду позов залишено без розгляду.

26.05.2022р. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

26.01.2023р. Постановою Верховного Суду скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2021р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022р., а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

26.04.2023р. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду позов залишено без розгляду з підстав передбачених п.2 ч.1 ст. 240 КАС України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, апелянт Львівська обласна прокуратура, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2023р. скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник апелянта Мельничук Ю.І. та представник позивача Фалько М.М. в судовому засіданні подану апеляційну скаргу підтримали з підстав у ній зазначених.

Представник відповідач Тарасович О.І. просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи, Ящинський А.Л. заперечив проти задоволення апеляційної скари.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ч.2 ст.55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, ч.1 ст.5 якої встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

15.07.2021р. Галицька окружна прокуратура міста Львова звернулась з листом №14.50/105-4068ВИХ-21 до Державної інспекції архітектури та містобудування України.

Із змісту листа видно, що орган прокуратури просив повідомити про вжиття інспекцією або її територіальними органами заходів державного архітектурно-будівельного нагляду щодо дотримання відповідачем вимог законодавства під час провадження містобудівної діяльності та прийняття рішення №197 від 19.03.2021р. «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «Друкарня на Пекарській» з надбудовою нежитлової будівлі на вул. Пекарській, 11-А у м.Львові з пристосуванням під функції апарт-готелю».

Державна інспекція архітектури та містобудування України вказала, що згаданий лист не отримувала.

Галицька окружна прокуратура міста Львова не надала доказів, які б підтверджували отримання Державною інспекцією архітектури та містобудування України листа №14.50/105-4068ВИХ-21 від 15.07.2021р.

04.08.2021р. Галицька окружна прокуратура міста Львова листом №14.50/105-4721 повідомила Державну інспекцію архітектури та містобудування України про те, що оскільки прийняте Виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні, відповідно до вимог абз.3 ст.4 ст.23 Закону «Про прокуратуру» та на виконання наданих органам прокуратури повноважень у сфері представництва у суді інтересів держави, підготовлено позовну заяву до Львівського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправним та скасування рішення №197 від 19.03.2021р. «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «Друкарня на Пекарській» з надбудовою нежитлової будівлі на вул.Пекарській, 11-А у м.Львові з пристосуванням під функції апарт-готелю».

18.08.2021р. Галицька окружна прокуратура міста Львова звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №197 від 19.03.2021р. «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «Друкарня на Пекарській» з надбудовою нежитлової будівлі на вул.Пекарській, 11-А у м.Львові з пристосуванням під функції апарт-готелю».

27.08.2021р. Державна інспекція архітектури та містобудування України вказала у листі №68/05/13-21, що триває процес заповнення 30 відсотків вакансій інспекції з метою подальшого прийняття відповідного акта Кабінету Міністрів України про можливість виконання інспекцією визначених законодавством повноважень та функцій.

16.08.2021р. листом №14.50/105-5030ВИХ-21 Галицька окружна прокуратура міста Львова повідомила Державну інспекцію архітектури та містобудування України про те, що оскільки прийняте відповідачем рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні, відповідно до вимог абз.3 ст.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та на виконання наданих органам прокуратури повноважень у сфері представництва у суді інтересів держави, підготовлено позовну заяву до Львівського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання рішення №197 від 19.03.201 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «Друкарня на Пекарській» з надбудовою нежитлової будівлі на вул.Пекарській, 11-А у м.Львові з пристосуванням під функції апарт-готелю».

02.09.2021р. Державна інспекція архітектури та містобудування України надала відповідь №100/05/13-21, у якій вказала, що триває процес заповнення 30 відсотків вакансій інспекції з метою подальшого прийняття відповідного акта Кабінету Міністрів України про можливість виконання інспекцією визначених законодавством повноважень та функцій.

Крім того, позивач зазначив, що ДАБІ продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення заходів з утворення ДІАМ. Тобто, ДАБІ продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення ДІАМ.

На підставі наведеного, прокуратура сформувала висновок про неналежне здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування України своїх повноважень та звернулася із даним позовом до суду.

Згідно ч.1-ч.3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить із того, що п.3 ч.1ст.131-1 Конституції України передбачено, шо в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст.169 цього Кодексу.

ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Із змісту даної норми Закону видно, що прокурор може представляти інтереси держави у суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте, підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке «нездійснення захисту» полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас «здійснення захисту неналежним чином» полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте «неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 травня 2020 року у справі №810/3162/18.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Системний аналіз ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає змогу дійти висновку, що підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду і повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття позову до розгляду недостатньо.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №263/2038/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №802/4083/15-а.

В п.1 ч.1 ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р. №3038-VI видно, що містобудівні умови та обмеження є однією з основних складових вихідних даних.

п.2 ч.8 ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" чітко визначено, що скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам.

Відповідно до ч.1-ч.2 ст.41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

п.1 Постанови Кабінету Міністрів України Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду від 13.03.2020р. № 219 утворено Державну інспекцію містобудування України (ДІМ України) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України також затверджено Положення про Державну інспекцію містобудування України, згідно ч.1-ч.4 якого ДІМ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (крім надання (отримання, реєстрації), відмов у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів).

Основним завданням Державної інспекції містобудування України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил своїми територіальними органами, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі -об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності, а також за діяльністю органів, що здійснюють сервісну функцію та функцію технічного регулювання у сфері містобудування.

Державна інспекція містобудування України відповідно до покладених на неї завдань: проводить перевірки щодо законності рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду та видає обов`язкові до виконання приписи, зокрема, щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності об`єктами нагляду.

27.05.2020р. Постановою Кабінету Міністрів України №422 утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної інспекції містобудування.

Із змісту відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видно, що 08.05.2020р. до державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи - ДІМ України №10701020000087445 та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 43615901.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020р. №1340 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду від 13.03.2020р. №219, якими змінено назву органу ДІМ України на Державну інспекцію архітектури та містобудування України (ДІАМ України).

20.05.2021р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2020р. №1340 зроблено запис №1000701020000092252 про утворення ДІАМ України.

Одночасно Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо удосконалення діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 29.03.2021р. № 303 установлено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної інспекції архітектури та містобудування.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування» 15.09.2021р. №960 вирішено: погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно- будівельного контролю та нагляду: визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається (зокрема. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.07.2014р. № 294 «Про затвердження Положення про Державне архітектурно-будівельну інспекції України»).

У п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування» 15.09.2021р. № 960 зазначено, що така постанова набирає чинності з 15.09.2021р.

Отже, колегія суддів звертає увагу апелянта, що Державна інспекція архітектури та містобудування розпочала здійснювати свої повноваження щодо державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, зокрема, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (надалі - об`єкти нагляду), з 15.09.2021р., а до цієї дати функції архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювала Державна архітектурно-будівельна інспекція України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що Державна інспекція архітектури та містобудування України повідомляла Галицьку окружну прокуратуру міста Львова у відповідях №68/05/13-21 від 27.08.2021р., №100/05/13-21 від 02.09.2021р. про те, що ДАБІ продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення заходів з утворення ДІАМ та чітко зазначила про те, що саме ДАБІ продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення ДІАМ.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним висновок прокуратури про неналежне здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування своїх повноважень, оскільки станом на час звернення до згаданої інспекції така не мала повноважень на здійснення функцій архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Одночасно, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Галицька окружна прокуратура міста Львова не надала доказів, які б підтверджували факт звернення до Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо вжиття заходів державного архітектурно-будівельного нагляду після 15.09.2021р.

У Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003р. № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.

Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005р., у Висновку № 3 (2008) "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права" наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

Згідно п.2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012р., обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (п.3 цієї Рекомендації).

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

В п.2 ч.1 ст.240 КАС України видно, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

За таких обставин, колегія суддів вважає, що враховуючи встановлення відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до п.2 ч.1 ст.240 КАС України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 380/13877/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 10.07.2023р.